Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 59. Орудний відмінок — 1

загрузка...

Орудний відмінок багатофункціональний. Він обслуговує пе-
риферійні функції, які полягають у вираженні обставинних відно-
шень дії і стану, крім того, функціонує на периферії суб’єктно-
об’єктної зони.
До первинних функцій орудного відмінка належать орудний
знаряддя і засобу дії (або інструментальний). Інші (вторинні)
значення виникли на основі орудного інструментального (об’єкта,
сукупності, способу дії) або давнього орудного «перевтілення»
(орудний предикативний та порівняння), ще інші пов’язані із
процесами адвербіалізації іменних форм (орудний тавтологічний,
часу, місця) і фразеологізації (орудний порівняння, тавтологіч-
ний).
О р у д н и й з н а р я д д я і з а с о б у дії, або о р у д —
н и й і н с т р у м е н т а л ь н и й , посідає основне місце в
семантичній структурі цього відмінка. Ним позначається пред-
мет, що виступає знаряддям дії або засобом, за допомогою яко-
го здійснюється дія, наприклад: орати плугом, показати ру-
кою, їхати саньми, покрити черепицею.
116Інструментальність є одним із найдавніших семантичних
значень орудного відмінка, з яким генетично пов’язується бага-
то його інших значень, що розвинулися пізніше.
У розвитку слов’янських відмінків орудний знаряддя і засо-
бу дії найстійкіший: його сучасний стан істотно не відрізняєть-
ся від того, який засвідчено у найдавніших писемних пам’ят-
ках. Особливу стійкість виявляє орудний інструментальний у
східнослов’янських мовах, де він без істотних змін зберіг своє
безприйменникове вживання при дієслові.
Орудний знаряддя дії в сучасній українській мові поєднується
з дієсловами перехідними і неперехідними, входячи в неодна-
кові синтаксичні конструкції.
Значення знаряддя дії здатні виражати іменники з предмет-
ним значенням, назви частин тіла й органів людини (або істо-
ти взагалі), а також іменники з узагальненим значенням.
Іменники з предметним значенням пов’язуються з дієслова-
ми, що позначають конкретні дії як відображення найрізнома-
нітніших виявів діяльності людини, іншої істоти, процесів при-
роди тощо.
Значення знаряддя дії найповніше виявляється орудним при
перехідному дієслові в чотиричленній структурі речення: «суб-
стантив у називному відмінку + дієслово активного стану + суб-
стантив у знахідному відмінку + субстантив в орудному від-
мінку». Наприклад: Батько мовчки помішував ложечкою
каву (Зар.); Ветеринарові руки щипцями рвали з ноги ос-
колок (Мал.).
Оскільки в ролі знаряддя може бути використаний будь-
який предмет, то теоретично можна говорити, що в мові будь-
яке перехідне дієслово здатне виражати дію суб’єкта, спря-
мовану на прямий об’єкт, і водночас може допускати вказів-
ку на знаряддя, яким здійснюється дія або процес. У цьому
широкому розумінні знаряддям виступає і орган людини чи
іншої істоти, і фізичні та психічні явища, і явища природи, і
знаряддя праці: рука, палець, лікоть, кулак, плече, нога,
п’ята, коліно, спина, тулуб, голова, око, губа, язик, зуб,
ніс, крило, дзьоб, хвіст, лапа, клешня, кіготь, ріг, копи-
то, щупальця, плавник, жало, сміх, радість, злість, грім,
вітер, плуг, серп і т. ін. Пор.: Нагаєм збиває сніг з воріт
(Ст.); Хто наше злото-серебро Плугами кривди переоре.
Хто серця чистого добро Злобою чорною поборе? (Рил.);
117Ні брехнею, ні тупим обухом не спасти гадючого кубла
(Павл.).
Як і орудний назв конкретних предметів, орудний знаряддя
від назв частин тіла, органів людини чи істоти взагалі вияв-
ляється чітко в структурі речення як третій предметний ак-
тант після форм знахідного і давального: Данило Вигін все-
таки пом’яв пальцями халяву (Зар.); Легше розтинати
грудьми повітря, де ясна мета (Рил.); Зубами скинув ру-
кавицю (Ст.); Ластівка крилом розтинає тінь (Рил.).
