Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 47. Загальна характеристика іменника

загрузка...

І м е н н и к — це частина мови, що об’єднує слова з
предметним значенням, вираженим у граматичних ка-
тегоріях відмінка і числа та у формах певного грама-
тичного роду.
Іменник об’єднує спільні за значенням предметності, але
семантично різні слова: назви конкретних предметів (човен,
ліс, золото), істот (дівчина, ведмідь, синиця), явищ природи
(блискавка, дощ), узагальнених властивостей і ознак (добро-
та, сміливість, блакить), станів (відпочинок, дрімота)
та ін. На відміну від прикметників, прислівників, дієслів іменни-
ки називають ознаки і дії або стани самостійно, незалежно від
тих предметів і явищ, яким ці ознаки або процеси властиві, хто
є носіями їх.
Загальнокатегорійне значення предметності в іменнику
дістає вияв у граматичних категоріях і словотворчих засо-
бах. Головні граматичні ознаки іменника — це наявність кате-
горій роду, відмінка і числа. Іменники належать до одного з
трьох граматичних родів — чоловічого, жіночого або серед-
нього. Не мають граматичного роду лише іменники множинної
форми (ворота, висівки, дріжджі та ін.), окремі групи імен-
ників виражають значення двох родів (сирота, бородище,
хлопчисько).
Іменники змінюються за відмінками (крім деяких слів іншо-
мовного походження, абревіатур і прізвищ і характеризують-
ся граматичним значенням числа (одні мають співвідносні
форми числа, інші вживаються лише в однині або у мно-
жині).
80Категорії роду, числа і відмінка іменників відрізняються від
прикметникових, займенникових і частково числівникових: в
іменнику вони є визначальними, а в інших іменних частинах
мови — синтаксично зумовленими формою іменників. Напри-
клад: солона вода, солоної води, солоній воді, солоною водою;
мій друг, мого друга, моєму другові, моїм другом.
В іменнику значення числа досить часто виражається допо-
міжним засобом (наголосом), а значення роду сприймається у
процесі зіставлення флексій усього парадигматичного ряду (пор.:
ткач і піч, день і сіль) та на основі семантичної віднесеності
до статі в назвах істот (пор.: батько і яблуко, Микола і Ма-
рина) або інших ознак.
У прикметників, частини займенників і числівників усі три
граматичні значення (роду, числа й відмінка) виражені флек-
сією.
Іменник як назва предмета виступає в типовій для нього
синтаксичній функції підмета (в початковій формі — називно-
го відмінка) або додатка (в непрямих відмінках). Наприклад:
Небо сьогодні синіло по-весняному (Гонч.); Шипшина важ-
ко віддає плоди. Вона людей хапає за рукав (Кост.).
Іменник може також виконувати вторинні функції: означен-
ня (узгодженого — прикладки та неузгодженого), обставини,
іменної частини складеного присудка, наприклад: Синок Омель-
ко — невеличке хлоп’я — стояв біля матері й дивився, що
вона робила (О. Пч.); Пружний вітерець дихав йому на-
зустріч прісною свіжістю великих вод, тонким прянистим
духом далеких степів (Гонч.); У чужому краю Не шукай-
те, не питайте Того, що немає І на небі, а не тільки на
чужому полі (Т. Ш.); Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі (Кост.).

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.