Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 64. Форми іменників другої відміни

загрузка...

О д н и н а
У називному відмінку однини іменники другої відміни чоло-
вічого роду мають чисту основу (кобзар, кінь, край) або флек-
сію -о (Дмитро, Дніпро). В іменниках середнього роду висту-
пає флексія -о: добро, світло (тверда група), -є: море, плече
(м’яка і мішана групи) та -а (граф, -я): весілля, життя (м’яка
група).
Родовий відмінок має закінчення -а (-я) та -у (-ю). Вибір
і вживання флексії в іменниках чоловічого роду залежать
від семантико-граматичного розряду, під який підводиться сло-
во. Так, флексію -а (-я) мають іменники, що позначають істот
(за винятком збірних назв: народу, загону): брата, ке-
рівника, викладача, Дениса, журавля, горобця, карася;
назви конкретних предметів, що мають обидві форми числа
(носа, стола, замка, олівця, шматка, кумача); назви мір
(грама, метра, літра, місяця); наукові й технічні терміни
українського та іншомовного походження (відмінка, суфікса,
кореня, прикметника, радіуса, сектора, синоніма, але: син-
таксису, базису); назви приміщень, будівель та інших споруд
і їх частин (вітряка, гаража, млина, але: карнизу і карни-
за, сараю і сарая, поверху, універмагу, залу).
Флексія -у (-ю) виступає в збірних назвах (люду); в назвах
рослин (барвінку, льону, лісу, саду, гороху, лозняку і лозня-
ка, молодняку і молодняка); у назвах установ, організацій, за-
кладів (інституту, ліцею, заводу); абстрактних понять, процесів,
станів, суспільних, наукових та інших течій (розуму, вигляду,
цвіту, глузду, світогляду, процесу, гуманізму, матеріаліз-
му); явищ природи (грому, снігопаду, морозу, вогню).
160У географічних назвах міст і річок переважає флексія -а
{-я): Львова, Гадяча, Мелітополя; Дніпра, Дінця (з наголо-
сом на флексії): але Дону, Дунаю (з ненаголошеною флек-
сією). У назвах країв, озер, гір переважає флексія -у (ю): Кри-
му, Сибіру, Донбасу, Байкалу, Уралу та ін.
У деяких іменниках можливі подвійні флексії залежно від
семантики слова, наприклад: зробив ремонт телефонного апа-
рата (конкретний предмет) і перебуває у віданні державно-
го апарату (установа).
Флексія може також регулюватися наголосом, наприклад:
з моста і з мосту, стиду і стида.
Іменники середнього роду в родовому відмінку однини ма-
ють закінчення -а (-я): озера, перевесла, прізвища, моря,
завдання.
Давальний відмінок в українській мові має паралельні флексії
-ові та -у в іменниках чоловічого роду твердої групи: Пет-
рові і Петру; -еві {-вві) та -у (-ю) в іменниках м’якої і
мішаної груп: коневі і коню, Гайдаєві і Гайдаю, сторожеві
і сторожу.
У назвах істот переважає флексія -ові, -еві (-єві), а в на-
звах неживих предметів — -у (-ю).
Іменники середнього роду в давальному відмінку виступа-
ють з флексією -у (-ю): болоту, горю, прізвищу, а також
можуть мати флексію -ові, -еві. Показав селові синю кни-
жечку (Ст.).
У знахідному відмінку однини іменників чоловічого роду більш
виразно виявляється вказівка на істоту чи неістоту. У назвах істот
форма знахідного збігається з родовим відмінком: зустрів брата,
батька, Сергія, а в назвах предметів — з називним: узяв папір,
стілець, книш. Назви груп істот також мають форму знахідного,
що збігається з називним: зібрав загін, погнав табун.
Проте у деяких випадках ця закономірність порушується.
Наприклад, можна вжити: збудував хлівець і хлівця, отримав
лист і листа, зокрема, пор. у фразеологізмах: піймати облиз-
ня, дати гарбуза.
В орудному відмінку іменники чоловічого і середнього роду
(крім тих, що в називному відмінку закінчуються на -я) мають
флексію -ом: Іваном, краном, озером (тверда група); -ем
(-єм): Василем, секретарем, фуражем, полем, днищем (м’яка
і мішана групи).
