ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ГЕОГРАФІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ У СКЛАДІ УКРАЇНСЬКИХ ОЙКОНІМІВ НА -АНИ (-ЯНИ) — Інна Царалунга

Хмельницький національний університет,
кафедра української філології,
вул. Інститутська, 11, корпус 4, ауд. 420,
Хмельницький, 29016, Україна,
тел.: (80382) 4 17 27
Проаналізовано семантику й структуру твірних основ українських назв поселень з
формантом -ани (-яни), мотивованих географічними термінами. Ойконіми походять від
номенклатурних назв підвищень, низьких, відкритих, заболочених місць, географічних
назв природних і штучних водних басейнів, рослинного світу.
Ключові слова: топонім, ойконім, географічний термін.
Назви поселень тісно пов’язані з номенклатурою таких галузей знань, як історія,
географія, геологія, зокрема, з географічними апелятивами. До складу топонімів будь-
якої території можуть входити топонімійні апелятиви, які Е. М. Мурзаєв називає ще
місцевими географічними термінами, хоч у топонімічній літературі їх визначають по-
різному: індикатори, номенклатурні, загальні, народні географічні назви [2, с. 16].
Географічні умови, природне середовище, специфіка матеріальної культури, напрям
господарства породжують географічну термінологію. Тому їх збір, систематизація,
порівняльне вивчення винятково важливі для топоніміста.
Місце проживання людини від найдавніших часів і до наших днів було однією з
основних її характеристик. На різних територіях існували відмінні географічні умови, що
так чи інакше впливали на час освоєння цих земель, а відтак і на характер місцевих
топонімів. Багато географічних назв, власне, виникли внаслідок онімізації апелятивів.
Топонімійні апелятиви утворюють більш чи менш компактну групу слів, які
класифікують за семантикою. Вони становлять одну з категорій слів, які легко
онімізуються. У таких випадках топонімійні апелятиви втрачають своє основне лексичне
значення і стають онімічними основами, які вирівнюються усередині топонімів з їх
основами інших типів. Онімізація апелятива – це найдавніший спосіб творення власних
назв. “Залишаючи клас апелятивів, такі назви у подальшому підлягали онімічним
перебудовам (деривації)” [3, с. 41–42].
Об’єктом нашої розвідки обрано українські назви поселень з формантом -ани (-яни)
ХIV–ХХ ст., які репрезентують одну із найдавніших і найбільш значущих моделей
ойконімів не лише українських теренів, а й усієї Славії. Предмет аналізу становлять
семантика й структура твірних основ онімів, мотивованих географічними термінами.
У складі українських ойконімів на -ани (-яни) виділено низку назв, мотивованих
географічними термінами на означення властивостей рельєфу:
Бережани (4): (Brzeszany, 1475, Галицька земля, AGZ, VI, с. 184), (Brzezany, 1515,
Львівський п-т, ŹD, XVIII/I, с. 156), (Бережаны, 1470, Луцький п-т, AS, I, с. 65), Інна Царалунга
__________________________________________________________________________________
156
(Brzezany, 1528, Кам’янець-Подільський п-т, MRPS IV/II, с. 373), від апелятива берег
“берег, схил”, що пох. з прасл. *bergъ “берег, підвищення, схил” (ЭССЯ І, с. 191);
Брижани (1): (Брижани, 1946, Пл, Новосанджарський р-н, Укр АТП, с. 419), пов’язуємо
з апелятивом брижа “складка, зборка, зморшка” (ЕСУМ І, с. 256); Горяни (3): (Горяни,
1765, Стародубський полк, ГОЛУ, с. 90), (Горяни, 1946, Зк, Укр АТП, с. 692), (Horany,
1890, староство Рава Руська, SORG, с. 427), від апелятива гора “підвищення земної
поверхні; горище” з прасл. *gora (ЭССЯ VII, с. 29-30), Дебряни (1): (Debriany, 1890,
староство Борщів, SORG, с. 40), пов’язуємо з апелятивом дебра “яр, улоговина; лісові
хащі” від прасл. *dъbrь, початкове значення якого “заглибина, яма, долина, яр > густий
ліс” (ЕСУМ ІІ, с. 20), пор. укр. діал. дебр “глибокий яр, порослий лісом” (ЭССЯ V, с.
