ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ТЕМАТИКА У ФРАЗЕОЛОГІЇ ВЕРХНЬОЛУЖИЦЬКОЇ МОВИ — Олександр МОТОРНИЙ

Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра слов’янської філології,
вул. Університетська, 1, 79000, Львів, Україна
тел. (0038 032) 239 47 70, e-mail: loki707@rambler.ru
У статті розглянуто відображення у фразеології особливостей ведення лужича-
нами сільського господарства. Лужицьке населення до середини ХІХ традиційно
було сільським, що знайшло свій відбиток у фразеології. До кола аналізу фразеології
з сільськогосподарською тематикою потрапили такі тематичні групи ФО: назви сіль-
ськогосподарських артефактів, народного одягу, рослин, с/г тварин та традиційних
страв. Дослідження проведено на матеріалі фразеологізмів, зафіксованих у найнові-
ших фразеологічних словниках.
Ключові слова: фразеологія, фразеологічна одиниця, сільське господарство,
мовна картина світу.
У давні часи землеробство та тваринництво були основними засобами існування
будь-якого народу, і це значно вплинуло на мовну систему більшості європейських
етносів, зокрема на фразеологію. Для прикладу наведемо українські ФО вилами по (на)
воді писано – про те, здійснення чого викликає сумнів, горщик (глек, макітру) розбили –
посварилися, з назвами певних родів сільськогосподарського заняття: город городити –
починати копітку безуспішну справу, язиком молоти – швидко, безупинно говорити про
щось, не варте уваги, теревенити, назвами сільськогосподарських тварин: молодець про-
ти овець – той, хто сміливий і самовпевнений тільки серед тих, хто слабший, нижчий
від нього в якомусь відношенні, мокра курка – про жалюгідну на вигляд або безвольну,
нерішучу людину тощо. Фразеологія, яка відображає народний побут, є важливим мате-
ріалом для реконструкції мовної картини світу народу. Тому й не дивно, що саме цій
тематиці присвячено багато праць вітчизняних та зарубіжних вчених: А. Івченка [1, 2, 3,
4, 5], І. Подюкова [6], В. Телії [7], Н. Толстого [8], В. Ужченка [9], С. Вьолькової [12],
Є Бартмінського [10] та інших.
Так само, як і в українців, сільське господарство було свого часу основним занят-
тям й найменшого слов’янського народу – лужицьких сербів. Лише з середини ХІХ ст.
лужицьке населення почало поступово піддаватися індустріалізації та урбанізації. Така
тенденція наявна й сьогодні, після возз’єднання Німеччини: лужичани покидають сіль-
ську місцевість та їдуть до міст Західної Hімеччини у пошуках роботи. Усе це супро-
воджується асиміляцією та германізацією лужицького населення, яке, виїхавши на Захід,
розчиняється серед німецькомовного. У коло аналізу потрапили такі тематичні групи
фразеологізмів: назви сільськогосподарських артефактів, народного одягу, рослин, с/г
тварин та традиційних страв.282 Олександр МОТОРНИЙ
Матеріалом для дослідження стали фразеологічні одиниці, вибрані зі Словника
верхньолужицької мови А. Івченка та С. Вьольке [5], а також зі збірки фразеологізмів
Я. Радисерба-Вєлі [11].
Сільськогосподарська тематика на матеріалі верхньолужицької фразеології част-
ково досліджена у працях А. Івченка. У них він аналізує образи деяких тварин у картині
світу лужицьких сербів [1, 2, 3].
У верхньолужицькій мові існує ціла низка фразеологізмів з компонентом-назвою
сільськогосподарського артефакту. Далі розглянемо, які функції того чи іншого арте-
факту відображено у фразеології та які суб’єктивні характеристики приписують їм носії
верхньолужицької мови. Рівень характеристики загостреності певного артефакту відо-
бражає рівень його придатності до непрямого використання. Найтупішим предметом, за
свідченнями верхньолужицької фразеології, є леміш (верхньолуж. črjosło) tupy kaž črjos-
ło – дуже тупий. Саме через це леміш є абсолютно непридатним до використання там,
де необхідним є гострий предмет, зокрема для гоління: z črjosłom brodu truhać – обду-
рити когось. Непридатним для використання є також тупий плуг, яким не можна орати
землю: z tupej radlicu worać – робити щось нерозумне, використовуючи непридатні для
цього засоби. Характеристика тупий є однією з найнегативніших характеристик, що
трапляються у верхньолужицьких ФО і є такою, що часто стає об’єктом метафоризації з
боку мовців. У фразеологізмах верхньолужицької мови характеристика тупий гуртує
навколо себе асоціативне поле зі слів дурний, неякісний, непридатний до використання.
