ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

МИХАЙЛО ШКІЛЬНИК ПРО ПРОБЛЕМНЕ ВИВЧЕННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКА В ШКОЛІ — Володимир Пілецький

Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра української мови,
вул. Університетська, 1/234, 79602, Львів, Україна,
тел.. (80 322) 239 47 17
У статті проаналізовано ті основні проблемні ситуації, які Михайло Шкільник
рекомендував створювати на уроках під час вивчення дієприкметника в школі.
Ключові слова: Михайло Шкільник, активний дієприкметник, пасивний
дієприкметник, вивчення в школі, проблемна ситуація.
Якби мене запитали, чого я найбільше навчився в Михайла Шкільника, я б без
вагань відповів одним словом: запитувати. На кожній лекцій, по-педагогічному
майстерно і по-людськи щиро, він учив нас розпитувати мовний світ про його
таємниці. На все життя запам’ятав я часто повторюваний один із улюблених
Шкільникових класичних педагогічних імперативів: якщо в голові учителя туманно,
то в голові учня темно. У наших студентських головах учитель повсякчас розвіював
туман незнання і невміння використовувати вже набуті знання. Особливо
педагогічний хист М. Шкільника виявлявся в створенні проблемних ситуацій під час
пояснення складних граматичних тем на уроках української мови в школі. До таких
належить і вивчення дієприкметника, чіткі методичні поради щодо методики
викладання якого в сьомому класі подано в класичній методичній монографії,
присвяченій проблемному вивченню частин мови в школі [1, с.103 — 112].
Учитель крок за кроком запитує. І саме запитання створюють проблемні ситуації.
Перше, про що педагог рекомендує запитати учнів, — це те, що є спільного між
словами жовтий і пожовклий і до якої частини мови належить кожне. Якщо
частиномовна належність лексеми жовтий в дітей не викликає сумнівів (це
прикметник), то питання про частиномовний статус другої (пожовклий) вже створює
проблемну ситуацію.. Адже за наявності спільного роду, числа і відмінка в обох слів
і спільного запитання який, друге (пожовклий) водночас вказує не просто на ознаку
предмета, а на таку ознаку, яка має стосунок до часу (такий, що пожовкнув). Так
підводиться дітей до усвідомлення проміжної форми, що має властивості
прикметника і дієслова і яку називаємо дієприкметником.
Пізніше учням запропоновано виявити ознаку в часі, яку приписуємо суб’єктові і
об’єктові дії. Дуже важливим, на думку Михайла Шкільника, перед поясненням
різниці між активними і пасивними дієприкметниками з’ясувати значення слів
активний і пасивний і підібрати синоніми до кожного. По доборі синонімів
(активний – діяльний, енергійний, такий, що проявляє свою думку, дає різні
пропозиції; пасивний — бездіяльний, байдужий до того, що діється навколо нього)Володимир Пілецький
_________________________________________________________________________________
336
учні самі переконуються, що ці слова мають протилежні значення, тобто вони
антоніми.
Далі передбачено ряд завдань на розрізнення активних і пасивних
дієприкметників. І тут на особливу увагу заслуговують вправи на мовні
перетворення. У такому разі методист рекомендує від поданих у реченнях дієслів
утворити дієприкметники, які б пояснювали відповідні іменники, і записати
новоутворені словосполучення. В одній вправі подано такі речення: поле, що синіє;
пшениця, що достигає, комбайнер, що працює (наслідки перетворень: синіюче небо,
достигаюча пшениця, працюючий комбайн); в другій – поле, що його засіяли; зерно,
що його прочистили; трактор, що його відремонтували (засіяне поле, прочищене
зерно, відремонтований трактор). (У реченнях з об’єктом дії звертає на себе
особливу увагу сполучний засіб що його: у 80-ті роки ХХ століття, коли
опубліковано аналізовану методичну працю, у підрядних означальних цю класичну
українську словосполуку всуціль замінювали займенником який). Школярі самі
висновують, що активні дієприкметники вказують на ознаку предмета, який діє сам,
а пасивні – на ознаку предмета за дією, що спрямована на нього.
