ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ДЕЩО ПРО МЕТОДИКУ ВИОКРЕМЛЕННЯ АНТРОПОНІМІВ ІЗ ОЙКОНІМІЇ — Зоряна Купчинська

Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра української мови,
вул. Університетська, 1/234, 79602, м. Львів, Україна,
тел.: (80322) 964717
Деантропонімна ойконімія України послідовно представлена в основному кількома
загальнослов’янськими моделями (посесивні назви (на *-jь-, *-inъ, *ovъ/-evъ), патронімічні
назви (на *-itji), відродинні назви (на *-і). Виокремлення давніх антропонімів із архаїчної
ойконімії – методично складне завдання. Антропонімний матеріал, що прихований в ойконімії,
свідчать про давність таких онімних утворень, спільне слов’янське походження більшості з них,
про загальнослов’янські тенденції у назвотворенні, про спільні ареали не тільки ойконімії, але й
антропонімії.
Ключові слова: деантропонімна ойконімія, загальнослов’янські моделі ойконімів,
відкомпозити, відапелятиви, антропонімія.
Архаїчна ойконімія України приховує величезний пласт антропонімного матеріалу,
який у “чистому” вигляді не зберігся, однак представляє собою цікавий і недосліджений
перелік онімів, які свідчать про давність таких утворень, спільне слов’янське походження
більшості з них, про загальнослов’янські тенденції в назвотворенні, про спільні ареали не
тільки ойконімії, але й антропонімії. У загальнослов’янському ономастиконі сформувалися
стійкі закономірності чи тенденції, що базуються на певних засадах: значенні
ойконімотвірних, антропонімотвірних формантів, на значенні твірних основ онімів,
зрештою, законі ряду. Деантропонімна ойконімія України послідовно представлена в
основному кількома загальнослов’янськими моделями (посесивні назви (на *-jь-, *-inъ,
*ovъ/-evъ), патронімічні назви (на *-itji), відродинні назви (на *-і). Звичайно, і в інших
типах назв ми фрагментарно відслідковуємо антропонімікон, однак масово власні назви
людей представлені в тих ойконімах, які виникли за відповідних суспільно-історичних
умов, де основним у назвотворенні населеного пункту було увіковічнити власника,
засновника, нащадків родоначальника, голову родини (роду) тощо. Про відтворення
антропонімів із географічних назв є праці Д. Бучка [1], О. Купчинського [11], М. Худаша та
М. Демчук [18 ] та ін.
Зупинимося лише на одному з аспектів: деантропонімній ойконімії України з
indeklinabile компонентом. Про антропоніми типу “indeclinabile + nomen” уже писали
зарубіжні та вітчизняні ономасти: М. Карась [22], Я. Свобода [28 ], О. Суперанська [15],
М. Малєц [23], Т. Скуліна [27], М. Демчук [3], З. Купчинська [9, 10] та ін.
Предметом нашого зацікавлення є географічні назви з незмінюваними компонентами
на-, пере-. Методика опрацювання такого матеріалу – непроста. Важливим є чітко
розмежувати функції цих незмінюваних компонентів: на-, пере- могли виконувати роль
префіксів в одних випадках, а в інших – прийменників, які лексикалізувалися з іменником і,
зрештою, теж ставали префіксами. За допомогою префіксів поширювалися антропоніми, Дещо про методику виокремлення антропонімів …
_____________________________________________________________________________________
409
які були різного походження: відкомпозитні та відапелятивні. З уже готового
спрефіксованого антропоніма суфіксальним способом формувався ойконім. Аналізуючи
такий матеріал, ми зобов’язані опиратися на значення твірної основи географічної назви.
Однак є ойконіми, які виконували функцію орієнтирів (це явище рельєфно вимальовується
в сучасній мікротопонімії), тому вони теж можуть містити ці незмінювані компоненти. У
цих випадках варто пам’ятати, що такі географічні назви можуть походити: 1) на +
Дорожнів (Надорожнів, Тр, Бережанський, 1946, УкрАТП, 15; 1819, 1820, ЙФМ, 207;
1785, 1788, ЙФМ, 207) – прийменник додається до уже готового ойконіма (префіксальний
спосіб творення ойконіма); 2) на + ріг + ьj(е) – Нароже (Naroże, Брацлав,1606, ŽDz, XXI,
528, 541) (префіксально-суфіксальний спосіб творення); 3)пере + хід + ичі – переходичі
(люди, що переходять) – Переходичі (назва місця, де ці люди живуть) ( Переходичі, Рв,
Рокитнянський, 2001, ІСОУ, 245; 1946, УкрАТП, 1750; 1838, 1848 (1855), ВТК Вол., 9;
1492, Рев., 357-358) (семантичний спосіб творення).