При неперехідному дієслові орудний знаряддя виступає в
тричленній структурі: «субстантив у називному відмінку +
неперехідне дієслово нульового стану + субстантив в орудно-
му відмінку»: Іван Михайлович невтомно поцюкує сокирою
(Гур.); Заглядає в шибу казка сивими очима (Сим.) або: «суб-
стантив у називному відмінку + дієслово зворотно-середнього
стану + субстантив в орудному відмінку»: Солдати топта-
лися кованими чобітьми по гіллі сливи (Гур.).
Інструментальне значення підтримується у випадку вжи-
вання при дієслові інших керованих відмінкових форм, як на-
приклад: Машина передніми колісьми наїхала на солдатів
(Гур.). За відсутності інших керованих форм орудний може
переходити у сферу вираження об’єктних відношень. Пор., напри-
клад: — Дай-но, Ганю, перевірю, — водив пальцем по ряд-
ках (Зар.); Оберлейтенант ляснув пальцями, імітуючи
постріл (Гур.).
Дієслова ворушити {ворухнути), хитати (хитнути),
махати (махнути) тощо можуть мати то перехідне, то непе-
рехідне значення, відповідно змінюється і функціонально-син-
таксичне значення орудного відмінка: він виражає знаряддя
перехідної дії або виконує функцію об’єкта. Наприклад: вору-
шити солому рукою — ворушити рукою; хитати кладку
ногами — хитати ногами (в значенні махати ногами);
махати ковдру руками (витрушуючи пилюку) і махати
руками.
Керуючи формою то знахідного, то орудного відмінків (ки-
нути книжку — книжкою; штовхнути стілець — стільцем;
запустити камінь (у вікно) — каменем; хитати кладку —
кладкою), дієслова руху можуть мати різні характеристики.
Формою орудного виражається відношення неспрямованої дії
суб’єкта з певною настановою у використанні об’єкта, а фор-
118мою знахідного — відношення активної дії суб’єкта, спрямова-
ної на об’єкт. На думку О. О. Потебні, «у першому випадку
увага зосереджується на самій дії, яка може бути без мети, а в
другому — на додатку, в якому закладено найближчу, цілком
визначену мету руху»
1
.
Орудний засобу дії в слов’янських мовах сформувався на
основі значення знаряддя дії як вираження предмета-засобу в
процесі трудової діяльності людини. Виділення в орудному
інструментальному цього значення засвідчене найдавнішими
пам’ятками слов’янських мов. У сучасній українській мові спе-
цифіка орудного знаряддя та орудного засобу дії виявляється у
семантико-граматичних властивостях дієслова, з яким пов’я-
зана форма орудного відмінка. Орудний засобу дії пов’язаний
як з перехідними, так і з неперехідними дієсловами.
Позначаючи тварину (людину) чи машину (механізм), за до-
помогою яких здійснюється дія, спрямована на об’єкт (при пе-
рехідному дієслові), орудний засобу дії, як і орудний знаряддя, є
необов’язковим компонентом у синтаксичній структурі речен-
ня. Наприклад: За селом Ничипора наздогнали кіньми Савка
Чемерис і Кожухар (Зар.). Фразу легко згорнути: Савка Че-
мерис і Кожухар наздогнали Ничипора.
При неперехідних дієсловах зі значенням руху, переміщення
формою орудного відмінка позначається засіб пересування.
Наприклад: Поїдемо поїздом. — Я могла б і машиною, але
якщо ви хочете поїхати робочим, то я з вами, — погодила-
ся Слава (Зар.).
Значення засобу виражається іменниками, що позначають тва-
рин (їхати, добиратися кіньми, волами, ішаками, верб-
людом; орати, сіяти кіньми, волами), вид упряжки чи пред-
мет, у який їх запрягають [мчати трійкою, упряжкою со-
бак; їхати возом, безтаркою, тарантасом, бричкою,
саньми), а також іменниками, що позначають механічні засоби
пересування (пливти човном, плотом, кораблем; летіти
літаком; їхати машиною, автобусом, тролейбусом, ве-
лосипедом).
На відміну від російської мови, де орудний засобу майже
витіснено прийменниковою конструкцією, в сучасній українській
1
Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. — М., 1985.
Т. МІ. — С. 457.
119мові він є основною формою вираження засобу пересування.
