Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

Присвійні прикметники

загрузка...

Присвійні прикметники виражають належність предмета
певній людині або (рідше) тварині: батькова хата, Андріїв
брат, Оксанин зошит, директорів наказ, лисяча голова.
Значення присвійних прикметників однотипні, всі вони ви-
ражають індивідуальну належність предмета людині або тва-
рині. Лише у випадку уособлення неживих предметів вжива-
175ються прикметники з присвійним значенням, похідні від назв
неістот, наприклад: А місяців батько {його сонцем звуть)
саме люльку закурив (Тич.).
Присвійні прикметники мають свої словотворчі типи і
своєрідні граматичні ознаки. Твірними основами присвійних
прикметників виступають лише іменникові і тільки назви істот
(за рідкісними винятками у разі уособлення неживих пред-
метів). Присвійні прикметники творяться: а) від назв людей
за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн): Петрів, Василів,
товаришів, Сергіїв, сестрин, Миколин, Маріїн; б) від назв
тварин за допомогою суфіксів -ач-(ий), -яч-(ий), -ин-(ий),
-їн-(ий): курячий, орлиний, солов’їний.
У поодиноких прикметниках, похідних від назв тварин, ви-
ступають суфікси -ів, -ин: соловейків, зозулин. Деякі присвійні
прикметники мають нульовий суфікс, наприклад: вовчий, ове-
чий.
Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному
й знахідному відмінках мають коротку форму (ковалів, Іванів,
материн, Софіїн, доччин), а прикметники, похідні від назв тва-
рин, мають повну форму (гусячий, качиний, собачий).
Якщо прикметник виражає належність предмета не одній
тварині, а позначає загальну родову віднесеність чи влас-
тивість тієї або іншої тварини, то він входить до розряду при-
свійно-відносних або присвійно-якісних прикметників. Пор.:
ведмежа голова, орлиний клюв (присвійні прикметники);
ведмежа шуба, собача зграя, орлине пір’я (відносні); вед-
межа послуга, собачий холод, орлиний зір (якісні при-
кметники).
Не виражають значення присвійності й прикметники, що
входять до складу фразеологічних словосполучень і терміноло-
гічних назв, наприклад: ахіллесова п’ята, гордіїв вузол,
дамоклів меч, адамове яблуко, торрічеллієва пустота,
петрові батоги (бот.), воловий язик (діал., назва квітів). Не
мають присвійного значення і прикметники, що стали геогра-
фічними назвами або прізвищами, наприклад: Київ, Харків,
Шевченкове, Павлів, Янів, Ковалишин.
Присвійні прикметники вживаються в усно-розмовному стилі,
в мові художньої літератури і фольклору. В інших стилях ук-
раїнської мови присвійні прикметники вживаються рідко. Зна-
чення індивідуальної віднесеності особі в науковому, публіцис-
176тичному та інших стилях мови найчастіше передається формами
родового відмінка іменника: твори Франка, музика Лисенка,
світогляд письменника, слово вчителя, заява Ігнатенка,
наказ директора.
Присвійні прикметники, утворені від назв тварин, порівняно
рідко вживаються навіть у розмовному та в художньому сти-
лях мови.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.