Твірні основи ойконімів мають тісні зв’язки з давніми слов’янськими композитними
іменами, що збереглися в різних формах, а також широко представлені відапелятивні
назви.
1) Відкомпозити. Перебуваючи на периферії мови, онімний матеріал засвідчує
регулярні явища. Це дає можливість робити глибші висновки щодо всієї системи мови. До
регулярних належать композити в найширшому їх розумінні. В індоєвропейських мовах
ономастичні композити збереглися значно краще, ніж інші оніми, тому що вони
асоціювалися із відповідним соціальним рівнем і відображали типологію культурно-
історичного періоду у всіх індоєвропейських соціумах [16, с. 3]. До цієї групи методично
зараховуємо оніми, які містять компоненти складених назв, що репрезентовані не тільки в
українській антропонімній системі, а відомі в загальнослов’янському масштабі. Над
слов’янськими давніми двочленними назвами працювали: Ф. Палацький [26], Ф. Міклошич
[25], М. Морошкін [12], М. Тупиков [17], Т. Маретич [24], В. Ташицький [29], О. Селіщев
[14], О. Суперанська [15], І. Желєзняк [4, 5], П. Чучка [20, 21], Л. Гумецька [2], Р. Керста
[8], М. Худаш [19], М. Демчук [3], Р. Осташ [13] та ін. Однак до сих пір нема однієї думки
щодо структурного типу “indeklinabile + nomen”. Деякі вчені [27] розглядають “indeklinabile
+ nomen” як композити, інші [4, 6, 15] – як відапелятивні утворення, ускладнені
префіксами, окремі з них виділяють їх як особливі імена, “несправжні композити” [28].
Існує ще одна методична проблема – розмежування омонімічних відкомпозитних і
відапелятивних утворень. У цих випадках обов’язково враховуємо першозасвідчення
ойконімів (давнішими переважно будуть ті, в основах яких є двочленні антропоніми або їх
скорочені форми), територію, порівняльний загальнослов’янський матеріал, аналогічні
антропоніми чи їх форми в сучасних джерелах тощо.
Перемил (< Пере + Мил (пор., Přĕmil, Bohumil, Radomil (Sv. 79) > Перемилів, Тр,
Копичинський, 1946, УкрАТП, 977; 1893, SORG, 192; 1650, Ж, V, 293; 1564, ŽDz, XVIII, I,
99; 1452, AGZ, XII, 218.Перемиль, Вл, 1946, УкрАТП, 40; 1890, Теод., II, 1060; 1649, AS,
IV, 186; 1570, ВГС, I, № 5, 204; 1453, РИБ, XXVII, 97; 1430, АЛРГ, 10; 1097, ПСРЛ I Ипат.,
311.
Перемисл (< Пере + Мисл (пор., Přĕmysl (Sv., 81) >Przemysłów, Сокаль, 1893, SORG,
540; 1785, 1788, ЙФМ, 230; 1625, КПД (ЦДІА), 802; 1578, ŽDz, XVIII, I, 205. Перемишель,
К-П., Славутський, 1946, УкрАТП, 1198; 1893, Теод., III, 679; 1758, Арх, III, III, 684; 1649,
Ж, V, 73, 164; 1583, ŽDz, XIX, 134; 1455, АЗР, 70. Перемишляни, Лв, Перемишлянський,
1946, УкрАТП, 1527; 1893, SORG, 417; 1785, 1788, XVIII, ЙФМ, 230; 1675, AGZ, XXII, 37,
196; 1515, ŽDz, XVIII, I, 160; 1439, AGZ, XIII, 85.Зоряна Купчинська
_________________________________________________________________________________
410
Перерoсл//Перерост (< Пере + Росл//Рост (пор., Rostislav (Sv., 81) > Перерослів, К-П,
Плужнянський, 1946, УкрАТП, 1020.Перерісль, Стн, Ланчинський, 1946, УкрАТП, 530;
1819, 1820, ЙФМ, 231; 1711, AGZ, XXV, 139, 631; 1649, Ж, V, 15, 16; 1578, ŽDz, XVIII, I,
93; 1436, AGZ, XII, 13. Переросля, Рв, Дубенський, 1946, УкрАТП, 108; 1583, ŽDz, XIX,
82; 1566, РИБ, XXX, 890.Перерост, Чрг, Городнянський, 1946, УкрАТП, 276.
