ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

МЕТАФОРИЧНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ «ҐЕНДЕР» У СУЧАСНОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ — Тетяна ДОРОНІНА

Криворізький державний педагогічний університет,
пр. Гагаріна, 54, Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., Україна, 50027
Стаття присвячена проблемі інтеграції ґендерної методології в літературо-
знавстві. Описано міждисциплінарну специфіку ґендерних досліджень, визначе-
но складнощі у використанні термінології, особливості застосування ґендерних
підходів у процесі аналізу літературного твору.
Ключові слова: ґендер, ґендерні дослідження, фемінінність, маскулінність,
міждисциплінарність.
Більшість дослідників, характеризуючи сучасний стан розвитку літературознав-
ства, відзначають поступове й неухильне розмивання власне літературознавчих меж
за рахунок зближення з іншими науками. Розвиток зазначеної тенденції в літературо-
знавстві призводить і до радикальних тверджень. Так, доктор філологічних наук
В. Ковський пише: «Поступово складається малоприємне враження, що наука ця не
має свого предмету. Дійсно, біографія письменника, його епоха, оточення — об’єкт
історії. Його людська й творча індивідуальність — психології. Особливості чи-
тацького сприйняття, існування літератури в історичному часі — соціології, культу-
рології.
Теорія літератури (у тім числі поетика) багато в чому «“покривається” філосо-
фією, естетикою, лінгвістикою, семіотикою… Єдиною реальністю літературозна-
вчого знання, яке розповзається каналами суміжних гуманітарних дисциплін, зали-
шається галузь текстології та коментарів, що в наш час нерідко займають більше
місця, ніж сам твір, що коментується» [6, с. 35]. Те, що збентежувало критика кінця
90-х, сьогодні сприймається як даність, це радше чинник, супутній загальному про-
цесу наукової інтеграції та міждисциплінарності. Відбувається злиття об’єктів дослі-
дження суміжних гуманітарних наук, запозичується методика дослідження, понятій-
ний апарат, термінологічні визначення тощо.
Саме така ситуація, на нашу думку, складається навколо дуже популярних
сьогодні ґендерних досліджень. Кількість публікацій з ґендерної тематики неухильно
зростає. Але уважне їх прочитання переконує в недостатній зрілості самої
дисципліни (у літературознавчому аспекті) та демонструє певну обмеженість
поглядів науковців, більшість з яких під поняттям «ґендер» розуміють лише поняття
жіночості (фемінінності), тому зосереджують свою увагу на різноманітних проявах
жіночого концепту в літературі. 24 Т. Дороніна
Інтенсивний розвиток ґендерних підходів дає змогу науковцям стверджувати їхню
відносну самостійність, проте головною ознакою ґендерних досліджень залишається
їхня міждисциплінарність, яка «забезпечує повноту охоплення у поясненні та про-
гнозуванні як глобальних, так і локальних процесів як на рівні об’єктивної необхідності
та історичної опосередкованості, так і на рівні часткового та одиничного» [10].
Історико-політичний аспект ґендеру розкривається в роботах С. Айвазової,
Л. Успенської, І. Жеребкіної, Н. Пушкарьової, М. Багачевської-Хом’як, О. Маланчук-
Рибак, О. Кись, Н. Чухим та ін. Ґендерний підхід у соціальній роботі — предмет
дослідження Е. Ярської-Смирнової, Е. Здравомислової, А. Тьомкіної; в економіці й
законодавстві ґендерну проблематику аналізують М. Малишева, М. Баскакова, О. Во-
роніна, Н. Римашевська, Л. Ржаніцина, З. Хоткіна та ін. Розробкою питань інтеграції
ґендерного підходу в освіті займаються О. Шнирова, Л. Штильова, В. Суковата,
Л. Бут, Е. Луценко, Л. Булатова. «Подібні дослідження, — зазначає Ю. Гуреєва, —
сприяють значному розширенню теоретичних підходів і методів, ведуть до збага-
чення нашого гуманітарного пізнання в царині соціального устрою та взаємодії» [2].
Характерною рисою розвитку сучасного літературознавства є наявність у ньому
різних методологічних підходів, серед яких дедалі чіткіше виділяється ґендерний
напрям. Основні положення з ґендерного літературознавства містяться в публікаціях
Е.Шоре, І.Савкіної, І.Трофімової, Є.Строганової, О.Барабан, Я.Боцман, Н.Ажгихіної,
М.Михайлової. В українському літературознавстві чимало зробили С. Павличко,
В. Агєєва, Н. Зборовська, Т. Гундорова, О. Забужко, Г. Улюра та ін.
