СУЧАСНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ БАЛАДИ В КАРПАТАХ — 3

Значна частина варіантів балади «дівка хлопця вчарувала» мотив
самого процесу чарування подає невиразно. Лише в одному зразку, запи­
саному 1977 р. в с. Славське Сколівського району Львівської області,
дівчина змушена звернутися до чарів, «бо її милий до двох разом хо­
дить». При спробі вдатися до любовних чарів дівчина ненавмисне от­
руює коханого. Саме цим пояснюються невмотивовані і незрозумілі в
попередніх варіантах дії: лагідна розмова вмираючого парубка з дівчи­
ною, з братами, родиною, розпач дівчини від скоєного тощо.
Дана балада за характером конфлікту не тотожна відомій «Ой не
ходи, Грицю, та й на вечорниці», оскільки діями персонажів керують про­
тилежні почуття. В останній баладі дівчина отруїла Гриця з почуття по­
мсти («хай двох не кохає»), у карпатських зразках трагедія ненавмисна, її
жертвою стали однаковою мірою обоє: і парубок, і дівчина та їх родини.
Слід відзначити, що в Карпатах побутує і центральноукраїнська версія
мотиву «дівчина вчарувала парубка». Маємо на увазі відому «Ой не ходи,
Грицю, та й на вечорниці», яка досить послідовно зберігає незмінний текст
і загальновідому мелодію. Аналогічну ситуацію, оспівану в баладі «Ой не
ходи, Грицю, та й на вечорниці», зустрічаємо ще в одній, відносно рідкісній
карпатській баладі «В Станіславі на риночку неслава ся стала» 144].
Продовжують активне життя в сучасному карпатському селі чис­
ленні варіанти балади про розлуку голубів, рідше — сокола і горлиці.
Більшість записів мають типову для Карпат форму коломийкового вірша
(4+4+6); варіанти з 8-складовим віршем зустрічаються здебільшого на
Бойківщині. Всі зразки зберігають сюжетну послідовність, умотивованість
дій персонажів, повноту мотивів.
До загальнослов’янського надбання в жанрі балади належить по­
ширений у численних варіантах мотив «дівчина горить, прив’язана до
сосни косами». Балади про спалення зведеної дівчини мають більш
поширену форму коломийкового вірша з паралельним побутуванням
зразків з восьмискладовим віршем.
Відомі численні записи балади в Україні [45], Білорусії [46] та
Росії [47], розпочинаючи із середини минулого століття до нашого часу.
284
Поетика фольклорних жанрів
Карпатські записи нічим суттєво не відрізняються від варіантів з усіх
районів України, вони близькі до білоруських (з Могилівської губернії)
та до російських варіантів з Вологодської губернії. Та все ж ближчими за
змістом, композицією, образною системою є українські та білоруські записи,
у яких спокустіиками виступають два «козаки», «чужоземці», «жовніри», в
російських записах — три купці. В українських і білоруських варіантах
відчайдушний крик дівчини по допомогу не чує ніхто, в російських його
чує «пастушок», але не поспішає рятувати дівчину, що горить.
Мотив зведеної і обманутої дівчини варіюється в баладах «Бес­
кидом ішла», «Хмари наступають, дрібний дощ іде», «А й де ж ти ся,
Василику, так файно вбуваєш?» та ін. Рідкісні версії даного сюжету, в
яких у ролі зрадниці виступає дівчина. Драматичний конфлікт балад
«Ой стоїть дуб високий, на дубі листочок», «Чом трава зелена? Бо близь­
ко вода» породжений зовнішними обставинами, а не порушенням устале­
них норм моралі: парубка забирають до армії, дівчина в час його служби
виходить заміж за іншого.
Ряд карпатських балад відтворюють активне протиборство персо­
нажів. На відміну від класичних зразків, у яких героїня здебільтпого є
пасивною жертвою побутової трагедії, в новітніх баладах дівчина активно
виступає проти зла, відстоює власну гідність, честь («Гей, пішла, пішла
подолянка по воду», «Ясь коня напував, Кася хустя прала». В останньому
варіанті зло засуджене не в моралізаторських сентенціях, а в самому
сюжеті: обманута дівчина номстилася зраднику.
