Степан Мишанич. Фольклористичні та літературознавчі праці: Том 1.

СПІЛЬНОСЛОВ’ЯНСЬКА І НАЦІОНАЛЬНА СВОЄРІДНІСТЬ У ХУДОЖНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ БАЛАДИ — 2

Разом з тим балади і народна проза можуть настільки по різному
інтерпретувати один і той же сюжет, мотив, що напрошується висновок
про їх різні генетичні джерела, вплив певних обставин ТОЩО. Так, якщо в
баладах про кровозмішання (Покажчик… II —А, І1— Р) «великий гріх»
інцеста трактується з суто народних позицій та в руслі баладної естети­
ки, то народна проза на цю тему (СУС—931) має своїми ГОЛОВНИМИ
героями Юду Іскаріота, Андрія Крітського, Андрія Первозванного, Пав
ла Кесарійського та папу Григорія Великого, тобто постаті сугубо біблійно-
культові. Відповідно, й трактування сюжету має яскраво виражений
християпсько-церковний, моралізаторський напрямок.
Подібна ситуація і в трактуванні сюжету про мертвого коханця
чи викликання милого чарами (Покажчик…— І —В), що має поважну
літературу [47]. Із порівняльних студій, присвячених цій темі, раціональ­
ним зерном для нас можуть служити три моменти. Перше тс, що в одітих
народів цей сюжет розробляють балади, у других — казки і легенди, у
третіх — і пісні і проза одночасово. Очевидно, тут слід шукати певні
закономірності. Друге те, що український (лемківський), південнослов’­
янський і західнослов’янський фольклори розробляють цей сюжет у
двох редакціях: західній — із трагічним завершенням, і східний — із
щасливим фіналом. І трете, не менш важливе, на нашу думку, тс, що балада
про мертвого коханця сягає обрядової (весільної чи жнивної) поезії та
вірувань, пов’язаних із міфологічним мисленням [48].
Порівняння балад із казками і легендами на цю тему засвідчує їх
суттєву різницю в трактуванні сюжету. Якщо в баладах він досить по­
слідовно витриманий в язичницькому дусі з елементами анімізму, то у
прозі переважає нашарування християнських вірувань, зокрема, засилля
«чортівщини», «нечистої сили». Чарування в баладах звичайне явище,
і зображається воно в дусі естетики жанру, в прозі ж чітко проводиться
думка про те, що саме по собі чарування є смертельним гріхом. Похмура
тональність, зустріч не одного (як у баладі), а двох мертв’яків, навмисне
нагнітання страху — все це підводить у прозі до трагічного фіналу.
І Іа розгалуження сюжету про мертвого коханця на західну і східну
версії, крім місцевої фольклорної традиції, могла вплинути і політика
католицької церкви, яка розглядала поняття «чарівник», «віровідступ­
ник», «єретик» як однопорядкові, а свята інквізиція полювала як за одни­
ми, так і за другими і спалювала їх на вогнищах. За релігійною догматикою
«чарування» є спроба втручання в божі справи, своєрідне заперечення
божих накреслень, інакше — бунт проти бога, отже, такий тяжкий гріх
підлягає страшному покаранню ще на цьому світі. Ці релігійні догмати
настільки інтенсивно проводились серед західних слов’ян, що цс могло
вплинути на відповідне трактування мотиву «зустрічі» з померлими.
Звернемо увагу на те, що в центральноукраїнських казках і леген
дах цей мотив не мав епізоду чарування. Не мають його і російські
447 Степан Мишанич
зразки. Загалом, східноукраїнський і російський прозовий матеріал про
зустрічі з мертвими не зазнав «християнізації» в такій мірі, як це спос­
терігається в західнослов’янському фольклорі.
Народ по-своєму вирішував найскладніші етичні проблеми і дале­
ко не завжди звертався до релігійного їх трактування. Відомо, що запро­
вадження християнства на Русі не було одноразовим актом. У східних
слов’ян процес християнізації розтягнувся на цілі століття і фактично
християнське пояснення світу співіснувало із язичницьким у побуті та
народній творчості до початку XX ст. [491, причому на Заході процес
християнізації відбувався набагато швидше й масштабніше, ніж на Сході.
Це безумовно відбилося і в народній творчості.