Плуг є головним інструментом для оброблення землі, а тому й інші його складові
частини також знайшли своє відображення у фразеології. До них належать колесо плуга:
hladać kaž płužne kolesko – недоброзичливо на когось дивитися (можливо, що фразео-
логізм мотивований великими розмірами колеса), та металева частина плуга – рогаль:
wótku do pola ćisnyć – здатися перед труднощами. У верхньолужицькій фразеології на-
явні також образи тварин, запрягати до плугу яких є абсолютно безглуздою та марною
справою, оскільки вони для польових робіт не придатні. Цими тваринами є телиця: přahać jałojcu do płuha – висувати комусь занадто високі вимоги, та кішка: kočku do płuha
přahać – займатися безглуздою справою. Іншим сільськогосподарським артефактом, ві-
дображеним у верхньолужицькій фразеології, є граблі, основною рисою яких є те, що
вони прямі, та те, що їх не можна зігнути: něchtó je hrabišćo póžrěł – стояти у непри-
родньо прямій позі, з таким самим значенням фразеологізм (prosty), kaž (jako) by hrabišćo póžrěł (існує у складі верхньолужицької фразеології вираз з антонімічним значен-
ням). Про нееластичність цього сільськогосподарського інструмента свідчить також те,
що з граблями лужичани порівнюють замерзлі руки, які не хочуть слухатись свого гос-
подаря: měć ruce kaž hrabje – мати замерзлі, неслухняні руки. Що стосується іншого
сільськогосподарського артефакту – вил, основна їхня функція у фразеології також не
відображена: škrěčeć (wrěšćeć), jako (kaž) by na widłach tčał (kaž na widłach tčacy) – дуже
голосно кричати.
Ще одним сільськогосподарським артефактом, відображеним у фразеології, є віз
(woz), з яким пов’язані декілька фразеологізмів іронічного характеру зі значенням аб-
солютно непотрібний, утворені за формулою непотрібний/потрібний+як+назва зайвої
частини артефакту: być (kaž) pjate koło (koleso) (we wozu, woza), njetrjebny kaž pjate koło
za wóz, trjebny kaž pjate koło wozu. Так само, як до возу не підходить п’яте колесо, у
господарстві не придатним до використання є зламане колесо: wušny kaž złamane koło –
‘абсолютно непотрібний’. Про сам артефакт, який селяни використовують для переве-
зення необхідних речей у верхньолужицькій фразеології окремо не говориться, але, вра-
ховуючи наявність ФО, аналізованих вище з семантикою абсолютно непотрібний, не-
бажаний, бачимо, що ця непотрібність та небажаність стосується чогось дуже важливого, Сільськогосподарська тематика у фразеології верхньолужицької мови 283
необхідного. Іншими словами, це необхідне і важливе (у нашому випадку віз), на нашу
думку, є своєрідним сакральним образом, який не має порушуватися жодним зовнішнім
впливом (приєднанням зайвого, такого, що не поліпшує його функціонування).
Місцем зберігання сільськогосподарських продуктів та їжі у лужицьких сербів
традиційно був мішок. Верхньолужицька мова налічує невелику групу фразеологізмів,
які мають структуру робити щось + як мішок + з чимось. В усіх фразеологізмах цієї
групи наявний компонент-назва сільськогосподарського артефакту měch (мішок), на-
повнений плодами культурних рослин або харчовими продуктами: stać kaž měch rěpy –
нерухомо стояти. Образ цього артефакту не знайшов широкого відображення у фразео-
логії верхньолужицької мови, але навіть єдина ФО, що містить його, наводить на думку
про приписування йому характерної риси пасивності.
Серед назв сільськогосподарських тварин, образ яких представлений у верхньолу-
жицькій фразеології, перше місце займає кінь. Компонент kóń у фразеології верхньо-
лужицької мови має достатньо високу фразеоактивність. Цей образ лужичани сприй-
мають у багатьох аспектах позитивно, чого не можна сказати про образи інших домаш-
ніх тварин. У фразеології наголошується на працьовитості цієї тварини: so drěć kaž
płužny kóń – наполегливо, невпинно працювати, so poćić kaž młynski kóń – дуже сильно
потіти, wuwotpočowany kaž burski kóń – той, що добре відпочинув, сповнений сил. Зви-
чайно, кінь може принести користь господарству лише у випадку правильного поводжен-
ня з ним. Так, наприклад, безглуздим здається для лужичанина запрягати коня з хвоста
або запрягати коня до кінця возу: konje za wopuše (wopuš) přahać – починати справу не з
того кінця, з аналогічним значенням фразеологізм konje z kónc woza přahać. Останні два
фразеологізми створюють у свідомості лужичан латентну опозицію дуже корисне яви-
ще та дуже недбале ведення господарства, яку можна виявити через зіставлення образу
коня як ідеалу корисної тварини з негативною семантикою самого фразеологізму. По-
дібною семантикою та подібним іронічним наповненням маркується також вираз kruwy
(kruwu) za rohi dejić – поступати нерозумно, хоча слід зазначити, що образ корови у
верхньолужицьких ФО має зовсім інші, часом навіть протилежні характеристики: низь-
кий інтелект, незграбність і при цьому ж є символом багатства, достатку, який, однак,
також потрібно вміло використовувати.
