ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

БІБЛІОГРАФІЯ ЗАРУБІЖНОГО ФРАНКОЗНАВСТВА: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ОПРАЦЮВАННЯ — Лариса КАНЕВСЬКА

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України,
вул. Грушевського, 4, 01001 Київ, Україна
Проаналізовано франкознавчі бібліографічні джерела на предмет відбиття в них
зарубіжних публікацій. Наголошено на потребі створення синтетичної бібліографії
франкознавства як підстави для поглиблення наукових досліджень, зокрема в царині
перекладної франкіани, рецепції творчості Івана Франка за межами України.
Ключові слова: бібліографія, зарубіжна франкіана, рецепція, покажчики, джерела
бібліографування.
Іван Франко є одним із небагатьох вітчизняних письменників, чия творчість іще
в розквіті його життя стала предметом бібліографічних студій. Починаючи від “Спису
творів Івана Франка…”, що його уклав до 25-ліття творчої діяльності митця (1898) Ми-
хайло Павлик, і до сьогодні франкознавча бібліографія не зникає з поля зору дослідни-
ків. За підрахунком львівського бібліографа Мирослава Бутрина, кількість покажчиків
із франкознавства вже на 1982 рік становила 238 (!) назв [2, с. 94]. Натепер їх існує
значно більше. Тож, нарікати на кількісні показники ніби й немає підстав. Але кому з
франкознавців (а тим паче нефранкознавців!) ці джерела відомі в усій своїй повноті,
зважаючи на розпорошеність більшості з них по різних малодоступних, а часом і геть
недоступних закордонних виданнях? Якою мірою задіяні вони у франкознавчій науці,
наскільки повноцінно виконують свої функції? Адже літературна бібліографія, що її
нині скромно трактують як допоміжну галузь літературознавства, це – без перебільшен-
ня – своєрідні альфа й омега для формування нового гуманітарного знання; це – початок
і, водночас, підсумок будь-якого наукового дослідження. Наскільки висновки вченого
будуть повними, достовірними й своєчасними, значною мірою залежить саме від неї.
На жаль, доводиться констатувати прикрий парадокс: незважаючи на майже безпе-
рервні протягом минулого століття огляди розвитку франкознавчої науки й навіть досить
ґрунтовні бібліографічні праці (про які буде мова), цілісної бібліографії українського
франкознавства досі не створено. А проблема далебі не нова. На потребі упорядкування
такого синтетичного покажчика наголошував іще академік Михайло Возняк, який і сам
– шляхом атрибуції та публікації невідомих творів письменника – зробив неоціненний
внесок у справу розширення джерельної бази франкознавства [17, с. 4].
Проблема створення комплексної бібліографії творчості митця поставала й у се-
редині 1950-х років. Тоді її, зокрема, порушив Олексій Дей у передмові до каталогу
літератури з франкознавства у фондах Львівської бібліотеки АН УРСР (нині – Львівська
© Каневська Л., 2010
ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV. UNIV.
Серія філол. 2010. Вип. 51. С. 114–121 Ser. Philol. 2010. Is. 51. P. 114–121Бібліографія зарубіжного франкознавства… 115
національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України). Дослідник слушно
наголосив, що брак вичерпної бібліографії творів, праць і критичної літератури про
І. Франка “…вносить значну складність в роботу не лише дослідників-літературознав-
ців, але й вчених всіх інших ділянок суспільних наук на Україні” [5, с. 5].
