Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

Знахідний відмінок

загрузка...

Знахідний відмінок поряд із називним обслуговує центральні
зони функціонування компонентного складу семантико-син-
таксичної структури речення. У сучасній українській мові зна-
хідний відмінок без прийменника поєднується майже виключ-
но з перехідними дієсловами способом прислівного зв’язку, який
традиційно позначався терміном «сильне керування». Слово-
форма знахідного відмінка в сучасних трактуваннях розгля-
дається як обов’язковий (облігаторний) реалізатор дієслівної
валентності у позиції об’єктного актанта.
Основною функцією знахідного відмінка при перехідному
дієслові є значення об’єкта, повністю охопленого дією, або
результату. Словоформа знахідного відмінка доповнює семан-
тику перехідного дієслова вже на рівні словосполучення, а до
складу речення входить єдиним блоком із дієсловом. Напри-
клад, дієслова ламати, засипати, розкладати потребують
доповнення свого змісту через позначення об’єкта активної дії
або стихійних процесів словоформою знахідного, хоча в ре-
ченні словоформа знахідного може корелювати з родовим: Хоче
море човна розламати, трощить, ломить, піском засипає
(Л. У.); Кордонна сторожа розклала на тім боці багаття
(Коц.).
Розрізняють значення об’єкта з о в н і ш н ь о г о і в н у т —
р і ш н ь о г о , які зумовлюються значеннями дієслова. На
відміну від наведених вище прикладів вираження зовнішнього
об’єкта, який підлягає дії, процесу, внутрішній об’єкт позначає
спрямованість мислення, почуттів, емоцій. Наприклад: І як я
рідні печальній Прошепчу слова прощальні, Присягаю, рідна
мово, Будуть це твої слова (Ст.).
Варіювання семантики об’єкта цілком залежить від семан-
тики дієслів. З-поміж масиву перехідних дієслів за своєрідніс-
тю вираження об’єктних значень виділяють групи: 1) по-
значення фізичної дії; 2) переміщення у просторі; 3) мовлен-
104ня; 4) розумової діяльності; 5) внутрішнього стану, почуття
та ін.
1. Перехідні дієслова із семантикою фізичної дії загалом
приєднують форму знахідного відмінка назв неістот й іноді
істот: будувати міст, зводити дім, ремонтувати дорогу,
косити пшеницю, полоти бур’ян, гребти сіно, клепати косу,
молотити горох, нищити цінності і нищити шкідників, збо-
роти хворобу і збороти ворога.
Словоформа знахідного відмінка при дієсловах недоконаного
виду виражає зовнішній об’єкт, повністю охоплений дією, а в
поєднанні з дієсловами доконаного виду може виступати і як
результативний об’єкт. Наприклад: Рухливі піски перевіює
вітер, невтомно рівняючи високі грядини (Гур.); Негоди та
бурі покошлатили очерет, він звисав зі стріхи аж до віко-
нець (О. Д.); Хто й коли збудував нашу хату, які майстри —
невідомо (Довж.).
2. Дієслова, що позначають переміщення в просторі, при-
єднують форму знахідного відмінка назв предметів, істот або
абстрактних понять: гнати хмару {череду, сум), водити ма-
шину {сина), нести стілець {дитину, відповідальність), по-
ставити стовп {коня, експеримент), привезти вугілля
{учнів), відправити товар {гостя, месу).
Такі самі можливості приєднання форми знахідного відмінка
виявляють і дієслова зі значенням володіння, отримання, пе-
редавання, позбавлення об’єкта: мати садибу {доньку, досвід),
придбати підручник {кізку, клопіт), віддати книгу {кота,
борг).
3. При дієсловах на позначення мовлення знахідний відмінок
виражає або конкретний об’єкт розмови, або абстрактний об’єкт,
який має бути уточнений адресатом: розказати казку, зага-
дати загадку, описати портрет, схарактеризувати ге-
роя, сказати правду {неправду), розкрити секрет, виказа-
ти неприязнь, висловити вдячність, промовити {пророни-
ти) слово.
4. Дієслова розумової діяльності, мислення відрізняються від
названих вище груп тим, що приєднують знахідний відмінок
об’єкта, виражений абстрактним іменником, рідше назвою осо-
би, іншої істоти чи конкретного предмета: продумати зміст,
збагнути сутність, осягнути велич, дослідити проблему,
відгадати загадку, розгадати план {душу), учити вірш {ди-
105тину, папугу), пізнати істину {друга, закономірність), тво-
рити чудо.
5. Дієслова, що виражають внутрішній стан людини, почуття,
позитивне або негативне ставлення тощо, доповнюють свою
семантику знахідним внутрішнього об’єкта. Це значення вла-
стиве насамперед знахідному об’єкта, що виражений абстракт-
ним іменником: бентежити спокій, зневажити честь, ми-
лувати око, тішити серце, терпіти наругу, цінувати спокій,
любити красу, шанувати старість. У поєднанні з назвами
конкретних предметів, істот форма знахідного відмінка виражає
і значення зовнішнього об’єкта. Пор., наприклад: Земля — зем-
лице! Праматір наша і годувальнице! Ти мовчки й терпля-
че зносиш усяку наругу, яку іноді чинять над тобою люди
(Цюпа); Любіть життя, шануйте кожен день (Вор.);
Я люблю вечірні вулиці великого міста (Сос); Отак чини,
як я чиню, люби дочку абичию — хоч попову, хоч дякову,
хоч хорошу мужикову (Т. Ш.).
Тісну смислову єдність становить дієслово з іменником у
знахідному відмінку одного кореня: життя прожити, думу
думати, казати {розказати) казку, мурувати мури, мос-
тити мости, службу служити, садити сади, город городи-
ти, милити (змилити) мило, робити роботу, гнати гони
{прополюючи довгі рядки), сталити сталь та ін. Об’єктне
значення таких словосполучень замкнене в самій дії.
Головна функція знахідного — виражати прямий об’єкт при
перехідних дієсловах — поширюється і на форму родового
відмінка, але обмежується в ньому тільки трьома випадками
функціонування: 1) у заперечних конструкціях; 2) у зв’язку з
вираженням неповноти міри вияву матеріалу, речовинності;
3) при дієсловах, які зумовлюють форму родового відмінка за
своїм значенням.
Інші значення знахідного відмінка є периферійними, вторин-
ними. Зокрема, це значення часу, яке передається через при-
єднання до дієслова слів, що позначають пори року, дня, години
(навчався рік, відпочивав тиждень, прогуляв літо); місця —
засобом прийменниково-відмінкової форми (прибути в Брест,
спустити на воду, покласти в стіл); причини (соромити за
непослух); мети (подарувати на згадку) та ін.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.