ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ПОЛІСЕМІЯ У ФІЛОСОФСЬКІЙ ТЕРМІНОСИСТЕМІ ІВАНА ФРАНКА — Оксана Новоставська

Львівський інститут економіки і туризму,
вул. Менцинського, 8, 79007 м. Львів, Україна,
тел. (032) 272 75 55, e-mail: nim73@i.ua
Статтю присвячено проблемі полісемії у філософській терміносистемі І. Франка.
Ключові слова: філософський термін, терміносистема, полісемія.
Дослідник особливостей мови філософії Г. Габінський небезпідставно стверджує:
“Походження філософської мови із мови повсякденної приводить до того, що чимало
філософських термінів все ще страждають недоліками, які властиві природній мові;
один із них – полісемія” [1, с. 175].
У сучасній науці про терміни маємо два погляди на багатозначність. Одні
мовознавці, визначаючи існування полісемії у термінології, все ж вважають її
негативним явищем, “ оскільки вона зумовлює труднощі при складанні науково-
технічної документації і користуванні навчальною літературою, а також при
перекладі з однієї мови на іншу” [4, с. 320].
Інші ж дослідники вважають багатозначність у термінології цілком звичайним і
закономірним явищем, скільки це вияв природних законів мови, спільності законів
розвитку термінологічної та загальнолітературної лексики.
І справді: всупереч апріорному теоретичному твердженню-імперативу про
обов’язкову однозначність терміна, полісемія дуже характерна для філософських
термінів, причому як для сформованих унаслідок спеціалізації та семантичного
довантаження лексичних одиниць загальнонародної мови, так і для тих, які
формуються на рівні філософської абстракції і функціонують у сфері науково-
теоретичного пізнання. За спостереженням Т. Харитонової, “ ці терміни поєднують
кілька значень і функціонують у загальнонауковій мові за тими ж правилами, що і
звичайні багатозначні слова, тобто уточнення їх термінологічних значень досягається
у контексті” [13, с. 22].
Крім того, окремі терміни набувають різних значень упродовж історичного
розвитку філософії [див.: 5, с. 140–145]. У контексті різних філософських напрямів,
течій, шкіл, культурно-історичних парадигм вони отримують здатність позначати
далеко не тотожні, часом – принципово відмінні філософські поняття. Це
підтверджують, зокрема, спеціальні дослідження істориків філософії з так званої
“історії понять” (нім. Begriffsgeschichte). Таким чином, лексична полісемія породжує
проблему полісемантизму в історії філософії [див.: 2, с. 118–142]. Тож можна
погодитися з тезою В. Сагатовського, що “багатозначність філософської термінології
невіддільна від філософії і її ліквідація рівнозначна ліквідації самої філософії”
[7, с. 109–110]. Філософська терміносистема І. Франка не є винятком: окремі її
одиниці також виявляють риси багатозначності.
Зокрема, цікавим є використання загальнофілософського терміна істота у Оксана Новоставська
_________________________________________________________________________________
454
значенні “сутність”, наприклад: “Тут уже природний добір з поля біологічного
переходить на поле соціологічне, і конечна річ, що на тім новім полі мусить
прийняти й новий вигляд, не зміняючи, впрочім, своєї істоти” [12, т. 45, с. 106]. Із
таким значенням цей термін не увійшов до складу сучасної української філософської
терміносистеми. Але і в літературній мові кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Істота –
существо [8, т. 2, с. 200]), і в науковій спадщині І. Франка, наприклад: “Католицька
церков часів гуманізму і Реформації в’язницею, тортурами і кострами боронила
погляду на неможливість кулястої форми землі, існування антиподів і існування
інших світів, заселених розумними істотами” [12, т. 45, с. 276], і в сучасній
українській літературній мові лексема істота уживається із нетермінологічним
значенням “живий організм: людина, тварина” [9, т. 4, с. 52]. Отже, у філософських
працях І. Франка чітко простежується полісемія терміна істота, хоча в сучасній
українській літературній мові ця лексема є однозначною.