Серед чільних Франкових бібліографів ХХ ст. не можна оминути імені Мирослава
Мороза. Саме завдяки старанням цього львівського вченого, як слушно відзначає Олена
Луцишин, “…Іван Франко є найкраще бібліографованим українським письменником-
класиком” [14, с. 261]. Його книга “Іван Франко: Бібліографія творів. 1874–1964” (К.,
1966), яка й досі залишається найповнішим бібліографічним покажчиком художніх
творів, перекладів, наукових праць і публіцистики митця, стала важливим кроком до
виконання своєрідного “заповіту” засновника франкознавчої науки академіка М. Воз-
няка. Значний внесок М. Мороза й у впорядкування низки бібліографічних покажчиків
критичної літератури про І. Франка – від прижиттєвих відгуків на його творчість до
оглядів сучасного франкознавства [15]. Ці досить ретельні, як на той час, бібліографії,
на жаль, розосереджені в різних – як в окремих книжкових, так і в періодичних – ви-
даннях та наукових збірниках, охоплюють окремі – вужчі чи ширші – хронологічні
відтинки. І з цих причин послугуватися ними часом украй незручно. Багатьом бракує
допоміжного апарату (іменного, предметного, географічного покажчиків, покажчиків
назв творів та охоплених бібліографією періодичних видань), пізніші доповнення до
цих бібліографій містяться в інших джерелах, що значно утруднює оперативний пошук
потрібної дослідникам інформації.
Тому в 1990-х роках, на новому щаблі досягнень франкознавчої науки, знову виз-
ріла “…необхідність створити капітальний анотований науково-допоміжний (а це зна-
чить повний) персональний показник про життя і творчість І. Франка…” [3, с. 142].
Речником цієї ідеї був автор щорічних (за 1977–1989 роки) бібліографічних оглядів
на сторінках “Українського літературознавства”, автор ґрунтовної бібліографії фран-
ківської бібліографії [1] Мирослав Бутрин. Та, на жаль, проблема й досі залишається
нерозв’язаною.
Оглядаючи розвиток франкознавства зарубіжного, тим паче годі говорити про
повноту й цілісність його відбиття в бібліографічних джерелах. Ані в Україні, ані за
її межами досі не укладено систематичного покажчика творів, перекладів і критичної
літератури про І. Франка, виданоїза кордоном. Через це досягнення зарубіжних учених
певною мірою нівелюються, більшість іншомовних публікацій залишаються назавжди
“похованими” в недоступних для українського читача виданнях.
Щоправда, чимало прижиттєвих публікацій Франкових творів у зарубіжній періо-
диці були відбиті вже в перших українських франкознавчих бібліографіях. Зокрема,
в згаданому на початку статті покажчику Михайла Павлика (Львів, 1898), а також у
“проскрибованій” за радянських часів бібліографії Володимира Дорошенка “Спис
творів Івана Франка з додатком статей про нього і рецензій на його писаня”, виданій
у серії “Матеріяли до української бібліографії” Бібліографічної комісії НТШ (Львів,
1918. – Вип. 1; Львів, 1930. – Вип. 2). Задум упорядника останньої праці – цілісно
охопити спадщину митця й літературно-критичні відгуки на неї – був утілений лише
частково: у виданих випусках бібліографії містилися три жанрові блоки – художні, 116 Лариса Каневська
критично-публіцистичні та наукові твори І. Франка. Дві ж останні частини, що мали
представляти рецензії Франка-критика й рецепцію його прижиттєвих видань, на жаль,
так і не побачили світ. Тож, праця В. Дорошенка була фактично першою спробою ство-
рити синтетичний покажчик прижиттєвих франкознавчих публікацій. І в такому статусі
вона би увійшла в історію українського літературознавства, якби не трагічні перипетії
Другої світової війни, які перешкодили завершити видання, а згодом (1944 року) й
вимушена еміграція упорядника на Захід.
Окремий розділ – “Твори І. Я. Франка в перекладі на іноземні мови” – з’явився
у 2-му переробленому й доповненому виданні покажчика Івана Бойка “Іван Франко:
Бібліографічний покажчик” (К., 1956). У першому виданні книги (К., 1954) його ще не
було. Щоправда, у примітці до розділу упорядник зазначає, що низку наведених видань
перевірити de visu йому не вдалося, а тому їхній бібліографічний опис неповний. У
покажчику згадано найважливіші англійські, болгарські, румунські, словацькі, словенські,
угорські, французькі та хорватські переклади різножанрових творів І. Франка. Але
найбільше місця посідає у книзі польська, німецька та чеська перекладні франкіани,
що відбиває непідвладний часові інтерес до постаті українського письменника в тих
культурах, у яких він сам дуже плідно працював.
