Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 72. Повні й короткі прикметники

У сучасній українській літературній мові вживаються пере-
важно повні прикметники, які в усіх формах мають відмінкові
закінчення: добрий, добра, добре, добрі; доброго, доброї, доб-
рих та ін. Коротких прикметників у сучасній українській мові
дуже мало, наприклад: зелен, рад, повен, винен, ясен, дрібен,
славен. Коротку форму називного і знахідного відмінків мають
також присвійні прикметники з суфіксами -ів (-їв), -ин (-їн).
Для більшості прикметникових форм характерні стягнені
флексії, що витворилися на основі злиття закінчення давнього
вказівного займенника із закінченням коротких прикметників.
Форма називного відмінка однини чоловічого роду нестягне-
на: добръ-и — добры-и— добрий [добриі].
У поетичній мові, народній творчості та усному літературно-
му мовленні вживаються також повні нестягнені форми назив-
ного відмінка однини жіночого і середнього роду, знахідного
відмінка однини жіночого роду та називного й знахідного мно-
жини, наприклад: Літо краснее минуло, сніг лежить на полі
(Л. У.); А туман, неначе ворог, закриває море і хмароньку
рожевую… (Т. Ш.); / ти, моя єдиная, ведеш за собою літа
мої молодії (Т. Ш.).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.