Розглянемо у зв’язку з цим поширений у всіх народів мотив
дітозгубництва. Балада про дітозгубниню в українському фольклорі теж
має дві редакції: східну і західну. Перша, найпоширеніша редакція (По­
кажчик… 1-М 1), має сотні варіантів і вирішує тему з позицій народ­
ної моралі: дівчину-иокритку, що умертвила народжену дитину, «у Сибір
ведуть», «під наказ ведуть», «та й на суд беруть», «та й вкинули Всрхів-
ночку в Дунай глибокий», «в три нагайки б’ють», «під надзор ведуть».
Друга редакція, західна (Покажчик… 1-М —2, І N — 3), інтерпретує сю­
жет і саму тему в дусі християнських легенд про грішницю, а у фіналі
дівчину-покритку карає сам бог: чорти беруть її до пекла. Ця тема має
деякі збіги: в східноукраїнських казках про двох великих грішників
(СУС, 756С), у «Псаломі Самарянці», записаному І.Манжурою|50], та
В карпатській колядці [51], до того ж і в псаломі, і в колядці наявні
ознаки балади. Зрозуміло, що виводити одні твори з інших, робити
прямі паралелі між різножанровими творами чи будувати ланцюг за­
позичень було б ризиковано. На практиці такі розвідки приводили до
найрізноманітніших і строкатих висновків: Ю.Яворський доводить біло­
руське джерело балади 1521, В.Гнатюк — українське [53], Ф.Колесса
західнослов’янське [541.
Тс ж саме стосується й балади «Підмовлена козаком (парубком,
паном) до мандрів дівчина втрачає вінок» (Покажчик… І — К 1)[55|. В
аналізі цього сюжету І.Фрапко залучає широкий дотичний матеріал
вірші, духовні канти, псалми, народні пісні інших жанрів, зазначаючи при
цьому, що весь цей матеріал засвідчує «певний розвій, боротьбу різних
течій, різнородні змагання, ступсневе вироблювання мови й віршової
форми, проби письменства, близького до народного життя й його інте­
ресів. І то ж, додаймо, се досі зроблено лише початок праці; маса матері­
алу ще лежить у рукописах, маса питань ще ледве зазначена, багато
пороблених досі висновків прийдеться перероблювати, коли виринуть
нові матеріали» [56]. Думка, висловлена 1.Франком ще 1902 р., не менш
актуальна і в наш час, оскільки у вивченні балади дійсно «маса питань
ще ледве зазначена».
448
Порівняльні студії
Із залученням широкого матеріалу І.Фрапко розробляє тему про
правду і неправду, виявляючи її рсалізатпю в лірницьких піснях, духовних
віршах, /гумах, баладах, легендах, переказах, притчах. Багатий український
матеріал на що тему відзначається перш за все соціальною загостреністю,
експресивністю вислову, драматичністю колізії із доведенням її в багатьох
випадках до трагічного фіналу, трактуванням сюжету в баладному плані
навіть в суміжних жанрах, зокрема в думах. Цс дало підстави окремим
зарубіжним дослідникам віднести думи на цю тематику до балад.
Найбільш споріднені художні твори на тему Правди й Крив­
ди — лірницькі пісні, думи, балади — настільки досконалі в художньо­
му плані та за висловом народної естетики, що можуть служити
хрестоматійними прикладами характеристики специфіки жанрів, з од­
ного боку, та специфіки національного фольклору — з другого.
Одним із характерних сюжетів в руслі розглядуваної проблемати­
ки, втіленим у різних жанрах українського фольклору, у фольклорі східних
і західних слов’ян є «прохання сиріт матері (богові) захистити їх від
знущань мачухи» (Покажчик… II —О —7). На Україні твір набув надзви­
чайного поширення, завдячуючи лірникам, і з власне лірницького репер­
туару перейшов до активного народного виконавства у вигляді балади
чи ліричної пісні. Народні виконавці «забували» прямі дидактичні на­
станови, моралізаторські сентенції, властиві лірницьким пісням, зате заго­
стрювали, розгортали драматичну канву сюжету, із якого сама по собі
випливала емоційна, стико-сстстичпа дія твору [57].
Популярність балад про «материнські сльози» і сирітку пояснюється
насамперед життєвістю теми. Трагедія батьків, яких виганяють з дому
їхні діти, чи трагедія дітей-сиріт, над якими знущається мачуха, має
далеко не локальний чи національний характер — це загальнолюдська
тема, і її розгляд повинен вестися насамперед на тлі національної фольк­
лорної традиції.
