Степан Мишанич. Фольклористичні та літературознавчі праці: Том 1.

КАРПАТСЬКИЙ ЦИКЛ НАРОДНИХ БАЛАД У ПОРІВНЯЛЬНОМУ ЗІСТАВЛЕННІ — 2

Наведемо один із найповніших записів балади, здійснений нами
від талановитого носія пісенної епіки із с. Репиинс, Міжгірського райо­
ну на Закарпаїті Івана Васильовича Бігаря [45]:
Там за горов, там за ділом
Оре Анця сивьім волом.
Ще борозду не зорала,
Мати її закликала.
— Ой, пой, Анцьо, пой додому,
Продала’м тя Янчійови
Найпершому злодійови.
Анця двері утворила,
Янчійови ся вклонила:
— Сідай, Анцьо, на коліна
Та кажи ми, ци любиш ня!
Як бьі’м я тя не любила,
Я бьГм ти ся не вклонила.
469 Степан Мишанич
— Йди, Анцьо, до комірки
И забирай свої збірки.
Пішла Анця до комірки
И забрала свої збірки.
Пішли они в гору жити,
Зачав Янчий Анцю бити.
У ніч піде, прийде в ніч все,
Лиш кьірвавьій ніж принесе.
Анця сьіна кольїсала,
Дитяткови так співала:
— Люлю, люлю, білий хлопець,
Кобьісь не бьів, як твій отець,
В молоці бьі’м тя купала,
Срібром-златом повивала.
Будеш такьій, як твій отець,
На кускьі тя порубаю,
По каміню розкидаю,
Вбьі тя чорні кавкьі з’їли,
Вбьі тя люде не виділи!
Сидів Янчий під облаком
И вьіслухав Анцю з страхом.
— Співай, жоно, щось співала,
Аж не співаш паде глава!
— То служничка промовляла…
Співай, Анцьо, як співала,
Аж не співаш паде глава!
Люлю, люлю, мальїй хлопець,
Кобьісь такий, як твій отець,
В молоці бьі’м тя купала,
Сріблом-златом повивала.
Йди, Анцьо, до комірки
И забери свої вбірки,
Бо идеме на шпацірку
Погуляти на ту гірку…
Анця сильї ся набрала,
Янчикови відказала:
— Сім єм годів з тобов жила,
На прогульку’м не ходила.
А восьмого йти мушу,
Там віддати свою душу.
Анцясьіна обнімала
И в личко го цюловала .
Єдно личко цюловала,
Порівняльні студії
А другос покусала:
— Сесе, сьшку, на пам’ятку,
Кой порубав нянько мамку [46].
На підставі аналізу пучка українських варіантів балади можемо
визначити основний набір мотивів у такій послідовності: а) десь «.за
горами, за лісами» дівчина на ім’я Анця оре «сивим волом»; 6) її кличе
мати, щоб повідомити про свою волю видати дочку за Япчія — «старшо­
го розбійника»; в) Анця скоряється волі матері, дає згоду на заміжжя і
на знак згоди сідає женихові на коліна; г) Янчій забирає Анцю в ліси й
гори, у свій розбійницький вертеп, щоночі здійснює розбій, повертаючись
додому із здобиччю; д) Анця клене свою долю, виливає недолю в колис­
кову синові, в якій проклинає чоловіка-розбійника; є) чоловік випадко­
во підслухав пісню-прокльон і вирішив убити й дружину. Він примушує
жінку повторити пісню і та в страхові пробує змінити її смисл; є,) Янчі
просить жінку одягти кращий одяг, бо вони, мовляв, відправляються «на
шпацірку»; «^розуміючи, що її чекає, жінка прощається зсином, залишаю­
чи йому під час поцілунку знак «на пам’ятку, кой порубав нянько мамку».
Ці мотиви має більшість української версії балади в записах Д.Задора,
З.Василенко, П.Лінтура, С.Мишанича, М.Шмайди, А.Дулеби, О.Зілинсько-
го. Останнім часом ареал балади розширився: кілька її варіантів записав
В.Сокіл у Ялинкуватому та в Рожанці на Прикарпатті [47].
Західнослов’янські варіанти представлені більш фрагментарно,
жодний з них не позначений повнотою мотивів. Це, зокрема, записи Я.Кол-
лара, К.Медвсцького, Ф.Сушила, Ї.Горака, О.Кольберга, С.Чернікатаін.
