Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

Називний відмінок

загрузка...

Називний відмінок реалізує визначальну функцію субстан-
тива логіко-семантичного плану — вираження суб’єкта у зв’яз-
ку з предикатом як компонентом предикативної основи дво-
складного речення.
Іменникове слово як номінативна словникова одиниця мови
має форму називного відмінка, за якою закріплено функцію
позначення денотата (предмета, явища, речовини чи іншого суб-
станціального змісту). На рівні морфологічної парадигми номі-
нативну функцію іменникового слова представлено формою
називного відмінка як початкову в системі інших його відмінко-
вих форм (непрямих та кличного відмінків).
Семантичні функції називного відмінка реалізуються на син-
таксичному рівні, основною серед яких є функція суб’єкта,
її різноплановість зумовлюється семантичним типом преди-
ката, вираженого дієсловом чи іншим словом з предикатив-
ною функцією. Так, у двоскладному реченні з предикатом
активної дії пов’язується суб’єкт — активний діяч (агенс). У
формально-синтаксичній структурі він виражається іменни-
ком, що позначає особу (іншу істоту): Сагайдачний на віки
прославив козаків — синів України (Кащ.); А калину лісник
посадив восени (Лук.); Зозуля підкладає яйця в чуже
гніздо.
Суб’єкт при предикатах характеризації статичної ознаки
позначає предмет конкретних характеристик чи означування:
102Матяш був на сьомому небі від щастя (Соб.); Той погляд
пропікав наскрізь (36.).
Предикати психічного та фізичного стану зумовлюють інші
семантичні варіації суб’єктної семантики: позначення того, хто
мазнає впливу з боку когось, чогось або перебуває під вражен-
ням, називання стихійного чи просто спостережуваного явища,
джерела або чинника процесу. Наприклад: Перед боєм Ворон-
цов, здається, непокоївся більше, ніж під час самого бою
(Гонч.); Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ
(Рил.); У долинах співали струмки, і кожен з них мав
свій голос (Ст.); Схід уже червонів малиново (36.); Небо
то ніби плакало тихими дрібними сльозами, то цілі дні
ніби ливцем лило сльози (Н.-Лев.).
Роль підмета при дієслові-присудку двоскладного речення зі
значенням стану можуть виконувати іменники будь-якого лек-
сико-граматичного розряду (назви істот, конкретних предметів,
матеріально-речовинні, збірні й абстрактні).
Якщо у ролі підмета двоскладного речення виступають абст-
рактні віддієслівні іменники, то суб’єктна функція передається
словоформою родового відмінка, залежного від називного з вто-
ринною функцією, яку позначають терміном «предикатний ак-
тант» (а не предметний). Наприклад: Щойно відбувся забіг
чоловіків на півтора кілометри (Бігли чоловіки). Цей приїзд
туристів не був запланований (Приїхали туристи, це не
планувалося).
Функції суб’єкта, яка семантично і граматично зумовлена
структурою двоскладного речення, протиставляється функція
називного відмінка в односкладному номінативному реченні.
Синтаксична роль головного члена односкладного номінатив-
ного речення є для називного відмінка похідною від функції
номінації предметів і явищ реального світу. Вона зумовлена
своєрідністю екзистенціальних (буттєвих чи вказівних) відно-
шень, які передаються в односкладних номінативних конструк-
ціях. Відмінність функції називного суб’єкта в односкладному
номінативному реченні полягає в тому, що словоформа назив-
ного суб’єкта у двоскладному реченні координується з присуд-
ком, а головний член односкладного номінативного речення фор-
мально не відображає граматичного зв’язку, оформляючись за-
собом інтонації у нерозчленовану предикативну синтагму, яка
може бути поширеною лише атрибутивними членами. Напри-
103клад: Ніч. Тиша. Біле, біле поле (Сос); / знову шлях. Тополі
та могили. Артемівна. Григорівна. Памфили… Так і йдемо
(Кост.); Прозорий гай. Тремтячий лист. Осіння світла ак-
варель. Проходить пізній падолист Серед полів, серед осель
(Зінч.).

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.