Наприклад: їхали саньми із ярмарку (Рил.); На села вони
виїжджали газиком (Зар.).
Синонімічні орудному засобу прийменникові конструкції «на +
іменник у місцевому відмінку» або «в + іменник у місцевому
відмінку», які здебільшого вносять у структуру речення певну
семантичну позначеність: відтінки перебування зверху або все-
редині предмета. Пор.:
їхати
летіти
у потягом
— в потязі +
на потязі (не
вживається)
• літаком
• в літаку
+
‘ на літаку (не
вживається)
(вказівка на конк-
ретний потяг, яким
ще хтось їхав, про
який ідеться)
(вказівка на конк-
ретний літак, в яко-
му летів, разом з
кимось перебував)
s велосипедом
мчати ^— на велосипеді
у велосипеді (не вживається)
переправитися
човном (вказівка на конкретний
на човні човен, його володаря)
у човні (вказівка на перебування
в лежачому положенні)
У разі наявності в структурі речення форми орудного відмінка
з іншим значенням орудний засобу дії зазвичай замінюється при-
йменниковою конструкцією. Пор., наприклад: А ліс туди на пло-
тах Дніпром литвини сплавляють (Гол.).
Орудний засобу може також виражатися іменниками, що
позначають осіб (істот), через яких передають якісь вісті, по-
відомлення тощо. Наприклад: Не забувай же мене, орле мій,
в поході… хоть пташкою перешли мені вісточку (Вас).
Таке вживання орудного засобу в сучасній українській мові
обмежене стилістично.
Значення засобу дії при дієсловах передати, переказува-
ти, викликати, пересилати, сповіщати та інших може вира-
жатися назвами конкретних предметів, що позначають технічні
120•часоби передавання інформації (телефон, телевізор, радіо,
пошта, телеграф, телеграма та ін.). З ним корелює форма
місцевого відмінка: 3 цієї нагоди він [Петро] викликав батьків
телеграмою-«блискавкою» (Гонч.); Тихо, майже пошепки,
переказував Марко телефоном на шхуну звістки (Тр.); По
електронних засобах зв’язку приймають, переказують різні
повідомлення.
Отже, орудний знаряддя і засобу дії в сучасній українській
мові не виявляє ніяких стилістичних обмежень і вирізняється
стійкістю. Особливу стійкість має орудний знаряддя, який за-
знав незначних синонімічних замін.
Орудний знаряддя і засобу дії за характером синтаксично-
го зв’язку стоїть ближче до об’єктних відмінків, ніж до конк-
ретних (семантичних), які виражають обставинні відношення
і слугують засобом детермінації всієї структурної основи ре-
чення. Займаючи третю (після знахідного та давального
відмінків) об’єктну позицію при дієслові-присудку, словофор-
ма орудного знаряддя або засобу дії є необов’язковим компо-
нентом структури речення. Дистрибутивний максимум дієсло-
ва, що може реалізуватися в реченні через заповнення об’єктних
позицій, на третій позиції зазвичай зумовлений інформативною
потребою у вираженні об’єкта, який виступає інструментом
діяння на інший об’єкт. У більшості випадків на значення оруд-
ного знаряддя нашаровується значення якісної характеристики
дії, особливо виразно виявлене в орудному засобу дії (добира-
тися до міста ч и м? і як?; їхати ч и м? і я к?). Орудний
засобу більшою мірою, ніж орудний знаряддя, допускає си-
нонімічні заміни прийменниково-відмінковими формами імен-
ника.
У сучасній українській мові одним із найважливіших син-
таксичних значень орудного відмінка, позбавленого конкретної
семантики, є вираження об’єкта у придієслівній позиції.
Орудний об’єкта слугує для реалізації об’єктних відношень
між дією, вираженою дієсловом, і предметом, вираженим керо-
ваною формою іменника (займенника).
Як уже зазначалося, семантичне значення об’єкта (морфоло-
гічний план) виражають, передусім, знахідний і давальний
відмінки. Знахідний, що є реалізатором об’єкта активної дії,
протиставляється давальному відмінку, що є формою виражен-
ня об’єкта сприймання або відношення. ‘»-
121Орудний семантичний знаряддя дії також може виражати
значення об’єкта, проте, слугуючи суб’єктові засобом здійснен-
ня дії, не тісно пов’язаний з нею, виявляє більш віддалений
зв’язок. Наприклад: Дід витяг вузлуватими руками якісь…
листки (Рил.); Валинов ретельно замаскував гребінцем
лисину (Зар.).
