ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ГУЦУЛЬСЬКІ КУЛІНАРНІ НАЗВИ (НА ОСНОВІ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ВИДАНЬ) — Сергій Яценко

Житомирський державний університет імені ІванаФранка,
кафедра української мови,
вул. Велика Бердичівська 40, м. Житомир, 10008,
тел. (0412) 34 55 34.
Виявлено та розглянуто лексеми на позначення продуктів харчування, страв та напоїв,
уживаних у гуцульських говірках, визначено етимологію окремих назв та лексичні
відповідники у староукраїнськіймові.
Ключові слова: гуцульський діалект, староукраїнська мова, кулінарні назви, лексема.
Дослідження словникового складу української мови в історико-лінгвістичному
аспекті – одна з актуальних проблем історичної лексикології. Питання історії слів, їх
тематичного та лексико-семантичного групування було і залишається актуальним в
лінгвістиці. Великий фактичний матеріал, вагомі висновки та узагальнення з цього
приводу містяться у працях В. В. Виноградова, В. Є. Гольдіна, М. А. Жовтобрюха,
Г. А. Левченка, А. А. Москаленка, В. В. Німчука, Л. М. Полюги, В. М. Русанівського,
Ф. П. Філіна, Д. М. Шмельова та ін.
Ми досліджуємо тематичну групу на позначення назв їжі, продуктів харчування та
напоїв у староукраїнській мові. Вона досить давня, сягає праслов’янського, а то й
праіндоєвропейського періоду. Початком лінгвістичного вивчення назв їжі та продуктів
харчування стала праця Ф. Н. Філіна “Лексика русского литературного языка
древнекиевской эпохи” [24]. У подальшому ця тематична група лексики стала предметом
дисертаційних робіт В. І. Невойт [13], З. Г. Козиревої [10], О. А. Крижко [11], Е. Н. Боло-
ніної [1]. Вагомий внесок у дослідженні діалектної лексики з цієї теми зробили Зузана
Ганудель, Еріка Ґоца. Надруковано низку історико-етнографічних праць з питань
народної їжі, напоїв та продуктів харчування (І. Маркевич, П. Чубинський, Хв. Вовк,
А. Димінський, М. Шевченко, В. Гнатюк, Л. Мовчанова, Л. Артюх, В. Борисенко,
О. Воропай та інші). Зокрема, про харчування гуцулів писали Б. Заклинський,
А. Онищук, І. Панькевич, Т. Гонтар та ін.
Досліджуючи назви їжі, продуктів харчування та напоїв в українській мові XIV –
XVII ст., ставимо завдання простежити функціонування виявлених лексем у сучасних
діалектах. Адже, відображаючи живу розмовну мову, українські писемні пам’ятки
названого періоду більшою або меншою мірою відбивають особливості тих чи інших
говорів. Дмитро Гринчишин, тривалий час працюючи спільно із групою мовознавців
відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип3якевича над створенням
історичного словника, узагальнив, що найбагатше відбиті діалектні особливості у
пам’ятках, писаних на території Закарпаття і Надсянщини, дещо менше – у пам’ятках, що
походять з території Галичини і Волині, і найменше – у пам’ятках з територіїГуцульські кулінарні назви…
__________________________________________________________________________________
173
Центральної України [2, c. 14-15]. Об3єктом нашого спостереження стали “Матеріали до
словника гуцульських говірок” Ю. Піпаша, Б. Галаса [20], “Гуцульські говірки”
Я. Закревської [5], “Скарби гуцульського говору” М. Негрича [14] та “Гуцульщина”
В. Шухевича [6]. Найбільше лексем досліджуваної тематичної групи зафіксовано в
“Скарбах гуцульського говору” – 205, 146 в “Матеріалах до словника гуцульських
говірок”, 144 в “Гуцульських говірках” та 48 в “Гуцульщині”. Названі джерела
репрезентують мовлення мешканців сіл Вижній Березів, Середній Березів, Нижній
Березів та Баня-Березів Косівського району Івано-Франківської області, сіл Косівська
Поляна та Росішка Рахівського району Закарпатської області.