Народ (< На + Род (пор., Rodoslav, Neroda (Sv. 96) > Народичі, Жт, Народицький,
2001, ІСОУ, 245; 1946, УкрАТП, 1098; 1838, 1848 (1855), ВТК Вол, 18; 1709, ЦДІАК, ф. 2,
оп. 1, 12/116; 1609, ŽDz, XXI, 159; 1545, Арх, I, IV, 47; 1415, АЗР, I, 37. Народичі Нові
(Narodycze Stare y Nowe), Овруч, на р. Жереві, 1713, ЦДІАК, ф. 2, оп. 1, 15/27; 1695,
ЦДІАК, ф. 2, оп. 1, 6/613; 1642, Арх, IV, I, 311.
Перелиш(ь) (< Пере + Ліх (пор., Лихогудъ (Дем., 40) > Перелишь, Волинь, II пол. XV
ст., АЛМ, I, 13.
Перелюб (< Пере + Люб (пор., Rozlub, Nel’ub (Sv., 78) > Перелюб,
Новгородсіверський, 1779, 1781, ОНСН, 19, 21, 31, 94, 360; 1765, ОРОМ, 126.
Переслав (< Пере + Слав (пор., Přĕslav (Sv., 86) > Peresław, Київ, 1616, ŽDz, XX, 54.
Переславичі, Вл, Іваничівський, 2001, ІСОУ, 242; 1946, УкрАТП, 500; 1838, 1848 (1855),
ВТК Вол., 20; 1765, Арх., V, II, 1, 99; 1662, Арх., VII, III, 157; 1570, ЦДІАК, XXV, I, 12/229.
Переяслав-Хмельницький, Кв, 1946, УкрАТП, 1292; 1765, Лаз СА, 91; 1648, Пам., I, , 3,
317, 339; XVI – XVIII ст., Арх, VII, III, 312; 1450, РИБ, XXVII, 60; 1237, Ипат., 176; 1113,
Ипат., 4; 907, ПСРЛ I Лавр., 13.
Надій (<На + Дій (пор., Nadziej (Mal., 12) > Надіїв, Стн, Долинський, 1946, УкрАТП,
273; 1893, SORG, 144; 1819, 1820, ЙФМ, 207; 1785, 1788, ЙФМ, 207; 1649, Ж, V, 24, 78, 254;
1578, ŽDz, XVIII, I, 79, 165; 1469, AGZ, IV, 187; 1399, Гр. XIV, 79. Уважаю, що все-таки
ойконім Надіїв походить від о.н. Надій, а не Надія (що на перший погляд виглядає саме
так), бо посесивний формант *ovъ/-evъ приєднувався до іменних основ на –ŏ, а формант *-
inъ – до ā-основ. Ця закономірність мала би дати нам ойконім Надіїн. Дуже видозміненою
стала географічна назва Надітичі, однак ми зараховуємо її до цієї групи, бо писемні
пам’ятки засвідчують, що в її основі є особова назва Надій. Надітичі, Др, Миколаївський,
2001, ІСОУ, 246; 1946, УкрАТП, 439; Надійчичі (Надђтичи), 1861, 1863, ЛШ, 48, 49; 1785,
1788, ЙФМ, 207; Надійчичі (Naidzievzicze), 1578, ŽDz, XVIII, I, 73; Надійчичі (Nadzeyczice),
1446, AGZ, XIV, 203.
2) Відапелятиви. Існує велика кількість онімів, у яких проглядається тісний зв’язок із
загальною лексикою. Велика кількість прийменників в українській мові виступає в ролі
дієслівних префіксів [7, с. 9]. Цю тезу підтверджують власні назви, вичленовані з
української ойконімії, переважна більшість їх – антропоніми віддієслівного походження з
префіксами -на, -пере.