Відзначаючи взаємозв’язки балад із репертуаром лірників, заува­
жимо, що далеко не всі лірницькі пісні зазнали баладної трансформації,
хоча сюжети про Олексія, Лазаря, Варвару та інших святих являють
собою потенційні балади. Очевидно, справа в тім, що сюжети цих лірниць­
ких пісень не порушують болючих суспільних проблем, а є лише перероб­
кою біблійних притч і легенд, відносно далеких від народних проблем.
Так само у творчості західних слов’ян легендарні сюжети про святих
Дорогу, Варвару, Вважина, Луку-художника божого, про Адама і Єву та
інших теж не набули форми балади.
Балада перебувала в тісних взаємозв’язках з думою, причому в
науці допити немає єдиної точки зору щодо часу та характеру цих
взаємовпливів. Одні дослідники вважають, що періоди становлення дум
і балад хронологічно співпадають, другі — що балади — явища пізніші)
го періоду по відношенню до дум [58], треті — що балади передують
44У Степан Мишанич
думам [59]. На нашу думку, наука ще не володіє достатньою кількістю
вірогідних даних, які б підтвердили з належною доказовістю якусь з них.
Ми схильні вважати, що балада і дума розвивалися паралельно, причому
жанрові ознаки думи окреслювалися чіткіше на всіх етапах еволюції
жанру. Той факт, що балади повніше зберегли ознаки міфологічного
мислення, ще не засвідчує їх такої ж давності жанрової; крім того, думи
теж виникли не на пустому місці, їм передувала розвинена епічна тради­
ція в творчості східних слов’ян. Характерно, що майже в усіх випадках
текстового, сюжетного збігу між баладами і думами проходять такі
сюжети, що могли сягати генетично спільної епічної основи східних, а
можливо й західних слов’ян. Це теми проводів до війська (Покажчик…
III — Р — 4), поєдинку з іноземними завойовниками (дума «Козак Голо­
та» і російська історична балада «Поєдинок козака з турком»), героїчної
смерті у полоні (дума «Смерть Корсцького» і балада про козака Байду),
родинних взаємин («Вдова і три сини», «Мати і діти») тощо [60]. Зрозум­
іло, що наведені сюжетні збіги не вичерпують багатства взаємозв’язків
дум і балад, зв’язків епічної творчості східних слов’ян загалом, які сяга­
ють загальнослов’янської спільності і характеризуються єдиною природою
характеру відображення дійсності, типізацією життєвих реалій тощо.
Російська фольклористика, фольклористики західних і південних
слов’ян мають вже певні досягнення в розробці питання зв’язків балад
з історичними та ліричними піснями, романсами. Українська наука про
народну творчість ще не підійшла впритул до його розв’язання, хоча
саме в українській фольклористиці відкривається широкий простір для
з’ясування художньої своєрідності балад, їх місця в системі жанрів на­
ціонального фольклорного фонду та й в культурі всіх слов’янських
народів й інших народів Європи. З-поміж великої кількості баладних
сюжетів українські вчені одностайно вирізняють національне ядро ба­
ладного репертуару, витворене на конкретно-історичному ґрунті життя
народу, зокрема балади про турецько-татарські напади та польсько-шля­
хетську експансію на Україну, про соціальну боротьбу (онришківський та
гайдамацький рухи), про чумакування, рекрутчину і солдатчину, заробіт­
чанство, еміграцію тощо. Сюди ж відноситься значна частина сімейно-
побутових балад, породжених характерними для України побутовими
умовами, а також оригінальні версії східнослов’янських, загальнослов’­
янських та міжнародних сюжетів [61].
Більшість балад, як суто оригінальних, так і асимільованих, виявля­
ють тісний взаємозв’язок з суміжними жанрами, найбільше епічними,
З фольклором інших народів, що є свідченням специфіки художнього
відображення дійсності, властивої жанру, його полі-функціональної відкри­
тості. Для глибокого проникнення в характер такої взаємодії необхідна
серія монографічних досліджень про кожний сюжет і мотив, тематичний
цикл зокрема. Узагальнення на широкому фактичному матеріалі намічені
450
Порівняльні студії
ІІ даній доповіді лише пунктирно. Найонтимальніші результати МОЖЛИВІ,
на нашу думку, в тому випадку, якщо рух таких досліджень йтиме в
напрямку: балади (версії, редакції, варіанти) в системі жанрів паціоил/іь
його фольклору — балади близьких народів — мандрівні міжнаціо
пальні сюжети і мотиви.