Усі зафіксовані лексеми можна розподілити за такими лексико-семантичними
групами: назви продуктів харчування, їжі та напоїв у загальному значенні; назви страв та
продуктів рослинного походження; назви страв та продуктів тваринного походження;
назви овочів та інших городніх рослин; назви фруктів та ягід; назви грибів; назви
приправ, заправок та спецій; назви напоїв.
Їжа, продукти харчування та напої в загальному значенні в словниках зафіксовані
такими назвами: кель\шиґ [20, c. 77]; Збі\жі, збіжжя [14, c. 79], кру\пи, тільки мн.,
крупа [14, c. 101], ла\кітки, заст. смачна їжа [14, c. 104], їди\ме, ї\дло, ї\жа [5, c. 73],
їді\н3и, ї\да, стра\ва // їдзе\ні, їду\нок [14, c. 85], каші [14, c. 80], мина\рж, їжа [14, c.
113], фрі\штік, смачна їжа [14, c. 177], люґу\міна, ласощі, десерт [5, c. 116], су\мішка,
суміш зернових різного сорту; суміш продуктів [5, c. 179], ва\риво, усе, що вариться і
зварене [5, c. 20; 20, c. 20], вече\р’и, вечеря, їжа на вечір [5, c. 22; 20, c. 22] галабу\рда,
неякісна їжа [5, c. 33; 20, c. 33], гости\на, наїдки, напої [5, c. 39], ґодз, дрібні овочі,
фрукти [5, c. 44], печени\на, печена, спечена страва [5, c. 137], пи\йка, напій, пиятика [5,
c. 137], пи\к3и, напої, пиття [5, c. 137], пи\т3и / пи\к3и / питво [5, c. 138; 20, c. 138],
ско\ром скоромні тваринні продукти [5, c. 176; 20, c. 176], смажени\на, печеня, випічка
[5, c. 178], шкварени\на, спечене м’ясо, сало [5, c. 226], харчу\нок, їжа, яку беруть у
дорогу [5, c. 200], ха\рч // харчова\нє // харчу\нок, їжа [5, c. 200] та ін.
Спільними назвами на позначення їжі в загальному значенні у гуцульських діалектах
та пам’ятках староукраїнської мови є ва\риво, лю’у’мина, ї\дло, ї\діні, печени\на. Всі
вони, окрім ле’умини, прасловянського походження. Їдло виділилося із підгрупи лексем з
коренем ед. [8, VI, с. 48]. Його семантична структура мала два значення: “їжа” і “процес
приймання їжі” [21, VI, с. 48]. У пам3ятках XI–XIIст. часто трапляється і форма \дь,
фонетичний старослов’янізм, який також походить з псл. едь [8, VI, с. 48],
характеризувалась тими ж значеннями, що і 4дь. Паралельні форми лексем \дь і 4дь в
одному і тому ж значенні в ідентичних контекстах свідчить про те, що вони були
семантичними дублетами і співвідносились як розмовне і книжне. [13, c. 21]. У
староукраїнській мові спостерігається звуження семантики і дана лексема залишає за
собою тільки значення “їжа”. Сьогодні лексема \дь фіксується російськими сучасними
словниками з поміткою “застаріле” [22, XVII, с. 2044], а слово 4дь зустрічається тільки в
діалектах в значеннях “їжа, продукти харчування” і “час приймання їжі”. Назва ва\риво
аналогічне віддієслівне утворення праслов’янського едіво [8, VI, с. 40], де формантом
виступає суфікс іво (пор. вариво “те, що вариться, зварено” і т. д. ). Назва лю’у\міна в
гуцульських діалектах означає “ласощі, десерт”. Слово запозичено з польської мови,
походить від латинського lequmen “стручковий плід, переважно горох, боби, пов’язане з
дієсловом leqo, “збираю, виймаю”, у розмовній мові відображене у фонетичних варіантахСергій Яценко
__________________________________________________________________________________
174
легуміна, лагомина, ла’омина, лигомина, лугумина. У польській мові назва позначала
страву з городніх рослин та овочів; взагалі страва, уживана як ласощі [7, III, с. 210-211].