У наведених реченнях із двох залежних від дієслова слів
одне, виражене сильнокерованою формою іменника в знахід-
ному відмінку, є обов’язковим поширюючим елементом, а дру-
ге — у формі орудного — є факультативним елементом.
Об’єктна функція орудного є вторинною. Поступове ослаб-
лення інструментального, асоціативного та інших значень оруд-
ного відмінка, що мало місце ще в доісторичну епоху, сприяло
синтаксизації його, наслідком якої стала втрата одних значень
(наприклад, асоціативного) або заміна іншими (об’єктними і
суб’єктними).
У сучасній українській мові об’єктна функція орудного
відмінка є виявом його граматичної семантики. Орудний об’єкта,
позначаючи субстанцію, яка повністю охоплена дією, виступає
засобом детермінації дієслова, і, як і будь-який інший об’єктний
відмінок, формально зумовлений дієсловом. Наприклад: Тимко
хитає головою і мчить по вулиці (Зар.); Бражиха зосере-
джено орудує черпаком (Гонч.); Ви ж теж цікавитесь літе-
ратурою! (Ст.); Темряву тривожили криками півні… Лопо-
тіли крилами і рожевим пір’ям… (Сим.).
У наведених реченнях додаток, виражений словоформою
орудного відмінка, зумовлюється валентністю дієслова і, допов-
нюючи його зміст, виступає обов’язковим компонентом струк-
турної моделі речень.
Основною ознакою орудного об’єкта є його валентна зумов-
леність дієсловом: він входить до двочленного дієслівного сло-
восполучення як детермінант. Наприклад: оволодіти техні-
кою, зловживати чуйністю, ділитися враженнями, заручи-
тися словом, тішитися думкою, задовольнитися малим.
Іноді орудний входить у тричленне дієслівне словосполучення,
як-от: тішити себе (когось) надією, покрити себе славою,
наділити когось повноваженнями, оточити когось увагою,
захопити когось грою, обійти когось ласкою.
У сучасній українській мові орудний об’єкта є засобом де-
термінації дієслів таких основних груп:
1221) зі значенням володіння, керівництва: верховодити ва-
тагою, відати читальним залом, володіти державою (го-
лосом, мовою), диригувати оркестром, керувати устано-
вою, керуватися законом, командувати дивізією, манев-
рувати військами, правити країною, розпоряджатися
силами (часом, приміщенням);
2) зі значенням психічної реакції, позитивного або негативного
ставлення до об’єкта: балувати ласкою, бридувати напоями,
гидувати приправою, гребувати п’яницею, дорожити чес-
тю, жонглювати словами, забавлятися лялькою, зловжи-
вати ліками, легковажити довір’ям, нехтувати друзями,
тішитися думкою, хибувати експериментом.
Семантично близькі до цієї групи і дієслова зі значенням
вихваляння, прославлення (биндючитися своєю силою, бра-
вувати вчинком, величатися собою, вихвалятися достат-
ками, пишатися сином), а також дієслова зі значенням спря-
мування інтересу на об’єкт (впиватися піснею, вражатися
красою, жартувати з вогнем, жертвувати життям, за-
йматися музикою, захоплюватися театром, користу-
ватися авторитетом, милуватися краєвидом);
3) із загальним значенням обміну об’єктами, заміни чимось:
відбутися мовчанкою, відкупитися золотом, відділити-
ся смугою, відгукнутися (відгукуватися) листом, забез-
печитися (забезпечуватися) літературою, озиватися
(озватися) луною, обмовитися словом, платити (запла-
тити) життям, ділитися (поділитися, розділитися)
майном;
4) із загальним значенням надання об’єктові руху, які мо-
жуть керувати як знахідним, так і орудним відмінками: верті-
ти колесо — вертіти колесом; хитати кладку — хитати
кладкою; кидати пісок — кидати піском; трусити голову —
трусити головою; розводити руки — розводити руками;
сунути стілець — сунути стільцем;
5) зі значенням наповнення чимось: годуватися молоком,
живитися ягодами, закусити солодощами, заїсти хлібом,
запити водою, затягнутися димом, ласувати медом,
напоїти зіллям;
6) на позначення вияву психічних станів, фізіологічних про-
цесів людини. Особливістю цієї групи дієслів є їх метафо-
ричне вживання: блиснути усмішкою, віддавати болем,
123горіти вогнем, дихати спокоєм, налитися млостю (вто-
мою), обпекти вогнем (про очі), палати ненавистю, роз-
квітати усмішкою, світитися добротою, спалахнути
{спаленіти) гнівом, сяяти щастям, трепетати ра-
дістю;
7) зі значенням раптової або бурхливої фізичної реакції лю-
дини як вияву психічного або фізичного стану чи дії: вибух-
нути реготом, зайтися плачем {кашлем, криком), зали-
тися (зіходити) сльозами, обливатися кров’ю, розсипа-
тися лайкою (похвалами).