Якщо в образі корови можна знайти спільні риси з образом коня, то це ніяк не
вдається при розгляді образу свині. Свиня в уявленні лужицьких сербів є твариною, яка
звикла жити у бруді: być kaž pola swini – дуже брудно, неприбрано, šudrować (šuwać) kaž
swinjo wo murju – непристойно чухатись у присутності інших людей. Свиня є твариною
незграбною: wobrotny kaž swinjo z jednym čłonkom – незграбний, та жирною, особливо
якщо це свиня мельника: tučny kaž młynkec swinjo – жирний як свиня. На останньому
фразеологізмі зупинимося детальніше, оскільки тут образ тварини є дещо суперечливим
з огляду на те, як ми сприйматимемо компонент tučny – чи як вказівку на неприємну
зовнішність, чи як показник відгодованості, ситості. У фразеологізмі чітко вказана при-
належність цієї свині мельникові, а професія мельника у Лужиці була традиційно прес-
тижною (пітвердженням цього є також те, що не лише свині, але і домашня птиця,
зокрема кури мельника живуть добре, їм завжди вистачає харчу, про що свідчить фра-
зеологізм іронічного характеру hłodny kaž młynkec kokoš – ситий, не голодний. Хоча
фразеологізм tučny kaž młynkec swinjo має дещо пейоративний характер, спрямований на
досить грубу оцінку фізичних особливостей людини, з іншого боку, тут, на нашу думку,
узято до уваги образ свині як символ багатства та достатку, що також є характерним для
аналізованого вище образу дійної корови.
Є й інші верхньолужицькі фразеологізми, де наявний образ свині. Якщо особа по-
водить себе зверхньо, про неї кажуть, що в неї Бог (або король) пасе свиней: činić, kaž 284 Олександр МОТОРНИЙ
(jako) by jemu kral (Bóh tón knjez) swinje pasł, з аналогічним значенням вираз měnić (sebi
myslić), zo jemu kral swinje pasł. Серед назв домашньої птиці особливо яскравими є образ
курки (mokry kaž kokoš třeći dźeń dešća – бути дуже мокрим), півня (žarliwy kaž kokot –
дуже ревнивий), гуски (hladać jako husor (husor), hdyž so błyska – здивовано, тупо
дивитися кудись/на щось). Особливою експресивністю маркується у верхньолужицькій
фразеології образ курки. Курка, судячи з фразеології, є найціннішою свійською птицею,
її не бажано міняти на щось менш цінне, вартісне: kokoš za jejo (jejko) dać – невигідно
поміняти щось. З іншого боку, курка негарна та незграбна: struchly kaž zmoknjena
kokoška – жалюгідна на вигляд людина, přiměrjeć so (stupić so) kaž kokoš (kurjo) na ščenje
(k ščenju) – незграбно, смішно робити щось.
Що стосується образу сільськогосподарських рослин у верхньолужицькій фразеоло-
гії, до них належать пшениця та капуста. Обидва образи символізують у свідомості лу-
жичан багатство, оскільки є цінними культурами. Відповідно до цього, поводження з
ними також має бути правильним: włožnu pšeńcu młoćić – передчасно робити щось
(буквально молотити вологу пшеницю). Обидві культури потребують від селян підви-
щеного рівня уваги до себе та охорони від представників тваринного світу, які люблять
ними поласувати. Цими тваринами є горобець: měć so derje (dobro) kaž wrobl w pšeńcy –
жити у достатку (у фразеологізмі підкреслено цінність культури) та коза, улюбленою
стравою якої є капуста pušćić kozu do zahrodki (do kału) – дати комусь доступ до місця,
де він/вона може наживитися (у цьому фразеологізмі підкреслено образ території ви-
рощування цієї сільськогосподарської культури, яка символізує недоторканість приват-
ного). Доказом того, що капуста та територія її вирощування символізує недоторканість
приватного є також вираз do kała łazyć někomu – перевищувати свою компетенцію,
втручатися у чужі справи. Така конотація образу місця вирощування сільськогоспо-
дарських культур (полів, городів), на нашу думку, не є дивною, оскільки землеробство
традиційно було для селян основним джерелом продуктів харчування.