174), пол. debra, debrz “діл” (Brückner, с. 86); Долиняни (4): (Dolіnyani, 1440, Галицька
земля, AGZ ХІV, с. 79), (Dolinyany, 1530, Подільське воєводство, ŹD XIX, с. 170),
(Dolinani, 1774, Чрв, Карпенко Схід, с. 23), (Doliniany, 1578, Львівський п-т, ŹD XVIII/І, с.
66), від апелятива долина (ЕСУМ ІІ, с. 89) з прасл. *dolina “долина, низина” (ЭССЯ V, с.
61-62); Доляни (1): (Dolany, 1534, Галицька земля, MRPS IV/III, с. 18), від діл “низ;
долина; підлога; яма” (ЕСУМ ІІ, с. 89), ст. -укр. долъ “долина”, “яма, могила, рів”,
“долівка, земля”, “низ” (Сл УМ 8, с. 112–113); Коритняни (1): (Коритняни, 1946, Зк, Укр
АТП, с. 692), пор. прасл. *korytо “річище, яр” (ЕСУМ ІІІ, с. 21), укр. коритня “русло
річки, ложбина, довга яма, долина з похилими берегами” [1, с. 109–151]; Кривчани (2):
(Krzywczany, 1627, Хм, Кр, с. 430), (Krzywczany, 1604, Вн, Кр, с. 472), від кривець, прасл.
*krivьсь, пор. рос. діал. криве́ц “зігнута лінія берега ріки або озера”, болг. кривецъ “крива
деталь плуга”, словен. krívec “кривонога людина” (ЭССЯ ХІІ, с. 174–175), що пов’язуємо
з апелятивом кривий від прасл. *krivъ “кривий, вигнутий, викривлений” (ЕСУМ ІІІ, с. 88);
Лужани (1): (рос. Лужане, 1453, Чрв, Карпенко Центр, с. 41), від апелятива луг, прасл.
*lQgъ “кривизна, зниження поверхні землі; низький ліс, прибережні зарості, болото”
(ЕСУМ ІІІ, с. 298); Лучани (1): (Luczany, 1461, Львівська земля, Каталог, с. 41), від
апелятива лука “згин, луговий чи лісовий простір у згині річки” (Фасмер ІІ, с. 531);
Острівчани (1): (Островчаны, 1765, Кам’янецький п-т, АЮЗР V/II/I, с. 169), пов’язуємо
з апелятивами острів, острівець, пор. острів’янин «житель острова”, від прасл. *ostrovъ
“той, що обтікається” (ЕСУМ IV, с. 227); Поляни (5): (Polany, 1674, Львівська земля,
AGZ X, с. 325), (Поляни, 1569, Луцький п-т, Сел РУ 1569-1647, с. 370), (Поляни, 1986, Тр,
Збаразький р-н, Укр АТУ, с. 262), (Поляни, 1986, Хм, Волочиський р-н, Укр АТУ, с. 299),
(Поляни, 1946, Чрв, Сторожинецький р-н, Укр АТП, с. 645), від апелятива поле “поле,
рівнина”, прасл. *polje “відкрите місце, простір; рівнина, поле; рілля” похідне від *polъ
“широкий, плоский, порожній, неродючий” (ЕСУМ IV, с. 486), ойконім пов’язуємо також
з етнонімом поляни – назва східнослов’янського союзу племен; Росошани (1):
(Росошани, 1622, Хотинська волость, Каталог, с. 41), пор. росоха “розвилина річки,
розвилок кола”, первісно – “сук, гілка” (Фасмер ІІІ, с. 505); Сагани (1): (Сагани, 1946, Тр,
Почаївський р-н, Укр АТП, с. 578), від апелятива сага “річкова затока, ложбина”,
запозичене з тюрк. saγа “устя річки, низина” (Фасмер ІІІ, с. 543).
