Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 52. Категорія роду

загрузка...

Граматична категорія роду є однією з визначальних, класи-
фікаційних характеристик іменника як частини мови.
Усі іменники, за незначними винятками, поділяються за гра-
матичним родом на три групи: чоловічого, жіночого і середньо-
го роду.
Значення роду в іменниках виражається переважно морфо-
логічно — характером основ і системою флексій.
Синтаксично рід іменників визначається формою узгоджу-
ваних з ними слів — прикметників, займенників, порядкових
числівників: дерев’яний стіл, круглий(-а) сирота, третій
маестро, знайома пані, овочеве рагу, моє дитя.
У назвах істот, особливо людей, значення роду виражаєть-
ся семантично: іменник чоловічого роду батько має флек-
сію, спільну з іменниками середнього роду. Рід цього іменни-
ка визначається за семантичною віднесеністю особи до чо-
ловічої статі. Може також виражатися за допомогою слово-тиорчих суфіксів: українець — українка, шахіст — шахі-
стка.
У поодиноких випадках належність слова до певного роду
грунтується лише на семантичній мотивації, а граматичні засо-
би не є визначальними. Так, іменники суддя, староста, воєво-
да належать до чоловічого роду, хоча морфологічні ознаки їх
спільні з іменниками жіночого роду. Це пов’язане із семантич-
ною мотивацією слів: посади судді, старости, воєводи в мину-
лому обіймали лише особи чоловічої статі.
Більшість іменників розподіляється за родами залежно від
характеру основи і системи флексій.
До ч о л о в і ч о г о роду належать:
а) іменники з кінцевим приголосним основи {віл, степ, гай.,
ступінь, гараж);
б) частина іменників на -а (-я), що семантично вказують на
віднесеність осіб до чоловічої статі (суддя, Микола, Ілля);
в) деякі іменники на -о (батько, Павло, Дніпро).
До ж і н о ч о г о роду належать:
а) іменники на -а (-я) (сестра, Софія, ткаля), крім деяких
чоловічого роду із семантичною мотивацією статі (Микита,
суддя) та середнього роду (знаряддя, ім’я, лоша);
б) частина іменників на приголосний (ніч, радість, міль,
тінь) та іменник мати.
До с е р е д н ь о г о роду належать:
а) майже всі іменники на -о, -є (срібло, марево, море, поле);
б) частина іменників на -а (-я) (насіння, життя, дозрі-
вання, теля, ягня, курча та ін.).
Спеціальної флексії для вираження родової віднесеності, як
видно з прикладів, немає. Вона виявляється у системі всіх
відмінкових закінчень. Так, іменники з нульовою флексією роз-
різняються в інших відмінках: ткач, ткач-а, ткач-еві (-у),
ткач-ем; ніч, ноч-і, нічч-ю.
Система флексій, проте, не завжди є достатнім критерієм
для розрізнення роду іменників. Так, наприклад, іменники чоло-
вічого і середнього роду об’єднуються в одному типі відміню-
вання (II відміна), а іменники жіночого роду на -а (-я) разом з
іменниками чоловічого роду з цією самою флексією станов-
лять І відміну. Частина іменників на -а (-я) може мати зна-
чення двох родів — жіночого і чоловічого, наприклад: нероба,
плакса, сирота, причепа, Валя, Шура.
89Іменники спільного роду не виражають якогось особливого
граматичного значення роду. Позначаючи людей залежно від
їхньої статі, вони поєднуються з означуваними словами у фор-
мах чоловічого або жіночого роду (круглий сирота, кругла
сирота; такий причепа, така причепа; другий плакса, дру-
га плакса; прийшов Саша, прийшла Саша).
У назвах істот граматичне значення’роду певною мірою об-
ґрунтовується семантично, але не збігається з розподілом істот
за статтю. Наприклад, іменники з нульовою флексією {інже-
нер, шофер, директор, геній, педагог, пілот, вожак, міністр)
належать до чоловічого роду. Щоправда, семантична мотивація
може виявлятися в синтаксичній вказівці і на жіночу стать
особи: лікар Валентина порадила; педагог Іваненко розпо-
віла; ця водій, дівчина-контролер.
У назвах тваринного світу спостерігається ще менша се-
мантична вмотивованість розподілу іменників за родами.
Більшість назв позначають істот без вказівки на стать, на-
приклад: крокодил, барс, сом, кит, шпак, метелик (іменни-
ки чоловічого роду), куниця, сорока, гусінь, білуга (іменни-
ки жіночого роду).
Словотворчо співвідносні назви самця і самиці фіксуються
переважно в назвах свійських (наприклад: баран — вівця,
кріль — кролиця, гусак — гуска) та деяких диких (напри-
клад: слон — слониха, заєць — зайчиха, вовк — вовчиця,
ведмідь — ведмедиця) тварин.
Тварини, що мають важливе народногосподарське значення
(як корисні, так і хижаки), позначаються іменниковими назва-
ми, семантично або словотворчо співвідносними для істот обох
статей і малят:
Чоловічий рід
кабан
бик {віл)
кінь
лев
заєць
Граматичні показники належності іменника до роду наявні і
в наведених прикладах: нульова флексія в чоловічому роді;
флексія -а (-я), приєднана до кореня або до словотворчого су-
фікса іменників жіночого роду; флексія -а {-я), що при відміню-
90
Жіночий рід
свиня
корова
кобила
левиця
зайчиха
Середній рід
порося
теля
лоша
левеня
зайченяванні приєднується до суфікса -am (-ят) іменників середньо-
го роду.
У назвах неістот значення роду не знаходить ніякого семан-
тичного обґрунтування (пор.: трактор, жаль, бритва, сало,
зілля).
Іменники множинної форми значення роду не виражають
(наприклад, канікули, сани), як і будь-який інший іменник, вжи-
тий у формі множини (книги, джерела, змії).
Значення роду у невідмінюваних іменниках пов’язане з на-
лежністю їх до назв істот чи неістот.
Назви осіб жіночої статі за семантичною мотивацією нале-
жать до іменників жіночого роду: місіс, мадам, леді, Бетті,
Беатріче, Рошкевич, Толейко та ін.
До чоловічого роду належать назви осіб чоловічої статі або
назви людей без вказівки на стать {месьє, рантьє, буржуа), а
також назви тварин безвідносно до статевого розподілу (кен-
гуру, шимпанзе, зебу, поні). Якщо треба вказати на самицю,
значення жіночого роду передається синтаксично: та кенгу-
ру, маленька колібрі.
Іншомовні назви неістот як невідмінювані слова належать
до іменників середнього роду, наприклад: резюме, соло, рагу,
алібі, па, шасі.
У назвах істот родове протиставлення іменників зумовлюєть-
ся, хоча й непослідовно, семантичною мотивацією — вказівкою
на стать. Наприклад, іменники степ, кір, Сибір, біль за харак-
тером основ і системою флексій в українській мові належать
до чоловічого роду (в російській мові це іменники жіночого
роду), а іменник путь — до жіночого (рос. путь — іменник
чоловічого роду).

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.