Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 31. Словесний наголос в афіксальних утвореннях іменників

загрузка...

Словесний наголос в українській мові має властивість пе-
реміщуватися, виявляючи усталені закономірності літератур-
ної вимови, які відображають норми словозміни і словотво-
рення.
48У словотворчих моделях афіксальних утворень відобража-
ються не лише певні закономірності використання афіксів
для відповідного розряду слів, а й більш або менш усталені
норми наголосу в початковій формі слова (при словозміні він
може переміщатися, відображаючи інші закономірності), що є
типовими або характерними для слів певного словотвірного
типу.
У суфіксальних іменниках переважає наголос на суфіксах:
-ак (-як) — у назвах людей за національною чи терито-
ріальною належністю (поляк, подоляк); у назвах конкретних
речей (держак); збірних понять (березняк, сушняк); тварин
(рисак);
-аль — у назвах людей за родом занять, за внутрішніми чи
зовнішніми ознаками (скрипаль, носа’ль);
-ань — у назвах людей за зовнішніми чи внутрішніми озна-
ками (здоровань, черевань);
-ач — у назвах людей за родом занять (збирач, викладач,
але: попихач, привласнювач); у назвах конкретних предметів
(рогач, приймач);
-up — у назвах людей за родом занять (командир); у на-
шах конкретних предметів (пустир);
-ій — у назвах людей за внутрішніми чи зовнішніми ознака-
ми (бабій); за родом занять (водій);
-ист, -іст (-їст) — у назвах людей за належністю до
певних політичних або інших напрямів (ідеаліст, мате-
ріаліст, атеїст); за родом занять (бандурист, цимба-
ліст);
-ук, -ун, -ай, -чук — у назвах людей за родом занять, за
зовнішніми чи внутрішніми ознаками (хапун, бородай, але:
глашатай, при менш вживаному глашатай); у назвах тварин
та інших істот (піску’н, цвіркун, ведмедчу’к);
-ильник (-ільник) — на означення людей за родом занять
(кріпильник); на означення конкретних предметів (холодиль-
ник);
-итель — на означення людей за родом занять (повели-
тель);
-унок (-юнок) — на означення конкретних предметів, явищ
(поцілунок, малюнок).
Так само в іменникових утвореннях жіночого роду наголо-
сом найчастіше виділяються суфікси й іноді — флексія.
49Наголошення в суфіксальних утвореннях саме суфіксів є
засобом вираження словотвірного значення цих афіксів, а до-
сить часте переміщення наголосу, в непрямих відмінках на
флексію слугує показником відмінностей у граматичних (ре-
ляційних) значеннях слова.
В іменниках, утворених суфіксально-префіксальним спосо-
бом, навпаки, превалює кореневий наголос, наприклад: на-
плічник, подорожник, загривок, але: підліток, зазубень.
Наголос виділяє в словотворчій моделі саме ту морфему,
яка виражає основне словотвірне значення слова: у суфіксаль-
них утвореннях — суфікс, а в суфіксально-префіксальних —
основу (корінь), до якої приєднуються водночас префікс і суфікс.
Оскільки префікс приєднується не до основи, а до цілого
слова, зрозуміло, що у префіксальних утвореннях він не може
мати на собі наголос. Так, майже всі префіксальні віддієслівні
іменники, за винятком тих, в яких виступає префікс ви-, не
мають наголосу на префіксі. Наголошеними є префікси ви-
(вйнайдення, вихід, виручка), пра- (непослідовно: прадід,
праліс, але прамова, прародич), про- (прддовгий). У без-
афіксних утвореннях, як уже зазначалося, наголос здебільшо-
го пересувається на префікс (відгукнутися — відгук, до-
повідати — доповідь, приводити — привід) або на корінь
(наділяти — наділ, перегрівати — перегрів, розбігати-
ся — розбіг), рідше залишається незмінним (прогонити —
прогін). У безпрефіксній основі дієслова або прикметника на-
голос здебільшого пересувається наперед (носити — ноша,
брести — брід, зелений — зелень, але: синій — синь,
блакитний — блакить).

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.