 

 

ЛІТЕРАТУРА
1. Потебня А. А. Обьяснсния малорусеких и еродньїх народних
песен// Колядки ищедровки.— Варшава, 1987. — Т. 2.— С. 646.
2. Цей О. І. Українська народна балада. — К., 1986.— С. 9—10.
3. ГнатюкВ. М. [Рецензія на збірку «Народних кельтських, німець­
ких, романських пісень» Е.Порембовича] // Гнатюк В.М. Вибрані статті
про народну творчість. — К., 1966,- С. 222- 227.
4. Колесса, Ф. М. [Рецензія на збірник «Угорська балада», укладений
Г.Людекс] // Колесса Ф.М. Фольклористичні праці.— К., 1970.— С.
390 392.
5. Зілииський О. Про взаємовідносини між українськими, чеськими
та словацькими народними піснями // 3 історії чехословацько-українсь­
ких зв’язків. — Братислава, 1959. С. 198-252 і окр. відб.
6. Бібліографію праць П. Лінтура див.: Цей О.І. Українська народна
балада.— К., 1986.— 262 с.
7. Вузігогі і. РІЄ5ГЇ о ярогкапіизіе гоихепзіша//їдкі.— 1934. — Т. 32.— 5. 45.
8. ІЬігї.
9.КоІЬеге О. РІЄ8ПІ Іиаи роІ8кіе§о. — \Уаг$га\уа, 1857.— 8.221; Роїзка еріка
1ікіоулі.-\УгосІа\у; Кгакоху, 1958.—8.174—177.
10. Записав 1880 р. М. Зубрицький в с. Ясінці Мастовій Турківського
повіту на Львівщині// ІМФЕ.-Ф. 28-3, од. зб. 67.-Арк. 6).
11. Записав М. Лисенко від Є. Красовської, яка перейняла баладу від
Т.Шевченка II Лисенко М.В. Збірник українських пісень. — К., 1862.
Вип. 2. — С. 38).
12. Записав 1888 р. В. Шурат у с. Кобиловолоки на 1 Ірикарпатті (Дей
О. І. Спілкування митців з народною поезією. Іван Франко та його ото­
чення. — К., 1981.- С. 178).
13. Покажчик сюжетів українських народних балад / У поряд. О.І.Дей,
А.Ю.Ясснчук// ІМФЕ.- Ф. 14 -2, од. зб. 393.- С. 75-76, II-А-1
Далі». Покажчик…
14. ІМФЕ Ф. 28-3, од. зб. 182. — Арк. 16.
15. ВеселовскийА. Н. Историчсская поетика. — Л., 1940.— С. 238 239.
16. Там же. -С. 241.
17. Там же. С. 260-264.
18. Ногак і. Шоа // 81ОУЄП<ЖЄ І’ШІОУЄ Ьаіасіу. — Вгаїізіауа, 1956.— 8.11 87.
19. З гір карпатських: Укр. нар. пісні-балади / Упоряд. С.В. Миша
нич.-Ужгород, 1981.- С. 267-268.
451 Степан Мишанич
20. Записав В. Степанчснко 1896 р. на Київщині // ІМФЕ. — Ф. 29 —
З, од. зб. 194.- Арк. 19.
21. ГрицаС. Й. Мслос української народної епіки. — К., 1979,- С.
96.
22. Потебня А. А. Обьяснсния малорусских и сродньїх народних
песен. — Т. 2 — С. 65.
23- Веселовскшї А. II. Размскания в области русского духовного
стиха. — Спб., 1883.-С. 265 281.
24. Там же С. 290-291.
25. И сторические песни малорусского народа с обт>ясисниями Вл.
Антоновича и М. Драгоманова. — К., 1874. Т. 1.— С. 1 —53.
26. Сагаатап Р. ОЬггес/ коІесіо\мапіа и> Зіошап і и Китимт. — Кгак&Щ
1933.
27. Ігри та пісні. Вссняіга-літня поезія трудового року / Упоряд.
О.І.Дсй (тексти), А.І.Гумснгок (мелодії). К., 1963. С. 291.
28. Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року /
Упоряд. О.І.Дсй (тексти), А. І. Гумснюк (мелодії). К., 1965.— С. 472.
29. Балади. Про кохання та дошлюбні взаємини / Упоряд. О.І.Дсй,
А.Ю.Ясснчук (тексти), А. І. Іваницький (мелодії).- К., 1987, —С. 114 —
128,435-436.