Чималу групу становлять ойконіми на -ани (-яни), мотивовані географічними
термінами на означення характеру ґрунту і властивостей водного режиму:
Барчани (1): (Барчани, 1946, Хрк, Харківський р-н, Укр АТП, с. 614), пов’язуємо з
апелятивами бар “мокре місце між горбами”, бара “болото” (Фасмер І, с. 122), пох. від
прасл. *bara “калюжа, болото” (ЕСУМ І, с. 136); Вікняни (1): (Oknyany, 1441, Галицька
земля, AGZ ХІІ, с. 99), пор. географічний термін вікно “місце в болоті, не заросле
водоростями; місце, де вирує вода” (ЕСУМ І, с. 398); Глиняни (1): (Gliniany, 1397,
Львівська земля, AGZ X, с. 2), від апелятива глина, прасл. *glina < *gleina (ЕСУМ І, с.Географічна термінологія у складі…
__________________________________________________________________________________
157
524); Золяни (1): (Zolany, 1624, Київське воєводство, ŹD ХХІ, с. 371), пор. зола “попіл;
луг з попелу” (ЕСУМ ІІ, с. 274), а також золь “негода, сльота, сирий туман” (див. [4, с.
179]); Калужани (1): (Kaluzany, 1882, Мостиський п-т, SGKP ІІІ, с. 728), пов’язуємо з
апелятивом калюжа/калуга, від прасл. *kaljuża (ЕСУМ ІІ, с. 354), *kaluga “болото,
калюжа”, похідних від *kalъ “бруд, баговиння” (ЭССЯ ІХ, с. 125-126); Кам’янчани (1):
(Кам’янчани, 1946, Днп, Криничанський р-н, Укр АТП, с. 56), пов’язуємо з апелятивами
камінець, кам’янка, прасл. *kamenьсь “камінь”, “кам’яниста земля”, укр. діал. камінець
“берег, вкритий галькою”, прасл. *kamenъka: укр. діал. камінка “кам’яниста гора”, рос.
діал. каменка “річка або ручай з кам’янистим дном”, н. -луж. kamenka ́ “кам’янисте поле”,
пох. від прасл. основи *kamеn- (ЭССЯ ІХ, с. 133–134); Криничани (1): (Krnyczany, 1441,
Подільське воєводство, AGZ XIV, с. 504), пор. апелятив криниця “холодна, джерельна
вода” (ЕСУМ ІІІ, с. 93), “джерело, невелика яма з водою, колодязь на водяній жилі”
(Фасмер ІІ, с. 377); Мшани, Імшани (2): (Мшани, 1946, Тр, Зборівський р-н, Укр АТП, с.
565), (рос. Имшане, 1779, Глухівський п-т, ОНСН, с. 456), пор. апелятив мох від прасл.
*mъхъ, mохъ (ЕСУМ ІІІ, с. 521), пор. имшинє “мох” (ЕСУМ ІІІ, с. 521), географічний
термін мох функціонує й у значенні “болото” (див. [6, с. 176]); Озеряни (14): (Озеряны,
1396, Дубенський п-т, Грамоти XIV, с. 128), (рос. Озеряне, 1579, належало Києво-
Печерському монастиреві, АЗР ІІІ, с. 250), (Озеряны, ХІХ ст., Овруцький п-т, ОВЕ І, с.
