Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ З0. Іменники безафіксного творення (нульова суфіксація)

загрузка...

Своєрідним видом афіксального словотворення іменників є
нульова афіксація. Безафіксне словотворення в сучасній ук-
раїнській мові використовується при творенні віддієслівних й
іноді відприкметникових дериватів.
Віддієслівні іменники, тобто такі, що структурно і семантич-
но мотивуються дієслівними основами, становлять значний лек-
сичний масив серед граматичного класу іменників, своєрідність
якого полягає у поєднанні деяких елементів дієслівної семан-
тики з категорійними значеннями іменника.
Безафіксним способом можуть творитися нові слова як від
«чистих» основ, так і від тих, у складі яких наявні префікси або
суфікси.
Словотворчий процес таких іменників виявляється у двох
формах:
1) у чистому вигляді (без фонетичних змін), наприклад: сади-
ти — сад, зсуватися — зсув;
2) з фонетичними змінами, які полягають переважно у чер-
гуванні голосних або приголосних звуків, що зумовлюються їх
46новими позиціями: виходити — вихід, гатити — гать, носи-
ти — ноша.
У мовознавчій літературі виділяють чотири типи словотвір-
них моделей безафіксних іменників української мови:
1) іменники чоловічого роду II відміни: хід, гук, переспів,
почин;
2) іменники жіночого роду І відміни: обнова, згода, заява,
передача;
3) іменники жіночого роду III відміни: зав’язь, розповідь,
зустріч; /
4) іменники, які мають лише форму множини: збори, лови,
вибори, перегони.
Більшість безафіксних віддієслівних іменників утворено від
основ префіксальних дієслів {вихід, відсів, засік, розгін).
Утворень від безпрефіксальних основ (на зразок вис, мах, крик,
біг) значно менше. Це пояснюється не стільки тим, що в класі
дієслів також переважають префіксальні утворення, скільки тим,
що префіксація дієслівних основ стимулює участь їх у слово-
творі за моделлю безафіксного творення. Порівняймо слова:
запис, допис, перепис при неіснуючому пис. При безсуфіксно-
му творенні віддієслівних іменників відкидаються всі дієслівні
суфікси, а нульова суфіксація забезпечує переведення дієслівної
основи до класу слів, що виражають предметність. У словотвірній
моделі безафіксного творення іменників функціонують основи
як доконаного, так і недоконаного виду. Наприклад, доконаного
виду: зарядити — заряд, здати — здача, перегнити — пе-
регній, викупити — викуп, переходити — перехід, злива-
ти — злив, вигонити — вигін, спадати — спад.
У безафіксних іменниках жіночого роду важче встановити
похідність від дієслів доконаного чи недоконаного виду, на-
приклад, заборона співвідноситься з дієсловами обох видів —
заборонити і забороняти. Так само відмова — відмовити і
відмовляти, приправа — приправити і приправляти.
У процесі нульової суфіксації твірна основа може зазнавати
фонетичних змін. Найпоширенішими є такі зміни приголос-
них: 1) зворотне чергування {вислужити — вислуга, крича-
ти — крик, класти — клад); 2) чергування приголосних б —
бл, п — пл, в — вл, м — мл {травити — травля, крапа-
ти — крапля); 3) усічення дієслівної основи {заповідати —
заповідь, кликати — клич, відмовити — відмова, перегу-
47куватися — перегук); 4) пом’якшення кінцевого приголосного
основи (гатити — гать, падати — падь, зав’язатися — за-
в’язь, висіти — вись); зміни голосних здебільшого виявляються
як чергування о, є з і, хоч і непослідовно (витворити — витвір,
боліти — біль, але викосити — викос, заводити — завод).
Ці самі явища спостерігаються в іменниках прикметниково-
го (дієприкметникового) походження: сухий — суша, порос-
лий — поросль, блакитний — блакить, ламаний — ламань.
Допоміжним засобом безафіксного творення іменників може
виступати також перенесення наголосу.
Нульовий суфікс іменника взаємодіє з нульовою (в чолові-
чому роді) або фонемно вираженою флексією. Цим засобом
здійснюється переведення дієслівної або прикметникової осно-
ви до розряду іменників. Флексія оформляє належність імен-
ника до певного роду (в однині). Наголос похідного іменника
може залишатися на корені або префіксі, фіксуючи акценто-
логічні закономірності основи дієслова чи прикметника. Проте
частіше внаслідок скорочення основи після відкидання дієслівних
суфіксів він пересувається наперед.
В іменниках чоловічого роду, утворених від префіксальних
дієслів, наголос, як правило, переміщується на префікс (заклика-
ти — заклик, переділити — переділ, розтинати — розтин)
або на корінь (наділяти — наділ, настилати — настил).
В іменниках жіночого роду з флексією -а(я) наголос час-
тіше зберігається на тій самій морфемі, що й у дієслові: вирвати —
вирва, кривдити — кривда, переправити — переправа, за-
віяти — завія, відзначити — відзнака, але: виставити —
вистава, носити — ноша.
Відприкметникові утворення також характеризуються пере-
несенням наголосу, але не тільки наперед, а й на кінець слова.
Пор.: синій — синь, але: сухий — суша, зелений — зелень і
красний — краса.

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.