Драматичні конфлікти соціальио-побутоиих балад породжені соц­
іальною нерівністю, порушенням вироблених народом норм моралі з боку
завойовників, які почувають себе на завойованих землях вершителями
людських доль, маючи народ за безсловесну худобу. Часом конфлікт
відбувається в межах родини, але його соціальний характер неприхова­
ний, бо злочин спричинений жадобою до збагачення.
У групі соціально-побутових балад можна вирізнити кілька циклів:
балади про трагічні конфлікти між кріпосниками і кріпаками, між па­
пами і їх слугами («смерть слуги, якого покохала пані», «пані убиває
служницю, яку кохає пан», «Бондарівна»), балади, в яких трагедія спри­
чинена прагненням розбагатіти за рахунок інших, задовольнити свої
інстинкти за рахунок примусу членів своєї родини («Лимсрівна», «мати
силою віддає дочку за нелюба», «материнські сльози», «багатий чабан і
дівчина»), балади ттро розбійників та їх жертви (мотив інцеста, «жінка
розбійника», «смерть Петруня», «Янчі під шибеницею», «багач продає
вагітну жінку розбійникам» тощо)-
Балада про трагедію слуги, якого покохала пані, чи служниці, яку
покохав пан, пгироко відома у фольклорі всіх європейських народів. Східнос­
лов’янська версія в переважній більшості творів розповідає про слугу,
якого покохала пані. В центрі західнослов’янської версії — трагедія служ-
285 Степан Мишшшч
ниці, хоча і там і там попри численні варіанти основної версії побутують,
бодай спорадично, зразки з паралельної версії. В росіян «Князь Волконс-
кий и Ванька-ключник», «Княгиня и камер-лакей», у словаків «Катерина і
герцог», в українців і білорусів «Пані і Петрусь», «Пан і Настя», у поляків
«Слуга Ясь» тощо. Подібні суспільні відносини доби феодалізму пород­
жували типові колізії, типові життєві трагедії, відтворені в ліро-епіці.
У Карпатах, як і в східних областях України, побутують обидві
версії з перевагою мотиву «Пані і Петрусь». Карпатські варіанти відзна­
чаються сталістю композиції, перевагою розповідного, епічного начала,
умотивованістю вчинків героїв. Розмір вірша — 12-ти, 14-тискладовий. У
рідкісних карпатських варіантах мотиву «смерть служниці, яку покохав
пан» переважає 8-складовий вірш.
До давніх і рідкісних в Карпатах балад належить сюжет «пані пана
убила». Значного поширення в регіоні Карпат набув сюжет «бондарівни».
Балада передає трагедію гордої, сміливої дівчини-красуні, яка в умовах
окупаційного ладу насмілилася перечити жорстокому свавільному завой­
овнику. Даний твір є взірцем соціальної балади: йдеться про незвичайність
події, конфлікту між паном-завойовником і дівчиною з народу, напружено-
драматичний розвиток дії, чергування розповідної та діалогічної форм,
гармонійне поєднання епічного, драматичного і ліричного елементів, по­
втори з наростаннями, лаконізм викладу сюжету, трагічний фінал тощо.
Для народного співця не суттєве прізвище свавільного пана, хоча кар­
патські варіанти досить послідовно зберігають нехарактерне для України
прізвище історичного прототипу — польського магната, що мав обширні
володіння в центральних районах України та на Поділлі — канівського
старости Потоцького. В численних баладах Карпат замість конкретного
пана-завойовника виступає безіменний пан, всесильна фііура в адміністра­
тивній ієрархії окупантів України — пан комісар, чи пан капітан.