Остання важлива група фразеологізмів з сільськогосподарською тематикою вклю-
чає вирази з компонентом-назвою традиційного лужицького продукту харчування. Не-
від’ємним і основним продуктом харчування на столі кожного лужичанина є хліб: chlěb
a trěb – те, що є необхідним для життя, nuzne kaž wšedny (boži) chlěb – щось дуже
потрібне, без чого не можна обійтися. У свідомості носіїв верхньолужицької мови хліб є
символом будь-якої їжі: wšedny chlěb – повсякденна їжа. Заробіток у лужичан асо-
ціюється з хлібом (тобто людина заробляє собі на їжу), якщо у Лужиці людина працює
не за гроші, а дістає винагороду у вигляді їжі, у фразеології це називається za chlěb być –
працювати десь лише за харчування, без грошей. Таке саме значення має фразеологізм
z chlěba (z jědźe) być (słužić, dźełać). Хліб дається селянам важкою працею: ćežki chlěb
być – щось є нелегким, таким, що потребує великих зусиль. Через це він є чи не най-
ціннішим продуктом харчування. Його місце – на столі у помешканні людей і аж ніяк
не там, де живуть собаки: chlěb (kołbasy) w psyčej hěće (budźe) pytać – шукати щось
там, де цього не може бути. Хліб може бути як основною, так і додатковою стравою,
зокрема його їдять зі смаженим м’ясом: tučnu pječeń bjez chlěba jěsć – займатися мар-
нотратством, жити неекономно. Здатність їсти хліб є для лужичан своєрідним міри-
лом людських можливостей. Про того, хто це мірило перевищує, говорять wjace móc
hač chlěb jěsć – вміти чаклувати, бути дуже розумним. Якщо хтось заборгував комусь,
про цю особу кажуть, що вона пече з’їджений хліб: zjědźeny chlěb pjec – ‘бути комусь
винним’. Дещо непрозорою є мотивація фразеологізму zajeći chlěb – ‘бутерброди, які
приносять з роботи або з дороги додому дітям’. Можливо, що коли батьки давали
дітям ці бутерброди, вони у жартівливій формі казали, що їх приніс заєць і звідси ви-
никла така назва.Сільськогосподарська тематика у фразеології верхньолужицької мови 285
Високу фразеоактивність має також компонент-назва іншої традиційної для лу-
жицького столу страви – ковбаси. У верхньолужицькій мові наявні фразеологізми, де
показано образ ковбаси як звичайного кулінарного виробу, так і вирази, у яких відо-
бражено культурологічне значення цієї страви. Два фразеологізми відображають форму
ковбаси та спосіб її приготуваня шляхом оброблення м’яса: do kołbasy stykać někoho –
легко, без особливих зусиль отримати перемогу над кимось, dołhe kołbasy bać někomu –
довго та нудно розповідати комусь про щось. Окрім людей, ковбасою люблять поласу-
вати деякі домашні тварини, зокрема коти: žwać kaž kocor kołbasu – говорити дурниці
протягом довгого часу і, з іншого боку, ковбасу неможливо знайти у собачій буді: chlěb
(kołbasy) w psyčej hěće (budźe) pytać – шукати щось там, де цього не може бути. Ковбаса,
окрім своїх кулінарних функцій, слугує також своєрідною грошовою одиницею: płaćić
kołbasu z kołbasu – відповідати комусь тим самим, таким самим вчинком, ставленням.
Низка верхньолужицьких фразеологізмів з компонентом kołbasа мають культурну моти-
вацію і пов’язані з лужицькими кулінарними традиціями. Особливою подією у житті
сільського населення є день, коли забивають свиню і зі свинини роблять ковбасу. З цією
традицією також пов’язано декілька фразеологізмів. Коли хтось приходить у цей день і
просить ковбасу, про нього кажуть kołbasu (kołbasy)stonać – просити ковбасу підчас за-
колювання свині. Страви, які подають гостям у цей день, мають назву wulka kołbasa –
частування з приводу забиття свині.