У досліджуваних пам’ятках староукраїнської мови ця назва вперше фіксується в 1561
році у формі лекгу\мина [23, c. I, 401], переважно відбита у пам3ятках південно-
західного наріччя: Луцьк (Луцьк 1649), Локачі (Локачі 1591), Володимир (Володимир
1592) [9], хоча зафіксована і в Житомирській актовій книзі 1605 року [9]. У
досліджуваний період виступала в загальному значенні будь-яких продуктів харчування.
В одному випадку – узагальнення до синонімів на позначення молочних продуктів
(масло, сир, молоко): и речи там позосталые оповедаючогося вси: начинья, статки
домовые в коморах збожа молоченые, в шпихлеру масло, сыры и инъше лекгумина
(Луцьк, 1649. Арх. ЮЗР 3/IV, 282) [9] в іншому зернових: Повинъи будут давати нам
певную личбу лекгумин на. каждый рокъ, то ест: жита мац двадцат, пшеници мац
десет, ечменю мац десет. Пам. 1, 163 (1591) [23, I, с. 401].
Як зазначив в своїй “Гуцульщині” В. Шухевич, “головну, не раз одиноку поживу дає
гуцулам кукурудзяна мука” [6, c. 166]. В опрацьованих лексикографічних джерелах
зафіксовано багато назв продуктів харчування і страв, складовими яких є кукурудзяне
борошно. Зокрема, в лексико-семантичній групі “хлібні вироби”: бу\рчіник, тонка
хлібина з вареної картоплі та кукурудзяного борошна (товщина близько 10 см., у діаметрі
25–30 см) [14, c. 29]; переве\ртяник, кукурудзяний пиріг із начинкою (чорниця, малина,
сир із кропом), який випікають на капустяному листку на Петра [14, c. 131]; ріпї\ник [14,
c. 151], ріплі\ник [20, c. 165], хліб із вареної картоплі та кукурудзяної муки, чудуфа\й,
хліб із вареної картоплі та кукурудзяного борошна з капустяною начинкою [14, c. 184],
кукурудзє\ник, кукурудзи\ник, мела\йник, хліб з кукурудзяного борошна [5, c. 106],
(матрожє\ник матаржє\ник), печений корж з картоплі і кукурудзяної муки [5, c. 121];
корж, кукурудзяний хліб [20, c. 84]. Кукурудзяне борошно є важливою складовою
багатьох гуцульських страв, найуживанішими серед яких: підсу\кованиці, рідка каша з
кукурудзяної муки, зварена на молоці [14, c. 134], пі\дбивка, рідка страва з кукурудзяної
муки на молоці [5, c. 149]; кисели\ця, рідка страва з кукурудзяної муки і буряка або
фруктів [5, c. 93], я\шниця, рідка страва на сметані з кукурудзяної муки [5, c. 225], бануш
(ба\муш) // скоми\рда (скоме\рда), густа страва з кукурудзяного борошна, зварена на
сметані [5, c. 21], скоми\рда, те ж саме [20, c. 176]; бе\вка, страва з квашеної капусти,
заправлена кукурудзяною мукою [5, c. 21], крупйи\нка каша з кукурудзяної крупи [14, c.
101], сма\жка, приправа з кукурудзяного борошна, цибулі і сметани [14, c. 160], бе\вка,
пісний капусняк, заправлений кукурудзяною мукою [14, c. 23], куле\ші, густа каша з
кукурудзяного борошна, зварена на воді (споживають із молочними та м’ясними
продуктами [14, c. 102], ко\коші, печена лущена кукурудза [14, c. 96], малодо\йка, рідка
страва з кукурудзяного борошна, молока та цукру [14, c. 115]. Одностайності в поглядах
щодо походження назви немає. Припускають, що слово слов’янського походження,
пов’язане з коренем kokor-, kokyr “щось розчепірене”. Ймовірне зворотне запозичення з
румунської мови, в якій cucurus “кукурудза” виникло на основі українського [кокорудка]
“шишка” [7, III, с. 131].