419), (Jezerzany, 1452, Тлумач, MRPS IV/III, с. 398), (Jezierzany, 1578, Галицький п-т, ŹD
XVIІІ, с. 87), (Jezierzany, 1890, староство Бучач, SORG, с. 85), (Озеряни, 1946, Тр,
Зборівський р-н, Укр АТП, с. 566), (Озеряни, середина XVI ст., Cкальське староство,
ЖІУР VII, с. 196), (Озеряни, 1946, Чрг, Варвинський р-н, Укр АТП, с. 653), (Озеряни,
1946, Чрг, Бобровицький р-н, Укр АТП, с. 652), (Озеряни, 1946, Хрс, Генічеський р-н,
Укр АТП, с. 623), (Ozerany, 1583, Волинське воєводство, ŹD ХІХ, с. 85), (Нові Озеряни,
1946, Вл, Луцький р-н, Укр АТП, с. 62), (Ozerany, 1577, Волинське воєводство, ŹD ХІХ,
с. 69), від апелятива озеро (ЕСУМ IV, с. 166); Піщани (1): (Pieszczany, 1613, Брацлавське
воєводство, ŹD XXI, с. 574), від апелятива пісок “піщана земля” (ЕСУМ IV, с. 415);
Плісняни (1): (Плісняни, 1649, Львівська земля, ЖІУР V, с. 225), пор. плісінь, плісень
“цвіль, плісень; мукор головчастий, Mucor mucedo” (ЕСУМ IV, с. 449); Попеляни (1):
(Popyelyany, 1515, Львівський п-т, ŹD ХVІІІ/І, с. 153), пов’язуємо з апелятивом попіл
(Фасмер ІІІ, с. 234), пор. попелище “місце, куди висипають попіл; згарище”, попелиця
“попіл; ґрунт, подібний до попелу” (ЕСУМ IV, с. 517); Поточани (1): (Potoczany, 1423,
Львівська земля, AGZ ІІІ, с. 183), від апелятива потік “русло річки” [1, с. 110]; Рижани,
Ружани (2): (Ryzany, 1890, староство Золочів, SORG, с. 670), (Ружаны, 1765,
Житомирський округ, Житомирський п-т, АЮЗР V/II/I, с. 55), пор. укр. руда “іржаве
болото”, “заболочений луг”, блр. діал. руда “грязь”, “іржа” [6, с. 236], пор. рудий
“криваво-червоний”, “брудний”, “рижий”, “бурий” (Фасмер ІІІ, с. 513)); Ставчани (4):
(Stawczany, 1396, Львівське староство, AGZ ІІ, с. 37), (Ставчаны, 1765, Летичівський п-т,
АЮЗР V/II/I, с. 446), (Ставчани, XVI ст., Чрв, Карпенко Центр, с. 62), (Ставчани, 1437,
Чрв, Карпенко Схід, с. 54), від апелятива ставок, пор. укр. діал. ставок “штучна
водойма”, блр. ставок “озерце, сажалка, штучне озеро” [6, с. 257]; Сушани (1): (Сушаны,
1654, Стародубський полк, Лаз І, с. 432), пов’язуємо з апелятивом сухий, від прасл. *suхъ
(Фасмер ІІІ, с. 813); Черляни (1): (Czerlany, 1408, Львівська земля, AGZ IX, с. 17),
пов’язуємо з апелятивом черлений “червоний” із прасл. *čьrvienъ “червоний” (Фасмер IV,
с. 334), пор. ст. -сл. чрьвленъ “червоний, багряний”, д. -рус. чьрленыи “червоний”, укр.
стар. черлений “червоний” (ЭССЯ IV, с. 168).
В основах частини ойконімів на -ани (-яни) лежать географічні терміни на означення
рослинного покриву місцевості: Інна Царалунга
__________________________________________________________________________________
158
Верб’яни, Вербляни (3): (Wyerzblany, 1456, Городоцький п-т, AGZ V, с. 196),
(Wіerzblyany, 1515, Львівський п-т, ŹD XVIII/I, с. 164), (Wіerblyany, 1578, Буський п-т, ŹD
XVIII/I, с. 235), пов’язуємо з апелятивом верба (бот.) “Salix L. ” (ЕСУМ І, с. 350);
Вільшани (7): (Вільшани, 1986, Хрк, Дергачівський р-н, Укр АТУ, с. 277), (Вільшани,
1946, КП, Волочиський р-н, Укр АТП, с. 297), (Вільшани, 1946, Чрг, Іваницький р-н, Укр
АТП, с. 656), (Вільшани, 1946, Зк, Укр АТП, с. 693), (Olszany, 1886, Луцький п-т, SGKP
VII, с. 506), (Вільшани, 1946, Пл, Полтавський р-н, Укр АТП, с. 425), (Нижні Вільшани,
1946, Пл, Полтавський р-н, Укр АТП, с. 425), пор. укр. вільха “вільха Alnus”, рос. ольха
від прасл. *olьха/*jelьха (Фасмер ІІІ, с. 137); Гречани (3): (Гречани, 1946, Пл,
Кобеляцький р-н, Укр АТП, с. 407), (Гречани, 1946, Лв, Краковецький р-н, Укр АТП, с.