Отже, дієслово разом із сильнокерованою формою орудного
входить у структуру речення, де орудний об’єкта включається у
вираження предикативного змісту, наприклад: Ледве ворушив
посинілими губами Олександр (Зар.); — Тато на роботу не
підуть, бо лежать, — шморгнув кирпатим носеням ма-
ленький Лин (Зар.); Кивала сірими вітами собача рожа
(Коц.); Отаман тільки помаленьку кивнув головою, кинув
гордим оком по всіх бурлаках (Н.-Лев.).
С у б ‘ є к т н е з н а ч е н н я орудного відмінка є синтак-
сичним. Воно зумовлюється насамперед особливістю конструкції
речення з дієсловом активного чи пасивного стану, а також
семантико-синтаксичними відношеннями, в які він включаєть-
ся; семантико-структурними особливостями дієслова (детермі-
нованого чи не детермінованого відмінковою формою).
У сучасній українській мові орудний суб’єкта може висту-
пати у структурі як двоскладного речення, що є так званим
пасивним зворотом, так і односкладного, що є активним зво-
ротом.
Пасивні конструкції протиставляються активним за співвідно-
шенням між діячем (виконавцем дії) і об’єктом дії у структурі,
центром якої є дієслово активного чи пасивного стану.
Активні двоскладні конструкції будуються за моделлю: «на-
зивний відмінок (позначає діяча) + перехідне дієслово (вира-
жає активну дію) + знахідний відмінок (виражає прямий
об’єкт)», наприклад: Учитель зачитує текст; Мисливець убив
вовка.
Значення діяча передається формою називного відмінка —
єдиного відмінка, що здатний позначати активний суб’єкт при
перехідному дієслові. Ознака активності й тісного зв’язку з
дією, властива називному відмінку, в пасивних конструкціях
124нейтралізується. Вираження логічного суб’єкта формою оруд-
ного відмінка у пасивних конструкціях є комбінаторним зна-
ченням орудного. У структурі пасивних конструкцій «назив-
ний відмінок (позначає прямий об’єкт) + неперехідне дієсло-
но (пасивного стану) + орудний відмінок (позначає логічний
суб’єкт дії)» орудний виражає синтаксично і лексично зумов-
лене значення суб’єкта. Воно відрізняється від значення су-
б’єкта активних двоскладних конструкцій ознакою пасивності
і нетісного зв’язку з дією. Пор.: Учитель зачитує текст.
Текст зачитується учителем. Значення орудного в па-
сивних конструкціях тісно пов’язане з інструментальним зна-
ченням («той, ким здійснюється дія», «той, хто сприяє дії»).
Наприклад: Село кілька разів згорало дощенту, але знову
й знову відроджувалося людьми (Логв.); Щоденні клопо-
ти ніяк не відволікали його від упертих дум про щось
більше, ніж пропонувалося йому колишнім комбатом
(Логв.).
Історичні зміни, що відбувалися в оформленні суб’єкта дії у
пасивних конструкціях, спричинили різні наслідки у слов’ян-
ських мовах. В українській мові конкуренція двох форм вира-
ження діяча — особи при пасиві (отъ -— від + родовий чи
орудний безприйменниковий відмінок) зрештою виявилася на
користь орудного відмінка. Однак на сучасному етапі вживання
таких пасивних конструкцій обмежене стилістично. Пасивні кон-
струкції функціонують з дієсловами зворотно-пасивного стану
переважно недоконаного виду теперішнього часу (або майбут-
нього часу доконаного виду) у формі 3-ї особи однини або мно-
жини: Пісня виконується співачкою; Кошторис затвер-
джується комісією; Двері відчиняються водієм; Списки заві-
ряються керівником.
