Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 32. Творення складних іменників

загрузка...

Дериваційна система сучасної української літературної мови
широко використовує способи і засоби творення слів спільно-
слов’янської, давньоруської та староукраїнської мов. У процесі
розвитку мови збагачуються і її словотворчі ресурси.
До традиційних способів творення іменників належать ос-
ново- і словоскладання.
Складання основ і слів у складне слово здійснюється на
базі синтаксичних словосполучень і за моделями внаслідок дії
мовної аналогії.
50Основоскладання (композиція) полягає в поєднанні основ за
допомогою інтерфікса або без нього. У системі складних імен-
ників використовується основоскладання як чисте, так і усклад-
нене суфіксом. Композити різняться твірною основою (іменнико-
вого, дієслівного чи іншого типу словосполучення), синтаксичним
зв’язком і відношеннями між компонентами словосполучення, на
основі якого утворюється нове слово, словотвірною семантикою
розряду іменників і певної лексико-граматичної групи.
У сучасній українській літературній мові є кілька продук-
тивних типів складних іменників.
До першого типу належать складні іменники (переважно
чоловічого роду), мотивовані сполученням двох субстантивів.
Це назви: а) ландшафту, суміщених речовин, порід тварин, зна-
рядь праці: лісостеп, лісосмуга, глинозем, залізобетон, за-
лізоцемент, вівцебик, вакуум-апарат;
б) одиниць виміру: людино-день, кіловат-година;
в) географічних назв: Індокитай, Волго-Дон, Пуща-Во-
диця;
г) військових звань: генерал-майор, генерал-лейтенант;
д) абстрактних понять, термінів: купівля-продаж, увезен-
ня-вивезення (імпорт-експорт).
Другий тип становлять іменники, мотивовані сполученням
дієслова і залежного іменника з об’єктними відношеннями.
Основоскладання, як правило, супроводжується суфіксацією
другої основи. До цього типу належать:
а) іменники чоловічого роду, що є назвами осіб за родом
занять чи певними нахилами, рисами вдачі тощо: китолов,
сталевар, наваловідбійник, турбобудівник; предметів, зна-
рядь праці, приладів: криголам, водоспуск, бурякокопач, га-
зомір;
б) іменники жіночого роду, що є назвами знарядь праці, машин
і виробничих процесів: землечерпалка, м’ясорубка, картопле-
сортувалка, льонопрядильня, бурякорізка, вуглеочистка; по-
значають галузі та процеси виробництва, наук (утворюються на
основі іншомовних слів): електрифікація, радіолокація, діалек-
тологія;
в) іменники середнього роду, що позначають галузі наук, на-
родного господарства, процеси виробництва: мовознавство,
шовкоткацтво, землезрошення, хлібопостачання, сорто-
оновлення.
51Значна частина іменників твориться за допомогою слів ук-
раїнського й іншомовного походження, що набули значення
суфіксоїдів (-роб, -руб, -вар, -вод, -їд, -люб) або префік-
соїдів {гідро-, агро-, аеро-): хлібороб, лісоруб, сталевар,
рибовод, серцеїд, книголюб; гідросани, агрокультура, аеро-
флот.
Третій тип становлять іменники (усіх граматичних родів),
мотивовані сполученням іменника з прикметником. Зв’язок
між компонентами підрядний, відношення атрибутивні. Скла-
дання основ може бути чисте, наприклад у назвах квітів, ягід
і трав, птахів: чорнослив, жовтоцвіт, білотіл, жовтобрюх,
й ускладнене суфіксацією, наприклад у назвах площ, комах,
предметів тощо: дрібнолісся, довгоносик, вузькоколійка,
білокрівці. До цього типу належать прізвища, прізвиська та
назви людей за зовнішніми ознаками й подібністю: Твердохліб,
Білошапка, Кривошей, Сивоок, дурносміх, білоручка, ста-
рожил.
Четвертий тип об’єднує іменники, мотивовані сполученням
дієслова із залежним прислівником. Друга основа може бути
безсуфіксною або суфіксальною: вільнодум, гуртожиток,
скоропис, всюдихід.
Близькими до цього типу є складні іменники, мотивовані сло-
восполученням із предикативним зв’язком: багатоніжка, ба-
гатопартійність.
П’ятий тип становлять іменники (усіх родів), мотивовані
сполученням числівника з іменником. Числівникова основа
поєднується за типом підрядного зв’язку словоформ за допо-
могою інтерфікса -и-. Складання основ супроводжується суфік-
сацією другої основи. До цього типу належать назви людей за
родом занять або характерними ознаками оцінки їх праці тощо:
семикласник, п’ятиборець, одноліток; назви предметів, пері-
одів (часу, розвитку), соціальних, політичних та інших термінів,
абстрактних понять: шестиклинка, п’ятиріччя, століття,
двовладдя, двокрапка, двоєборство.
До шостого типу належать іменники, мотивовані сполучен-
ням іменника (здебільшого дієслівного походження) із залеж-
ним займенником. Якщо першим компонентом складного сло-
ва виступає займенник сам, то він набуває значення префіксої-
да зі значеннями: «дія, замкнена в самому предметі», «певна
ознака, наявна в самому процесі»: самоаналіз, самокритика,
52самодіяльність, самоконтроль, самодвигун, самоскид, са-
моцвіт.
Малопродуктивні утворення з іншими займенниками: все-
світ, всезнайка, собівартість.
Сьомий тип становлять іменники, мотивовані дієслівним
словосполученням не вихідної (інфінітивної) форми, а наказо-
ного способу. За цією досить давньою моделлю утворилися
загальні назви (крутивус, вертихвістка, перекотиполе), ба-
гато з яких стали прізвищами (Підіпригора, Тягнирядно, Ло-
миніс, Горицвіт, Убийвовк), географічними назвами (Борислав),
» нині вона є поширеним прийомом найменувань персонажів
художніх творів.
Іменники, які творяться способом словоскладання (юкста-
позити), відрізняються від композитів тим, що їх словотвор-
чою базою є словосполучення прикладкового типу. Творення
таких складних слів супроводжується процесом тісного збли-
ження за семантикою двох компонентів і переростанням в
одне слово. Наприклад, у назвах квітів: рай-дерево, ромен-
:илля, цвіт-калина, плакун-трава; у назвах осіб: пан-отець,
батько-мати; у назвах предметів: Цар-гармата, хата-чи-
гпальня.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.