333), (Гречани, XVIII ст., Подільське воєводство, Кр, с. 495), пов’язуємо з апелятивом
гречаний “з гречки; (про масть) укритий коричневими крапками”, що пох. від грек, як
назва рослини, що потрапила до східних слов’ян через греків (ЕСУМ І, с. 592);
Дерев’яни, Деревляни (3): (Derewlany, 1890, циркул Броди, ЙФМ, с. 98), (Derewlany,
1629, Кам’янецька земля, Кр, с. 425), (Derewlany, 1578, Белзька земля, Буський п-т, ŹD
XVIII/I, с. 236), від апелятива дерево від прасл. *dervo “дерево” (ЭССЯ ІV, с. 211), пор.
деревля “зрубані дерева” (ЕСУМ ІІ, с. 36), можливо, ойконім пов’язаний з етнонімом
деревляни – східнослов’янський союз племен; Дубляни (4): (Dublany, 1515, Львівський п-
т, ŹD XVIII/I, с. 67), (Дубляни, 1946, Др, Дублянський р-н, Укр АТП, с. 138), (Dublany,
1515, Самбірський п-т, ŹD XVIII/I, с. 140), (Дубляны, 1552, Луцький п-т, АЮЗР VII/I, с.
158), від апелятива дуб (бот.) Quercus robur L. ; деревина дуба; дубильна речовина; (діал.,
іст.) вид великого човна”, пор. дуб’я, дубля “дуби” (ЕСУМ ІІ, с. 138); Дубровляни,
Добрівляни, Добровляни (5): (Дубровляни, середина ХVI ст., Галицьке староство, ЖІУР
VII, с. 169), (Dobravlany, 1530, Кам’янецький п-т, ŹD XIX, с. 175), (Dubrowlany, 1494,
Дрогобицький п-т, AGZ IV, с. 206), (Dubrowlany, 1578, Жидачівський п-т, ŹD XVIII, с.
80), (Dubrowlany, 1589, Стрийський п-т, ŹD XVIII, с. 41), пор. прасл. *dQbrava (*dQbrоva)
“заглибина, яма, долина, яр”, “густий ліс, який густо ріс у долинах” (ЕСУМ ІІ, с. 20, 84);
Жебріяни (1): (Жебріяни, 1842, Акерманський округ, Сел РУ 1826-1849, с. 404),
пов’язуємо з апелятивом жабрій/жебрій/жибрій (бот.) “осот” (ЕСУМ ІІ, с. 184);
Комишани (1): (Комишани, 1946, Хрс, Білозерський р-н, Укр АТП, с. 621), пов’язуємо з
комиш (Фасмер ІІ, с. 176); Корчани (1): (Корчани, 1946, См, Лебединський р-н), від
апелятива корч “пень; кущ” (Гр ІІ, с. 289); Липляни, Ліпляни (2): (Liplany, 1583,
Луцький п-т, ŹD ХІХ, с. 92), (Ліпляни, 1545, Овруцький п-т, АЮЗР IV/I, с. 49), пор.
апелятив липа (бот.) “Tilia L. ” від прасл. *lipa (ЕСУМ ІІІ, с. 237); Луб’яни (1): (Lubyany,
1444, Львівська земля, AGZ XIV, с. 145), пор. апелятив луб “кора” (Гр ІІ, с. 379);
Рогожани (1): (Rohożany, 1577, Володимирський п-т, ŹD ХІХ, с. 72), пор. апелятив рогіз
“болотна рослина, Typha”, від прасл. *rogozъ “очерет, комиш” (Фасмер ІІІ, с. 490);
Смеречани (1-?): пол. ? (Smereczany, 1661, староство Перемишль, LWR I, с. 44), від
апелятива смерека “багаторічне вічнозелене хвойне дерево” (Митр. Іл. ЕС IV, с. 282).
