О.Г. Межов СУБ’ЄКТНІ СИНТАКСЕМИ У ПОЗИЦІЯХ ДРУГОРЯДНИХ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ

У традиційній граматиці другорядні члени речення поділяють на три класи:
додатки, означення й обставини на основі значеннєвого критерію, проте з
урахуванням формальних ознак. Критерії розрізнення другорядних членів речення
поєднують формальні та семантичні ознаки в неоднакових співвідношеннях щодо
кожного їхнього класу, тому виникли суперечки навколо принципів класифікації
310
Тема II. Синтаксис простого речення
другорядних членів речення. Для уникнення непослідовності традиційного вчення
про другорядні члени речення в сучасній функціональній граматиці виділяють
прислівні та детермінантні другорядні члени речення на основі формально-
синтаксичних зв'яків без урахування семантичних ознак [Вихованець 1992, с. 76-86].
Прислівні другорядні члени залежать від окремого слова (підмета, присудка,
головного члена односкладних речень або від інших другорядних членів речення).
Детермінантні члени речення підпорядковуються підметово-присудковій основі
двоскладного речення з прислівними другорядними членами, а також головному
членові односкладних речень з його прислівними другорядними членами. Відповідно
до форм прислівного підрядного зв'язку (узгодження, керування, прилягання)
розрізняють узгоджені, керовані і прилягаючі прислівні другорядні члени речення.
Суб'єктні синтаксеми у непрямих відмінках, крім розглянутих вище родового і
кличного, можуть виступати лише у позиції лівобічного керованого другорядного
члена речення відповідно до лівобічної семантико-синтаксичної валентності
предиката. "Для української мови, - зауважує І.Р. Вихованець, - типова правобічна
позиція керованого компонента, тоді як лівобічна звичайно стосується явищ
координації, регульованої предикативним зв'язком підмета і присудка як головних
членів двоскладного речення" [Вихованець 1993, с. 232]. Суб'єктній синтаксемі
властивіша позиція підмета. Лівобічна позиція керованого компонента виникає
внаслідок відповідних трансформацій вихідних речень, напр.: Мені сумно
(Р. Іваничук) <— Я сумний; їй [Люді] не спалося (М. Трублаїні) <— Вона [Люда] не
спала. Великого поширення набув погляд, згідно з яким кожна відмінкова і
прийменниково-відмінкова форма іменників або їх еквівалентів поєднана з опорним
словом способом керування. Кваліфікація керування має будуватися не на
морфологічній, а на синтаксичній основі. На цьому наголошував ще О.О. Потебня.
Учений стверджував: "Щоб поняття керування не перейшло в туман, потрібно
розуміти під ним тільки такі випадки, коли відмінок додатка визначається
формальним значенням доповнюваного. Якщо ж доповнюване саме по собі не вказує
на відмінок додатка, то про керування не може йтися" [Потебня 1958, с. 120]. У
сучасних дослідженнях функціонального спрямування визначають керування як
форму підрядного зв'язку, що стосується значеннєво передбачуваної опорним словом
сполучуваності непрямих відмінків іменників без прийменників і з прийменниками


Loading...