Лексема сила уживається у філософських працях І. Франка із термінологічним
значенням “енергія” [6, с. 28], “енергія, що діє на матеріальні тіла” [9, т. 9, с. 164],
наприклад: “Ви повинні знати, що наука, хотячи бути наукою, мусить відкинути
віру, а опертися на критиці, мусить відкинути одкровеніє, а опертися на
пам’ятниках життя і культури, мусить відкинути двоїстість в природі, а стояти
па єдності (монізмі), т. є. мусить признати, що матерія і сила — одно суть, що дух
і тіло – одно суть” [12, т. 45, с. 189]; “Ми сказали, що боротьба за існування — се
головна движуча сила еволюції в світі істот органічних” [12, т. 45, с. 83]. Окрім
цього термінологічного значення, ця лексема у сучасній українській мові
використовується ще в одинадцяти лексико-семантичних варіаціях [9, т. 9, с. 163–
167]. Полісемія цієї лексеми простежується і у працях І. Франка, правда, лише на
рівні зв’язку “загальновживане слово – термін” , наприклад: “Але товар робітника —
його праця — не може чекати, бо голод не тільки докучає робітникові, а й в
короткий строк забирає в нього сили і робить його нездатним до праці” [12, т. 45,
с. 47]; “ Не тільки вираз лиця, великість і сила мускулів, але навіть грубість і форма
кості – все в нім зміниться в відповідно недовгім часі” [12, т. 45, с. 86]; “ А власть
таку і силу мав не хто другий, як тільки ціле плем’я, народ, громада” [12, т. 45,
с. 111] тощо.
Учені, які працюють з сучасними термінами, майже одностайно визнають, що
про полісемію можна говорити лише в рамках одного термінного поля, а на
міждисциплінарному рівні і на рівні “ загальновживане слово – термін” – це вже
інше мовне явище – омонімія. Але дослідники давньої термінної лексики, або ті, хто
досліджує терміни на діахронному зрізі, аргументовано доводять. що полісемія й
омонімія у науковій мовної системи не мали специфіки порівняно зі
загальновживаною мовою, багатозначність або дифузність семантики була однією з
характерних рис терміна, термінологічні й нетермінологічні лексико-семантичні
варіанти слова співіснували [10, с. 49]. В. Захарчин називає такий різновид полісемії
експліцитною [3, с. 21].
Експліцитна полісемія дуже часто виявляється ЛТГ онтологічних термінів
І. Франка (ідея, матерія, простір, час, причина тощо). Усі вони є, водночас,
загальновживаними лексемами та термінами з філософсько-категоріальним
значенням. Проте з-поміж них лише терміну ідея як вираженню філософської
категорії притаманна не лише категоріальна багатозначність, а й внутрішня
полісемія. Тобто всі лексико-семантичні властивості слова ідея мають
термінологічне значення. Для термінів матерія, час, простір та багатьох інших, що Полісемія у філософській терміносистемі Івана Франка
_________________________________________________________________________________
455
функціонують у науковому мовленні І. Франка та у повсякденному мовленні
українців (тобто є, водночас, і термінами, і загальновживаними лексемами), властива
лише категоріальна багатозначність. Тобто загальновживане слово є полісемічним,
але лише одне з його значень – термінологічне.
Внутрішньою полісемічністю відзначаються й такі термінолексеми наукового
мовлення І. Франка, як раса, штука тощо.