Основним граматичним показником пасивного стану є форма
орудного, що виражає реальний суб’єкт дії. Найчіткіше це зна-
чення орудного виступає тоді, коли іменник (займенник) нази-
ває людину (істоту). Такі пасивні конструкції легко трансфор-
муються в активні, наприклад: Шолом скафандра може за-
криватися чи відкриватися самим космонавтом. — Сам
космонавт може закривати чи відкривати шолом скафан-
дра. Однак конструкція Шолом скафандра закривається чи
відкривається автоматично не може бути трансформована
в такий спосіб. Відсутність орудного суб’єкта сприяє втраті
125дієсловом ознаки пасивності дії, дієслово набуває значення
зворотно-середнього стану. Дієслова пасивного стану, що тво-
ряться від перехідних дієслів за допомогою афікса -ся, вияв-
ляють це значення не самостійно, а в зв’язку з орудним су-
б’єкта. На думку О. О. Потебні, «в слов’янських мовах па-
сивність виражається, крім особливих дієприкметників, лише
тими з дієслів із -СА, в яких зворотність є уявлення, а па-
сивність — значення»
1
. Без протиставлення пасивної дії ак-
тивній, вираженій у відповідній конструкції, не мислиться ні
активність, ні пасивність.
Значення пасивності нейтралізується і в тому випадку, коли
форма орудного відмінка при дієслові з афіксом -ся позначає
неістоту. Наприклад: В повітрі далеко розносилися гопаки
та тропаки, що вибивалися дзвінкими підковами чобіт
(Довж.) — Хтось вибивав гопаки та тропаки дзвінкими
підковами чобіт. Тут форма орудного виражає значення зна-
ряддя дії незалежно від того, чи дієслівний присудок стоїть при
підметі-об’єкті (гопаки та тропаки) чи при підметі-суб’єкті
(хтось).
Позиція предиката пасивної конструкції речення частіше може
бути зайнята пасивним дієприкметником. У таких конструкці-
ях семантичний суб’єктний компонент реалізується в слово-
формі орудного відмінка іменників на позначення осіб. На-
приклад: [Згадки] в зневірі нею викинуті з пам’яті (Логв.);
Енеєм кинута я, бідна (Котл.). Пор.: Вона викинула з па-
м’яті згадки; Еней кинув мене, бідну.
Пасивне значення підтримується наявністю в реченні сло-
воформ орудного при дієприкметнику, який виражає другоряд-
но-предикативне значення, наприклад: Пішла на кухню, де в
неї смажилася свіжа форель, привезена небожем з озера
Веттен (Загр.).
У конструкціях з орудним іменників на позначення пред-
метів реалізується не діяч, а причина певного процесу або
стану: засипані піском доріжки; розмальовані морозом шиб-
ки вікон; залиті дощем ділянки. Однак, якщо дієприкмет-
ник зберігає дієслівну сему антропонімічності, то приєднува-
ний до нього іменник на позначення предмета означає знаряд-
‘ Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. — М., 1985. —
Т. III. — С. 454.
126дя дії й водночас зберігає відтінок семантики реального діяча.
Наприклад: Соняшник лежить неподалік, переїханий коле-
сом (Гонч.) — Хтось переїхав соняшник колесом. — Коле-
са [машини] переїхали соняшник. Пор.: Входимо в світ Оле-
ся Гончара, в світ, вибудуваний одною людиною, ство-
рений напруженням мислі й щедрості таланту (Загр.) —
О. Гончар своїм напруженням мислі й щедрості таланту
створив свій світ.
У сучасній українській мові пасивні конструкції дієприкмет-
никових зворотів функціонально не протиставляються актив-
ним, оскільки активні дієприкметники теперішнього часу не
утворюють дієприкметникових зворотів (не можна сказати:
юнак, співаючий пісню; лікар, роблячий операцію). Конст-
рукції з пасивним дієприкметником, що посідає позицію при-
судка й утворює синтаксичний зворот, виражають значення
пасивної дії. Вони, як і конструкції з дієсловами на -ся, проти-
ставляються активним конструкціям двоскладного речення.
