Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 101. Безособові дієслова

загрузка...

Дієслова, що означають дію поза відношенням її до особи
(діяча), називаються б е з о с о б о в и м и , наприклад: світає,
смеркає. Безособові дієслова утворюють окремі тематичні гру-
пи. Вони виражають: а) явища природи: вечоріє, дніє, розвид-
няється, дощить, смеркає; б) фізичний і психічний стан лю-
дини: морозить, нудить, хочеться (не хочеться), не сидить-
ся, не віриться; в) модальні значення необхідності, буття/небут-
тя: належить {вам належить оцінити), не було, немає, не
стало; г) значення випадковості, незалежного від особи стану:
щастить (не щастить), таланить; д) значення міри наяв-
ності: вистачить (вистачило), бракує (бракувало) та ін.
Безособові дієслова значень особи і числа не виражають, не
змінюються ні за особами, ні за числами, ні за родлмн. Вони
246виступають (крім інфінітива) тільки у формі дійсного способу,
історично спорідненій з 3-ю особою однини (світає, бракує,
дощить), та у формі минулого часу (світало, бракувало, до-
щило), спорідненій із формою середнього роду.
Безособові дієслова можуть утворюватися від особових за
допомогою постфікса -ся: лежати — не лежаться, ходити —
не ходиться, спати — спиться (не спиться), їсти — їсться
(не їсться).
Безособового значення можуть набувати особові дієслова у
формі 3-ї особи однини. Наприклад: Пахне морем і озоном
від притихлої землі (Рил.).
Синтаксичне вживання особових дієслів без формально ви-
раженого підмета сприяє тому, що дієслово втрачає здатність
вказувати на конкретну особу і набуває не тільки безособово-
го значення,а й:
а) означено-особового (у 1-й особі однини чи множини;
у 2-й особі — при звертанні): Люблю по древньому ходити
Львову (Л. Ш.); Цвіти і сяй, моя державна [мово] (Олесь);
б) узагальнено-особового (у 2-й особі однини або множини,
рідше — у формі 1-ї особи множини): Ідеш, і слухаєш, і чуєш
рідну землю, що годує тебе не тільки хлібом, а й думками,
піснями і звичаями… (Довж.); Посієш вчасно — вродить
рясно (Нар. тв.); Що маємо — не дбаємо, а втративши,
плачемо (Нар. тв.).
Якщо в реченні є звертання, то дієслово у формі 2-ї особи
вказує на означену особу. Наприклад: О слово
1
. Будь мечем
моїм! Ні, сонцем стань! (Ол.);
в) неозначено-особового (у 3-й особі множини та у формі
множини минулого часу). Наприклад: Скрізь порання: печуть,
варять, вимітають, миють… (Т. Ш.); Сіяли всю ніч
(Гонч.).

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.