Для порівняння наведемо варіант в запису 1.1 орака, який розпочинаєть­
ся із мотиву д):
— Вйуа], Ьйуа_і, купасек тб),
пеЬисГ Іаку, ]ак оіес ГУСЧ’. (2)
ТУО] оіес ]е уеГку гЬощік,
уіе ро поге кагсіу спос1пік.(2)
V посі ісіе, УО сіпе рп’сіе,
піксіу ті піс песіопс8Іе.(2)
Ьеп заЬІіски зкгуауепй,
а кокіеі’ки уу2ііо]епй.(2)
— Магія, Магіз, ЬісІаМагіз!
ако зі 5І зріеуаіа,
кед’ 5І зупаикіасіаіа?
— А]а 8от 8І пеяріеуаіа,
471 Степан Мишшшч
Іеп копі уагоукпикііаіа,
йе рііепоску пеоргаїа.
— Магі§, Магія, Ьіеіа Магіі!
оЬІека] 8І Ьіеіе каїу,
рб^ете яа ргеспасігагі.
— Тгі гбску 8те УЄСІПО Ьоіі,
па 8расїг 8те псспоаііі. (2)
Екіе іпбйгпе (гі гбску Ьуі\
а па 8расігку песпошТ. (2)
— МагІ8 МагІ8, Ьісіа Магіз,
роЬогка] зі ЗУО)ЬО 8упа. (2)
V іссіпо Ііско по Ьогкаїа,
а V сігиКс Ію ики8аІа. (2)
— То Іі, 8уп6_|, па ратіаїки,
кесГ іі 8ІіпаІ оіес таїки. (2) [48]
Ще Ф.Колесса у доповіді на 1 міжнародному з’їзді славістів відзна­
чив наявність двох версій цієї балади: східну, у якій ідеться про вбив­
ство розбійником родини жінки і українську та західнослов’янську, де
розбійник убиває власну жінку. Цікаві у цьому плані польські варіанти,
які сполучають обидві версії — східну і західну. При цьому вони збер­
ігають карпатську віршову структуру (4+4), що засвідчує їх давню спо­
рідненість, можливо, на генетичному рівні.
Підсумовуючи спостереження цієї балади, можемо з великою мірою
вірогідності припустити, що виникла вона в карпатському ареалі як ре­
зультат співтворчості словаків, чехів, поляків та українців. В Україні
далі Карпат цей сюжет не поширився, хоча можливе його занесення на
інші території України депортованими з Підляїшня, з Холмщини та
Словаччини українцями після Другої світової війни.
Широким ареалом поширення відзначається сюжет «пані пана
забила». Найбільше записів має польська фольклористика. Саме цс
послужило підставою пошуків її генези в Польській Сілезії, звідки вона,
на думку І.Горака, поширилася на інші території. Із цією версією можна
погодитись, враховуючи багатство варіантів та художню довершеність
польських записів. Саме з польських записів балада стала хрестоматій­
ною в узагальнюючих виданнях світового фольклору [49]. Подальші
пошуки цього сюжету в публікаціях, що стали бібліографічною рідкістю,
472
Порівняльні студії
та в живому побутуванні в Українських Карпатах, в Словаччині і Чехії
[50] дали не менш цікаві варіанти, які прямо співвідносяться із польськими,
хоча у більшості записів поступаються перед останніми за художньою
довершеністю, композиційною стрункістю, образністю. Українські варіан­
ти зафіксовані в районах, що безпосередньо прилягають до польського
кордону. Відносну близькість до записів О.Кольбсрга спостерігаємо в
записах Я.Коллара, Ф.Сушила, П.Лінтурата Ю.Пашковського [511. В 60-
70-х роках XX ст. цікаві варіанти балади записали на Закарпатті
П.Лінтур та С.Мишанич [52].
Текстуальне співпадіння записів О.Кольбсрга, Я.Коллара, Ф.Су-
пгала, Чсрніка, Я.Головацького, В.Гнатюка, П.Лінтура, О.Зілинського, С.Ми
шанича та ін. засвідчує спільне генетичне джерело балади. Таким джерелом
могла бути польська територія, звідки балада поширилася на суміжні
слов’янські землі, органічно увійшовши тут до національного фольклор­
ного фонду. При цьому балада не вийшла за межі Карпатського ареалу.
Широку літературу в слов’янських фольклористиках має аналіз
сюжету про дівчину-воїна [53]. Свою версію щодо генези балади більш-
менш чітко висловив І.Созонович, який на підставі аналізу варіантів
сюжету «дівчина іде на війну замість батька, або брата» дійшов виснов­
ку, що пісня породжена історичними обставинами Балакан (найімовірн­
іше — сербським середовищем) під час турецького там панування. Так чи
інакше, пісня має численні записи у фольклорі українців, білорусів, по­
ляків, словаків і чехів. У російському фольклорі цей сюжет є рідкісним,
зустрічаємо лише один його запис у збірнику Кирсєвського, який пред­
ставляє автономну версію [54].