З давніх-давен народ давав відповідну оцінку порушникам моралі,
коли жадоба збагачення розхитувала відвічні цінності патріархальної
сім’ї, нівелювала основні моральні норми і принципи, усталені родинні
стосунки, призводила до численних трагедій. Оспівана у весільних піснях,
родинно-побутовій ліриці, ця тема набула високохудожнього втілення в
баладній пісенності. Найбільше число баладних версій і варіантів має
сюжет «мати силою віддає дочку за багатого нелюба». Відома «Лимерів-
на» не стала домінуючою в карпатському циклі, що розкриває цю тему. Ті
рідкісні варіанти «Лимсрівни», що записані в Карпатах, за характером
викладу подій, умотивуванням трагедії, не відрізняються суттєво від под­
ільських чи центральноукраїнських варіантів. У карпатських зразках хіба
що послідовно витриманий коломийковий вірш.
Причина смерті дівчини, яку мати прагнула насильно віддати за
багатого нелюба, була кричущим порушенням усталених норм народної
родинної традиції, тому й стала каталізатором збудження народної уяви,
286
Поетика фольклорних жанрів
яка викликала до життя крім названої балади ще й такі твори, як «Та у
полі дуб зелений, тече вода з дуба», «Посіяла м чорну ружу ще й
терен» та ін.
Серед ліро-епічних пісень, що змальовують широку панораму по­
бутових трагедій на соціальній основі, окреме місце посідає балада «мате­
ринські сльози». Географія поширення пісні є відносно вузькою і охоп­
лює переважно українську територію, частково — білоруську [48]. Цей
сюжет має три основні художні версії: думу, лірницьку моралізаторські
пісню і баладу. Про спільне походження цих версій свідчить їх одночас­
не побутування, сюжетний і навіть текстовий збіг. У варіантах з лірниць­
кого репертуару («Про Правду і Кривду — як син матір з дому вига­
няв») [49] маємо просторий вступ, роздум-медитацію, яка перегукується
з казкою про Правду і Кривду. Далі йде деталізований виклад фабули —
розповідь про драматичний конфлікт між матір’ю і синами (сином).
Твір завершується покаранням порушників норм народної моралі, морал­
ізаторською сентенцією.
У баладному трактуванні події викладаються по-своєму: змінена
композиція сюжету, скорочені «зайві», з погляду народного співака, місця,
твір витриманий в руслі естетичних вимог жанру балади із стрімким
розвитком драматичного сюжету, діалогічною формою викладу. У баладі
відсутні пролог і епілог — важливі компоненти лірницької пісні і думи,
скорочено описові місця, прискорено темп драматичного конфлікту тощо.
Загальний обсяг більшості баладних варіантів втричі менший від лірниць­
кої пісні.
Балада дійшла до нас як художня пам’ятка, в якій збережена соц­
іальна основа трагедії. Трапляються записи, в яких драматичний конфлікт
повністю переходить у побутову площину етико-виховного спрямування,
соціальний мотив звучить невиразно, або й нівелюється зовсім, як у
баладі «Дуб на дуба похилився» (3 гір карпатських, с. 340-341): втратив­
ши силу на старість, мати стала «зайвою» в родині сина і він відсилає її
до дочки, виганяє з дому.
В межах групи соціально-побутових балад чітко вирізняється «роз­
бійницький» цикл, до якого належать карпатські балади: «розбійники-
брати знеславлюють сестру» (мотив кровозмішання), «жінка розбійни­
ка», «багач продає розбійникам вагітну жінку», «смерть Якима», «смерть
розбійника ІТетруня», «Янчі під шибеницею», «загибель пастуха Янка у
поєдинку з розбійниками».
Сюжет балади про інцест («розбійники знеславлюють рідну сес­
тру») поширений у всіх слов’янських народів [50]. Карпатські варіанти
дещо відрізняються від центрально- і східноукраїнських сюжетною лінією.