Відкриттям ґендерного напряму в українській філології можна вважати книгу
С. Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі» (1997), публікації
В. Агеєвої («Жіночий простір. Феміністичний дискурс українського модернізму»),
Т. Гундорової («Проявлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму»),
О. Забужко та ін. Згодом до цих науковців зі своїм поглядом на ґендерні проблеми у
філології приєдналися інші дослідники (М. Дмитрієва, Л. Таран, Г. Улюра, Н. Збо-
ровська та ін.).
Суттєве пожвавлення інтересу літературознавства до ґендерних проблем зумов-
лене як позалітературними (соціальні процеси демократизації суспільства, у тім числі
й подолання ґендерної асиметрії), так і власне літературними (сучасний рівень роз-
витку жіночої літератури) чинниками.
Ставлення до цього процесу в літературознавчому середовищі неоднозначне. Від
схвалення типу: «…їх появу слід вітати, адже, попри все, саме вони створюють у нашій
гуманітаристиці той життєво необхідний дискусійний простір, який є передумовою
виходу з нинішньої стагнації та кризи, дають змогу формуватися новому дискурсові
знань із вільним, незаангажованим, неспаралізованим учорашніми догмами мислен-
ням» [8] до: «Можливо, такий спосіб оприявлення власної позиції і є найорганічнішим
для академічних інституцій з їх відвертим пострадянським маразмом» [4, с. 25].
Звернення до публікацій на ґендерну тематику переконує в тому, що літературо-
знавство все ще досить обережно ставиться до її висвітлення, віддаючи перевагу
використанню того теоретико-методологічного апарату, який уже напрацьований у
суміжних соціогуманітарних дисциплінах. Відзначимо, що дослідницька міждисцип-
лінарність, з одного боку, сприяє більшій розробленості тієї чи іншої проблеми, бага-
тоаспектності її висвітлення, але, з іншого, утруднює ці ж дослідження, оскільки при-
зводить до деякої плутанини понятійного апарату, його ускладнення запозиченимиМетафорична репрезентація соціально-культурологічної категорії «ґендер»… 25
термінами (gender — «ґендер», genderlect — «ґендерлект», fallocracy — «фалократія»,
women’s identity — «жіноча ідентичність» тощо).
Е. Шоре зазначає, що «ґендерні дослідження, як і феміністське літературознав-
ство, через постановку проблеми порушують вузькі межі філології, тому неможливо
уявити їх без міждисциплінарних підходів. Повинні бути взяті до уваги історична
наука, соціологія, філософія, психологія, економіка, педагогіка, лінгвістика та інші
науки» [11, с. 101]. Відтак цей зв’язок ґендерних досліджень з суміжними науками
(соціологія, психологія, економіка, політологія та ін.) сприяють створенню своєї
«метамови, оскільки ґендерні дослідження мають свої ключові категоріальні поняття,
такі як “ґендер”, “ґендерний контракт”, “ґендерний дисплей”, “маскулінність”,
“фемінність”, “ґендерна асиметрія”, “сексизм”, “андроцентризм”, ґендерна роль та ін.
Ця система понять, що увійшли до обігу в ґендерних дослідженнях, допомагає
найповніше відтворити з одного боку, засоби формування та реалізації ґендерних
стереотипів, настанов та норм, а з іншого — виявити механізми ґендерної соціалізації
особистості, та у першу чергу незадані генетично природою, а ті, що визначаються
вихованням, культурою та ідеологією» [10].
Варто підкреслити, що процес міждисциплінарної інтеграції дійсно неминучий,
але подібне злиття наукових даних робить його вразливим до критики, оскільки пред-
мет (за Н. Усачовою: статева диференціація та стратифікація суспільства, принципи
трансформації ґендерної системи, критерії формування ґендерної ідентифікації та ін.)
дослідження не може бути визнаний таким, що становить основу саме цього (єди-
ного) наукового напряму. А щодо «метамови», то в ній поширюється (до безконеч-
ності) можливість ситуативних та контекстних інтерпретацій, що становить певну
загрозу для суто термінологічного, лінгвістично правильного словотворення.
Але ситуація ускладнюється й через те, що похідні від «ґендеру» терміни ви-
користовують як взаємозамінні із іншими визначеннями, до яких А. М. Абікенова
відносить: «дослідження з жіночих проблем», «жіночі дослідження», «жіноча перспек-
тива в науці», «жіноча наука», «феміністські дослідження», «феміністська наука» [1],
вказуючи, що ці терміни за умовної взаємозамінності мають принципові відмінності.
Вони — лише «символізують певний процес еволюції цієї проблематики» [1].