“Попри страви з кукурудзяної муки, – як відзначив В. Шухевич, – становить
бу\рєшка, (барабо\ля), сира (квашена) капуста, фасу\ля, горо\х, біб найважнішу
поживу гуцулів, до того у скоромні дні молоко, масло, бри\ндзя, а у пісні огірки\, олі\й
смажений з цибулею і солею, яко приправа до бараболі, кулеші, малая, хлїба, а у декогоГуцульські кулінарні назви…
__________________________________________________________________________________
175
варені сушениці з слив, яблок, груш, черешень, і росівни\ця (квас з огірків та капусти)”
[6, c. 167].
Зокрема, картопля в опрацьованих джерелах позначається такими назвами:
гадабу\рка [5, c. 42], карто\флі, бу\рка, мандибу\рка, годза\н3и [20, c. 31, 44, 76, 98],
шріт, дрібна картопля [14, c. 189]. Серед сортів картоплі найбільш відомі назви
марика\нка [14, c. 111; 5, c. 120], мали\нівка, мотузє\нка [5, c. 119, 126], бу\ришка ,
тата\рка [20, c. 19, 189].
Використовують картоплю для приготування страв, що мають назви: кни\глі,
переважно множина: книдлі, виготовлені із пшеничної муки і звареної потертої картоплі
[14, c. 94], те\рчіник: 1) випічка з тертої картоплі; 2) оладка з тертої картоплі, дерун [14,
c. 168], р\іпленик (рі\пєник, рі\п’їник), печений картопляний корж [5, c. 21], жупе\ня,
шупе\ня, шупе\ні), страва з м’ятої картоплі з бобом [5, c. 72]; коло\тач, колдочєнко,
мнє\цканка, тама\чка, тама\чинка (тома\чєнка), заправлена м’ята варена картопля [5,
c. 100], то\вканка, то\вченка, страва з товченої картоплі з квасолею, маком [5, c. 186],
рі\пєнка, рі\пїнка, рі\пянка, страва з картоплі, заправлена мукою [5, c. 163],
шуро\ваник, млинець з тертої картоплі [5, c. 221], ресело\ваник, дерун, картопляний
млинець [20, c. 163], дзє\ма, рідка страва, пісний суп; відвар з картоплі [5, c. 59], кни\длі,
вид галушок з домішкою сирої і вареної картоплі [5, c. 97], клю\цки, вид галушок з тіста,
з домішкою вареної картоплі [5, c. 96].
У староукраїнській мові назва картопля ще не була відомою, тому що разом із
продуктом вона потрапила до України з Німеччини через Чехію і Польщу значно
пізніше. [15, II, с. 195].
Окрім картоплі, зафіксовано чимало назв на позначення квасолі. Останнім часом
опубліковано низку наукових досліджень стосовно даної лексеми, зокрема
проаналізовані назви квасолі в гуцульських говірках [16; 17; 18; 19]. Найбільш
поширеним номеном на позначення загальної назви цієї рослини є фасоля / фасуля [5, c.
141], фасо\лі, квасоля [20, c. 206]; фасу\лі, спаржева квасоля [5, c. 114], коби\ла, тичкова
квасоля з великими плодами [14, c. 94], баби\, балаба\ні, // боба\ні, // тарга\ни,
грубозерниста квасоля [5, c. 19], фасо\лі піша, кущова квасоля [14, c. 174], шпарагі\вка,
ранній сорт квасолі, яку споживають разом із стручками, спа\ржева квасоля [14, c. 189],
шу\лька, стручок квасолі [5, c. 221]. Українські лексикографічні видання виявляють
аналізоване слово з XVIII ст.. [17, c. 39]. Назва запозичена через польське посередництво
з середньоверхньонімецької мови [7, II, с. 416]. Серед назв капусти: крижьивка, головка
капусти [14, c. 100], яка зафіксована також у фонетичних варіантах крижі\вка,
крижє\вка, крижє\лка, крижі\лка [5, c. 106], цибулі, часнику: плоди\сток, сорт
кущової цибулі [14, c. 137], зрізова\нець, цибуля-трибулька [5, c. 84], чисни\к, часник
[14, c. 183], лук, чисни\к, чісно\к, лука\тий чісно\к, сорт зимового часнику із суцільною
головкою [5, c. 115], чесно\к, часник [20, c. 220] та ін.