Термін раса вживається у двох значеннях: 1) раса, наприклад: “А розвиток
усього люду залежав швидше від сталих причин, таких як клімат, раса (або
змішування рас), географічна конфігурація і геологічна будова краю, сусідство інших
народів і т. п., ніж від минущих причин, таких як війни, добрі і злі королі, більша або
менша кількість славних і видатних мужів і т. п.” [12, т. 45, с. 261]; 2) етнос,
наприклад: “В первісних, непросвітніх часах чоловік в великій степені був зданий на
волю природи, котра перемінювала його різно в різних сторонах, витворюючи
численні раси людей, більше або менше з собою не схожі” [12, т. 45, с. 92];
Термін штука І. Франко вживає трьох у значеннях: 1) мистецтво, наприклад: “А
ось поглянь на історію XIX в. з усіх найважніших точок: із соціально-економічної,
політичної, національної, глянь на розвій науки, літератури і штуки, то що
побачиш?” [12, т. 45, с. 288]; 2) річ, наприклад: “Але при докладнішім досліді бачимо,
що се не раз запутана штука, як се дуже добре знають правники, котрі надармо
мучаться, щоб покласти певну границю, відколи умертвлення дитини в нутрі матері
треба вважати забійством” [12, т. 45, с. 470–471]; 3) хитрість, наприклад: “Думав
би чоловік, що ось то знаменитий Шеффле яку штуку вдрав” [12, т. 45, с. 59] тощо.
Уживаються у філософському мовному апараті І. Франка й такі терміноодиниці,
що зберігають свою внутрішню полісемію й на сучасному етапі розвитку філософії,
тобто зафіксовані у філософських словниках з кількома значеннями. Серед них
можна виокремити терміни думка (“1) результат відтворення та перетворення
пізнавальних образів об’єктів, оперування їхніми ознаками, яке дозволяє
розпізнавати загальне в окремому, абстрактне в конкретному, істотне у випадковому;
2) зміст свідомості, що займає проміжне становище між знанням і вірою і має деякі
ознаки їх обох; 3) знання в єдності з інтелектуально-емоційним відношенням до
нього в діапазоні від безсумнівного переконання в його істинності до припущення
його істинності з більшою чи меншою домішкою сумніву” [11, с. 155]), заперечення
(“1) поняття діалектики, що фіксує один з необхідних моментів розвитку, умову
якісної зміни речей; 2) логічна операція, в результаті якої з даного висловлювання
(напр., А) виникає нове висловлювання (не А), яке називають запереченням
вихідного” [11, с. 205]), історія (“1) процес розвитку в природі і суспільстві; 2)
наука, що вивчає минуле суспільства з метою пізнання його сучасного і перспектив
розвитку в майбутньому” [11, с. 255]), міфологія (“1) сукупність міфів будь-якого
народу; 2) спосіб духовно-практичного освоєння світу, форма супільної
самосвідомості та світосприйняття людини первісного суспільства, викладені в
системі міфів; 3) наука про міфи” [11, с. 389]), ціль (“1) ідеальний, наперед
визначений результат людської діяльності, спрямованої на перетворення дійсності
відповідно до усвідомленої людиною потреби; 2) в кібернетиці – результат поведінки
функціонуючої системи, який досягається за допомогою зворотних зв’язків і
кінцевим ефектом якого є збереження стану, заданого попередньою інформацією”
[11, с. 756]), факт (“1) дійсна подія, наслідок, випадок, істина; 2) в логіці й
методології науки – судження, яке фіксує емпіричне знання про події, що
відбуваються об’єктивно, незалежно від свідомості” [11, с. 719]) тощо.Оксана Новоставська
_________________________________________________________________________________
456
О. Павлова стверджує, що “полісемія терміна перебуває у прямій залежності від
частотності його вживання у науковому мовленні. Чим частіше використовується
термін, тим більше вірогідність виникнення у нього нових значень” [4, с. 320], тобто
терміни з найбільшою частотою використання ймовірніше є полісемічними, а
терміни з найменшою частотою вживання – однозначні або характеризуються
прагненням до однозначності.