Термін ґендер походить від англійського слова «gender» і буквально значить
«рід», «стать». В англійській мові це слово є лінгвістичним терміном. Звернемося до
думки К.Цимбаєвої: «”Gender” в англійській мові в первісному значенні є граматич-
ною категорією роду, що має суто прикладне застосування. З огляду на відсутність у
цій мові категорії роду для неживих предметів, його відносять до живих істот у разі
потреби уточнення статі. Звідси можна легко вивести використання терміна як заміну
приземлено-медичного слова “sex”: останнє позначає чисто фізіологічні відмінності
між статями, а “ґендер” — соціальні й інші, що з них випливають. Це поняття ви-
знають не всі дослідники. Дотепер його часто заміняють звичнішими термінами —
“feminism” і “sexualities” чи просто “стать”» [10].
Подвійне значення терміна ґендер дало підставу науковцям використовувати
його для розмежування понять стать (sex) та ґендер (gender). Прибічники цієї концеп-
ції запропонували використовувати слово «стать» (sex) щодо визначення біологічних
(фізіологічних і морфологічних тощо) відмінностей людини, а слово «ґендер» до
характеристик соціально-культурного плану. Отже, «стать» — категорія, яка ха-
рактеризує сукупність анатомо-біологічних якостей людини, її біологічні ознаки; а26 Т. Дороніна
«ґендер» — категорія похідна, зумовлена зовнішніми (соціальними, історичними,
етнокультурними) умовами й характеризує якості, які набуває людина в процесі
особистої соціалізації.
За визначенням Г. Брандт та Л. Арліс, «стать (sex) — набір біологічних, фізіоло-
гічних, природних ознак, даних від природи. Ґендер (gender) — сукупність мовних,
поведінкових, особистісних особливостей, що відрізняють чоловіків і жінок у духов-
ному плані, які зазнають впливу культури» [цит. за: 7].
Тобто ґендер взагалі постає як багатозначне культурологічне, філософське,
соціальне, культурологічне поняття, яким позначається цілий комплекс явищ: розпо-
діл ролей і функцій між чоловіками і жінками в суспільстві, співвідношення їхніх
соціальних статусів, існуючі в культурі уявлення про сутність і ознаки маскулінності
й фемінності.
Таке розуміння ґендеру, за словами Н. Усачової, робить його «одним з базових
вимірів соціальної структури суспільства, поряд із класовими, віковими й національ-
ними характеристиками особистості [9].
На сьогодні теоретична література містить декілька визначень «ґендеру», які
загалом відображають головні напрями сучасних ґендерних досліджень. Із літера-
турознавчого боку проблеми може бути використано визначення:
«Ґендер — специфічний набір культурних характеристик, які визначають со-
ціальну поведінку жінок і чоловіків, їхні взаємини між собою. Ґендер, отже, стосу-
ється не просто жінок або чоловіків, а відносин між ними, способу соціального
конструювання цих відносин, тобто того, як суспільство “вибудовує” ці відносини
взаємодії статей у соціумі» [9, с. 229]. Тобто ґендер стає культурною метафорою,
завдяки якій будь-які явища культури сприймаються та маркуються як чоловічі чи
жіночі.
Певний досвід відображення екстралінгвістичної категорії «стать» у мові мають і
лінгвісти. Водночас саме вони першими забили тривогу з приводу термінологічної
суперечливості і взаємозамінності деяких понять, які використовують учені-ґендеро-
логи. На сьогодні накопичений значний досвід власне лінгвістичних досліджень
категорії ґендер. Сучасні лінгвісти приділяють пильну увагу ґендерній проблематиці
в різних аспектах мови. Досліджуються особливості чоловічої та жіночої мовленнєвої
поведінки. Такі граматичні явища, як, наприклад, категорія роду і пов’язані з нею
питання референції, вивчають для виявлення ґендерних особливостей. Учені відзна-
чають, що, хоч зміст поняття ґендер не є власне лінгвістичною категорією, він може
бути розкритий через аналіз різних структур мови.
У процесі вивчення ґендерних аспектів мови дослідники зіштовхуються з необ-
хідністю визначити й описати ключові наукові поняття, уточнити і з’ясувати терміно-
логічний апарат. Свідченням слабкості понятійної системи ґендерних досліджень, на
наш погляд, є відсутність точних визначень, що співвідносяться з тим чи іншим по-
няттям. Такі визначення мають якщо не описове і досить об’ємне тлумачення, то
будуються як ряд синонімічних визначень (деякі з яких взагалі не взаємозамінні).