Широким розмаїттям у гуцульських говірках характеризуються назви фруктів та
ягід. Зокрема, яблука: є\блико [5, c. 66], бойки\ні, боско\ти, густа\ва, пені\на сорти
зимових яблук [14, c. 27, 28, 55, 130], оли\вка, сорт пізніх осінніх яблук [14, c. 125],
падани\ці, опалі яблука [14, c. 128], папер\івка, сорт яблук з ранніми плодами [14, c.
129], прище\па, велике кисле яблуко [14, c. 145]; груші: гнили\ці, сорт ранніх груш [14, c.
51], цукрі\вка, солодка грушка [20, c. 216], ка\йзерка, сорт груші [14, c. 87], масльи\нка,
сорт зимових груш [14, c. 111], ціку\льки, солодкі грушки [20, c. 216], пасто\ра, сортСергій Яценко
__________________________________________________________________________________
176
груші, що достигає пізньої осені [14, c. 130], шарі\вка, сорт осінніх груш [14, c. 186],
ба\бка, груша – гнилиця [5, c. 19], дули, велика грушка [20, c. 52]. Серед назв інших
фруктів: ви\но, заст. виноград [14, c. 36], лопатки\, тільки мн., плоскі зелені сливи, які
опадають із дерева недостиглими, але придатні для споживання [14, c. 107], мо\рва,
шовковиця [14, c. 116], море\лі, сорт щеплених слив [14, c. 116], пру\ні, сорт щеплених
слив [14, c. 147], садови\на, зб., 1) плоди садових дерев, фрукти 2) сухофрукти [14, c.
155], хруцкавка, рід великих черешень [5, c. 204], ґавиґи, фрукти поганих сортів [5, c. 50],
випри\на, агрус [14, c. 36], цітро\на, лимон [20, c. 216]. Назви ягід: є\года, невеликий
соковитий плід, ягода [5, c. 66], городні ягоди, полуниця [14, c. 53], пози\чки чирвоні //
євірни\ці [5, c. 152], пози\чкі чорні, чорна смородина [5, c. 152], черни\ца (черни\ці,
чорни\ця), ожи\на [5, c. 211], чорни\ці, сорт ожини, яка росте, стелячись по землі (має
ягоди більші, темніші і солодші, аніж звичайна ожина) [14, c. 184], я\года, лісова суниця
[14, c. 194], ґо\ґодзи (ґо\ґадзи), брусниця [5, c. 53].
Чи не найбільшу лексико-семантичну групу складають назви молочних продуктів:
на\біл, молоко, молочні продукти [14, c. 118], будз (бундз), твердий овечий або
коровячий сир зі свіжого молока у формі кулі, із якого роблять бринздю [14, c. 29; 20, c.
18; 5, c. 30], бука\та, велика грудка масла чи сиру [14, c. 29], ву\рда, сир, виготовлений
у результаті вторинної переробки молока, гіршої якості [5, c. 42; 14, c. 48], дзер,
квасни\на, сироватка [14, c. 62, 90], жинт\ц3и, (житни\ці), сироватка під час
виготовлення вурди [20, c. 55; 14, c. 70], підбу\зині, сироватка, що утворюється під час
виготовлення будза [14, c. 133], кула\стра, молозиво [14, c. 102], льо\да, морозиво [14, c.