Наступний крок, який за рекомендацією Михайла Шкільника роблять діти, — це
виявлення структурних типів основ, до яких приєднуються суфікси активних
дієприкметників теперішнього і минулого часу. І тут же створюється проблемна
ситуація: від дієслів відпочивати, чорніти, лежати, почорніти, змокнути
запропоновано утворити всі можливі дієприкметники активного стану теперішнього
чи минулого часу. Так виробляється не тільки мовне чуття дитини, а й її граматична
спостережливість. Бо цілком обґрунтованими є подальші запитання про те, чому від
одних дієслів можна творити тільки активні дієприкметники теперішнього часу, а від
інших – минулого. Семикласники самі здогадуються, що активні дієприкметники
обох часів об’єднує те, що їх творимо від неперехідних дієслів, а роз’єднує те, що
активні дієприкметники теперішнього часу творяться від дієслів недоконаного виду
(бо дієслова теперішнього часу не мають форм доконаного виду), а дієприкметники
минулого часу – переважно від спрефіксованих дієслів доконаного виду (тому
відпочиваючий, чорніючий, лежачий, з одного боку, і почорнілий, змоклий – з
другого). На виявлення видової і структурної різниці твірних слів для активних і
пасивних дієприкметників теперішнього та минулого часу спрямована також
пропозиція утворити активні дієприкметники від пар безпрефіксних і префіксальних
неперехідних дієслів: чорніти – почорніти, мокнути – змокнути, темніти –
потемніти. Крім того, таке завдання, хоч і без називання термінів, передбачає
формування у школярів уміння розрізняти дієслівні основи теперішнього і минулого
часу.
Незважаючи на повсякчасне пропагування активних дієприкметників
теперішнього часу у 80-ті роки минулого століття, коли підготовлено до друку і
опубліковано монографію про проблемний підхід до вивчення частин мови, Михайло
Шкільник твердо стояв на позиціях обмеженого використання активних
дієприкметників теперішнього часу в сучасній українській літературній мові: такі
віддієслівні форми педагог рекомендував учням уживати тільки в препозиції до
іменника, а не в постпозиції до нього, особливо в складі дієприкметникового
звороту. Тому він учив дітей розрізняти конструкції плуг, що оре землю/ орючий плуг
і словосполуки на взірець плуг, орючий землю, наголошуючи, що в нашій мові
активний дієприкметник, утворений від неперехідного дієслова або від перехідного,
вжитого в значенні неперехідного, доречно вживати тільки в препозиції до іменника. Михайло Шкільник про проблемне вивчення дієприкметника…
_________________________________________________________________________________
337
Конструкції ж з дієприкметником, що походить від перехідного дієслова і керує
іменником у знахідному відмінку (плуг, орючий землю), перебувають, на думку
вченого, поза межами літературної норми.
Узагальнення вивченого про творення обох форм активних дієприкметників
підсумовано в таблиці, в якій чітко вказано на подібне і відмінне в творенні активних
дієприкметників теперішнього і минулого часу: обидві форми творяться від
неперехідних дієслів (а активні теперішнього часу ще й від перехідних, ужитих у
неперехідному значенні), але твірними для перших є основи третьої особи множини
теперішнього часу, для других — основи неозначеної форми спрефіксованих дієслів.
Черговим проблемним є питання про те, чи від усіх дієслів можна творити
дієприкметники пасивного стану минулого часу. І знову вчений іде від прикладів.
Він пропонує школярам визначити, чи перехідними є дієслова вирощувати,
проростати, викопати, стояти, зв’язати. Далі учні з’ясовують вид названих
дієслів. Наступним кроком є творення від названих дієслів пасивних дієприкметників
минулого часу. Врешті-решт школярі самостійно роблять такий висновок: пасивні
дієприкметники минулого часу творяться тільки від перехідних дієслів недоконаного
і доконаного виду. Тому пасивні дієприкметники від трьох названих перехідних
дієслів утворити можемо (вирощувати – вирощуваний, викопати – викопаний,
зв’язати – зв’язаний), бо вони перехідні, а від дієслів проростати і зв’язати – ні, бо
вони неперехідні.