Проте єдність і адекватність використовуваної термінології є одним із критеріїв нау-
ковості будь-яких досліджень. Це одне з «найболючіших» питань сучасної лінгві-
стичний ґендерології. На думку А. В. Кириліної, «спостерігається непогодженість у
вживанні низки найважливіших понять цього напряму, а також зростання оказіо-
налізмів, що свідчить про нерозробленість термінології» [4, 18]. Багато дослідниківМетафорична репрезентація соціально-культурологічної категорії «ґендер»… 27
недиференційовано оперують поняттями стать і ґендер. Хоча термін ґендер визнає
сьогодні більшість дослідників, існують труднощі, пов’язані з розходженнями в
тлумаченні ґендеру і певною новизною цього поняття. Проблема збільшується по-
стійним зростанням кількості перекладів літератури з ґендерної проблематики.
Переклади ці не завжди якісні, тому збільшується кількість термінологічних оказіо-
налізмів, наприклад, «мовна стать», «ґендерне поле в тексті» [4, с. 18]. Значна части-
на праць, присвячених статево-рольовій диференціації суспільства, написана до ви-
никнення поняття ґендер і оперує словами sex, sexuality навіть у тих випадках, коли
йдеться про соціальні аспекти статевої взаємодії. Помітна також тенденція до заміни
слова стать (sexus) терміном ґендер (gender). На думку А. В. Кириліної та інших
дослідників, необхідно упорядкувати використання цих понять. Термін стать від-
ображає насамперед соматичні особливості людини. Ґендер — це одночасно «процес
та результат вбудовування індивіда в соціально і культурно зумовлену модель
мужності і жіночності, прийняту в певному суспільстві на певному історичному
етапі» [4, с. 24]. Це елемент сучасної наукової моделі людини. Але в самій мові, в її
лексичних значеннях представлена саме стать. «Ґендер — це нелінгвістичний фактор,
але його зміст може бути розкритий шляхом аналізу різних структур мови» [4, с. 24].
Ґендерний підхід у літературознавстві ґрунтується на виявленні закладених в лі-
тературному тексті соціокультурних уявлень про мужність і жіночність, виконує
корелятивну роль у вивченні історії літератури, оскільки допомагає звільнитися від
чинних стереотипів інтерпретації художніх текстів, зрозуміти механізми дискредита-
ції жінок-авторів, актуалізувати поняття жіночого письма.
У зазначеному напрямі об’єктом досліджень стає проблема різних смислів і форм
репрезентації ґендера в мистецтві. Сам термін «ґендер» в літературознавстві тракту-
ється як «культурна метафора», що відтворює в літературному творі (на різних фор-
мально-змістовних рівнях) існуючі в культурі уявлення про сутність і ознаки мас-
кулінності і фемінності.
У поле літературознавчого вивчення залучають питання: рецепції творів жіночих
авторів їхніми сучасниками; особливості рецепції жіночих персонажів у творах
(жіночі персонажі в цьому випадку є важливими не стільки самі собою, але й як про-
тотипи літературних героїнь наступних епох або зразки реальної поведінки), авто-
рами яких є жінки й чоловіки; місця і ролі жінок-літераторів у культурному житті;
розгляд специфіки художнього втілення чоловічого/жіночого життєвого досвіду в
контексті соціокультурного конструкта (ґендеру); дослідження парадигм маскулін-
ності та фемінності в літературному творі; відношення жіночої літератури, жіночих
літературних стратегій до «чоловічої» традиції.
Необхідним компонентом ґендерних досліджень є також повернення в літературу
забутих імен письменниць, що сприяє розширенню уявлень про особливості розвитку
літературного процесу.
Предметом ґендерної методології стають різноманітні аспекти взаємовідносин
між чоловіком і жінкою, при цьому традиційний підхід (статево-рольовий) заміню-
ють інноваційним — ґендерним (теорія ґендера як соціокультурного конструкта).
А головним методом — деконструкція у значенні «розшифрування», «розгадування»
концептів маскулінності та фемінності в літературному дискурсі й у значенні
«руйнування» існуючих канонів інтерпретації відповідно до значущості того чи ін-
шого літературного твору в культурному розвитку. 28 Т. Дороніна
Ґендерний напрям у літературознавстві висвітлюєпроблеми художнього втілення
ґендеру в літературній творчості (творові). Незважаючи на те, що ґендер не заперечує
факту існування статевого диморфізму, однаковою мірою в літературознавстві пере-
важно досліджують жіночий концепт. Цей перекіс може пояснюватися лише тим, що
ґендерні дослідження отнологічно пов’язані з феміністичною критикою мистецтва,
однією з провідних концепцій якої є ствердження андроцентричності існуючої куль-
тури й мистецтва. Тобто чоловіче як загальнолюдське було і є предметом досліджен-
ня у традиційному літературознавстві.