Спорадичним в них є зачин, у якому йдеться про долю вдови та її дітей
до трагедії. Цілком інакше змальовано епізод зустрічі з розбійниками,
тобто дещо відмінна і значно скорочена передісторія злочину. В баладі
287 Степан Мишанич
зустрічаємо окремі деталі, характерні для ліро епічних пісень про ту­
рецьку неволю та для опришківського тематичного циклу. Діалог сестри
з братами-розбійниками в час нападу на дім крамаря нагадує діалог
Олекси Довбунга і Дзвінки. Вчинивши злочин, розбійники вкладаються
спати, лише один з братів не може заснути і чує, як Дансчка, колишучи
дитину, розповідає їй, що розбійники — її брати. В інших варіантах дев’­
ятий розбійник, іцо залишився на варті, сам розпитує зневажену жінку
про її рід і таким чином дізнається, іцо вона його рідна сестра. Мотив
випадкового пізнання відомий з полоняницького циклу історичних ба­
лад, зокрема з історичної балади «теща в полоні в зятя». У Карпатах
записана також балада з близьким сюжетом: «служниця корчмаря пізнає
брата в жовнірові, що хоче з нею «нічку ночувати».
Балади, в основі яких мотив «жінка розбійника», відомі в кількох
версіях. В одній розповідається про вбивство розбійниками жінчиного
брата і рідних, в другій — про вбивство розбійником самої жінки. Перша
версія поширена в росіян та на території центрально-східних областей
України. У Карпатах ця версія трапляється спорадично («Штири милі
до Кракова» — 3 гір карпатських, с. 312-313).
Численні варіанти у баладному репертуарі Карпат має західна
версія: розбійник убиває свою жінку. На матеріалах широких зіставлень
українських, білоруських, польських, словацьких і чеських варіантів досл­
ідники простежують їх генетичну спорідненість [51 ]. Цс підтверджують
сюжети, композиція, віршово-мелодична структура пісні, а також тексту­
альний збіг різномовних варіантів балади. Порівняння сучасних записів
із варіантами, зафіксованими понад сто років тому, засвідчують стійкість
традиційного тексту. Більше того, останні записи, здійснені від таланови­
тих носіїв ліро-епіки Карпат, художньо повноцінніші від давніх публі­
кацій.
Донині збереглася на північних схилах Карпат балада на тему:
«багач продає вагітну жінку розбійникам». В основі сюжету лежить
прадавнє повір’я: того, хто покуштує серце від ненародженої дитини, не
візьме куля. У творі виразно переданий соціальний мотив тяжкого зло­
чину: чоловік посилає на смерть свою вагітну жінку заради збагачення.
Однак трагедія завершується «щасливо», жертвою інтриги стає не безне­
винна жінка, а ті, що готували злочин. Брат жінки випадково довідуєть­
ся про підготовку злочину і убиває жадібного багача і 12 розбійників.
До розбійницького циклу належать також балади «Ой як їхав
Якимина до млина з мукою» (3 гір карпатських, с. 380-381), «Де ти їдеш,
де ти їдеш, миленький Петрупю?» (З гір карпатських, с. 381). У першій
баладі детально змальовано, як розбійники («ляшки-гайдамашки») по­
грабували і закатували калуського селянина. Драматичний конфлікту
другому сюжеті простежується менш виразно, про нього йдеться у трьох
строфах описового характеру:
288
Поетика фольклорних жанрів
Вертається Петрусенько у неділю вранці,
Вертається Петрусенько в кривавій сорочці.
Вдарилася Гандзуненька по своїй головці [52].
Розвиток подій передано ретроспективно у формі діалогу між роз­
бійником і його дружиною. Дану баладу навряд чи можна зарахувати до
опришківського фольклору, як цс роблять деякі сучасні дослідники.
В західних районах Карпат активно побутують балади, які є ре­
зультатом співтворчості українців, поляків, чехів і словаків. Із групи
соціально-побутових балад на українсько-словацькому та українсько-
польському пограниччі активно побутують такі сюжети «Сидить Янчі
при ярочку», «Ой пас Янчі та два воли у гаю» (3 гір карпатських, с.
382-383).
Із проникненням капіталістичних відносин у місто і село, які по­
тягли за собою диференціацію і в місті, і на селі, нагромадження великих
капіталів в руках одних і загальне зубожіння основної маси населення,
створюються нові пласти громадської лірики, розширюються тематичні
межі балад. Подібно до чумацьких і козацьких пісень, які розповідають
про загибель героя при драматичних обставинах, створюється цикл най­
митських, заробітчанських та емігрантських баладних пісень. У Карпатах
записано значну кількість балад, створених на грунті протирічь цієї доби.