– віддієслівні
Набут (< набути(ся) (пор., Набитович (Ред. II, 721) > Набутів, Кв, Корсунь-
Шевченківський, 1946, УкрАТП, 978; 1765, Арх, VII, III, 35.
Наказ (< наказати (пор., Наказний (Ред. II, 725) > Наказів, Рв, Соснівський, 1946,
УкрАТП, 2026.
Нарай (< нараяти – порадити (СУМ V, 168 > Нараїв, Тр, Бережанський, 1946,
УкрАТП, 46; 1846, КБССГ, 126, 157, 193, 225, 228; 1785, 1788, ЙФМ, 208; 1649, Ж, V, 234;
1578, ŽDz, XVIII, I, 63, 69, 76, 161; 1472, AGZ, 15, 146, 167, 176, 185, 251, 288, 321, 481, 485;
1443, AGZ, XIV, 116.
Наквас// Накваша (< наквасити (пор., Кваша, Квашук (Ред. I, 452), Nakvasa (Sv., 95) >
Накваша, Лв, Бродівський, 1946, УкрАТП, 1558; 1819, 1820, ЙФМ, 207; 1785, 1788, ЙФМ,
207; XVI ст., ŽDz, XVIII, II, 297.Дещо про методику виокремлення антропонімів …
_____________________________________________________________________________________
411
Назавиз//Назавяз (бо перше засвідчення було Nazawyazow) (< на + зав’язати ) >
Назавизів, Стн, Надвірнянський, 1946, УкрАТП, 561; 1893, SORG, 366; 1789, Арх, VII, III,
446; 1661, 1665, LWR, III, 33; 1469, ŽDz, XVIII, I, 35.
Наворота//Наврата(< наворотити (пор., Навроцький (Ред. II, 721) > Nawratyn,
Володимир — Волинь, 1583, ŽDz, XIX, 124; 1555, Арх., VIII, IV, 31.
Передерій (< передерти (пор., Передерій (Ред. II, 805) > Передеріїв, Стл,
Сніжнянський, 1946, УкрАТП, 1559; Передеріїв-Міуський, Стл, Сніжнянський, 1946,
УкрАТП, 1560; Передерієв, Конотоп. пов., 1779, 1781, ОНСН, 529.
Перевій (< перевіяти (пор., Передерій, Перегін (Ред. II, 805) > Перевіїв, Хрк,
Куп’янський, 1946, УкрАТП, 1661.
Переклад (< перекладати (пор., Переступ (Ред. II, 806), Перекладов (Вес., 241) >
Perekładów, Луцьк (Гоща), 1583, ŽDz, XIX, 104. Перекладовичі (Перекладовичи), Луцьк,
на р. Стирі, 1838, 1848 (1855), ВТК Вол., 21; 1784, Арх., V, II, 2, 418; 1662, Арх., VII, III, 125;
1544, AS, IV, 403.
Перенята//Перейнята (< перейняти (пор., Перейма, Переймибіда (Ред. II, 805-806)
>Перенятин, Рв, Червоноармійський, 1946, УкрАТП, 2194; 1893, Теод., III, 160; 1690, Арх,
II, II, 490, 518; 1601, КЗС, II, 45; 1583, ŽDz, XIX, 138.
Перещепа (< перещепити (пор., Перепада, Пересада (Ред. II, 806) > Перещепине, Дн,
Перещепинський, 1946, УкрАТП, 1078.
Переводчик(< переводити + чик(пор., Перепада, Пересада (Ред. II, 806), Перавознік
(Бір., II, 321) > Переводчиків, Пл, Шишацький, 1946, УкрАТП, 3566; 1890, Теод., II, 942.
Перегной//Прогной (< перегнити//прогнити (пор., Перегняк (Ред. II, 805), Гнильевы,
Гнильевские(Вес., 80) > Перегнойовичі (Przegnoiowice), Городок — Львів, 1658, ЦДІАЛ, X,
I, 74/345.Прогноїв, Лв, Глинянський, 1946, УкрАТП, 465; 1893, SORG, 413; 1785, 1788,
ЙФМ, 227; 1661, 1661, 1665, LWR, II, 160; 1570, Ж, VII, 218; 1397, AGZ, I, 12.