108], кісльи\к, кисле молоко [14, c. 92], п\ідсметані (пі\дсмитані), тільки одн., тонкий
прошарок сметани, що залишився після основного її збирання [14, c. 134; 5, c. 149],
верхни\на, вершки, молода сметана, [5, c. 35], самоки\ші, кисле молоко [14, c. 155],
кєслє\к (кислє\к) //кіслю\к // самокє\ша (самоки\ша), кисле молоко без підкваски [5, c.
93], сколо\тини, маслянка [14, c. 158], цва\нка, перекисле молоко [14, c. 180]; ши\нка,
копчене мясо [14, c. 186], бри\ндза (бри\нза), спеціально приготовлений для зберігання
посолений сир [5, c. 29], бри\ндзя [6, c. 167], па\р3инка, кипячене овече молоко [20, c.
133]; пражінка, вурда, сир [20, c. 153], машин\оване молоко, сепароване молоко [5, c.
121], пра\жінка, вурда, сир [20, c. 153], сколо\тини, маслянка, кефір [20, c. 176], ску\ла,
страва з овечого молока [20, c. 177], солодю\ха, свіже солодке молоко [20, c. 180],
шва\йцер, твердий сир [20, c. 224], гу\слєнка [6, c. 167] та ін.
Цікавим є спостереження стосовно лексеми бринза, яка в гуцульських говірках
вживається у фонетичних варіантах: бри\ндза і бри\ндзя. Походження слова на сьогодні
до кінця не з’ясоване: одні пов3язують з назвою місцевості Briens (у Швейцарії), інші –
від албанського “нутрощі”; внутрішня оболонка шлунка ягняти, використовуваного для
виготовлення сиру [7, I, с. 258-259]. Вважається, що у нас воно відоме з XVIII ст., а в
польських пам’ятках bryndza з XVIIст. Відсутнє воно і в СУМі XVI – першої половини
XVIIст. Однак в Житомирській актовій книзі в одному з текстів ця назва зафіксована
значно раніше, ніж засвідчують етимологи, ще в 1590 році: полътg и слонины дvа, масла
кгорнец, сыра, брынъдзы (ЖК 1590) [9]. Це дає підстави робити припущення, що саме в
цій пам’ятці маємо першу фіксацію аналізованого слова.
Серед назв зернових культур кукуру\дз (мн. кукурудзи), кукурудза [14, c. 102], риж,
рис [14, c. 150]. Гуцульські кулінарні назви…
__________________________________________________________________________________
177
Їстівні гриби відображені у назвах: біль, вид грибів, які виділяють біле молочко,
споживають квашеними [14, c. 26], голубі\нка, сироїжка [14, c. 52], грузд, груздь
(їстівний гриб) [14, c. 54]; гу\ба [14, c. 54], ді\дова борода [14, c. 63], коцюру\блик,
невеликий білий гриб [14, c. 103], козарь, підберезник [14, c. 96], пі\дсадок, весняний
їстівний гриб у саду [14, c. 134], трипе\тіник, підосичник [14, c. 170], сиглє\нка, рижик,
їстівний гриб [5, c. 170], печери\ц3и, печериці [20, c. 137].
Серед напоїв найчисленнішими є назви хмільних напоїв: горі\вчина, зменш. горілка
[14, c. 53], шабаші\вка горілка [14, c. 186], шнапс, міцний алкогольний напій [14, c. 189],
шпір, спирт [14, c. 189], бра\га, саморобний напій-самогон [20, c. 16], бурячьи\нка,
бурачє\нка самогон із буряку [5, c. 31; 14, c. 27], малині\вка, самогон із малини [14, c.
110], черешні\вка, самогон із черешні [14, c. 183; 5, c. 211], яфині\вка, наливка з чорниць
[5, c. 224], жи\тн3инка, горілка з житнього зерна [20, c. 55], сли\вїнка, горілка зі слив
[20, c. 178], сопу\ха, горілка [20, c. 18], яблочи\нка, горілка з ягід [20, c. 232], ягоди\нка,
горілка з ягід [20, c. 233]. Назви інших напоїв: квас, напій з вівсяного хліба або мочених
яблук [5, c. 92; 20, c. 77]; узва\р, вар, компот із сухофруктів [20, c. 20, 200]; борщ, хлібний
квас [20, c. 16]; гарба\та, чай [14, c. 48].