Сільськогосподарська фразеологія є важливим складником фразеології верхньолу-
жицької мови. Саме вона є цінним матеріалом, на основі якого можна відтворити особ-
ливості ведення традиційного сільського господарства лужичанами. Тематичні групи
фразеологічних одиниць, які потрапили до аналізу, засвідчили, що більшість образів,
вміщених у них, можна поділити на дві групи:
1) об’єкти корисні, необхідні для ведення господарства. До цієї групи належать
образи артефактів-знарядь праці та образ коня як робочої тварини. Неправильне, невмі-
ле поводження зі знаряддями праці та з робочою твариною викликає у носіїв верхньо-
лужицької мови сміх;
2) об’єкти-символи багатства, які необхідно оберігати з метою збереження добробу-
ту. Неспроможність створити безпечне середовище для символів багатства та неспро-
можність вберегти їх від зазіхань зловмисників, які шукають для себе джерело легкої
наживи, є ознакою недбалості, яка може призвести до їхньої втрати і сприймається лу-
жичанами негативно.
______________________
1. Івченко А. Образ коня у верхньолужицькій фразеології // Питання сорабістики. Львів;
Будишин, 2006. С. 147–152.
2. Івченко А. Образ кота у фразеології верхньолужицької мови // Lětopis 52 (2005) 2.
S. 97–102.
3. Івченко А. Образ собаки у фразеології верхньолужицької мови / Питання сорабістики.
Львів; Будишин, 2005. С. 147–155.
4. Івченко А. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків, 1996.
5. Івченко А. Вёльке C. Верхнелужицкий фразеологический словарь = Hornjoserbski fraseologiski słownik = Obersorbisch Phraseologisches Wörterbuch. Budyšin, 2004.
6. Подюков И. Народная фразеология в зеркале народной культуры. Пермь, 1990.
7. Телия В. Русская фразеология: Семантический, прагматический и лингвокультурологи-
ческий аспекты. М., 1996.
8. Толстой Н. Язык и культура (некоторые проблемы славянской этнолингвистики) –
Русский язык и современность. Проблемы и перспективы развития русистики. Всесоюзн. научн.
конф. М., 1991. С. 5–22.286 Олександр МОТОРНИЙ
9. Ужченко В. Авксентьев Л. Українська фразеологія. Харків, 1990.
10. Bartmiński J. Panasiuk J. Stereotypy niektórych narodowosći // Encyklopedia kultury polskiej
XX wieku. T. 2. Współczesny jęnzyk polski. Wrocław, 1993. S. 379–381.
11. Radyserb-Wjela J. Přisłowa a přisłownе hrónčka a wusłowa hornjołužiskich serbow / Sorbische Sprichwörter, Sprichwörtliche redensarten und wendungen Radyserb-Wjela J. Budyšin, 1997.
12. Wölkowa S. Hornjoserbska frazeologija a idiomatika // Naša maćeršćina 11/12. Budyšin, 1999.
S. 110–134.
THE AGRICULTURAL MODE OF LIFE
IN THE REFLECTION OF UPPERSORBIAN PHRASEOLOGY
Olexandr MOTORNYY
The Ivan Franko National University in Lviv,
The Department of Slavic Philology,
Universytetska st., 1, 79000 Lviv, Ukraine,
tel. (0038 032) 239 47 70, e-mail: loki707@rambler.ru
The article deals with the problem of Uppersorbian traditional agricultural mode of
life in reflection of phraseology. Three thematic groups have been studied within the
article: agricultural artifacts, agricultural plants, animals and and traditional food. The
article is written on the basis of newest phraseological vocabularies.
Key words: phraseology, phraseological unit, language world-picture, agriculture,
Uppersorbian language.
СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННАЯ ТЕРМИНОЛОГИЯ
ВО ФРАЗЕОЛОГИИ ВЕРХНЕЛУЖИЦКОГО ЯЗЫКА
Олександр МОТОРНЫЙ
Львовский национальный университет имени Ивана Франко,
кафедра славянской филологии,
ул. Университетская, 1, 79000 Львов, Украина
тел. (0038 032) 239 47 70, e-mail: loki707@rambler.ru
В статье рассмотрено отражение во фразеологии особенностей ведения лужича-
нами сельского хозяйства. Лужицкое население до середины XIX века традиционно
было сельским, что нашло свое отражение во фразеологии. В круг анализа фразео-
логии с сельскохозяйственной тематикой попали такие тематические группы ФО:
названия сельскохозяйственных артефактов, народной одежды, растений, сельскохо-
зяйственных животных и традиционных блюд. Исследование проведено на материа-
ле фразеологизмов, зафиксированных в новейших фразеологических словарях.
Ключевые слова: фразеология, фразеологическая единица, сельское хозяйство,
языковая картина мира.
Стаття надійшла до редколегії: 03.11.2008
Прийнята до друку: 25.12.2008

Категорія: ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.