Отже, оскільки формування ґендеру, його існування, розвиток, функціонування
торкається багатьох (якщо не всіх) аспектів людського існування, ґендерні дослі-
дження є міждисциплінарними. Зважаючи на складність об’єкта, поняття ґендер
трактується відповідно до сфери наукового пошуку тієї чи іншої науки — як стра-
тифікаційна категорія (у соціології, політології, історії), як якісна категорія особи-
стості (у психології); як характерна (негативна, дискримінаційна) ознака суспільного
існування сучасності чи минулого, як бажана (позитивна, паритетна) ознака демокра-
тичного суспільства; як процес соціальної взаємодії чоловічого та жіночого кон-
цептів у суспільстві чи сукупність особистісних якостей людини.
Усі напрями, врешті-решт, спрямовані на цілісне осмислення літературного
процесу. Залучення ґендерного компонента в аналіз літературного твору допоможе
об’єктивно та всебічно дослідити закономірності розвитку історико-літературного
процесу.
——————————————————————————
1. Абикенова А. М. Ґендерные исследования: проблема терминологического
обозначения // http://giacgender.narod.ru/n3m2.htm
2. Гуреева Ю. От мульти — к интердисциплинарности в преподавании ґендерных
исследований // http://gender-az.org/shablon_ru.shtml?doc/ru/education/acrg/konferec
3. Єшкілєв В. Діти різних конвенцій // Критика. — 2000. — Ч. 5. — С. 24—26.
4. Кирилина А. В. О применении понятия ґендер в русскоязычном лингвистическом
описании // Филологические науки. — 2000. — №3. — С. 18—27.
5. Ковский В. О себе и о времени // Вопросы литературы. — 2000. — май-июнь. — С. 35
6. Никитина А. С. Ґендерная лингвистика и коммуникация — интеграционный аспект
// http://www.utmn.ru/frgf/No10/text22.htm
7. Поліщук Я. Сексуальність як дискурс: маятник рухається? // http://tdcse.iatp.org.ua/
YPolishch.htm
8. Скорнякова С. С. Ґендерные стереотипы в средствах массовой коммуникации //
Актуальные проблемы теории коммуникации». — СПб.: Изд-во СПбГПУ, 2004. —
C. 225—231.
9. Усачева Н. Теория и методология современных ґендерных исследований //
http://giacgender.narod.ru/n3m1.htm
10. Цимбаева Е. Н. Cовременное состояние ґендерных исследований по материалам между-
народных конференций. Информационно-аналитический обзор // http://www.hist.msu.ru/
Departments/HisTheory/Ed2/nutr3.htm Метафорична репрезентація соціально-культурологічної категорії «ґендер»… 29
11. Шорэ Э. Феминистское литературоведение на пороге XXI века. К постановке
проблемы (на материале русской литературы XIX века) // Литературоведение на
пороге XXI века: Сборник статей. — М., 1998. — С. 9—21.
METAFORICAL REPRESENTATION OF THE SOCIOCULTURAL
CATEGORY OF “GENDER” IN MODENT LITERARY STUDIES
Tetyana DORONINA
State Pedagogical University of Kryvyi Rih
54, Gagarin Av., Kryvyi Rih, Dnipropetrovsk Reg., Ukraine 50027
The article is devoted to the problem of gender methodology integration in the
literary studies. It gives a broad outline of the specific interdisciplinary aspects of
gender studies, defines the difficulties of terminology usage as well as peculiarities of
gender approaches applications in the process of literary text analysis.
Key words: gender, gender studies, feminity, masculinity, interdisciplinary aspect.
МЕТАФОРИЧЕСКАЯ РЕПРЕЗЕНТАЦИЯ
СОЦИАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЙ КАТЕГОРИИ «ГЕНДЕР»
В СОВРЕМЕННОМ ЛИТЕРАТУРОВЕДЕНИИ
Татьяна ДОРОНИНА
Криворожский государственный педагогический университет,
пр. Гагарина, 54, Кривой Рог, Днепропетровская обл., Украина, 50027
Статья посвящена проблеме интеграции гендерной методологии в литера-
туроведении. Описана междисциплинарная специфика гендерных исследований,
определены трудности в использовании терминологии, особенности использова-
ния гендерных подходов в процессе анализа художественного произведения.
Ключевые слова: гендер, гендерные исследования, феминность, маскулин-
ность, междисциплинарность.
Стаття надійшла до редколегії 23.03.2007
Після редагування 03.03.2008
Прийнята до друку 08.05.2008

Категорія: ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.