Переважна кількість назв, які вживаються на Гуцульщині, були відомі і в
староукраїнській мові. Серед найбільш уживаних: рыжъ, бри\ндза, солон\ина,
печени\на, пирі\г, си\рник, вепри\на, борщ, юха, олій, лук (в значенні часник), па\ска,
проску\ра, ба\бка, книш, лій, ковбаса\ салама\ха, кулі\ш, бра\га, си\та, лій майже всі
овочі, фрукти та багато інших.
Лексема олія в пам3ятках XIV– XVII ст. вживається тільки у формі чоловічого роду:
елей, ол\єкъ, ол\й. Як синонім використовувалась і назва олива, масло: Елєй: олива,
ол\єк, ол\й: або ол\й з овоцу оливного, або масло [12, c. 35]. У гуцульській мові олій
виступає в значенні домашня олія, олива – заводська.
Значна частина кулінарних гуцульських назв становлять номени, що уживаються і в
інших українських діалектах. Багато з них є нормативними та загальновживаними в
українській літературній мові, звичайно, якщо не враховувати деякі фонетичні зміни
(сало, сметана, юшка, хліб, квас та багато інших).
Досліджуючи назви їжі в українських говорах Карпат, Еріка Ґоца науково
обґрунтовує те, що в останні десятиліття українська літературна мова помітно вплинула
на карпатські говори, що виявилося в засвоєнні ними таких назв, як ол3ія, компо\т, суп,
ю\шка, руле\т, гуля\ш, холоде\ць, пиро\жне, чай та інші, які тут не вживалися до
возз’єднання з іншими українськими землями. З іншого боку, карпатські говори також
впливають на українську літературну мову, поповнюючи її новими словами, які
потрапляють до неї з польської, угорської, румунської мов. [4, c. 14].
Отже, фіксація виявлених лексем на позначення їжі, продуктів харчування та напоїв
у пам’ятках староукраїнської мови, простеження їх етимології та семантики, а також
зафіксовані лексикографічними джерелами кулінарні назви в гуцульських говірках дають
підстави стверджувати, що досліджувана побутова лексика, яка сьогодні вживається в
гуцульських говірках, досить архаїчна, пройшла тривалий історичний шлях, зазнала змін,
частина взагалі вийшла з ужитку, і становить безсумнівний інтерес для мовознавства
взагалі і для української діалектної лексикології зокрема.
__________________________________________________________________Сергій Яценко
__________________________________________________________________________________
178
1. Болоніна Э. Н. Бытовая лексика в русской деловой письменности XV–XVI веков
(наименования напитков, продуктов питания животного и молочного происхождения и
пищи): Дис … канд. фил. наук: 10. 02. 02. К., 1978. 212 с.
2. Гринчишин Д. Г. Спостереження над діалектними особливостями українських
пам’яток XIV–XVIII ст. // Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі (XV
респ. діал. нарада). Житомир, 1983. С. 14-15.
3. Ґоца Еріка. Назви їжі й кухонного начиння в українських карпатських говорах:
Автореф. дис … канд філ. наук. Ужгород, 2001. 20 с.
4. Ґоца Еріка. Матеріали до вивчення назв їжі в українських говорах Карпат. Ужгород:
“Ліра”, 2003. 24 с.
5. Гуцульські говірки. Короткий словник / Від. ред. Я. Закревська. Львів, 1997. 232 с.
6. Гуцульщина. Проф. В. Шухевич. Репринтне відтворення видання 1898 року /
Попереднє словоД. Ватаманюка, вступ. ст. П. Арсенича. Верховина, 1977. С. 166-170.
7. Етимологічний словник української мови : В 7 т. К. : Наукова думка, 1982-2006.
Т. 1-5.
8. Этимологический словарь славянских языков : Праслав. лекс. фонд / Под. ред
О. Н. Трубачева. М.: Наука, 1974-1989. Вып. VI.