Трансформаційно ці конструкції пов’язані як із двоскладними
реченнями, так і з конструкціями нєозначено-особових речень
та з підрядними означальними.
Дещо іншу семантику закріплюють структурні схеми речень,
утворюваних безособово-предикативними формами на -но,
-то. Безособові конструкції з предикативом -но, -то можуть
бути три- {Овочі зібрано бригадою) і двокомпонентними (Овочі
зібрано). У прямій опозиції до активних конструкцій перебу-
вають трикомпонентні. Наприклад: Берег укрито довгими
пасмами морської капусти (Корн.). — Довгі пасма морської
капусти вкрили берег. Безособове речення може бути
трансформовано і в неозначено-особове. Наприклад: Лише в
1930 р. цю планету було знайдено і названо Плутоном. —
Лише в 1930 р. цю планету знайшли і назвали Плутоном. —
Лише в 1930 р. ця планета була знайдена і названа Плуто-
ном.
За наявності словотвірних зв’язків стрижневих слів, що на-
лежать до різних частин мови (дієслово і віддієслівний імен-
ник), можуть утворюватися однотипні моделі словосполучень,
але не завжди семантичні чинники підтримують тенденцію до
їх уніфікації, частіше спостерігається диференціація моделей у
різних частинах мови, що зумовлюється, зокрема, функціональ-
но-стильовими потребами.
127Орудний суб’єкта в активних односкладних конструкціях
має свою специфіку. У сучасній українській мові є два типи
безособових речень з орудним суб’єктним при функціональ-
но-безособовому дієслові. Перший тип становлять одно-
складні конструкції з орудним відмінком, що означає стихій-
ну силу: Вибуховою хвилею його кинуло в сніг (Гр. Тют.);
Возили дерево з лісу, і прибило його березою (Цюпа); дру-
гий — конструкції з орудним, що позначає джерело (причину)
дії або стану: В роті йому загірчило тютюном (Логв.);
Від Псла війнуло прохолодою, запахло кропом, коноп-
лями (Горд.).
У конструкціях першого типу орудний виступає як факуль-
тативний компонент предикативного ядра речення. Виражаю-
чи не самого діяча (агенса), а діяння стихійної сили, знаряддям
якої є певний предмет, орудний у таких конструкціях виконує
синтаксичну функцію додатка. Наприклад: Міною перебило
гарматну обслугу (Горд.); А мигнуло ж би тебе люиінею в
зуби, — лаяв він [Йонька] бозна-кого (Гр. Тют.).
Такі конструкції можуть трансформуватися у двоскладні з
орудним такого самого значення: Хтось [ворог] перебив
міною гарматну обслугу; Хтось [він] мигнув би тебе
люиінею у зуби. Однак в односкладному реченні орудний
виражає не значення простого знаряддя, а стихійний процес
(явище).
Однокомпонентні структури безособових речень з функціо-
нально-безособовим дієсловом стану {Пекло. Капало. Горить.
Припікає.) перебувають у трансформаційних відношеннях із
двоскладними реченнями (Сонце пекло. Вода капала. Ліс го-
рить. Сонце припікає). Безособовість у таких конструкціях
виражається шляхом усунення суб’єктного компонента: не
реалізований формально суб’єкт передає інформацію про стан
природи як стихійне явище або процес без вказівки на його
джерело. Наприклад: 3 самого ранку пекло і парило на дощ
(Баш).
Другий тип безособових речень, до складу яких входить оруд-
ний суб’єкта, являє собою двокомпонентні структури: «функ-
ціонально безособове дієслово + орудний іменника на означен-
ня неістот». Орудний вказує на джерело стану і синтаксично
оформлюється як додаток з обставинним значенням способу
дії: пахне м’ятою — ч и м? і я к? Цей досить поширений
128тип безособових речень має семантичні обмеження: орудний
зі значенням поширювача дії або джерела (причини) стану по-
єднується з невеликою групою дієслів — пахнути, пахтіти,
смердіти, тхнути, нести, віяти, повівати, тягти, потяг-
ти (= повіяти), пройняти, обдати тощо. Наприклад: Гост-
рим запахом сірки вдарило в ніс (Горд.); Аж теплою хви-
лею обдало Тоню при згадці про батька (Гонч.); У нічному
степу пахне чорноземом і мастилом, нагрітим залізом і
гарячим варивом глини (Цюпа).