В Україні розповсюджені дві редакції сюжету: власне українська,
органічно поєднана з обрядовою піснею 155], і західна [56], що виявляє
генетичну спорідненість із польськими [57], словацькими [58] і чеськи­
ми [591 записами. Варіанти і версії цієї балади знаходимо у записах та
виданнях З.Долснги-Ходаковського, М.Врабсля, Лесі Українки, П.Безсо-
нова, Р.Шсйна, Є.Романова, З.Радченка, М.Федоровського, Ю.Смирнова
[60] та ін. Спорідненість українських записів з обрядовою пісенністю
засвідчує її давнє походження і, можливо, пряму трансформацію обрядо­
вих зразків у баладу.
Із порівняльного аналізу численних записів балади можна зроби­
ти висновок про те, що західна версія балади притаманна лише лемкам,
частково іншим етнографічним групам Закарпаття — від прикордонних
із Словаччиною і Польщею сіл — до Тячівського і Рахівського районів. В
Прикарпатті вона досі не зафіксована, зате в польсько-українсько-біло-
руській дифузній зоні балада має чимало записів, про що свідчать на­
звані публікації. У примітці до 4-го варіанту балади, записаному на
Рахівщині Закарпатської обл., П.Лінтур доходить висновку про проник­
нення цього сюжету на Закарпаття із Словаччини, про що свідчить її
473 Степан Мишанич
сюжет, композиція, послідовність мотивів, музична форма, текстуальні збіги
із словацькими варіантами. І чимало словакізмів у мові, додали 6 ми.
Для підтвердження цієї думки публікуємо ще один зразок балади, запи­
саний вченим 1965 р. в с. Кострино Всликоберезнянського району Закар­
патської обл. від Івана Чурея (1921 року народж.):
Прийшло письмо й три златі:
— Дайте сьіна в солдати.
Ой я сьша не маю,
Маю дівки, їх даю.
А ти дівко найстарша,
Тьі до войньї найрадша.
Я на войну не пуйду,
Я войовать не буду,
Бо я серця м’ягкого,
Не забію никого.
— А ти донько середуша,
Тьі до войньї найлучша.
Я на войну не пуйду,
Я войовать не буду,
Бо я серця м’ягкого,
Не забію никого.
— Ой тьі донько наймлодша,
Тьі до войньї найрадша.
Ой муй няньку, я пуйду,
Войовати я буду,
Бо я серця твердого,
Я забію хоть кого.
Як до войни вступила,
Тристо хлопів забила.
Прийшов до нюй сам цісарь:
Шо то, Боже, за гусарь?!
— Я не гусарь гусарька,
Цісарьова фраерка [61].
Проте, яким би не був шлях руху аналізованого сюжету — чи із
заходу на схід, чи — навпаки, які б взаємини не характеризували украї­
нську і західнослов’янську епічні традиції, не слід забувати про те, що
мотив дівчини-воячки не є чужим в українській пісенній творчості
давньої доби, що засвідчують публікації Ж.Паулі, «Руської трійці», Анто­
новича-Драгоманова [62] та ін. Більше того, цей сюжет зберігся в ук­
раїнській епіці в жанрі колядки, і дуже мала ймовірність того, щоб сюжет
«дівчина-воїн» перейшов із побутової иісні-балади в обрядовий твір,
радше цс був прямий еволюційний процес трансформації: обрядова пісня
— балада.
474
Порівняльні студії
В російській народнопісенній традиції цей сюжет зафіксований в
одному варіанті [63], отже про його популярність чи ареал поширення
говорити не доводиться.
До цикла карпатських балад належиш сюжет «за збанок — паии>,
у якому йдеться про взаємини пана та сільської дівчини. Поняття «роз­
битий дзбан» нагадує український символ втрати дівчиною вінка. Поши­
рений здебільшого у західних слав’ян. Українські варіанти цієї балади
записані в югославських русинів-українців та на Пряшівщині [6<11. На
Закарпатті лише П.Лінтуру вдалося записати цей сюжет в прикордон­
ному зі Словаччиною селі Чорноголова (Персчинського р-ну). Цікаві
спостереження від зіставлення західнослов’янських та українських варі­
антів балади висловив І.Горак, зарахувавши цей сюжет до одного з
найстаріших. «Месігі па]8іапііе зтіете гагаті’ ріезп о гогЬіІот сІгЬапе, — пи­
сав вчений у передмові до «Словацьких народних балад».- іе то ііріска
ріекй зЬогоуа; аокагіуе Іо оіаІо§іска Гогта, 8ІауЬа гаїогепа Іеп па оракоуапі, а
геггеп. V заіігіскот Іеіаки го XVI. зюгосіа у якІааЬе о рапи «ІМЄУІШ», гпате] і г
сшігісп Іііегаїиг («Ието»), сіїате: «.. .кауггц рак гогоі сЬап, гріуа, гец сіокгаапе
.Іап.» То]е 2ге]те гагка па паки Ьаіайи, кіога Ьоіа иг УІесІу V XVI. кгогосі узеоЬеспе
гпата, о сот &уес1сі иуесіепу уупаіок…»[65].