Одну з підгруп ойконімів, мотивованих географічними термінами, складають назви,
які первісно були прийменникові конструкціями типу “під гора”, “за гора”, “межи
гора”, що, лексикалізуючись, творили основу ойконімів:
Забаряни (1): (Забаряни, 1946, Пл, Полтавський р-н, Укр АТП, с. 426), пор. бар
“мокре місце між горбами, болото” > прасл. *bara “калюжа, болото” (ЕСУМ І, с. 137);
Загоряни (2): (Загоржани, 1765, Соколецький округ, Кам’янецький п-т, АЮЗР V/II/I,
с. 431), (Zagόrzany, 1867, Львівська земля, ЙФМ, с. 121), від апелятива загоряни
“поселенці за горою”; Залісяни, Залішани (4): (Zaleszany, 1625, Київське воєводство, ŹD
ХХІ, с. 382), (Залешаны, ХІХ ст., Рівненський п-т, Домбровицька волость, ОВЕ ІІ, с. 614), Географічна термінологія у складі…
__________________________________________________________________________________
159
(Zaleszany, 1890, староство Стрий, SORG, с. 577), (Залісяни, 1646, Житомирський п-т, Сел
РУ 1569-1647, с. 479), від апелятива залішани/залісяни “поселенці за лісом”; Залужани
(4): (Залужани, 1946, Лв, Городоцький р-н, Укр АТП, с. 329), (Залужани, 1946, Др,
Дрогобицький р-н, Укр АТП, с. 137), (Залужани, 1946, Др, Дублянський р-н, Укр АТП, с.
138), (Залужани, 1946, См, Охтирський р-н, Укр АТП, с. 535), від апелятива залужани
“поселенці за лугом”; пор. прасл. *lQgъ “кривизна, зниження поверхні землі; низький ліс,
прибережні зарості, болото” (ЕСУМ ІІІ, с. 298); Залучани (1): (Zaluczany, 1890, староство
Бережани, SORG, с. 72), від апелятива залучани “поселенці за лукою”; Замшани (1):
(Замшани, середина XVI ст., Ратненське староство, ЖІУР VII, с. 45), від апелятива
замшани “ті, що живуть за мохом”, можливо, “поселенці за болотом”, пор. укр. діал. мох
“болото, заросле мохом і дрібною осокою”, блр. діал. мох “болото; мохове болото” [5, с.
53]; Зарічани (1): (Зарічани, 1946, Жт, Житомирський р-н, Укр АТП, с. 172), від
апелятива зарічани “поселенці за рікою”; Нагоряни (7): (Nahorzany, 1489, Жидачівський
п-т, AGZ VII, с. 168), (Nahorzany, 1622, Кам’янецька земля, Вн, Кр, с. 434), (Нагораны,
1765, Дубенський округ, Луцький п-т, АЮЗР V/II/I, с. 534), (Нагоряни, XV ст., Чрв,
Карпенко Схід, с. 37), (Nagorany, XVI – початок XVII ст., Овруцький п-т, ŹD ХХ, с. 184),
(Нагоряны, 1493, Кам’янецький п-т, АЮЗР VIII/II, с. 336), (Nagorzany, 1612, Тр, Кр, с.