Зразком балад-новотворів може служити сюжет про трагічну загибель
лісоруба, покаліченого під час лісорозробок («Лиш запіли когутики
рано у суботу», 3 гір карпатських, с. 386-387). Балада в численних варі­
антах розповідає про типовий випадок у житті карпатських лісорубів,
коли з 2-ї половини XIX ст. процес хижацького нищення лісових ба­
гатств Карпат капіталістичними «фірмами» призводив до численних не­
щасних випадків серед лісорубів, до порушення екологічної рівноваги в
регіоні.
За стилем викладу, архітектонікою балада перегукується із «воєн­
ними піснями» про поранення і смерть солдата. В окремих випадках
наявний навіть текстуальний збіг у передачі окремих епізодів, сцен. По­
рівняймо, наприклад, зразки «А я сижу у дскунках, слизки проливаю»,
«У зеленій полонині чорний ворон крячс» (3 гір карпатських, с. 102-
103) та «Ой кувала зозулечка в суботу, в суботу», «Лиш запіли когути­
ки рано у суботу» (3 гір карпатських, с. 386-3870) та ін.
Тематичне розширення, збагачення поетичної палітри жанру бала­
ди простежується фольклористами в зразках новішого походження. При
збереженні традиції, коли кожна більш-менш значна подія, випадок із
місцевого життя викладається в «довгій співанці», нова балада зазнає
все помітнішого впливу з боку літератури. Інтенсивний процес взаємодії
естетики двох художніх систем — фольклору і літератури ~ позитивно
позначився на збагаченні поетики як народної, так і літературної балади.
Вплив літературної творчості помітний на «перекладах» на мову традиц-
289 Степан Мишанич
ійної співанки місцевих легенд, переказів і усних оповідань. Наглядно
цей процес ілюструють записи балад про гору Кичеру та гору Попадю
(«Порадились два сусіди Липші із Соймами», «На оцій то горі, браття, на
Попаді синій» (3 гір карпатських с. 392-398). В обох зразках, зафіксова­
них від першокласних носіїв ліро-епіки Карпат, авторське «я» відчутне
перш за все у великому обсязі тексту, в деталізації окремих епізодів, у
заповільненні драматичної дії, натуралістичній передачі окремих сцен, у
авторському поетичному словнику та розлогій асоціативності тощо.
Ще більшою мірою авторське «я» простежується в емігрантських
та солдатських баладах, які більше нагадують співанки-хроніки («Були
у нас колись воли та й тато продали», «Задумався бідний жовнір, заду­
мав, задумав», 3 гір карпатських, с. 399-402; 405-407). При збереженні
традиційної основи в цих баладах чітко простежується строго реалі­
стичний стиль викладу, психологічне осмислення вчинків героїв, деталі­
зація епізодів, розкриття внутрішніх пружин, які рухають вчинками ге­
роїв. Великий обсяг співанок, деяка своєрідність стилю не сприяли їх
традиційному масовому розповсюдженню, вони здебільшого передава­
лися через рукописні зошити-співаники, через обдарованих носіїв ліро-
епіки, зберігалися у фольклорному репертуарі окремих співучих родин.
Однак у баладах новітнього походження не це головне, не все
тісніша взаємодія усної ліро-епіки з писемною літературою, оскільки
цей процес не оминув жодного жанру, жодної тематичної групи сучасно­
го фольклору. На сьогодні фольклористика не має усталеної думки щодо
жанрово! приналежності співанок з гостродраматичними і трагічними
колізіями. Більшість фольклористів, досконало обізнаних із специфікою
ліро-епіки в межах широкого ареалу як східних, так і західних Карпат,
зараховують їх до різновиду балад [53]. В 70-х роках XX ст. О.Дей і
С.Грица виокремили довгі співанки, створені слідами недавніх подій, в
окремий, специфічний жанр карпатської епіки, названий співанками хрон­
іками [54].