161П а р а д и г м и д р у г о ї в і д м і н и
О д н и н а
н.
р.
д.
3.
0.
м.
Кл.
н.
р.
д.
3.
0.
м.
Кл.
н.
р.
д.
3.
0.
м.
Кл.
стіл
стол-а
стол-у {-ові)
стіл
стол-ом
(на) стол-і
стол-е
коваль
ковал-я
ковал-еві (-ю)
ковал-я
ковал-ем
(на) ковал-еві (-ю)
ковал-ю
м’яч
м’яч-а
м’яч-у (-вві)
м’яч
м’яч-ем
(на) м’яч-і
м’яч-е
фермер
фермер-а
фермер-ові (-у)
фермер-а
фермер-ом
(на) фермер-ові
фермер-е
гай
га-ю
га-ю
гай
га-єм
(на/у) га-ю
га-ю
каменяр
каменяр-а
каменяр-еві (-у)
каменяр-а
каменяр-ем
(на) каменяр-ев
каменяр-е
(-у)
Ігор
Ігор-я
Ігор-еві
Ігор-я
Ігор-ем
батько
батьк-а
батьк-ові (-у)
батьк-а
батьк-ом
(на) батьк-ові (-у)
батьк-у
(-ю)
(на) Ігор-еві (-і)
І гор-є
і (-у)
плеч-е
плеч-а
плеч-у
плеч-е
плеч-ем
поле
пол-я
пол-ю
пол-е
пол-ем
(на/у)
пол-е
(на) плеч-і
плеч-е
село
сел-а
сел-у
сел-о
сел-ом
(на) сел-і
сел-о
знання
знанн-я
знанн-ю
знанн-я
знанн-ям
пол-і (на) знанн-і
знанн-я
днище
днищ-а
днищ-у
днищ-е
днищ-ем
(на) днищ-і
днищ-ун.
p.
д.
3.
0.
м.
Кл.
н.
р.
д.
3.
0.
м.
Кл.
н.
р.
д.
3.
0.
м.
о> Кл.
со
стол-и
стол-ів
стол-ам
стол-и
стол-ами
(на) стол-ах
стол-и
ковал-1
ковал-ів
ковал-ям
ковал-ів
ковал-ями
(на) ковал-ях
ковал-і
м’яч-і
м’яч-ів
м’яч-ам
м’яч-і
м’яч-ами
(на) м’яч-ах
м’яч-і
М
фермер-и
фермер-ів
фермер-ам
фермер-ів
фермер-ами
(на) фермер-ах
фермер-и
га-ї
га-їв
га-ям
га-ї
га-ями
{на/в) га-ях
га-ї
каменяр-і
каменяр-ів
каменяр-ам
каменяр-ів
каменяр-ами
(на) каменяр-ах
каменяр-і
н о ж и н а
батьк-и
батьк-ів
батьк-ам
батьк-ів
батьк-ами
(на) батьк-ах
батьк-и
пол-я
пол-ів
пол-ям
пол-я
пол-ями
(на/в) пол-ях
пол-я
плеч-і
пліч
плеч-ам
плеч-і
плеч-ами і пліч-ми
(на) плеч-ах
плеч-і
сел-а
сіл
сел-ам
сел-а
сел-ами
(на) сел-ах
сел-а
знанн-я
знань
знанн-ям
знанн-я
знанн-ями
(на) знанн-ях
знанн-я
днищ-а
днищ
днищ-ам
днищ-а
днищ-ами
(на) днищ-ах
днищ-аІменники середнього роду на -я в орудному відмінку однини
мають флексію -ям: груддям, листям, пір’ям.
У місцевому відмінку іменників другої відміни однини ви-
ступають закінчення: -і (-1), -у (-ю), -ові, -єві {-єві). Флексії
-ові, -єві {-єві) з’явилися в місцевому відмінку за аналогією
до давального переважно в назвах істот чоловічого роду: на
синові, на гостеві, на Гордієві.
Флексія -у (-ю) характерна для іменників чоловічого і
середнього роду, що мають суфікси -к (о), -ок, -ик, -ак: на
візку, на містку, у миснику, на держаку.
В інших іменниках чоловічого роду флексія -у {-ю) чи -і (-Г)
регулюється тими самими семантичними відтінками, що й у
родовому відмінку. Пор., наприклад: на льоду, у строю, але на
дивані, у музеї, на стільці.