На подібність українських, словацьких, польських і чеських варі­
антів сюжету вказує також С.Чсрнік, при цьому він виводить баладу з
одного джерела — з Підгалля [66]. Якими аргументами при цьому кори­
стувався вчений, ми так і не дізнаємося.
Наведемо два показові зразки балади у словацькому (запис І.Го-
рака) та українському (запис В.Гнатюка) варіантах:
Шошеса рге уосіи Ішло дзіуче на воду,
Сег гешашкй гаЬгааи. На ту воду студену:
[: РгШеІрап, Інюл пан, розбіл джбан;
гаЬ’й (ігЬап, Гей, гей, розбіл джбан.
ака, ткт, гаЬ’й сігЬап.:] Дзіуче стало, плакало,
«ТісЬо, сііеуса, періас Іу, Так за джбаном жалєло:
ккосіа за ті гаріаіі: «Кед ші пан, заплац джбан,
2а іеп (ігЬап Гей, гей, заплац джбан!»
Шаг дат, «Дзіуче, дзіуче, нє плач ті,
ака, ткт, Шаг дат.» За джбан ці шезаплаці:
Оіеуса юііаг песЬсеїо, За твой джбан дукат дам,
Геп гаагЬапош геїсіо: Гей, гей, дукат дам!»
«Кеа» ні рап, Дзіуче дукат нєсцело,
гаріаі аЧЬап, Лєм за джбаном жалєло:
ака, ткт, гаріаі’ аЧЬап.» «Кет ші пан, заплац джбан,
<^ер1ас, аіеуса, періас ту, Гей, гей, заплац джбан!»
2а агЬап ка (і гаріагі: «Дзіуче, дзіуче, нє плач ті,
2а Іеп сігЬап За джбан ці ше заплаці:
475 Степан Мишанич
ИІПІОУ йат,
ака, ткт, кіпіоу Дат.»
Біеса ЬІПІОУ песЬсеїо,
Іеп 7а сігЬапот йеіеіо:
За твой джбан коня дам,
Гей, гей, коня дам!»
Дзіуче коня нє сцело,
Лем за джбаном жалело:
«Кет ші пан, заплац джбан,
Гей, гей, заплац джбан!»
«Дзіуче, дзіуче, нє плач ті,
За джбан ці те заплаці:
За твой джбан оца-мацер дам,
Гей, гей, оца-мацер дам.
Дзіуче оца-мацер нє сцело,
Лем за джбаном жалєло:
«Кет ші пан, заплац джбан,
Гей, гей, заплац джбан!»
«Дзіуче, дзіуче, нє плач ті,
За джбан ці ше заплаці:
За твой джбан шестру дам,
Гей, гей, шестру дам!»
Дзіуче шестру нє сцело,
Лем за джбаном жалєло:
«Кет ші пан, заплац джбан,
Гей, гей, заплац джбан!»
«Дзіуче, дзіуче, нє плач ті,
За джбан ці ше заплаці:
За твой джбан брата дам,
Гей, гей, брата дам.»
Дзіуче брата не сцело,
Лем за джбаном жалєло:
«Кет ші пан, заплац джбан,
Гей, гей, заплац джбан!»
«Дзіуче, дзіуче, не плач ті,
За джбан ці ше заплаці:
За твой джбан сам ше дам,
Гей, гей, сам ше дам!»
«Слава Богу і хвала,
Же сом пана достала:
За мой джбан пана мам,
Гей, гей, пана мам!» [68]
І в наведених зразках, і в інших записах сюжет пісні однаковий:
пан (поміщик, багач) спокусив дівчину і за свій «гріх» хоче відкупитися,
обіцяючи їй дукат, коня, землю, коляску, палац («каштіль»). В окремих
варіантах кумуляція сюжету вишиковується в іншому порядку: дівчині
«Кеа» $і рап,
гаріаї’ а’гЬап,
ака, ткт, гаріаї’ а’гЬап.»
«ІЧерІас, сііеуса, періас гу,
га с-йЬап яя Іі харіаіі:
7.а Іеп а’гЬап
Кахііеї сіат,
ака, ткт, кааііеісіат.»
