Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 95. Категорія перехідності/неперехідності

загрузка...

У зв’язному мовленні одні дієслова самостійно виражають
свою семантику (наприклад: дуб росте, робітник працює),
інші вимагають доповнення свого змісту від залежної форми
іменника (наприклад: Учні написали диктант; Хлопець слу-
хає музику). Здатність дієслова виражати свою семантику са-
мостійно або за допомогою залежного іменника в знахідному
відмінку (без прийменника) виявляється у категорії пере-
хідності/неперехідності.
Усі дієслова поділяються на дві групи: перехідні й неперехідні.
Цей поділ здійснюється на основі синтаксичних ознак дієсло-
ва: до перехідних належать дієслова, після яких уживається
форма знахідного відмінка без прийменника, до неперехідних —
дієслова, що не вимагають залежної форми знахідного відмінка
без прийменника.
Категорія перехідності/неперехідності властива всім діє-
слівним формам: інфінітиву, особовим і родовим формам та
дієприслівнику. Пор., наприклад, перехідне дієслово: прочи-
тати книгу, прочитаю книгу, прочитайте книгу, прочи-
тав книгу, прочитала б книгу, прочитавши книгу. Фор-
мою знахідного відмінка без прийменника не керує тільки дієпри-
кметник.
Перехідні дієслова можуть керувати також формою родо-
вого відмінка у функції прямого додатка, коли вони вжива-
ються у заперечному реченні з часткою не (не чув пісні, не
бачив брата), а також у сполученні з іменниками, що озна-
чають збірність, речовинність (пас ягнят і ягнята, купив
хліба).
228До перехідних належать також дієслова бажати, зичити, що
керують формами родового відмінка і поєднуються з іменниками
абстрактного значення: бажати щастя, зичити здоров’я.
Неперехідні дієслова вживаються самостійно (без залежної
відмінкової форми) або керують будь-якою відмінковою фор-
мою іменника з прийменником чи без нього, крім знахідного
прямого об’єкта. Наприклад: іти, жити, чорніти; боятися
(ч о г о?), дякувати ( к ом у?), їхати (ч и м?), лежати (н а
ч о м у?), сміятися (з ч о г о?), бігти (назустріч к о м у?),
розминутися (з к и м?).
Перехідні дієслова можуть набувати значення неперехідних.
Це буває у випадку випущення при перехідному дієслові пря-
мого додатка. Пор.: писати лист і вміє писати; грає вальс
і грає на скрипці.
Від перехідних дієслів творяться неперехідні дієслова за до-
помогою постфікса ся: мити — митися, брати — братися,
вітати — вітатися, возити — возитися. Постфікс -ся пере-
творює дієслово в неперехідне. Від таких дієслів не утворю-
ються пасивні дієприкметники. В українській мові тільки одне
дієслово на -ся {сподіватися) належить до перехідних, але па-
сивний дієприкметник втрачає постфікс -ся: сподіваний.
П р и м і т к а . У сучасних лінгвістичних дослідженнях перехідність/
неперехідність розглядають як синтаксичну категорію валентності, зокре-
ма дієслів, які в ролі предиката можуть відкривати в реченні позиції
об’єкта чи результатива, адресата, засобу, знаряддя дії, локатива тощо.
Залежно від типу валентності виокремлюють одно-, дво-, три-, чотири-,
рідше п’яти- і шестивалентні дієслова.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.