Нагак//Нагач (<(на)гакати (пор., Гакало (Ред. I, 183), можливо, від гакавий –
заїкуватий (пор., Гакавий (Чуч., 132), менш імовірно, від апелятива гак Гак (Ред. I, 183) >
Нагачів, Лв, Краковецький, 1946, УкрАТП, 854; 1893, SORG, 228; 1785, 1788, ЙФМ, 206;
1623, AGZ, X, 213.
– відіменні
Набок(< набокуватий (пор., Набока (Ред. II,721), Набок(Бір., II, 294) > Набоків, Кв,
Городищенський, 1946, УкрАТП, 565. Набоків, Хрк, Коломацький, 1946, УкрАТП, 1413.
Переверд (< перевердий//перевередий (пор., Вередіюк (Чуч., 115) > Перевердів, Рв,
Млинівський, 1946, УкрАТП, 1295.
Перекал (< пере + кальний –брудний (пор., мікротопонім Перекалки (м.Глиняни
Золочівського р-ну Львівської обл.) > Перекалів, Рв, Козинський, 1946, УкрАТП, 1046.
Перепечай (< перепечений (пор., Перепеча (Вес.,242) > Перепечаїв, Вр, Білолуцький,
1946, УкрАТП, 104.
Перехрест (< перехресний (пор., Перехриста (Бір., I, 244), Перегін (Ред. II, 805),
Переход (Ред. II, 807) > Перехрестів, См, Сумський, 1946, УкрАТП, 1862.
Архаїчні ойконіми України зафіксували унікальний пласт антропонімії, яка не
збереглася у первісному вигляді. Щодо хронології та поширення географічних назв, що
містять компоненти на- і пере-, то окремі з них сягають ХІV ст., а зосереджені вони в
основному на тих територіях, які традиційно представляють давню ойконімію. Очевидним
є те, що антропоніми з компонентами на- та пере- належить до загальнослов’янського
антропонімійного пласту, де вони сприймаються як члени композитних імен. Що
стосується відапелятивів, то це в основному віддієслівні власні назви, що теж свідчить про
архаїчність цих відновлених антропонімів.Зоряна Купчинська
_________________________________________________________________________________
412
1. Бучко Д. Г. Відродинні ойконіми польсько-українського пограниччя // Вісн. Львів.
ун-ту. Серія філолог. 2004. Вип. 34. Ч.II. С. 18-23.
2. Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови Х1V–ХV ст.
К., 1958.
3. Демчук М. О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців ХIV–
ХVII ст. К., 1988.
4. Желєзняк І. М. Давні сербоховатські відетнонімічні антропоніми// Територіальні
діалекти і власні назви. К., 1965. С.247 – 259
5. Железняк И. М. Очерк сербохорватского антропонимического словообразования. К.,
1969.
6. Илчев С. Увод. Лични имена// Речник на личните и фамилни имена у българите.
София, Изд-во БАН, 1969.
7. Ільїн В. С. Префікси в сучасній українській мові. К., 1953.
8. Керста Р. Й. Українська антропонімія ХV1 ст.(чоловічі іменування). К., 1984.
9. Купчинська З. О. Компонент за- в архаїчній ойконімії України.-Studia slovakistica.10.
Ономастика.Топоніміка. Ужгород, 2009. С.252-262.
10. Купчинська З. О. Nomen negativum як твірна основа архаїчного ойконіма (назви з
компонентом не-). Студії з ономастики та етимології. 2009. К., 2009. С. 76-87.
11. Купчинський О. А. Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-
географічних досліджень. Київ,1981.
12. Морошкин М. Славянский именослов или собрание славянских личных имен в
алфавитном порядке. Введение. СПб., 1867.
13. Осташ Р. І. До походження прізвищевих назв Реєстру (спроба етимологічного
словника) // Реєстр Війська Запорозького. К., 1995.
14. Селищев А. М. Происхождение русских фамилий, личных имен и прозвищ // Учен.
зап. Моск. ун-та. 1948. Вып. 128. Кн.1. С.128–152.
15. Суперанская A. В. Структура имени собственного (фонология и морфология). М.,
1969.
16. Топорова Т. В. Культура в зеркале языка: древнегерманские двучленные имена
собственные. М., 1996.
17. Тупиков Н. М. Словарь древнерусских личных собственных имен. СПб., 1903. Т.6.
18. Худаш М. Л., Демчук М. О. Походження українських карпатських і прикарпатських
назв населених пунктів (відантропонімні утворення). К., 1981.