ВіеусакакІіеГ песЬсеїо,
Ьеп гасІтЬапотжІеІо:
«Кеа» зі рап,
гаріаї’ а’гЬап,
ака, ткт, гаріаі іігЬапІ»
«№р1ас, ііісуса, періас гу,
7а сійЬап ка Іі гаріаіі:
7,а Іеп а’гЬап
хеЬа дат,
ака, ткт, хеЬа а’ат.»
«СЬуаІа ВоЬи па пеЬі,
сіокіаі яа ті рап тіасіу:
7,а Іеп а’гЬап
рапа тат,
ака, ткт, рапа таті» [67]
476
Порівняльні студії
пропонується дукат, кінь, батько, мати, сестра, брат. В записах більш пізніх
обіцянка за обезчетцення дівчини більш прагматична і заземлена: пан
обіцяє дівчині курку, качку, гуску, або ж порося, теля, корорву, коня. Усі
варіанти завершуються однаково: пан пропонує дівчині себе, на що ос­
тання відповідає радісною згодою. Слід думати, що пан не просто скори­
стався із свого соціального стану сильного, права феодала щодо своїх
підлеглих-кріпаків, він спокусив її обіцянкою одруження, коли ж «гріх»
стався, він пробує відмежуватися від дівчини відкупом. Та дівчина, що
покохала пана, не відступається і таки домагається свого. Якщо в ранніх
записах пан зображений багатим феодалом, що обіцяє за втрату дівочої
честі золото, землю, палац, то в пізніших записах в ролі пана виступає
просто зажиточний селянин, тому й плата дівчині відповідна: домашні
птиця, худоба тощо.
Кумулятивна композиція, художні образи, структура пісні (анало­
гічна у всіх варіантах) — все це говорить про давні витоки та про
спільне джерело пісні. Однією з ознак давності пісні І.Горак вважає її
хорове виконання, про що красномовно свідчить рефрен-приспів
більшості варіантів.
Майже незмінною в основних своїх параметрах пісня залишилася
до нашого часу. Маємо на увазі запис 11.Лін тура 1966 р. в с. Чорноголова
Персчинського р-ну на Закарпатті. З огляду на унікальність запису на­
водимо його повністю:
Йшла дівча по воду,
Через панову загроду.
Стрітивсь пан, розбив збан,
Гоя-гоя, розбив збан!
Дівча дуже плакало,
За збаником жаліло:
— Кедь тьі пан, заплать збан!
Гоя-гоя, заплать збан!
Лем вьі, дівко, не плачте,
За збан вам ся заплатить:
Я за збан курку дам,
Гея-гоя, курку дам!
Дівча то не слухало,
Лем за збаном плакало:
— Ой предорогий муй збан,
Шо поламав младьій пан,
Гоя-гоя, младьш пан!
— Лем вьі, дівко, не плачте,
За збан вам ся заплатить:
Я за збан качку дам,
Гоя-гоя, качку дам!
477 Степан Мишаиич
Дівча то не слухало,
Лем за збаном плакало:
— Ой предорогий муй збан,
Шо поламав младьій пан,
Гоя-гоя, младмй пан!
— Лем вьі, дівко, не плачте,
За збан вам ся зааплатить:
Я за збан гуску дам,
Гоя-гоя, гуску дам!
Дівча то не слухало,
Лем за збаном плакало:
Ой предорогий муй збан,
Шо поламав младьій пан,
Гоя-гоя, младмй пан!
Лем вьі, дівко, не плачте,
За збан вам ся заплатить:
Я за збан козу дам,
Гоя-гоя, козу дам!
Дівча то не слухало,
Лем за збаном плакало:
— Ой предорогий муй збан,
Шо поламав младьій пан,
Гоя-гоя, младмй пан!
— Лем вьі, дівко, не плачте,
За збан вам ся заплатить:
Я за збан свиню дам,
Гоя-гоя, свиню дам!
Дівча то не слухало,
Лем за збаном плакало:
Ой предорогий муй збан,
Шо поламав младмй пан!
Гоя-гоя, младмй пан!
Лем вьі, дівко, не плачте,
За збан вам ся заплатить:
Я за збан краву дам,
Гоя-гоя, краву дам!
Дівча то не слухало,
Лем за збаном плакало:
— Ой предрогий муй збан,
Шо поламав младмй пан,
Гоя-гоя, младмй пан!
Лем вьі, дівко, не плачте,
За збан вам ся заплатить:
Порівняльні студії
Я за збан гроші дам,
Гоя-гоя, гроші дам!
Дівча то не слухало,
Лем за збаном плакало:
— Ой предорогий муй збан,
Шо поламав младмй пан,
Гоя-гоя, младмй пан!