Фактично першою спробою представити цілісно зарубіжну франкіану – як пере-
кладну, так і літературно-критичну (починаючи від прижиттєвих видань і завершуючи
1955 роком), стала монографічно-бібліографічна праця Олени Євніної “Дожовтнева та
радянська українська література за рубежами СРСР” (К., 1956). У розвідці містився
також короткий нарис про рецепцію творчості І. Франка за кордоном (зокрема, в Польщі,
Чехословаччині, НДР, Румунії, Болгарії, Угорщині, США та Канаді). Щоправда, до-
слідниця сама вказувала, що зібрала найдоступніші джерела, а тому визнавала їх не-
повноту. Проте праця О. Євніної, в якій містяться також нариси про Тараса Шевченка,
Михайла Коцюбинського, Лесю Українку та декількох культових радянських авторів,
заслуговує на увагу хоч би з огляду на прагнення розширити рецептивне поле україн-
ської літератури, яке в ті складні часи було аж надто звужене – переважно до зв’язків
із літературами народів СРСР.
Деякі відомості про переклади Франкових творів іноземними мовами містилися
й у покажчику “Іван Якович Франко. Каталог творів письменника та літератури про
нього” (Львів, 1956), що його уклали працівники Львівської бібліотеки АН УРСР
(М. Гуменюк, В. Гумецький, С. Даревич, Є. Кравченко, О. Кущ). Утім, подані тут ві-
домості теж доволі вибіркові, позаяк каталог укладений винятково на підставі фондів
згаданої книгозбірні.
Широкі бібліографії чеської та словацької перекладних франкіан, що їх підготували
працівники бібліографічного відділу Слов’янського інституту Чехословацької академії
наук (Прага) та співробітники Чехословацько-радянського інституту Словацької ака-
демії наук (Братислава) Микола Неврлий і Михайло Мольнар, були наведені у виданні
“Z dejín československo-ukrajinských vzt’ahov” (Братислава, 1957; український переклад
цієї праці – 1959). Вагомим джерелом зарубіжного франкознавства залишається також
опублікована у 3-му випуску “Слов’янського літературознавства й фольклористики”
бібліографія М. Мороза “І. Франко в зарубіжному слов’янському світі” (К., 1967). ВонаБібліографія зарубіжного франкознавства… 117
охоплювала переклади творів письменника болгарською, польською, сербською, хор-
ватською і словенською мовами – від перших прижиттєвих публікацій до 1965 року.
Середвидань 1960-хроківнайдокладніше бібліографіюприжиттєвих іншомовних (пере-
важнопольськомовних) публікаційІ. Франкабулопредставлено вуже згаданомупокажчикові
М. Мороза “Іван Франко: Бібліографія творів. 1874–1964” (К., 1966). Критична ж рецепція
письменника в зарубіжнійперіодиці у 1875–1959 роках, що її висвітлювалитодішні бібліогра-
фічні огляди О. Мороза та М. Мороза [18–20], на жаль, охоплена лише частково.
Проблеми, пов’язаніз дальшими перевиданнями, перекладами і сприйняттям твор-
чості І. Франка в зарубіжному літературознавстві, також порушуються дуже спорадич-
но, а наявні бібліографії, що охоплюють цей період (переважно річні огляди франкіани
на сторінках “Українського літературознавства”), потребують істотних доповнень і ве-
рифікації. Хоча протягом 1980–1990-х років у цій галузі теж з’явилися певні досягнення.
До покажчика М. Мороза “Іван Франко. Бібліографічний покажчик. 1956–1984” (К.,
1987) увійшов уже цілий розділ “Зарубіжне франкознавство”. Наявний він й у продов-
женні цієї бібліографії за 1986–1988 рр., що її також підготував згаданий упорядник [9,
с. 74–77]. Тут позиції зарубіжного франкознавства дають уявлення переважно про ре-
цепцію І. Франка в чеській, словацькій, польській, німецькій, болгарській та канадській
періодиці. Переклади творів І. Франка й зарубіжну франкіану болгарською, німецькою,
серболужицькою, польською, румунською, угорською, чеською, словацькою мовами
та мовами народів Югославії представляють матеріали до бібліографії “Українська
література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті” [22].