19. Худаш М. Л.З історії української антропонімії. К., 1977.
20. Чучка П. П.Антропонімія Закарпаття . Конспект лекцій. Ужгород, 1970.
21. Чучка П. П. Розвиток імен і прізвищ // Історія української мови: Лексика і
фразеологія. К., 1983.
22. Karaś M. Nazwy miejscowe typu PODGÓRA, ZALAS w języku polskim i w innych
językach słowiańskich. Prace onomastyczne. Wrocław, 1955.
23. Malec M. Budowa morfologiczna staropolskich złoźоnych imion osobowych. Wrocław
etc., 1971.
24. Maretić T. O narodnim imenima i prezimenima u Hrvata i Srba // Rad.
Jugosl.Akad.Znanosti i Umietnosti. 1886. Kn. 81–82.
25. Miklosich F. Die Bildung der slavischen Personennamen.Wien, 1860.
26. Palacký F. Popis staročeských osobných a křestných jmen. Praha, 1832.
27. Skulina T. Staroruskie imennictwo osobowe. Cz.2. Wrocław etc., 1974.
28. Svoboda J. Staročeská osobní jména a naše příjmení. Praha, 1964.Дещо про методику виокремлення антропонімів …
_____________________________________________________________________________________
413
29. Taszycki W. Najdawniejsze polskie imiona osobowe //1.Onomastyka. Wrocław etc.,
1955. S.32-91.
Джерела:
АЗР – Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные
Археографической комиссией. СПб., 1846. Т.I.
АЛМ – Акты литовской метрики, собранные Ф.И.Леонтовичем. – Варшава, 1896–1897.
АЛРГ– Акты литовско-русского государства, изданные М.Довнар-Запольским (1390–
1529). М., 1899. Вып.1.
Арх – Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора
древних актов. – К., 1859–1914.
Бір.I – Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія.1. Мінськ, 1966.
Бір.II – Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія. 2. Мінськ, 1969.
ВГС – Володимирський Гродський Суд. Подокументні описи актових книг. Вип. 1.
Справи 1 – 5.
1566 – 1570. К., 2002.
Вес. – Веселовский С.Б. Ономастикон. М., 1974.
ВТК Вол. – Военно-топографическая карта Волынской губернии. 1838–1848 рр. М.,
1855.
Гр. X ІV – Грамоти X ІV ст. К.,1974.
Дем . – Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців
ХIV–ХVII ст. К., 1988.
Ж– Жерела до історії України-Руси: В 7 т. Львів, 1895–1903.
Ипат. – Ипатиевская летопись. В кн.: Полное собрание русских летописей. СПб., 1843.
Т.II.
ІСОУ – Бучко Д. Інверсійний словник ойконімів України. Люблін, 2001.
ЙФМ – Йосифінська (1785–1788) і Францисканська (1819–1820) метрики: Покажчик
населених пунктів. К.,1965.
КБССГ – Класова боротьба селянства Східної Галичини 1772 – 1849. К., 1974.
КЗС – Кременецький земський суд. Описи актових книг. Вип. І – ІІІ. К., 1959 – 1965.
Лаз. СА – Лазаревский А. Сулимский архив. Фамильные бумаги Сулим, Скорупи,
Войцеховичей XVII–XVIII ст. К., 1884.
ЛШ – Шематизм греко-католицького Духовенства Львівської архієпархії на рік
1931/32. Львів, 1931.
ОНСН – Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779–1781). К., 1931.
ОРОМ – Лазаревский А. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Полк
черниговский. Чернигов, 1866. Вып.I. Полк киевский и нежинский. Чернигов, 1867. Вып.IIIII.
Пам. – Памятники, изданные Временной комиссией для разбора древних актов: В 4 т.
К., 1849–1859.
ПСРЛ І Лавр. – Лаврентиевская летопись.- В кн.: Полное собрание русских летописей.
СПб, 1846. Т. І.
Рев. – Ревизия пущ и переходов звериных в бывшем Великом Княжестве Литовском с
присовокуплением грамот и привилегий на входы в пущи и на земли, составленная
старостою мстибоговским Г.В.Воловичем в 1559 году. Вильно, 1867.
Ред. – Редько Ю. Словник сучасних українських прізвищ: В 2 т. Львів, 2007.