— Лем вм, дівко, не плачте,
За збан вам ся заплатить:
Я за збан сам ся дам!
Гоя-гоя, сам ся дам! [69]
Тема обезчещення свавільним паном селянської дівчини розроб­
ляється в багатьох баладах, поява та широке побутування яких було
обумовлене панською вседозволеністю в умовах феодального суспіль­
ства. В баладі про дочку коваля («Ковальова дочка»-) змальовуєть­
ся пан-сиокусник, що увійшов в довір’я до дівчини і спокусив її,
переодягнувшись жінкою-перскупкою. Порівняльний аналіз українських
[70], словацьких [71] і чеських [72] варіантів цієї балади засвідчує їх
генетичну спорідненість. Якщо в українських варіантах спокусником ви­
ступає безіменний пан, то в чеських і словацьких варіантах спокусником
названий угорський король Матяш Корвін [73].
Сюжет «пан (староста) безчестить дівчину, ко­
ристуючись правом багатого» поширений в різних редакціях і
версіях у польському, словацькому, чеському та українському фолькло-
рах. Часовий діапазон записів сягає понад півтора століття — від публ­
ікацій О.Кольберга, В.Гнатюка до сучасних записів [74]. Записи балади
здійснені також на Закарпатті. Подібно до балади «Ковальова дочка»,
між наступними сюжетами, редакціями, варіантами, що розробляють цю
тему, існує генетичний зв’язок.
До карпатського циклу народних балад належить сюжет про
сокола і горлицю. Балада в алегоричній формі розповідає про само­
відданість і вірність у коханні горлиці, в той час, як сокіл кидає вірну
подругу і летить в чужі краї розважатися. Лише дізнавшись про смерть
коханої^ сокіл прилітає на її могилу і запитує, чи любить вона його.
Порівняння західнослов’янських [751 і українських [76] версій і
варіантів балади приводить до умотивованого висновку про її мо­
равське походження. Чеський вчений Ї.Іорак відносить цей сюжет до
старовинних, сформованих в період розквіту пастушої культури в Кар­
патах. Вчений дещо гіпертрофує момент входження образу сокола у
фольклор, обумовлений нібито звичаєм, за яким вельможам дозволяло­
ся заходити в церкву з мисливськими соколами. Справа полягає не в
мисливських соколах, а в сформованому в слов’янській усній традиції
наповненні цього символу, який трактував сокола як ідеал чоловічої
479 Степан Мишанич
краси, розуму і сили. Сокіл символізує парубка, який залицяється до
дівчини, він уподібнюється до сонячного променя, наділеного ідеальни­
ми властивостями. В українській народнопоетичній творчості цей сим­
вол є органічним і виводити його із традиції польської шляхти чи
російського панства тримати мисливських соколів було би принаймні
необачно.
Генетичну спорідненість українських і словацьких балад наглядно
демонструють зразки, що їх тут наводимо:
Воіа ]еапа Ьгсіїска [87],
споуаіаяіяокоіа.
СЬоуаІа Ьо яесїет Неї,
а па ояту ІеіеІ ргес.
Так оп ІеіеІ, /аісіеі,
сіо Кгакоуа ргіїеіеі.
8аск>1 яі оп па гіпсек,
па Іеп сІгоЬпу катепсек.
Так йаіояше /аяріеуаі,
йе яа Кгакоу гогІіеЬаІ.
Ргіяіа к псти ЬгсПіска,
ІеЬо уіаягпа яеяігіска.
— Вгаї то], Ьгаї тб) ргетіїу,
бо яі гаку уеяеіу?
Атхіа яа іу па/науая,
ге гу (Іота йаГ пстая?
ТоГО кіесіпіа пеаеГа,
ако татка /отгеїа.
ЬеіеІ,ІсІе1, /аісіеі,
пасіпгогіпргіїеіеі.
— Сі ярія, татко, сі сціея,
сі ті Ьогс пеяіапся?
— }&\\ яіаіі петб/ст,
ргі ГаЬІа та сегпа гст [77].
Бьіла єнна горличка,
Ховала соколичка.
Ховала го за сім лет,
А на восьмий пушов гет.
Як ся схватив и летів,
Аж ся гайок розвивав.
Сів ун собі на ринок,
Назеленьїй барвінок.
Як вун собі заспівав,
Аж ся гайок розвивав.
Пришла ‘д ньому горличка,
Його власна сестричка.
-Братику-соколику,
Чом так весело співаєш?
Чом собі не подумаєш,
Що миленької не маєш?
— Днеська сема неділя,
Як ми мила умерла…
Як ся схватив, полетів,
Аж на цвинтари присів.
