Степан Мишанич. Фольклористичні та літературознавчі праці: Том 1.

5. Праця в наукових експедиціях

Як під час роботи в ІМФЕ АН УРСР, так і після переїзду в
Донецьк, учений у перші роки своєї діяльності спочатку в ролі учасни­
ка, а згодом організатора і керівника, результативно працював у науко­
вих експедиціях до різних регіонів України та Російської Федерації.
Про роботу учасників кількох експедицій на Волинському Поліссі
в 1975-1976 роках фольклорист ґрунтовно познайомив читачів журна­
лу «Народна творчість та етнографія» відразу за свіжими слідами в
обширній статті не стільки звітного, як науково-аналітичного характе­
ру»9. Окрім наукових співробітників відділу фольклористики ВМФЕ
АН УРСР О.Дея, В.Бойка, С.Миїпанича і И.Федаса, туди їздили та­
кож студенти Київського педагогічного інституту ім. О.М.Горького
(тепер Національного педагогічного університету ім. М.Драговамова).
На теренах Житомирської, Рівненської та Волинської областей збира­
лися матеріали для багатотомної серії «Українська народна творчість»,
нагромаджувалися відомості про сучасні фольклорні процеси, взаємо­
дію усної словесності з художньою самодіяльністю120, значення сімейної
співочої традиції121. Автор названої статті і учасник наукових подоро­
жей повідомляв, що того разу «для експедиційного записування найб­
ільший інтерес становили не окремі виконавці, а зіспівані групи,
колективи із усталеним репертуаром, манерою співу, своїм керівником
та виводчицею»122.
Як і багато інших українських вчених, Степан Мишанич викорис­
товував своє перебування в експедиціях також для виявлення і підтримки
місцевих збирачів фольклору та ентузіастів краєзнавчої роботи. Про
одного із таких подвижників — Лсона Пучковського із села Літовеж
Іваничівського району Волинської області — він розповів і в розгляду­
ваній етапі ш-.
Як приклад результативності, актуальності і високого рівня нау­
кової організації такої роботи можна взяти експедицію, проведену влітку
1991 року на Зелений Клин. Степан Мишанич був її ініціатором, органі­
затором і керівником. До складу ввійшла група наукових працівників
ІМФЕ АН УРСР та його тодішнього Львівського відділеня (з 5 лютого
1992 року ~ Інституту народнознавства НАН України) Степан Миша­
нич (керівник), Григорій Дем’ян, Галина Довженок, Василь Сокіл та вчи­
телька Мотря Мишанич. У Владивостоці до української групи приєдналася
Наталя Леонова з Новосибірської консерваторії. Разом із українською
групою працювали фольклорист Володимир Василевич та етнограф Ігор
Каращенко з Білоруської Академії наук. Вони фіксували пам’ятки ду­
ховної та матеріальної культури своїх краян-переесленців на Далекий
Схід. Тривала експедиція від 5 липня до 12 серпня 1991 року.
519 Григорій Дем’ян
Кошти на цей важливий захід завдяки старанням організатора
експедиції виділили Всеукраїнська музична спілка, ІМФЕ АН УРСР і
його Львівське відділення, а також Українське товариство охорони пам­
‘яток історії та культури.
У свій час відомий дослідник Українського Далекого Сходу Іван
Світ доводив, що загальна площа Зеленого Клину займає 2 мільйони
100 тисяч квадратних кілометрів12″. Багато мешканців теперішніх При­
морського і Хабаровського країв, Амурської, Камчатської і Сахалінської
областей, які, власне, і складають територію, відому і там, і в нас, як
Зелений Клин, Другою Україною.
Першими нашими поселенцями, які почали освоювати цей край ще
в 1672 році, були гетьман Лівобережної України Дем’ян Многогрішний з
родиною та друзями. їх насильно вивезено до Нижньо-Селсгінська за роз­
порядженням російського царя, по суті, як політичних засланців. Така прак­
тика продовжувалась і пізніше. І Цойно в другій половині ХІХ ст. починається
формально добровільна масова еміграція українців на Зелений Клин і
його великомасштабне освоєння. І Іс продовжувалося і в XX ст.
Наприкінці сорокових років російські більшовики знову насиль­
но відправляють туди сім’ї українських повстанців-націоналістів із Га­
личини та Волині. Деяка частина наших співвітчизників виїжджала в ці
краї 3 окупованої рідної землі аж до другої половини 1980-х років
включно.
Тривалий час українські емігранти і засланці намагалися органі­
зовано працювати для збереження своєї національної ідентичності, ство­
рювали різні товариства, засновували рідномовні школи і газети. Після
повалення царизму в Росії вони розпочали створювати тут свою націо­
нальну державність і навіть формувати власне військо, прагнучи об­
‘єднатися з матірними землями.Та все цс зупинила і знищила чорна чума
російсько-більшовицького терору і нечуваної за масштабами та послідов­
ністю насильницької асиміляції. На жаль, цей ганебний процес російщення
продовжується й зараз. Переконливим підтвердженням такого прикрого
висновку стали й матеріали, які зібрали учасники української групи
експедиції в сорока населених пунктах Зеленого Клину.
А до них належать у Приморському краї міста і селища міського
типу Владивосток, Великий Камінь, Далскорічснськ, Чугуївка; села Були-
га-Фадєєво, Сальське, І Іовогроїцьке, Стрітинка, Самарка, Оріховс, Много-
удобне, Кам’янка, Павлівка, Любитівка, Лазо, Соколівка, Всдснка,
Рождсствсика; в Хаборовському — місто Хабаровськ, селище міського
типу Псреяславка, села Соколі вка, Киїнськ, Чорняєво, Бичова, Кия, Пруд-
ки, Катсршюславка, Марусино, Сита, Георгіївна, Дормидоитівка, Святогі-
р’я, Кам’янсць-Подільське, І В Амурській області — місто Константинівка,
села Новотроїцьке, Верхня Полтавка, Нижня Полтавка, Зіньківка, Орлів-
ка і Ново-Петрівка.
520
Слово про Автора
Всього зафіксовано на магнітофонну стрічку понад одну тисячу
українських народних пісень різних жанрів, окремі зразки інструмен­
тальної музики та загальним обсягом на солідний том фольклорної про­
зи і життєписно-мемуарних матеріалів. Наукову вартість мають і сотні
світлин.
Подружжя Мишаничів під час експедиції працювало в таких насе­
лених пунктах, як Самарка Чугуївського і Оріховс Далскоріченського
районів Приморського краю; Зіньківка і Верхня Полтавка Констяптипі-
вського району Амурської області; Псреяславка, Святогір’я і Кам’янець-
Подільськс району ім. Лазо Хабаровського краю125.
Окрім безпосередньої збирацької роботи Степан Мишанич відпо­
відально і турботливо ставився й до влаштування побутових умов для
учасників експедиції, відповідно спрямовував роботу кожного науковця,
визначав географію записів тощо. При цьому з властивою йому увагою
завжди вислуховував і належно враховував міркування фольклористів.
Такими ж результативними для української науки були й інші
експедиції вченого..

Категорія: Степан Мишанич. Фольклористичні та літературознавчі праці: Том 1.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.