Разом з тим, питання стоїть значно ширше: співанки-хроніки не
обмежуються тільки змалюванням сьогочасних гостродраматичних і тра­
гічних подій, значна їх частина вдається до засобів комічного зображен­
ня, розповідає про смішні, комічні випадки із біжучого життя верхо­
винців. Тут і переклад на мову довгої співанки із характерною передачею
хронікального перебігу подій легенди про виникнення села, про поход­
ження урочища, назви річки:
Ідуть вівці з полонини, буде розлучінс,
Заспіваю співаночку за наше Ясіне [55].
Окремі довгі співанки змальовують в хронікальному стилі приго­
ди попа, що вчащав до чужих молодиць:
Прийшла молода дячиха раз ся сповідати,
Бо хотіла у сповіді всі гріхи признати.
290
Поетика фольклорних жанрів
* * *
Послухайте, добрі люди, що маю казати,
Співаночку заграничну буду вам співати.
У стилі співанки-хроніки викладена апокрифічна легенда про ство­
рення богом жінки:
Послухайте, люди добрі, що хочу сказати:
За жіночу натурочку знаю заспівати.
І тут же співанка про систему виборів до австро-угорського та
чеського парламентів:
Пішов Дюла між гуцулів та їх підмовляє:
— Тягніть, браття, за мадярем, тамки як у раю!
* * *
Послухайте, люди добрі, що хочу сказати:
Про Вкраїну Закарпатську [56] буду вам співати.
Розлогий сюжет співанки-хороніки розповідає про партійних
горе-господарн и кі в:
Послухайте, люди добрі, що хочу сказати,
За солотвинський автобус буду вам співати.
* * *
Закувала й зозулечка, злетіла із бука,
Гірський колгосп у Ясиню, їм ‘я Борканюка.
І знову комічні пригоди парубка-зальотника:
Та мав я раз, люди добрі, велику пригоду,
Пішов ввечір я до любки та й упав у воду.
Зрозуміло, що об’єкт зображення, зміст розповіді, точка зору вико­
навця — поняття взаємопов’язані і саме вони детермінують вибір жанру,
вибір поетичних засобів. Говоримо про вибір художніх засобів остільки,
оскільки мелодика співанок-хронік спільна для карпатської родинно-
побутової та громадської ліро-епіки, для балад і гумористичних пісень,
для сатиричних і історичних пісень.
На нашу думку, співанки про гостродраматичні і трагічні події та
випадки із сьогочасного життя належать до різновиду балад, подібно, як
до жанру гумористичних і сатиричних пісень належать співанки-хроніки
гумористичного і сатиричного характеру, а до суспільно-побутової та
громадської ліро-епіки належать «переклади» на мову хронік апокрифі­
чних легенд і переказів, розповіді про відомих осіб, про важливі події
суспільного життя. Всі ці твори мають чимало спільних рис, з яких
найпомітнішими є форма коломийкового вірша, окремі елементи коло­
мийкової поетики, мелодика, розгорнутий сюжет, деталізація зображення,
наявність конкретних місцевих реалій тощо. В той же час у них чітко
виявлені риси певного жанру — балади, сатиричної чи гумористичної
пісні, історико-героїчної чи суспільно-побутової пісні. Хронікальність у
даному випадку є не ознакою жанрового атрибутування, а радше важли-
291 Степан Мишанич
вим стильовим засобом, яким широко послуговуються суміжні та більш
віддалені жанри. Досить побіжного порівняння класичних балад із зраз­
ками новітнього походження, так званими співанками-хроніками про
драматичні і трагічні події, щоб переконатися у їх однотипній жанровій
приналежності.