418), від апелятива нагоряни “поселенці на горі”; Підгоряни (1): (Podgόrzany, 1890,
староство Теребовля, ЛШ, с. 208), від апелятива підгоряни “поселенці під горою”;
Підлішани (2): (Podleschany, 1474, Львівська земля, MRPS І, с. 59), (Podleszczany, 1545, з
опису Крем’янецького замку, ŹD VI, с. 100), від апелятива підлішани “поселенці під
лісом”; Підлужани (2): (Podluszani, 1450, Львівська земля, AGZ XIV, с. 305),
(Підлужани, 1946, Пл, Решетилівській р-н, Укр АТП, с. 427), від апелятива підлужани
“поселенці під лугом”; Подоляни (6): (Podolany, староство Броди, 1890, SORG, с. 41),
(Podolany, 1507, Волинь, Острозький п-т, AS III, с. 47), (Подоляни, 1946, Тр, Шумський р-
н, Укр АТП, с. 583), (Подоляни, 2001, Хм, Кам’янець-Подільський р-н, СГН Укр, с. 326),
(Подоляни, 1946, КП, Старосинявський р-н, Укр АТП, с. 246), (Подоляни, 1946, Рв,
Гощанський р-н, Укр АТП, с. 442), від апелятива подоляни “поселенці по долах”, менш
імовірно подоляни “мешканці з НП Поділля; поселенці з Поділля”; Порічани (1):
(Порічани, 1946, Вл, Камінь-Каширський р-н, Укр АТП, с. 55), від апелятива порічани
“поселенці по річці”; Прилужани (1): (Прилужани, 1946, Др, Мостиський р-н, Укр АТП,
с. 143), від апелятива прилужани “поселенці при лузі”.
Як показало наше дослідження, географічні терміни в основах назв українських
поселень на -ани (-яни) відображають характер місцевості, різноманітні її властивості,
зокрема елементи рельєфу, характер ґрунту і водного режиму, особливості рослинного
покриву. Ойконіми мотивовано географічними назвами підвищень, низьких, відкритих,
заболочених місць, географічними назвами природних і штучних водних басейнів,
рослинного світу. Засвідчено так звані вторинні ойконіми, що вказують на розташування
одного об’єкта стосовно іншого, які розвинулися на основі сполучень прийменників з
географічними термінами.
_______________________________________________________________
1. Дзендзелівський Й. О. Спостереження над українськими народними назвами
гідрорельєфу // Onomastica. Rocz. ХVІІ. Zesz. 1-2. Wrосław etc., 1972. S. 109-151.
2. Мурзаев Э. М. Местные географические термины и их роль в топонимии //
Вопросы географии. Сб. 81: Местные географические термины. М., 1970. С. 16-35.
3. Суперанская А. В., Сталтмане В. Э. Теория ономастических исследований //
Суперанская А. В., Сталтмане В. Э., Подольская Н. В., Султанов А. Х. Теория и методика
ономастических исследований. М., 1986. С. 7-180. Інна Царалунга
__________________________________________________________________________________
160
4. Трубачев О. Н. О составе праславянского словаря (Проблемы и задачи) //
Славянское языкознание. Доклады советской делегации. V Международный съезд
славистов. София, сентябрь, 1963 г. С. 159-196.
5. Шульгач В. П. Ойконімія Волині: Етимологічний словник-довідник. К., 2001.
189 с.
6. Шульгач В. П. Праслов’янський гідронімний фонд (Фрагмент реконструкції). К.,
1998. 368 с.
Джерела
АЮЗР – Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной Комиссией для
разбора древних актов.. К., 1859-1914. Ч. І-VIII
ГОЛУ – Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр. Покажчик
населених пунктів. К., 1959. 186 с.
Гр. – Словарь української мови / Упор. Б. Грінченко. К., 1907-1909. Т. I-IV.
Грамоти XIV – Грамоти XIV ст. / Упор. М. М. Пещак. К, 1974. 256 с.
ЕСУМ – Етимологічний словник української мови: У 7 т. К., 1982-2003. Т. I-IV.
ЖІУР – Жерела до історії України-Руси. Львів, 1895-1903. Т. І-VІІ.
ЙФМ – Йосифінська (1785-1788) і Францисканська (1819-1820) метрики. Перші
поземельні кадастри Галичини. Покажчик населених пунктів. К., 1965.
Карпенко Схід – Карпенко Ю. О. Топонімія східних районів Чернівецької області.
Конспект лекцій. Чернівці, 1965. 62 с.
Карпенко Центр – Карпенко Ю. О. Топонімія центральних районів Чернівецької
області. Конспект лекцій. Чернівці, 1965. 76 с.
Каталог – Каталог колекції документів Київської Археографічної комісії 1369-1899
рр. К., 1971.
