Степан Мишанич. Фольклористичні та літературознавчі праці: Том 1.

7. Особиста бібліотека

Виважене захоплення україністичною літературою було тим пер­
шим видом діяльності Степана Мишанича, який викликав у мене і щиру
повагу, і високу довіру. Зрештою, так майже завжди буває, що найкраще
пізнаєш внутрішній світ людини за її домашньою книгозбірнею. А вона в
Степана Мишанича особлива. Головна частина літератури, певна річ, сто­
сується фольклористики, літератури та інших галузей української куль­
тури. Серед його книг дуже багато раритетів. На їх придбання вчений
ніколи не шкодував коштів. Міг за такою книгою їхати навіть на проти­
лежний кінець України.
Літературна класика представлена кращими виданнями творів Та­
раса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Богдана Лепкого, Олександ­
ра Олеся, Юрія Фсдьковича, Ольги Кобиляпської, Папька Куліша, Михайла
Старицького, Василя Стефаника, Степана Руданського, Бориса Грінчснка,
Павла Грабовського, Івана Нечуя-Левицького, Осина Маковея, Спиридона
Черкасенка, Данила Мордовця, Панька Куліша, Остапа Вишні, Богдана
Кравціва, Максима Рильського, Олександра Довженка, Василя Ґренджі-
Донського, Бориса Антоненка-Давидовича, Ліни Костенко, Василя Стуса,
1 Іетра Окунця, Івана Чендся та багатьох інших.
На полицях домашньої книгозбірні вченого — серійні видання
«Бібліотека української літератури», «Бібліотека «Карпати», «Бібліотека
поста», «Бібліотека української класики «Дніпро», «Перлини світової
літератури», «Записки НТШ», література античних Греції і Риму тощо.
Старається не пропустити жодної серйозної публікації з фольк­
лористики. Досі придбав велику кількість дотичних видань XIX — XX
століть. Із важливіших публікацій цієї тематики поряд із оригінальними
522
Слово про Автора
виданнями Павла Чубинського, Якова Головацького, Олександра І Іоіебні,
Бориса Грінчснка, Володимира Гнатюка, Климента Квітки, Філарега Ко-
лесси Володимира Шухевича та багатьох інших можна назвати багато­
томні серії «Етнографічний збірник», «Матеріяли до українсько-руської
етнології», «Українська народна творчість», «Бібліотека української усної
народної творчості», «Українські народні пісні в записах письменників»,
«Бсларуская народная творчасць», «Максдонски фолклор», «Бт>лгарска
народна поззия и проза в седем тома», «Српске народне цісеме / Скуп­
но их и на сви)ст издао Вук Стсф. Карацип», «Гуцульщина» Володимира
Шухевича тощо. Такими колекціями володіють хіба найбільші книгозбірні
України.
Особливою увагою вченого користується література про голодо­
мори 1921-23, 1932-33 та 1946-47 років на Україні, організовані російсь-
ко-більшовицькими окупантами. Із важливіших праць названої тематики
дослідник має під руками «33-й: голод. Народна книга-меморіал» (К.:
«Рад. пис», 1991. -583 с); «Чорна книга України: Збірник документів,
архівних матеріалів, листів, доповідей, статей, досліджень, есе / Упоряд­
кування, редагування, макетування та коректура книги Федора Зубанича.
( К.: Видавничий центр «Просвіта», 1998. — 783 с); «Колективізація і
голод на Україні. 1929-1933: Збірник документів і матеріалів. Друге
видання стереотипне (К.: Наук, думка, 1993. — 733 а).
Поруч із творами Михайла Грушсвського, Миколи Костомарова,
Михайла Драгоманова — збірники документальних історичних джерел в
упорядкуванні Володимира Сергійчука «Українська соборність: Відрод­
ження українства в 1917-1920 роках» (К.: Українська Видавнича Спілка,
1999. — 412 с); «Погроми в Україні: 1914-1920. Від штучних стерео­
типів до гіркої правди, приховуваної в радянських архівах» (К.: Вид-во
ім. Олени Теліги, 1998. — 543 с); «Етнічні межі і державний кордон
України» (Тернопіль: Книжково-журнальпс видавництво «Тернопіль», 1996.
— 184 с); двотомник Івана Біласа «Рспресивно-каральна система в Ук­
раїні 1917-1953» ( К.: «Либідь»-«Військо України», 1994. — Кн. Перша.
— 425 с; Кн. друга. — 685 с).
Спеціально дбає про бібліографічну літературу, особливо ту, яка
повністю чи частково стосується фольклористики. Із рідкісних видань,
до того ж захованих вислужниками окупаційного режиму до так зва­
них спецфондів, вчений придбав «Бібліографію літератури з українсько­
го фольклору» Олександра Андрієвського (1869-1930). Щиро радів, коли
одержував потрібну для нього книгу. В листі до автора цього нарису 15
серпня 1989 року писав: «Дуже вдячний Тобі за бібліографію «Зорі», то
безтпнне видання!»128
Живе за правилом: «Добру людину не випускай із хати без цінної
книги». Лише перелік книг, які вчений подарував мені, до початку 1989
року звичайному сільському вчителеві, зайняв би далеко не одну сто-
523 Григорій Дем’ян
рінку. 1 то були переважно рідкісні видання, які в умовах провінції
придбати було майже неможливо.
Звичайно, що тоді й відвідувачі намагаються віддячувати йому
там же.
Сам учений про позанаукові зацікавлення розповідає: «Багато із
своїх ранніх захоплень залишилося в минулому. Єдине, що мене хвилює
донині, так цс інтерес до книг. Маю з того велику радість. Не можу
пройти повз цікаву книгу, і хоч дома все забито книгами, я приношу все
нові і нові. Причому з самого початку я не мав якогось чіткого орієнти­
ру — фольклористики, чи літератури, чи історії літератури. Я збирав всю
філологію: і фольклористику, і українську, і російську класику, і зарубі­
жну класику, літературознавство, книги з мистецтва та ін..
Зарубіжну класику я передав зараз онукам, велику кількість ук­
раїністики. І тут десь у мене біля п’яти тисяч. Ну, але сам бачиш, —
тіснота, але приємна тіснота. Майже як у тебе.
У мене надзвичайно багато раритетів. Рідкісних книг. Найдавніша
книга в мене з XVII століття. Цс богослужебна книга «Четьї-міпсї» з
XVII століття, написана церковнослов’янською мовою. Практично я її
врятував від загибелі. Коли я був в експедиції в Закарпатті, мені книгу
жінка принесла, сільська жінка, від якої я записував фольклор. Книга вся
мокра була, бо набралася вологи. А оцей папір товстий. Я потім сушив
листок за листком, думав, пропаде. Пі, врятувалася. Жінка великодушно
подарувала книгу мені: «Заберіть, бо у мене пропаде»,2й.
Зібрання книг не є закритим для дослідників. Звичайно, найбільше
ним послуговується сам учений та його дружина, часом викладачі кафед­
ри, студенти. Без підручної бібліотеки годі й думати про серйозну нау­
кову роботу, і особливо в умовах Донеччини. Але Степан Мишанич не
тільки не відмовляє колегам-дослідникам із міста, де він живе і працює,
позичити тс чи інше видання, але й сам часто пропонує. До того ж, не
тільки в Донецьку, чи раніпіе в Києві, але навіть львів’янам та ужгород-
цям. Звичайно, лише тим, які вміють цінувати книгу, берегти її і у визна­
чений час повернути. Отже, бібліотека діє і приносить користь національній
культурі України..

Категорія: Степан Мишанич. Фольклористичні та літературознавчі праці: Том 1.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.