Закінчення -у (-ю) виступає у поєднанні з прийменником
по: по двору, по вівсу, по морю.
Флексія -і виступає в іменниках середнього роду, за винят-
ком тих, що мають суфікс -к-: на лоні, у морі, у зіллі, але у
горнятку, на курчаткові і курчатку.
У формі місцевого відмінка приголосні основи г, к, х перед
і змінюються на з, ц, с: плуг — у плузі, байрак — у байраці,
вухо — у вусі.
У кличному відмінку іменники другої відміни мають флек-
сію -у або -є.
Флексія -у виступає в іменниках чоловічого роду твердої і
мішаної груп: діду, товаришу, дядьку, котику; в іншомов-
них найменуваннях з кінцевим задньоязиковим або гортан-
ним приголосним: Юзеку, Людвігу; в іменниках чоловічого
роду м’якої групи виступає флексія -ю: Сергію, лікарю,
краю.
Флексія -є вживається у кличному відмінку іменників чоло-
вічого роду із суфіксами -ець, -ак: хлопче, юначе, батраче
(але ковалю, мудрецю) та в деяких інших іменниках чолові-
чого роду, наприклад: голубе, вітре, друже.
Перед флексією -є приголосні г, к, х змінюються на ж, ч,
ш: друг — друже, юнак — юначе, Явтух — Явтуше.
У назвах осіб за прізвищем кличний відмінок може заміню-
ватися називним, зокрема при звертанні до людини з вказівкою
на ранг, посаду, наприклад: лейтенанте Орлик, прокуроре Гри-
щенко, товаришу голова. В усіх інших випадках, коли перше
164слово є загальною назвою, а друге — ім’ям, обидва іменники
мають форму кличного відмінка, наприклад: товаришу Євгене,
брате Олексію.
У персоніфікованих назвах середнього роду у ролі звертання
вживається форма називного відмінка: світло, крило, плече.
М н о ж и н а
Називний відмінок множини може мати такі флексії: 1) в
іменниках чоловічого роду твердої групи -и: робітники, інже-
нери, голоси, прапори; 2) в іменниках чоловічого роду м’якої
і мішаної груп -і або графічно -ї: учителі, портфелі, шко-
лярі, товариші, носії; 3) в іменниках середнього роду твер-
дої і мішаної груп а: коліна, полотна, прізвища або -я,
що графічно передає м’якість приголосного основи в іменни-
ках середнього роду м’якої групи: моря, послання, прислів’я.
Окремі іменники середнього роду мають давнє закінчення на-
зивного двоїни -і: очі, плечі, уші (і вуха) або -и: вуси, рукави
(поширеніше вживання: вуса, рукава).
У родовому відмінку множини іменники другої відміни ма-
ють закінчення -ів (-їв), -ей або нульову флексію: столів,
ковалів, батьків, солов’їв, країв, очей, плечей (і пліч).
В іменниках чоловічого роду найуживаніша флексія -ів: во-
ротарів, чоловіків, орачів, плащів.
Деякі іменники середнього роду мають також флексію -ів:
морів, полів, почуттів.
Нульова флексія характерна для іменників чоловічого роду,
які можуть втрачати суфікс -ин~: селян, подолян, галичан,
болгар, татар, але грузинів, осетинів, та в більшості імен-
ників середнього роду: вікон, гнізд, решіт, сердець, волокон,
знань, завдань, розгалужень.
Флексія -ей виступає в деяких іменниках чоловічого і серед-
нього роду: коней, свиней, гостей, очей, вушей (і вух), пле-
чей (і пліч).
У давальному, орудному і місцевому відмінках іменники дру-
гої відміни мають такі самі флексії, як і іменники першої
відміни: -ам (-ям), -ами (-ями), -ах (-ях), наприклад: бра-
там, сестрам, школярам, озерам, морям, знанням; бра-
тами, школярами, озерами, морями, знаннями; на бра-
тах, на сестрах, на школярах, на озерах, на морях, у
знаннях.
165У знахідному відмінку множини іменників другої відміни
спостерігаються ті самі закономірності розрізнення істот/не-
істот, що й в іменниках першої відміни та в родовому однини
другої відміни.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.