У сучасному пісенному репертуарі Карпат серед балад-новотворів
переважають зразки на побутову тематику: «Ой із тої полонини урвала­
ся урва», «Ой у тім Туркулику та й упала мрака», «Ой кувала зозулечка на
вилі, на вилі», «ТІро Гаврилякову Калиночку», «Через гору високую шов­
ковий шнурочок», «У п’ятницю від полудня лихої години» та ін. (З гір
карпатських, с. 407-419). Окремі із цих пісень втратили зв’язок з подією,
яка викликала їх до життя, поширилися за межами території, до якої
дійшов резонанс про конкретний драматичний конфлікт, про трагедію, яка
стала імпульсом до створення пісні. В усній передачі такі співанки зазна­
ють змін, насамперед втрачають зв’язок з конкретними місцевими реалія­
ми, іменами, і поступово за стилем наближаються до класичних балад.
Яскраво ілюструють цей процес балади, в основі яких сюжети: «жінка
убиває чоловіка за намовою коханця», «жінка убиває шинкаря-п’яницю»,
«загибель туристів» («Ой піють кури, ой иіють кури, ой піють двої-трої»,
«Закувала зозулиця від села до села», «Пішов шинкар молоденький на
інший шинк пити», «У п’ятницю пополудні лихої години») та ін.
Історія будь-якого фольклорного жанру — цс історія тісних взає­
мин з усім уснопоетичним надбанням, що представляє дану місцеву тра­
дицію. Ця істина наочно простежується у тих баладних піснях, які ево­
люціонували у тісних взаєминах з обрядовою і історичною піснею, з
родинною та суспільною лірикою, з лірницькими піснями і думами, з
казкою і легендою, переказом і оповіданням. Цей діалектичний процес
відбито також у практиці видань народних пісень: балади публікуються
упереміж з колядками і веснянками, весільними піснями і родинно-
побутовою лірикою, з суспільно-побутовими піснями тощо.
Теоретики фольклору постійно критикують фольклористів-прак-
тиків, укладачів, упорядників видань народних пісень, фольклорних
збірників, хрестоматій за відсутність чіткого жанрового розмежування
вміщених зразків, за те, що до розділів і збірників ліричних пісень по­
трапляють балади. Це розуміють і самі упорядники фольклорних збірників,
однак уникнути змішування видів, жанрів не можуть. Фактично з усіх
відомих нам збірників, томів немає жодного видання балад, яке б пред­
ставляло жанр у «чистому» вигляді. Такий підхід до жанрового атрибу-
тування творів випливає із самої природи жанру, із деякої розмитості
жанрових ознак балади.
Отже, спостереження над сучасним життям української народної
балади в Карпатах засвідчує ЇЇ вагомість в народнопісенному реперту­
арі регіону, багатоманітність її типів, сюжетів, форм побутування. Носія-
292
Поетика фольклорних жанрів
ми і виконавцями балад є кожний житель Карпат, однак «вищий ступінь
музичного і поетичного розуміння пісні» (О.Потебня) властивий творчо
обдарованим особистостям, талановитим співакам (у наш час — переваж­
но співачкам) із добрим художнім чуттям та пам’яттю.
Більшість карпатських балад органічно належать до загально-ук­
раїнського та загальнослов’янського пісенного фонду. В той же час, гео­
графічне розташування Карпат як міжетнічного перехрестя, умови історич­
ного життя сприяли тому, що у місцевому баладному репертуарі чітко
окреслився так званий «карпатський цикл» балад, тематичну обособ-
леність якого, помітив ще Ян Бистронь та Ф.Колесса. До цього циклу
належать балади, які можна вважати спільним надбанням художніх куль­
тур українців, словаків, поляків і чехів. В Карпатах продовжує активно
жити традиція «перекладів» на мову довгої співанки кожної більш-
менш значної події в житті села, колективу, створювати на основі конк­
ретних драматичних колізій з трагічним фіналом нових балад-хронік. За
останнє десятиліття питома вага балад у пісенному репертуарі жителів
Карпат змінюється, як змінюються умови побутування пісень загалом.
Динаміка часу, вплив на місцеву традицію і на форми її вияву засобів
масової комунікації і найперш телебачення — все цс негативно відби­
вається на еволюції фольклорної традиції, і особливо на еволюції пісен­
ної епіки. Та це тема окремого дослідження, яке вимагає додаткових
спостережень.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.