Степан Мишанич. Фольклористичні та літературознавчі праці: Том 1.

Григорій ДЕМ’ЯН ФУНДАТОР СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ НА ДОНЕЧЧИНІ (Слово про Автора) Вступ

Бойківська частина України здавна славилася тим, що дала націо­
нальній історії та культурі сотні визначних діячів. Багато з них були
вихідцями із Закарпаття. Протягом останніх трьох десятиріч упевнено
до цієї славетної когорти ввійшов і вчсний-фольклорист, доктор філо­
логічних наук, професор Донецького національного університету Сте­
пан Мишанич’.
Та доволі рідко трапляється так, щоби існувала настільки значна
невідповідність між внеском видатного вченого в національну культуру
і обсягом друкованої життєписної та історіографічно-узагальнюючої
інформації про його творчий доробок. Але саме така ситуація на початку
XXI сторіччя продовжує панувати навколо цього українського фольк­
лориста. Головною причиною такого стану, очевидно, є звичайна непово­
роткість багатьох тих людей із його близького і дальшого оточення,
яким просто не спадало на думку, що й нові наукові надбання та їх
творців треба вивчати й популяризувати.
Досі лише закарпатський фольклорист Іван Хланта опублікував
односторінкову інформацію про життя і діяльність ученого та подав 21
бібліографічну нотатку, присвячену його друкованим працям2. Та стан із
вивченням творчого надбання С.Миїианича такий, що й цьому сумлінно­
му вченому не вдалося уникнути непоодиноких неточностей і пропусків.
Що ж до енциклопедичної літератури, то чи не єдиним довідко­
вим виданням, яке дуже лаконічно інформує про нього, є «Українська
літературна енциклопедія»’. Але й там хтось із редакторів явно переста­
рався і майже втроє необгрунтовано скоротив надіслану автором цього
нарису статтю про вченого. А от ледь-ледь обширніші біографічні відо­
мості про Степана Мишаничата його братів і сестер спромоглися надру­
кувати хіба місцеві газети «Радянська Верховина» в містечку Міжгір’ї
Закарпатської області (на батьківщині вченого)4, «Молодь Закарпаття»5
і «Новини Закарпаття» в Ужгороді1′, київська «Правда Украиньї»7, а на
Сході України — «Донеччина»8. Та все цс лише окрушини, переважно з
типовою для періоду російської окупації заполітизованістю, за незначни­
ми хіба винятками.
Важливу справу зробив один із провідних бібліографів сучасної
України Мирослав Мороз зі Львова, який сумлінно призбирував інфор­
мацію про публікації Степана Минтанича та друковані відгуки на них.
У своїй фундаментальній «Бібліографії українського народознавства у
491 Григорій Дем ‘ян
3-х томах» він цілком умотивовано виділив Степана Мишанича як виз­
начну наукову особистість у національній фольклористиці, але з літера­
тури про нього зміг подати тільки одну публікацію в газеті «Друг
читача»9.
Значно краща ситуація з відгуками та рецензіями на друковані
праці вченого. Приємно, що мова про них ґрунтовно і кваліфіковано
велася і на сторінках української преси10, і в інших країнах». Вагому
частину науково-дослідницьких фольклористичних праць та літератури
про вченого і його друковані матеріали назвав у згаданій вище бібліог­
рафії Мирослав Мороз. Загалом там присвячено вченому 37 позицій.
Окрім його праць12, названо й вісімнадцять публікацій про нього, з них
шістнадцять рецензій1», один бібліографічний матеріал, що є розділом
праці [.Хланти «Літературне Закарпаття у XX столітті»’4 та короткий
огляд життя і наукової діяльності С.Мишанича15.
На щастя, цим далеко не вичерпується література про вченого.
Невеликі, але, як правило, дуже вагомі згадки з оцінками та використан­
ням його наукових праць зустрічаються в багатьох публікаціях різних
дослідників16, в тому числі й авторефератах кандидатських і докторсь­
ких дисертацій’7. Але всі вони є тільки початковими спробами осмис­
лення наукової діяльності вченого, переважно ж її окремих періодів чи
важливіших досліджень.
Із матеріалів мемуарного типу дуже цінною для висвітлення життя
і діяльності вченого є його автобіографічна розповідь «Я вибрав науку»,
яку вдалося записати на магнітофонну стрічку 21 червня 2001 року в
Донецьку. її доповнюють свідчення провідного вченого Інституту украї­
нознавства ім. І.Крип’яксвича НАМ України Василя Гориня зі Львова,
студентки Донецького національного університету Ірини Володарської.
Незамінні штрихи до життєпису вченого містять його листи до
близьких знайомих та колегу фольклористичній праці. Доступну части­
ну з них використано і в цьому нарисі.
Отже, є певна база. А потреба в підготовці та оприлюдненні хоча б
короткого, хай і далеко не всеохопного узагальнюючого життєпису цієї
визначної особистості української науки відчувається давно. Вона на­
зріла. І прекрасною нагодою для того є його ювілей, пов’язаний із 65-
річчям з дня народження, із 10-річчям праці в Донецькому національному
університеті. Тим більше, що про вченого уже зараз молена написати
обширне монографічне дослідження.
Пропонована стаття є частиною обширнішого нарису, робота над
яким продовжується. Зокрема, враховуючи можливості обсягу публі­
кації, зовсім пропущено підготовлений уже розділ «Родинне село та його
околиці», всі інші подаються зі значними скороченнями.
Тут же треба сказати, що народився Степан Мишанич 14 серпня
1936 року в селі Ляховець (тепер Лісковець) Міжгірського району
492
Слово про Автора
Закарпатської області. Етнографічно ця місцевість належить до цент­
ральної частини Бойківщини..

Категорія: Степан Мишанич. Фольклористичні та літературознавчі праці: Том 1.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.