Закріпити здобуті знання методист пропонує за допомогою ще одного завдання:
утворити пасивні дієприкметники від дієслів завершувати, нагороджувати,
відбудовувати, описувати, нагріти, шити, виконати, обговорювати, кроїти,
стиснути, привезти, прикрашувати, скосити, розчинити. Така вправа, однак, не
тільки переконує учнів у тісному зв’язку перехідності твірного дієслова і пасивного
дієприкметника, а й перекидає місточок до наступної проблемної ситуації – вибору
суфікса залежно від характеру твірної основи. Через це цілковито доречною
видається ще одна підсумкова таблиця, проілюструвати яку прикладами доручено
самим дітям: їм слід від кожного з трьох структурних типів твірних дієслівних основ
утворити пасивні дієприкметники минулого часу. Першу групу твірних слів
складають дієслова І дієвідміни, до основ яких додають суфікси –н-, -т-, другу –
дієслова ІІ дієвідміни та дієслова І дієвідміни, що перед – ти мають приголосний, і до
їх основ додають суфікс –ен-, а третю групу становлять дієслова з односкладовим
коренем та кінцевими голосним і, и, у, а або приголосним р, до основ яких додаємо
суфікс –т-. Не забуває вчений і про звукові зміни в основі твірного дієслова,
пропонуючи дітям визначити зміни, що внаслідок творення пасивних
дієприкметників минулого часу відбуваються в основах твірних дієслів колотити,
пороти, горнути, сунути, тягнути, примусити, змусити.
Останнім, врешті-решт, є проблемне запитання про те, чи бувають в сучасній
українській мові пасивні дієприкметники теперішнього часу. На ряді прикладів
педагог прагне схилити учнів до думки про те, що в значенні теперішнього часу
інколи можуть використовуватися тільки ті пасивні дієприкметники минулого часу,
які утворені від дієслів з основами з суфіксами –ува-, -овува- (Вирощувана нами
пшениця проростає добре), хоч такі дієприкметники з суфіксом –н- переважно
вживаються в значенні минулого часу (Вирощуваний вченими-агрономами новий
сорт пшениці вимагав багато дослідів). (Обидва приклади М.Шкільника. — В.П.) .
Логічним вислідом створюваних упродовж вивчення дієприкметника
проблемних ситуацій є два види підсумкових вправ: твір-опис в художньому стилі Володимир Пілецький
_________________________________________________________________________________
338
«Яблука доспіли» з використанням дієприкметників, утворених від дієслів
почервоніти, жовтіти, дозріти, пригнути (до землі), виростити, зірвати,
поскладати, зберегти, і диктант, що по його написанні спочатку необхідно вказати,
до якого стилю мови належать подані речення, а потім поставити спочатку питання
до дієприкметників, далі від них — до слів, що пояснюють ці дієприкметники, і
з’ясувати роль дієприкметників у реченнях.
_______________________________________________________
1. Шкільник М. М. Проблемний підхід до вивчення частин мови. К.: Радянська
школа, 1986. 136 с.
MYKHAILO SHKIL’NYK ABOUT PROBLEMATIC STUDYING OF THE
PARTICIPLE AT SCHOOL
Volodymyr Pilets’kyi
Ivan Franko National University of Lviv,
The Ukrainian-language department, 1/234,
Universytets’ka Str., 79602 Lviv, Ukraine,
phone.: (80 322)23947 17
The article is devoted to the main problematic situations Mykhailo Shkil’nyk has
suggested in studying of the participle at school .
Key words: Mykhailo Shkil’nyk, participle І, participle ІІ, studying at school,
problematic situation.
МИХАЙЛО ШКИЛЬНЫК О ПРОБЛЕМНОМ ИЗУЧЕНИИ ПРИЧАСТИЯ В
ШКОЛЕ
Владимир Пилецкий
Львовский национальный университет имени Ивана Франко,
кафедра украинского языка,
ул. Университетская, 1/234, 79001 Львов, Украина,
тел.: (80322)239 47 17
В статье проанализированы те главные проблемные ситуации, которые Мыхайло
Шкильнык предлагал создавать на уроках при изучении причастия в школе.
Ключевые слова: Мыхайло Шкильнык, действительное причастие, страдательное
причастие, изучение в школе, проблемная ситуация.
Стаття надійшла до редколегії 2. 11. 2009
Прийнята до друку 20. 01. 2010

Категорія: ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.