Безособовість у таких реченнях створюється не дієслівною
формою, а всією синтаксичною конструкцією: дієслово набу-
ває безособового значення, а орудний суб’єктний виражає реа-
лізатора дії вмисне невизначено чи як джерело — причину
стану.
О р у д н и й с у к у п н о с т і виражає обсяг (сукупність,
кількісну форму) охоплення дією суб’єкта або прямого об’єкта.
Наприклад: Громадою при долині його поховали, І долину і
криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т. Ш.).
Поняття сукупності має три семантичні різновиди:
а) збіг матеріального змісту і його вмісту (форми сукуп-
ності): [Люди] громадою поховали; [Пташки] летіли зграй-
кою;
б) розподільність матеріального змісту у відповідній формі
кількості, наприклад: Тридцять тисяч овець отарами бро-
дять;
в) вияв міри матеріального вмісту (маси), наприклад: До-
щик цебром, відром, дійничкою линувся.
Відношення першої групи називають орудним сукупності —
колективної участі, другої — орудним сукупності кількісним, а
третьої — орудним сукупності міри.
1. Орудний сукупності — колективної участі характери-
зує дію з боку суб’єкта, позначаючи збіг матеріального змісту
з кількісною формою вияву його. Формою орудного вира-
жається вказівка на одночасну спрямованість руху кількох
суб’єктів, унаслідок чого дія сприймається як цілеспрямована
чи нецілеспрямована: Нарожній закликав об’єднуватися во-
лостями, повітами, губерніями в могутню збройну силу
(Горд.).
Цей орудний пов’язується в реченні з дієсловами на позна-
чення руху, переміщення у просторі. Більшість дієслів цієї гру-
5
М 1
129пи мають формальний показник сукупності — префікси з- (с-),
роз- та постфікс -ся: збиратися, збігатися, з’їжджатися,
сходитися, розбігатися, роз’їжджатися, розходитися та ін.
Проте тільки в складі речення сема «разом», «сукупно», «одно-
часно» реалізується за рахунок приєднання іменника у формі
орудного відмінка.
Дієслова іменникового походження зі значенням стихійно-
го руху, переміщення на зразок гуртуватися, купчитися,
товпитися, роїтися, громадитися, табунитися виража-
ють сему «сукупно», «спільно», «разом» самостійно. У тавто-
логічному звороті на зразок роїтися роями, кишма кишіти,
товпитися гуртами формою орудного відмінка виражається
не сукупна розподільність, а інтенсивність, міра охоплення дією
суб’єкта.
Орудний сукупності — колективної участі може бути вира-
жений іменниками, що семантично узагальнюють однорідність
складу істот, їх кількісно не окреслену єдність {банда, ватага,
група, гурт, загін, кагал, караван, колектив, ланка, мир,
натовп, орава, орда, рід, родина, сім’я, стадо, табун, чере-
да) або окреслену кількість (ланка, бригада, артіль, батарея,
родина тощо).
Орудний сукупності — колективної участі виконує обста-
винну функцію, що поступово розвинулася на основі первин-
них (асоціативного та інструментального) значень.
2. У ролі орудного сукупності — кількісного вияву, який
виражає розподільність цілого на частини, функціонують іменни-
ки одних і тих самих груп, що й у ролі орудного сукупності —
колективної участі, однак вони виступають не в однині, а у
формі множини {стояти гуртами, бігати табунами, пере-
суватися батальйонами, прибувати родинами, роз’їжджа-
тися групами). Наприклад: У таких землянках жили арті-
лями, а також сім’ями (Нар. тв. та етн.); Назавтра маю
їхати в Пампаси, Де бізони бродять табунами… (Рил.);
Мов за золотим руном, пускались вони [механізатори] туди
своїми піратськими експедиціями (Гонч.).
Орудний сукупності-кількості може також бути виражений
іменниками з кількісним значенням: десяток, сотня, тися-
ча, мільйон, мільярд, маса, одиниця. Наприклад: Вони [портьє]
вимушені обслуговувати туристів, які напливають з вели-
ких країн тисячами й мільйонами (Загр.).

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.