Дослідження філософської термінології І. Франка дозволяє зробити висновок, що
цій терміносистемі притаманна багатозначність, яка виявляється або у формі
внутрішньої полісемії (полісемії слів, всі лексико-семантичні властивості яких мають
термінологічні значення), наприклад: раса, штука, ідея, думка, заперечення, історія,
міфологія. ціль, факкт тощо і категоріальної багатозначності, наприклад: простір,
час, матерія, причина, істота тощо.
Полісемічність є закономірно об’єктивним процесом відображення дійсності, в
чому і криється передумова процесу розвитку філософії історії, що починається з
окремої людини і закінчується цільнооформленою галуззю знань – наукою. Саме у
філософських термінологічних словниках закарбовано терміни, за якими стоять сотні
імен, цілі покоління, формації. У філософському терміні відображено живе наукове
мислення, яке включає судження, оцінне ставлення, умовиводи тощо.
_____________________________________________________
1. Габинский Г. А. О некоторых особенностях языка философии / Г. А. Габинский //
Актуальные проблемы лексикологии. Новосибирск, 1969. Вып. 2. Ч. 2.
2. Жоль К. К. Проблема полисемантизма в истории философии / К. К. Жоль //
Логико-философский анализ понятийного аппарата науки. К.: Наук. думка, 1977.
3. Захарчин В. Українська мовознавча термінологія кін. ХІХ – поч. ХХ ст.: Автореф
дис. … к. філол. н. / Віра Захарчин. К., 1995.
4. Павлова О. Полісемія в лінгвістичній термінології української мови / О. Павлова
// Українська термінологія і сучасність. Збірник наукових праць. Вип. VI /
Відп. ред. Л. О. Симоненко. К: КНЕУ, 2005.
5. Пахолов Б. Я. Проблемы изменения значения научных терминов / Б. Я. Пахолов //
Вопросы философии. 1973. № 1.
6. Регушевський Є. Нариси про мову наукових праць І. Я. Франка / Євген
Регушевський. Сімферополь: Таврія, 2006.
7. Сагатовский В. Н. К вопросу о системе категорий // Вопросы философии. 1968.
№ 9.
8. Словарь української мови: У 4-ох тт. / За ред. Б. Грінченка. К.: Видавництво АН
УРСР, 1958. Т. ІІ.
9. Словник української мови: В 11-ти тт. К.: Наукова думка, 1970–1980.
10. Снетова Г. Русская историческая терминология / Галина Снетова. Калинин: Изд-
во КГУ, 1984.
11. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. К.: Гол. ред. УРЕ, 1986.
12. Франко І. Я. Зібрання творів: У 50 т. / Іван Якович Франко. К.: Наук. думка, 1976–
1986.
13. Харитонова Т. А. Джерела філософської термінології: Монографія /
Т. А. Харитонова. К.: Наук. думка, 1992.Полісемія у філософській терміносистемі Івана Франка
_________________________________________________________________________________
457
ПОЛИСЕМИЯ В ФИЛОСОФСКОЙ ТЕРМИНОСИСТЕМЕ ИВАНА ФРАНКО
Оксана Новоставская
Львовский институт экономики и туризма,
ул. Менцинского, 8, г. Львов 79007, Украина,
тел. (032)2727555, e-mail: nim73@i.ua
Статья посвящена проблеме полисемии в философской терминосистеме
И. Франко.
Ключевые слова: философский термин, терминосистема, полисемия.
POLYSEME IN THE IVAN FRANKO’S SYSTEM OF PHILOSOPHICAL TERMS
Oksana Novostavska
Lviv Institute of Economics and Tourism,
8 Mentsynsky Str., Lviv 79007, Ukraine,
tel. (032 2727555, e-mail: nim73@i.ua
Article is devoted the polyseme in the Ivan Franko’s system of philosophical terms.
Keywords: the philosophical term, system of terms, polyseme.
Стаття надійшла до редколегії 2. 11. 2009
Прийнята до друку 20. 01. 2010

Категорія: ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.