9. Картотека Словника української мови XVI–першої половини XVII ст. Інституту
українознавства ім. І. Крип3якевича.
10. Козырева З. Г. История названий продуктов питания и пищи в украинском языке:
Дис … канд. фил. наук: 10. 02. 02. К., 1984. 254 с.
11. Крижко О. А. Розвиток семантики побутової лексики українських літописців кінця
XVII–поч. XVIII століття: Дис … канд. філ. наук: 10. 02. 02. К., 1997. 220 с.
12. Лексикон словенороський Памви Беринди / Підгот. тексту і вступ. ст. В. В. Німчука.
К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 271 с.
13. Невойт В И. Названия пищи и продуктов питания в древнерусском языке: Дис …
канд. фил. наук: 10. 02. 02. К., 1986. 211 с.
14. Негрич М. Скарби гуцульського говору: Березови. Львів, 2008. 220 с.
15. Митрополит Іларіон. Етимологічно-семантичний словник української мови. Т. 1-4.
Вінніпег, 1979. Т. 2.
16. Осташ Н. Л. До вивчення українських народних ботанічних назв (Phaseolus
vulgaris L) // Діалектологічні студії. 6. Лінгвістичний атлас – від створення до інтерпретації.
Львів, 2006. С. 193-194.
17. Осташ Н. Л. Словник діалектної лексики переселенщини із Холмщини //
Діалектологічні студії. Львів, 2004. С. 355-353.
18. Осташ Н. Л. Українські народні назви квасолі (назви рослини з витким стеблом) //
Ономастика і апелятиви. Випуск 30. Дніпропетровськ, 2007. С. 338-348.
19. Осташ Н. Л. Про назви городніх рослин у гуцульських говірках. Івано-Франківськ,
2008. 171 с.
20. Піпаш Ю. О., Галас Б. К. Матеріали до словника гуцульських говірок. Ужгород,
2005. 266 с.
21. Словарь русского языка XI–XVII вв. М., Наука, 1975-1989. Вып. 1-15.
22. Словарь современного русского литературного языка: В 17 т. . М.; Л.: Изд-во АН
СССР : Наука, 1948-1965. Т. 17.
23. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV–
XVIII ст. у 2-х книгах. Підготували до видання В. В. Німчук, Г. І. Лиса. Київ-Нью-Йорк,
2002. Гуцульські кулінарні назви…
__________________________________________________________________________________
179
24. Филин Ф. П. Лексика русского литературного языка древнекиевской эпохи: По
материалам летописей. Л., 1949. 288 с.
GUTSULSKI CULINARY NAMES
(ON THE BASIS OF LEXICOGRAPHIC SOURCES)
Sergiy Yatsenko
Zhytomyr State Ivan Franko Pedagogical University
Department of Ukrainian language
40 V. Berdychivska str., 10008 Zhytomyr, Ukraine, phone: (0412) 345534
The article considers lexemes indicating food products, dishes and drinks used in Gutsulski
dialect, determines etymology of some names and lexical equivalents in Old Ukrainian language.
Key words: Gutsulski dialect, Old Ukrainian language, culinary names, lexeme.
ГУЦУЛЬСКИЕ КУЛИНАРНЫЕ НАЗВАНИЯ
(НА ОСНОВЕ ЛЕКСИКОГРАФИЧЕСКИХ ИЗДАНИЙ)
Сергей Яценко
Житомирский государственный университет имени ИванаФранко,
кафедра украинского языка,
ул. Большая Бердичевская 40, г. Житомир, Украина, 10008, тел.: (0412) 34 55 34.
Рассмотрены лексемы, употребляемые в гуцульском говоре на обозначение продуктов
питания, еды и напитков, определена этимология отдельных названий и наведены
лексические соответствия в староукраинском языке.
Ключевые слова: гуцульский диалект, староукраинский язык, кулинарные названия,
лексема.
Стаття надійшла до редколегії 1. 10. 2008
Прийнята до друку 20. 12. 2008

Категорія: ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.