Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 94. Поняття про способи (роди) дієслівної дії

загрузка...

Категорія виду є основним граматичним втіленням кате-
горії аспектуальності, що виражає мовними засобами погляд
мовця на дію у її перебігові в часі за ознакою обмеженої чи не
8
5 6 1
225обмеженої граматичним виявом. Сфера спрямованості дії до її
внутрішньої межі семантично пов’язана з позамовною дійсністю.
Однак об’єктивні та суб’єктивні аспекти характеристики дії,
зумовлені поглядом мовця на ситуацію, відображуються в мов-
ленні не лише у видових значеннях завершеності/незаверше-
ності дії, на опозиції яких будується категорія виду. Вони до-
повнюються і конкретизуються додатковими якісними, кількісни-
ми, оцінними та іншими відтінками аспектуальності з погляду
реальної граничності/неграничності вияву дії: тривалості, крат-
ності, повторюваності, одноразовості, розподільності, інтенсив-
ності тощо. У лінгвістичній літературі такі якісні, кількісні та
інші аспектуальні значення дієслів позначаються терміном
с п о с о б и (роди) д і є с л і в н о ї дії, або розглядаються
я к аспектуальні л е к с и к о — г р а м а т и ч н і р о з р я д и
дієслів, у межах яких виділяються дрібніші, часткові підгрупи.
Термін «аспектуальні лексико-граматичні розряди» менш ужи-
ваний, оскільки позначає семантику тільки лексико-граматич-
ного рівня й залишає поза увагою лексико-семантичний рівень
аспектуальності.
Способи дієслівної дії властиві всій дієслівній лексиці. У струк-
турі речення акціональні значення виражаються словотворчими
засобами та синтаксично пов’язаними з дієсловом адвербіальни-
ми компонентами. Наприклад, дієслова походити, пострибати,
поспати, поплакати, почитати виражають внутрішню обме-
жену дію (доконаний вид) зі значенням невизначеної граничної
тривалості, маркером якої є префікс по-. Ці дієслова поширені
детермінантами недовго, трохи, якийсь час, один за одним
тощо; дієслова попересолювати, попересушувати, поперемо-
кати за допомогою префікса попере- виражають граничну роз-
подільну дію в надмірному вияві {дуже сильно, занадто).
Видові форми дієслова мотивуються їх основою і реалізують
можливість/неможливість досягнення внутрішньої межі дії,
процесу, стану. На відміну від видових парадигматичних форм
дієслів недоконаного і доконаного виду способи дієслівної дії
об’єднують переважно дієслова одного виду.
Проблема класифікації способів дієслівної дії досить склад-
на і суперечлива. Виокремлення їх Грунтується на визначенні
загальних: якісних та кількісних семантичних ознак аспекту-
альності або ще й ознак оцінних характеристик міри вияву
процесу, емоційного стану, інтенсивності дії тощо. В українській
226мові налічують до 20 способів дієслівної дії. В. М. Русанів-
ський
1
поділяє їх на р е з у л ь т а т и в н і (виходити, до-
стоятися), ф а з о в і {побігти, розхворітися, відгриміти),
к і л ь к і с н і зі значенням одноразовості дії (війнути, блис-
нути), багаторазовості (поблискувати, попоходити, понаси-
пати) і с т у п е н я і н т е н с и в н о с т і (начитатися,
виспівувати, налютитися). А. П. Грищенко
2
також називає
20 способів дієслівної дії, зводячи їх до трьох типів: ч а с о —
в и х , к і л ь к і с н и х т а о ц і н н и х .
Класифікація аспектуальних значень різних типів ґрунтуєть-
ся загалом на семантиці дієслів, їх здатності реалізувати про-
цесуальну ознаку в часі, її тривалості, що виражається у пев-
них словотвірних типах засобом префіксів чи й суфіксів.
Ч а с о в і способи дієслівної дії позначають початок, мо-
мент її (заговорити, побігти, увійти); кінець нетривалого
перебігу (відбігти, відшуміти); результат тривання обмеже-
ного певним періодом часу процесу (проспівати, пройти);
тривалу, розподілену дію (розмірковувати, роз’їжджатися,
вигулювати).
К і л ь к і с н і способи дієслівної дії репрезентують проце-
си або стани: одноразові, миттєві (мигнути, вколоти, гукну-
ти); тривалі з додатковою оцінкою мовця: позитивною (на-
співатися, напитися), негативною за наслідком (досидітися,
догратися), надмірною у триванні (перетруситися, перетри-
мати) чи багаторазово повторюваною (попоносити, понаги-
натися), багаторазово-розподільною (посходитися, перегуку-
ватися) та ін.
О ц і н н і способи дієслівної дії можна інтерпретувати як
такі, що виражають міру або ступінь перебігу дії з погляду мовця,
тобто н е ф а з о в і а к ц і о н а л ь н і з н а ч е н н я : перер-
вно-пом’якшеної характеристики (поблискувати, поколювати),
супровідної неінтенсивної (підспівувати, підсолоджувати), ак-
тивно-інтенсивної (виспівувати, викручуватися), збуджено-інтен-
сивної (сміятися, розкручуватися), надмірно- або ускладнено-
інтенсивної (вимальовувати, забрехатися, зальопатися) та ін.
1
Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика
української мови: Морфологія. — К., 1993. — С. 201—210.
2
Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. •— К.,
2002. — С 369—370.
227Отже, суб’єктивні оцінки об’єктивних дій, станів, процесів
розрізняються в часових і кількісних виявах дієслівної дії у
площині додаткових характеристик перебігу їх, які нашарову-
ються на видові значення досяжності/недосяжності внутріш-
ньої межі, результативності/нерезультативності. Ці фазові зна-
чення акціональності виражають переважно дієслова докона-
ного виду. Нефазові акціональні значення необмежених про-
цесів є оцінними характеристиками зовнішньої межі (встанов-
люваної мовцем) — міри або ступеня реалізації дії, стану, про-
цесу і рідше обмежених (досяжних) процесів.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.