Кр – Крикун М. Кількість і структура поселень Подільського воєводства в першій
половині XVІІ століття // Записки наукового товариства імені Т. Г. Шевченка. Праці
Історично-філософської секції. Львів, 2002. Т. ССХLIII. C. 374-521.
Лаз – Лазаревский А. Описание старой Малороссии. К., 1888-1902. Т. I-III.
ЛШ – Шематизм Львівської єпархії на рік 1931-1932. Львів, 1931.
Митр. Іл. ЕС – Митрополит Іларіон. Етимологічно-семантичний словник української
мови. Т. I-IV. Вінніпег, 1979-1994.
ОВЕ – Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии /
Сост. Н. И. Теодорович. Почаев, 1888-1903. Т. I-V.
ОНСН – Опис Новгородсіверського намісництва (1779-1781). К., 1931. 596 с.
СГН Укр Горпинич В. О. Словник географічних назв України. К., 2001. 526 с.
Сел РУ 1569-1647 Селянський рух на Україні 1569-1647 рр. К., 1993. 534 с.
Сел РУ 1826-1849 Селянський рух на Україні 1826-1849 рр. К., 1985. 503 с.
Сл УМ – Словник української мови XVI-XVII ст.. Львів, 1994-2004. Вип. 1-11
Укр АТП – Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. К., 1947. 1063 с.
Укр АТУ – Адміністративно-територіальний устрій на 1 січня 1987 року. Українська
РСР. К., 1987. 504 с.
Фасмер – Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. М., 2004. Т. 1-4.
ЭССЯ – Этимологический словарь славянских языков: Прасл. лекс. фонд / Под ред.
О. Н. Трубачева. М., 1974-2003. Вып. 1-30.
AGZ – Akta Grodzkie і Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak
zwanego Bernardyńskiego we Lwowie. Lwów, 1868-1935. T. I-XXV.
AS – Archiwum ksążąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławuсie. Lwów, 1887-1910. T. IVII. Географічна термінологія у складі…
__________________________________________________________________________________
161
Brückner – Brückner A. Słownik etymologiczny języka polskiego. Kraków-Warszawa,
1957.
LWR – Lustracja województwa Ruskiego 1661 -1665. Wrocław, 1970-1976. Cz. I-III.
MRPS – Matricularum Regni Poloniae Summaria. Varsoviae, 1905-1917. Т. І-ІV.
SGKP – Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich.
Warszawa, 1880-1902. T. I-XV.
SORG – Spesial orts repertorium von Galizien. Wien, 1893.
ŹD – Źródła dźiejowe. Warszawa, 1876-1897. T. І-ХІІ.
GEOGRAPHICAL TERMINOLOGY
IN UKRAINIAN OJCONIMS ON -ANY (-YANY)
Inna Tsaralunga
Khmelnytsky National University,
The Ukrainian Philology department,
11/4, Instytutska Str., Khmelnytsky, 29016, Ukraine,
phone: (80382) 4 17 27
Semantics and structure of derivational stems of Ukrainian place-names with suffix of -any
(-yany) are analyzed. Оjconims originate from nomenclature names of hills, low and barren
terrains, moss, geographical names of natural and artificial laces, floral names.
Key words: place-name, ojconim, geographical term.
ГЕОГРАФИЧЕСКАЯ ТЕРМИНОЛОГИЯ В СОСТАВЕ УКРАИНСКИХ
ОЙКОНИМОВ НА -АНЫ (-ЯНЫ)
Инна Царалунга
Хмельницкий национальный университет,
кафедра украинской филологии,
ул., Институтская, 11, корпус 4, ауд. 420,
Хмельницкий, 29016, Украина,
тел.: (80382) 4 172 .
Проанализирована семантика и структура образующих основ украинских названий
поселений с формантом –аны (-яны), мотивированных географическими сроками.
Ойконимы происходят от номенклатурных названий возвышенностей, низких, открытых,
заболоченных мест, географических названий естественных и искусственных водных
бассейнов, растительного мира.
Ключевые слова: топоним, ойконим, географический срок.
Стаття надійшла до редколегії 14. 09. 2008
Прийнята до друку 20. 12. 2008

Категорія: ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.