ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

7. Висновки.

Збираючи усе, що висше сказано про україньско-рускі народні піснї, доходи-
мо до ось-яких висновків:
П і с н ї у к р а ї н ь с ко – р у с ко г о н а р о д а в я ж у т ь с я т ї с н о з є г о ж и –
т є м і п о д а ю т ь в і р н е з’ о б р а ж е н є н а р о д н о г о п о б у т у в і д н а й д а в –
н ї й ш и х ч а с і в , в і д ко л и н а р і д п о ч а в с е б е т я м и т и , а ж д о н и н ї ш-
н о г о д н я ; у п і с н я х з л ож и в н а р і д с в о ю с п о в і д ь , в і д к р и в с в о ю
д у ш у, в и я в и в с в о б о д о л ю б н і зм а г а н я т а з о б р а з и в в і р н о с в о ю
в д а ч у. Через народні піснї вчимо ся пізнавати людску душу, учимо ся розуміти і
любити людий та цїнити в кождім чоловіцї те, що в нїм є людского: н а ш а н а –
р о д н а п о е з и я м а є о б р а з у ю ч и й і в и х о в у ю ч и й в п л и в н а ш и р о кі
м а с и н а р о д у і р і ж н і є г о в е р с т в и .
Н а р о д н і п і с н ї – с е н е н а ч е н а ц і о н а л ь н а бі бл ї я україньско-
руского народу, с е к н и г а м уд р о с т и , у я к і й з л ож и в н а р і д п л о д и
с в о г о д о в г о в і ко в о г о д о с ь в і д у і т и с я ч л ї т н о ї к ул ьт у р и .
Україньскі народні піснї визначають ся п р е к р а с н о ю ф о р м о ю п і с е н н о –
г о с к л а д у і н е з в и ч а й н и м б о г а т с т в ом п о е т и ч н о г о в и с л о в у.
Наша народна поезия стала усїм доступною скарбницею, що переховує взори
руского народного язика у найчистїйшій формі.
Н а р о д н а п о е з и я є с т ь с и л ь н и м с п о л у ч н и ко м у с ї х т р и й ц я т и
м і л ї о н і в у к р а ї н ь с ко – р у с ко г о н а р о д у, що живе збитою масою на широ-
ких просторах своєї прадїдної землї від Попраду і Сяну на заходї аж поза Дон на
сходї, від Нарви і Припети на півночи, аж по Тису, Чорне й Азовске море та куба-
ньскі степи на полудни. Найбільша часть Русинів-Українцїв, бо над 26 мілїонів
живе в росийскім царстві; сильні кордони
154
дїлять росийских Українцїв від їх
братів, Русинів, що остають під володїнєм австрийского цїсаря та мешкають аж у
трех країнах: в Галичинї, на Буковинї і в Угорщинї.

152
красою.
153
Наводимо за Драгомановом: Фільольоґіч. Збірник т. II. ст. 67.
154
війскова сторожа на граници. Огляд україньско-рускої народної поезиї 271
Т а н ї я к і ко р д о н и н е г о д н і р о зі р в а т и є д н о с т и в е л и ко г о у к р а –
ї н ь с ко – р у с ко г о н а р о д у, б о с ко в у є є г о в о д н у ц ї л і с т ь і с т о р и ч н а
т р а д и ц и я
155
, т и с я ч л ї т н а о д н о ц ї л ь н а к ул ьт у р а т а є ї в и ц ь в і т : б о –
г а т а м о в а і в е л и ч н а п о е з и я н а р о д н а .
Ч и м є к р о в у ж и в і м т ї л ї , т и м є н а р о д н а м о в а і п о е з и я в н а –
р о д н і м о р ґ а н ї з м і ; живою струєю кружить она у всїх верствах народних,
усюди така-ж сама, своя, рідна, дорога, – усїм нагадує про єдність і спільність
національну.
Отсеї духової єдности, що виявила ся у спільній усїм Русинам-Українцям на-
родній поезиї, негодна захитати нїяка сила. Бо й хто-ж закаже Русинам по Днїст-
рови говорити такою самою мовою і співати такі самі піснї, які співають мілїони
наших братів-Українцїв над Днїпром?
І неситий не виоре
На днї моря поле,
Не скує душі живої
І слова живого.
Д я к у ю ч и ж и в у ч о с т и р і д н о г о с л о в а і б о г а т с т в у н а р о д н о ї п о –
е з и ї н е з г и н у в н а ш н а р і д і с е р е д н а й т я ж ш и х о б с т а в и н , які лиш
можна собі подумати, не перестав культурно розвивати ся, хоч утратив свою по-
лїтичну самостійність.
А вжеж пізнавши високу вартість і значінє своєї народної поезиї, н ї ко л и н е
п е р е с т а н е м о п л е к а т и є ї , н е п е р е с т а н е м о п е с т и т и с в о ю п і с н ю
т а р о з в и в а т и с в о ю м о в у :
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине!
Вправдї україньско-руский нарід поневолений, прибитий злиднями, веде тяж-
ку боротьбу о прожитє, о своє єствованє, боре ся з усякими перешкодами у своїм
розвою, та м і ц н а і д о с и н е з л о м а н а є г о д у х о в а с и л а .
Неодин із щасливійших народів може нам позавидувати такого величавого
твору народного духа, яким є наша народна поезия. Н е з г и н е н а р і д , щ о п о –
к а з а в т а к в е л и к е б о г а т с т в о д у х а , щ о в и я в и в т а к в е л и к у с и л у
п о е т и ч н о г о с л о в а . Н ї я к а в о р ож а с и л а н е з м е т е з л и ц я з е м л ї
у к р а ї н ь с ко – р у с ко г о н а р о д у, п о к и б є к л ю ч е м ж е р е л о є г о с л о в а
ж и в о г о , п е р е л и в а ю ч и с я у ч и с т і х р у с т а лї п р а в д и в о ї п о е з и ї .
Сьвідомі того, що наше слово живе в устах мілїонів, ховаємо в грудях сильну
віру, що т о т а с а м а п і с н я , я к а п е р е х о в а л а щ е ж и в і с п о м и н и п р о
д а в н у в о л ю н а ш о г о н а р о д у, п о в е д е н а с д о к р а щ о ї б уд у ч н о с т и ,
з а л у н а є в о с к р е с н и м г и м н о м
І розвіє тьму неволї,
Сьвіт правди засьвітить,
І помолять ся на волї
Невольничі діти…

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.