Сів вун собі на єй груб,
Пила її більїх нуг.
— А ци тн спиш, ци ня чуєш,
Ци ня еще любуєш?
— Я не сплю, не чую
И вже тя не любую…
Чорна земля ня вкрьіла,
Бьі’м из тобов не жила [78].
Художньо найдовертиснішою, із багатством мотивів та з елемента­
ми психологічного зображення є варіант балади у запису Ф.Сушила.
За обсягом ця балада вдвічі більша від словацьких та українських варі­
антів. В іншому різниця між різномовними варіантами балади несуттє­
ва: в одних «горличка-сестра» приносить звістку соколу, що померла
його «мати», в інших місце матері заступає «мила». У всякому разі
єдине джерело цих балад не викликає сумніву.
480
Порівняльні студії
Велику кількість записів в різноманітності варіантів і версій має
балада па сюжет випробування вірності милої. Парубок виїжджає
на війну і просить милу чекати його повернення. Минають роки, дівчина
ттс втрачає віри в повернення коханого. Одного разу до дівчини, що
збирала ягоди, підійшов незнайомець і почав переконувати її в тому, що
її милий давно її забув, одружився з іншою. Що йому передати від тебе?
— наостаток питає незнайомець. — Бажаю йому стільки щастя, як в лісі
зеленого листя, — відповіла дівчина. І лише тепер, переконавшись у
вірності милої, незнайомець показує дівчині золотий перстень — символ
їхнього кохання й вірності і признається, що він ЇЇ милий.
Суспільно-побутові обставини, що відривали закоханих одне від
одного на довгий час, обумовили побутування цього сентиментального
за характером зображення сюжету в багатьох народів Європи і Азії. В
українському фольклорі відомі дві версії цього сюжету: центрально-
українська [79] і західна [80].
Текстуальний збіг словацьких і українських записів настільки оче­
видний, що їх можна вважати різномовттими варіантами одного й того
ж уснопоетичного твору. Наглядною ілюстрацією генетичної спорідне­
ності цих балад є два варіанти у запису О.Зілипського і П.Лінтура:
КесГ яа тіїу па уо|пи Ьгаї, Кой ся мильїй на войну брав,
гак ЯУО]Є] тіїс^ 7апаЬа1, Своюй дівці наказовав,
АЬу яа пеууаауаіа, Щобьі вна ся не в’ддавала,
яеает гокоу пай сакаїа. Два рокьі його чекала.
А кссГ Ьоіо V зісітот госе,
ргаїа яагу па роГОсе.
Ргіяеі к пе| ]ес!еп тіасіу рап,
осі геЈІтепш каріап.
Уже два роки минули,
Пушла дівка на малину,
Не стрітила там никого,
Лиш вояка молодого.
— Соя, ш’еусіпа, соя гоЬіІа,
кесГ яі яа гак ояіагеїа?
— МіІеЬо яот у ус^пе таїа.
Ргеїо яот яа псуісіаіа.
4А кесГ яі гу гак уеГку рап,
роуесІ7,со ту гоЬі гат?
— Со Ьу гоЬіІ, оп яа гепі,
аЬуяргяІапауеяеІі.
Зачав ун її звідовати:
— Ци будешся уддавати?
Не буудуся уддавати,
Буду милого чекати.
Твуй ся мильїй вже уженив,
Я сам йому на свальбі бьів.
Що му, дівко, що вінчуєш,
[Кидь го вірно так любуєш?]
№ уеяеіі ти перо)’сїет,
аіе сюЬге ти уіпяи)ет.
Уіпящ’ет ти гоРко яі’аяііа,
коГко]е у гот па)ки Ііягіа.
Вінчую му тулько здровля,
Кулько листя, кулько травля!
Обернувся, засміявся,
Златьш перстень заблищався.
481 Степан Мишанич
— Со ти еіїїе іак уіп8ЩЄ8,
кесі’ Ьо Іак уегпе тіїщек?
— Уіпзщет ти ІоГко гіаіа,
коГко }е V іот Ьаіки Ьіаіа.
— Сотиехіе Іак уіп8и)Є5,
кесі’ Ьо Іак уегпе тіїщек?
— Уітціет ти ягсісе уеге,
АЬу ргізеї уебег ке тпе.
По перстеню го упознала
И жалусно заплакала.
— Кой бьі бьілась зле просила,
Вже бьі бьілась и не жила.
[Кой бьі бьілась зле просила,
Вже бьі бьілась и не жила,]
Айбо тьі зле не вповіла,
Тепер будеш моя мила [81].
