Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 102. Дієприкметник

Д і є п р и к м е т н и к — це відмінювана дієслівна
форма, що передає дію або стан як динамічну ознаку
предмета, виявлену в категоріях виду і стану. Як і інші
форми дієслова, дієприкметник має значення виду, часу (тепе-
рішнього, минулого), стану (активного, пасивного), може керува-
ти формою залежного іменника й означатися словами, що вира-
247жають ступінь вияву ознаки та різні обставини. Наприклад:
написаний чорнилом, посинілий від холоду, давно забу-
тий, злегка затягнений.
Дієприкметник, подібно до прикметників, узгоджується з по-
яснюваним іменником у роді, числі й відмінку. Наприклад: довго
не стихаючий вітер; пісня, виконана хором; заросле спо-
ришем подвір’я; затужавілі стежки.
Дієприкметникові форми зберігають значення того виду, який
має дієслово в початковій формі. Наприклад: зітхаючий —
недоконаний вид (початкова форма — зітхати), завезений —
доконаний вид (початкова форма — завезти).
Дієприкметники поділяються на а к т и в н і й п а с и в н і .
Активні дієприкметники творяться від неперехідних дієслів і
рідше — від перехідних, пасивні — тільки від перехідних.
Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від
основи теперішнього часу неперехідних дієслів або перехідних,
ужитих у неперехідному значенні, за допомогою суфіксів ~уч-
(-ЮЧ-) або -ач- (-яч-). Наприклад: терпнути — терпн(уть) +
уч-ий — терпнучий; кипіти — кипл(ять) [кипл’-ат’] + -яч-
(-ач-)-ий — киплячий.
Форми активних дієприкметників можуть утворюватися тільки
від тих семантичних груп дієслів, що виражають дію поза об’єкт-
ними відношеннями, наприклад: квітучий сад, благаючі очі,
в’януча краса, жевріюче вугілля, палаючий огонь, мертві-
ючі звуки, пануючий погляд, ріжучий інструмент, але в
сучасній українській мові вживаються як прикметники.
Так, дієприкметник, що пов’язаний із назвою особи, замінюєть-
ся зворотом «той, що + дієслово в 3-й особі однини теперіш-
нього часу». Наприклад: замість працюючі на заводі робіт-
ники треба сказати робітники заводу; замість робітників,
перевиконуючих план, премійовано — робітників, що пере-
виконують план, премійовано.
Зовсім не утворюються в українській мові дієприкметники
від дієслів з постфіксом -ся. Порівняйте рос: учащийся, све-
тящийся — укр.: той, що навчається; той, що світиться.
Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи ін-
фінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфік-
са -л-. Наприклад: змарніти — змарні(ти) + -л-ий — змарнілий.
При творенні активних дієприкметників минулого часу в
основі дієслів VII класу суфікс -ну- випадає. Так само випа-
248дає в основі приголосний [с] перед суфіксом -л-: відпасти —
відпалий, осісти — осілий.
У сучасній українській мові не творяться активні дієприк-
метники минулого часу за допомогою суфіксів -ш-, -вш-. Цей
суфікс зберігся лише в кількох давніх дієприкметниках, як-от:
перемігший, здолавший, бувший, минувший (діал.).
Пасивні дієприкметники мають значення доконаного або
недоконаного виду. Вони творяться тільки від перехідних дієслів,
виражаючи динамічну ознаку щодо об’єкта при неназваному
логічному чи пасивному суб’єктові. Наприклад: запорошені
снігом вулиці; прочитане вголос оповідання; вишита на
полотні троянда; шлях, пройдений туристами; вікно, по-
фарбоване маляром: книга, прочитана учнем.
Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива (інак-
ше — основи минулого часу) за допомогою суфіксів -н- (-єн-,
-єн-) або -т-. Наприклад: бажати — бажаний, вибрати —
вибраний, озброїти — озброєний, підтягнути — підтягну-
. ший і підтягнений, забути — забутий.
У пасивних дієприкметниках суфікси основи -и-, -і- (-Ї-)
змінюються на -є- (-є-). Наприклад: бачити — бачений, то-
пити — топлений, напоїти — напоєний, заспокоїти —
заспокоєний.
Від дієслівних основ із суфіксом -ува- або -овува- творять-
ся пасивні дієприкметники недоконаного виду, що можуть ви-
ступати зі значенням теперішнього часу. Пор., наприклад: на-
писати — написаний, надписувати — надписуваний; розві-
дати — розвіданий, розвідувати — розвідуваний; застосува-
ти — застосований, застосовувати — застосовуваний.
У суфіксі -ува- голосний [у] зберігається, якщо наголос па-
дає на корінь слова, а в ненаголошеному суфіксі на місці [у]
виступає [о]. Наприклад: показувати — показуваний, вино-
шувати — виношуваний, опрацювати — опрацьований,
відшкодувати — відшкодований.
За допомогою суфікса -т- творяться форми пасивних дієпри-
кметників від двох структурних класів дієслів — VII і VIII.
Зокрема, суфікс -т- приєднується до дієслівних односкладових
основ, що закінчуються голосними [и], [і], [а (я)], [у] або на -ер:
бити — битий, подіти — подітий, вижати — вижатий,
дерти — дертий. Від більшості дієслів VII і VIII структурних
класів пасивні дієприкметники утворюються як суфіксом -т-
249так і суфіксом -н- (-єн-): посунути — посунутий і посуне-
ний, колоти — колотий і колений, пороти — поротий і
порений, повернути — повернутий і повернений.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.