ЗО.КоІЬепі О. Рокисіс. — Кгакош, 1883.—Т. 2. — 8.33, N 38.
31. Гнедич II. А. Материальї по народной словесности Полтавской
губернии. Роменский уезд// Песни необрядовне. — Полтава, 1915.—
ІЗьіп. II ч. 1,№852. С. 189.
32. Ігри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року.— С. 303
33. Ромаиов Е. Р. Бслорусский сборпик. Могилсвская губ. Кисв,
1886. — Т. 1,вмп. 1.- С. 393 394.
34. Веселовский А. II. Балладнис, зническис мотиви колядок// Ве-
селовский А.II. Разнскапия в области русского духовного стиха. — С.
291.
35. Земцовский И. Й. Баллада о дочке-пташке: К вопросу о взаимо-
связях в славян. нар. песенности // Рус. фольклор. 1963.— Кн. 8,— С.
114 159.
36. Записав в 1970 р. М. Ільницький в с. Ільник на Львівщині від своєї
матері (Ой зацвіла черемшина: Нар. пісні з голосу Ганни Ільницької /
Запис текстів і упоряд. ^4. М. Ільницького. К., 1981. —С. 20 — 21).
37. Дмитриева С. Й. Географичсскос распространсние русеких бьт-
лин.- М., 1975. -С. 18.
38. Бессараба Й. В. Материальї для зтнографии Хсрсонской губер­
нии.- Пг.,1916. С. 277-278, № 387.
39. Путилов Б. Н. Основнне аспекти связей фольклора с традици-
оннообрядовой культурой // Сов. зтнография. — 1975.— № 2. — О 3.
40. Линтур П. В. Балладная песня и народная сказка // Славянский
фольклор.- М., 1972.-С. 164-180.
452
Порівняльні студії
41. Жирмунский В. М. Сравнитсльно-историчсскос изученнс фолькло­
ра // Жирмунский В. М. Сравнительное литературоведение. Восток и
Запад. — Л., 1979. — С. 185—-191; Жирмунский В.М. Зпическоетворче-
ство славянских народов н проблеми сравнительного изучения зпоса //
Гам же, — С. 192 —280; Жирмунский В.М. Зпические сказання об Алпа-
мнше и «Одиссея» Гомера // Там же. — С. 314 — 335; Жирмунский В.М.
К вопросу о странствующих сюжетах: Лит. отношения Францію и Гер-
мании в обл. песен. фольклора// Там же.— С. 344-374; Жирмунский
В.М. Сказание об Алпамніпе и богатнрекая сказка // Жирмунский В.М.
Тюркский героический знос —Л., 1974. С. 117- 348; Астахова А.М,
Народние сказки о богатирях русского зпоса.. — М.; Л., 1962; Линтур
II.В. Закарпатские народние сказання о Королевичс Марко // Сов. зт­
нография. — 1965, .№ 1.— С. 19 — 31; Тумилевич О.Ф. Народная баллада
и сказка.- Саратов, 1972. — 48 с; Тумилевич О.Ф. Художествснная
структура русекой народной балладн в се отличии от смежннх жанров:
Автореф. дис…. канд. филол. наук. — Саратов, 1973. —26 с.; КулагинаА.В.
Баллада и сказка // Прозаические жанри фольклора народов СССР.
Минск, 1974. — С. 141 -142; Гойдай М.М. Слов’янська балада в її зв’яз­
ках з іншими жанрами фольклору // Розвиток і взаємовідношення жанрів
слов’янського фольклору.— К., 1973. — С. 22- 61; Мшко МТга§от
згрзкоопгуаівке пагосіпе еріке. 2а§геЬ, 1951.— Т. 1.— 8. 271; Ногаїек К.
8іис>іе о зіоуапзке ІІО’ОУЄ роегіі. — РгаЬа, 1972. — 340 8.; Вохкоуіс-ЗіиШ М. ІІзтепа
кпі’ігеупоаі као ит)еІпозІ гі/есі. — 2аЈгеЬ, 1975. — 94-120.
42. Головацкий Я. Ф. Народние песни Галицкой и Угорской Руси. —
М., 1878.- 4.2. — С. 89-90.
43. Сравнительний указатель сюжетов: Восточнославянская сказ­
ка / Составители: Л.Г.Бараг, И.П.Березовсквй, К.П.Кабашников, Н.В.Но-
виков.- Л., 1979.- С. 177 -178, №700. — Далі: СУС.