— КеЬуз Ьоіа гіе тіиуііа,
Ьоіа ЬІ8 ваа€ окизіїа,
аіе 2Є8 сІоЬге тіиуііа,
Ьисіе8 /а (о гепа то]а [82].
До рідкісних записів українських народних балад карпатського
циклу належить сюжет про Краков’янку, короля і палача. Запис
здійснений 1965 р. П.Лінтуром в с. Кострино Великоберсзнянського р-ну
Закарпатської обл. від 80-літньої Ю.Попович. Район, де записана балада,
належить до дифузної фольклорної зони, жителі якого володіють одна­
ково українською і словацькою, а нерідко й польською пісенною тради­
цією, до того ж нерідко одну і ту ж пісню можуть співати тією, чи
іншою мовою. Порівняємо два записи — український і польський:
Пуд зеленим явором,
Стоить липка зелена,
А пуд липков красна краков’янка
Друбне листя збирала.
Королі» про неї довідався,
Як до Кракова приїхав:
Тат \у гут сіетпут о^госіки
уУіегог 8ІЈ рггуЬІіга,
18ІесІ2І іат ріекпа Кгако\уіапка,
8атут гіоіет \уу8гу\уа.
Кгої 8ІЈ о піе] с1о\уіесІ2Іа1
1 гага/ Іат редеспаї,
Покохай мене, красна краков’янко, СЬсіе] тпіе, епсіе] тпіе, 8Іісгпа
Покохай мене, красна краков’янко
А потому короля возьмеш,
Короля возьмеш за мужа.
Ой я бідна сирота,
Не мам срібра, ни злота,
Йди гет уд мене, красньїй королевич,
Возьми собьі королеву за жону.
Король на неї прогнівався
Та й до ката лист писав:
-Приїжджай, кате, приїжджай
Голову краков’янці в’дтяти,
Бо она короля заганьбила.
Кат приїхав в червонум,
Краков’янка в зеленум:
Кгако\уіапкЈ,
Спос тпіе кгоіа 8атеЈ0.
0 гу, кгбіи \УЄ гіосіе,
Оа] ті ярокб) кіегосіе,
NіесЬ 8оЬіе Іеп кіісгпу то]
\уіапесгек
Аг сіо 8ШІЄГСІ гасЬо\уат.
Кгої зіс; па піа. гог^піешаї
1 ро каїа ІІ8ірІ8а1:
8сіпа|, ксіпа], зіісгпа
Кгако\уіапк§,
СЬос тпіе, каїа 8ате§о.
№е спсіаіат Ьус кгоіоша^
№є сЬс§ Іег Ьус каго\уа_,
482
Порівняльні студії
Ой стинай, стинай, мою білу шию,8сіпа^ Зсіпа], то]а Ьіаїс; ягуіе,
Най я дале не живу! Во тпіе ктісге піе отіпіе.
Ой упала голова дівчини Кгако\уіапк? 8сіпа]а,
Пуд катовьі пуд ногн. Апіо1о\уіе \уо!а]а:
А кат зомлів і упав, №е Ьо|ге §і§, зіісгпа
А кат зомлів і упав… [83] Кгако\уіапко,
Во \У8І?ри]е8г йо га]и [84].
Даний сюжет належить до польської пісенної традиції, про що
говорять її численні записи польськими фольклористами [85].
Уже в багатьох польських варіантах помічаємо нівеляцію христи­
янської легенди, її трансформацію в звичайний соціальний конфлікт, на
одному боці якого всесильний король, на другому — закохана пара, дівчи­
на та її коханий Ясь: дівчина відкидає залицяння короля, бо залишається
вірною своєму коханому:
Опа кгоіа піе сЬсіаІа,
.Іазіа 8\УЄ§О уоіаіа:
АсЬ тоі гу .Іазіегіки, асЬ то] гу па]тіІ8гу,
Котила 8І? сіозіаіа? [86]
Виконавиця українського варіанту цієї балади не змогла пояс­
нити, яким чином та за яких обставин пісня потрапила до її репертуару і
збереглася в його пасивному фонді. В «пасивному» тому, що на час
запису їй важко було проспівати пісню «до ладу», вона часом збивалась
на переказ сюжету балади. Звідси і різнобій у складочисловій будові
пісні, окремі порушення художньої цілісності легендарного сюжету.
У західноєвропейській інтерпретації сюжет розробляє середньові­
чну християнську легенду із повчальним прославленням ангелами под­
вигу цнотливої дівчини. Український варіант був, очевидно, запозичений
із тих польських варіантів, які втратили чистоту моралізаторсько-хрис­
тиянської легенди..

Категорія: Степан Мишанич. Фольклористичні та літературознавчі праці: Том 1.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.