РИБ – Русская историческая библиотека. Литовская метрика. Пб., 1903. Т.XX; СПб.,
1910. Т.XXVII; Пг., 1915. Т.XXXIII.
СУМ – Словник української мови: В 11 т. К., 1970–1980.Зоряна Купчинська
_________________________________________________________________________________
414
Теод. – Теодорович Н.И. Волынь в описании городов, местечек и сел…: В 3 т. Почаев,
1888–1893.
УкрАТП – Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946
року. К., 1947.
ЦДІАК – Центральний державний історичний архів України у Києві.
ЦДІАЛ – Центральний державний історичний архів України у Львові.
Чуч. – Чучка П. Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник.
Львів, 2005.
AGZ – Akta Grodzkie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak
zwanego Bernardyńskiego we Lwowie: T.I–XXV. Lwów, 1868–1935.
AS – Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie: Т. I–VI. Lwów, 1887-
1910.
LWR – Lustracja Wojewodztwa Ruskiego.1661–1665: T. I–III. Wrocław, 1970–1976.
Mal. – Malec M. Budowa morfologiczna staropolskich złoźоnych imion osobowych.
Wrocław etc., 1971.
SORG – Special-Orts-Repertorium von Galizien. Neubearbeitung auf Grund der Ergebnisse
der Volkszählung vom 31 Dezember 1890.Wien, 1893.
Sv. – Svoboda J.Staročeská osobní jména a naše příjmení. Praha, 1964.
ŹDź – Źródła dźіejowe: Т. V– VIII.Warszawa, 1877–1894.
Умовні скорочення:
Вл – Волинська область
Вр – Ворошиловоградська (Луганська) область
Дн – Дніпропетровська область
Др – Дрогобицька (частина суч. Львівської) область
Жт – Житомирська область
К-П – Кам’янець-Подільська (Хмельницька) область
Кв – Київська область
Лв – Львівська область
Пл – Полтавська область
Рв – Рівненська область
Стл – Сталінська (Донецька) область
Стн – Станіславська (Івано-Франківська) оюласть
См – Сумська область
Тр – Тернопільська область
Хрк – Харківська область
Чрг – Чернігівська область
ON THE METHODS OF ANTHROPONYM SELECTING FROM PLACE NAMES
Zoryana Kupchynska
Ivan Franko National University of Lviv
The department of Ukrainian Language,
1/234, Universytets’ka Str., 79602 Lviv, Ukraine,
phone: (380322)394717
Ukrainian place names which derived from anthroponyms are sequently represented mainly
by several All-Slavonic models (possessive names (*-jь-, *-inъ, *ovъ/-evъ), patronymic names (*-Дещо про методику виокремлення антропонімів …
_____________________________________________________________________________________
415
itji), defamily names (*-і). Selection of the old anthroponyms from archaic place names is a
difficult methodical task. Anthroponymic material hidden in place names indicates of the facts that
such name-formations are old, most of them are of the common Slavonic origin, All-Slavonic
tendencies in name-formation, common areas of both place names and anthroponyms.
Key words: deanthroponymic place names, All-Slavonic models of place names,
decomposites, deappelatives, anthroponymy.
НЕКОТОРЫЕ ЗАМЕЧАНИЯ О МЕТОДИКЕ ВЫДЕЛЕНИЯ
АНТРОПОНИМОВ С ОЙКОНИМИИ
Зоряна Купчинская
Львовский национальный университет имени Ивана Франко,
кафедра украинского языка,
ул. Университетская, 1/234, 79602
Львов, Украина, тел.: (00380322) 96 47 17
Деантропонимная ойконимия Украины последовательно представлена в
основном несколькими общеславянскими моделями (посессивные названия (на *-jь-,
*-inъ, *-ovъ/-evъ), патронимные названия (на *-itji), родовые названия (на *-і).
Выделение антропонимов с архаической ойконимии – методически сложное задание.
Антропонимный материал, срытый в ойконимии, свидетельствует о древности таких
онимных образований, общем славянском происхождении большинства из них, о
цельности славянской тенденции в формировании онимов, о единстве ареалов не
только ойконимии, но и антропонимии.
Ключевые слова: деантропонимная ойконимия, общеславянские модели,
откомпозиты, отапеллятивы, антропонимия
Стаття надійшла до редколегії 1.11. 2009
Прийнята до друку 20. 01. 2010

Категорія: ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.