44. Казки та оповідання з Поділля в записах 1850 1860-х рр. /
Упоряд. М.Левченко.- К., 1928.- С. 112-128, 234-235, таін.
45. Огляд цього сюжету див.: Линтур II.В. Балладная песня и на­
родная сказка// Славянский фольклор. М., 1972.— С. 164 — 180.
46. Чубинский II. Труди зтнографическо-статистической зкепедиции
в Западно-Русский край…- Спб., 1878.- Т. 2. С. 448-458.
47. Созонович И. Песни и сказки о женихе-мертвеце // Варшав.
унив. изв. — 1890. -Т. 1 — 3; Созонович И. Русскис вариантьі сказки о
женихе-мертвеце // Рус. филол. вест.— 1870. — № 4; Созонович И.
Леонора Бюргера и родственньтс сй сюжети в народной поззии евро-
пейской и русекой. — Варшава, 1893, ІІІишманов И. Пьсената за мртвим
брать вт> поззиата на балканските народи // С6. на нар. умотворения
науки и книжнина. — 1896.- Т. 13.- С. 474-569; 1898. — Т. 15.- С.
449-600.
48. Арнаудов М. Митически песни // Митически песни / Отобрал
и рсд. Михаил Арнаудов. — София, 1961.- С. 46 — 53.
453 Степан Мишанич
49. Гордиенко II. С. «Крещенис Руси»: факти против легенд и ми-
фов.-Л., 1984.-С. 53-91.
50. Гнатюк В. Пісня про неплідну матір і ненароджені діти // За­
писки наук, т-ва ім. Т.Г.Шевченка. 1922. Т. 133. С. 215.
51. Гнатюк В. Колядки і щедрівки. — Львів, 1914. Т. 2.— С 274 —
275, № ЗШЕтногр. зб.; Т. 14).
52. Яворский Ю. А. Духовний стих о греншой деве и легенда о
иерожденнмх дстях // Изборник Кисвский.— 1914.— С. 287-352.
53. Гнатюк В. Пісня про неплідну матір і ненароджені діти.— С.
173-224.
54. Колесса Ф. Карпатський цикл народних пісень (спільних лемкам,
словакам, моравським чехам і полякам) //8Ьогпікргасі 1 щт.ди яІоуапзкусН
ЛІо1о§й V Рга/е 1929.— Ргаїїа, 1932.— 8.93—114.
55. Франка І. Я. Козак Плахта: Укр. нар. пісня, друк, в пол. брошурі з
р. 1625// Зібр. творів: В50т.~К., 1986 Т. 43.-С. 248-279; Яворский
ІО.А. Пссня-баллада о козакс и Кулинс и духовная псень грешньїх
людей// Науковий збірник товариства «Просвіта». — Ужгород, 1929.
С. 197-259.
56. Франка І. Я. Козак Плахта. С. 248.
57. КоІЬегк О. Рокисіс. Т. 2. N 359. 5. 194- 196; Гнатюк В. Лірни-
ки// Етногр. збірник. Львів, 1896. Т. 2. С. 54 55; Лисенко М.
Збірник українських пісень. К., 1897. — Вип. 6. — С. 42 -43, № 20.
58. 2§ог7сІ5кі Сг. Бита рорг/есіпіска ЬаІІасіу. — Тогигі, 1949. — 308 с.
59. Дсй О. І. Українська народна балада. С. 31.
60. ПутиловБ. II. Славянская историческая баллада. — М.;Л., 1965.
— 175 с; Соколова В. К. Балладьт и историческис песни: О характере
историзма баллад // Сов. зтнография. 1972. № 1. — С. 52 — 57; Крав
цов II. И. Славянские народи не балладьі // Кравцов II. И. Проблеми
славянского фольклора. — М, 1972 С. 182-188, идр.
61. Грица С. ІІ. Мслос української народної епіки. — С. 91 — 102; Дей
О.І. Українська народна балада. — С. 39 —51; Нудьга Г. Слово і пісня.
К., 1985. С. 185-230, та іп.

 
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
ІМФЕ Рукописні фонди Інституту мистецтвознавства, фольклору
та етнографії ім. М. Т. Рильського АП УРСР
СУС Сравнительннй указатель сюжетов: Восточнославянскаясказка
/ Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Бсрсзовский, К. II. Кабашников, II. В.
Новиков. Л., 1979..

Категорія: Степан Мишанич. Фольклористичні та літературознавчі праці: Том 1.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.