Найповнішим джерелознавчим довідником про дослідження творчості І. Франка
за кордоном є покажчик М. Мороза “Зарубіжне франкознавство” (Львів, 1997). Він
і до сьогодні залишається єдиною поважною працею, спеціально присвяченою цій
темі. Покажчик обіймає понад 600 позицій за 1916–1995 роки, але враховує лише
франкознавство української еміграції в Чехословаччині, Франції, Югославії, США,
Канаді, країнах Південної Америки, а також, як відзначає автор у передмові, деякі
дослідження неукраїнських славістів [16, с. 4]. Своєрідною “першою редакцією” цього
покажчика була маловідома, опублікована на сторінках “Українського літературознав-
ства” бібліографія “Зарубіжна франкіана” (у співавторстві з М. Зубрицькою) [8]. Тоді
вона охоплювала 1941–1987 роки (видання творів І. Франка й переклади іноземними
мовами) й 1941–1991 роки (критична література про І. Франка).
В іншому вузькотематичному покажчику М. Мороза, укладеному спільно з О. Лу-
цишин, під назвою “Заборонене франкознавство: 1885–1988” (Львів, 2006) містяться
доповнення до попередніх бібліографій критичної рецепції І. Франка. Зарубіжну фран-
кіану тут збагачують переважно відомості про замовчувані в радянському літературо-
знавстві публікації з українськомовних діаспорних видань, що їх один з упорядників
(М. Мороз) через цензурні перепони не міг включити до своїх попередніх оглядів.
Загалом праця налічує 1322 позиції. Для повноти охоплення випущених у радянських
покажчиках публікацій до бібліографії додано також позиції згаданого “Зарубіжного
франкознавства”, а нижню хронологічну межу покажчика розширено шляхом вилучення
з наукового обігу в радянські часи праці В. Дорошенка “Спис творів Івана Франка…”
(Львів, 1918. – Вип. 1; Львів, 1930. – Вип. 2). 118 Лариса Каневська
Важливі матеріали для доповнення джерельної бази зарубіжного франкознавства
наявні і в публікаціях українських та зарубіжних науковців, які спеціально досліджу-
вали сприйняття Франкового доробку в інонаціональних культурних середовищах.
Проблеми, пов’язані з англомовними виданнями творів І. Франка, а також рецепцією
його творчості англомовним читачем порушує в низці статей Роксолана Зорівчак [6–7].
Переклади творів Франка французькою мовою та літературно-критичні відгуки на його
творчість у франкомовному світі неодноразово були предметом досліджень Яреми
Кравця [12–13]. У публікаціях Богдана Гавришкова [4] й Леоніда Рудницького [21]
окреслено деякі координати німецькомовної рецепції Франка. Зв’язки письменника
із чеською й словацькою літературами свого часу досліджували Іван Брик, Михайло
Мольнар та Микола Неврлий; із польською – Григорій Вервес, Ярослав Грицков’ян,
Микола Купльовський і Флоріан Неуважний; із сербською – Марк Гольберг; із румун-
ською – Іван Ребошапка; з болгарською – Петко Атанасов та ін. Етапним для осмислен-
ня інтересу до постаті Івана Франка в багатьох країнах світу, зв’язків письменника з
широким колом чужоземних літератур став міжнародний симпозіум ЮНЕСКО “Іван
Франко і світова культура”, що відбувся 1986 р. у Львові. Матеріали цього зібрання
українських і зарубіжних учених (Львів, 1990. – Кн. 1–3) містили чимало підсумкових
статей із проблем сприйняття Франкової творчості за межами України.
Певний ужинок на ниві бібліографічний студій дав і 150-річний ювілей від дня
народження Івана Франка: новими аналітично-бібліографічними оглядами поповни-
лися за останні роки серболужицька [10], польська [24], румунська [25] й словацька
[23] зарубіжні франкіани. Франкознавчі публікації на сторінках одного з польських
славістичних видань за 1952–2007 рр. проаналізувала й авторка цієї статті [11].
Навіть такий побіжний огляд бібліографічних джерел свідчить, наскільки багатим
і різнобічним було сприйняття Франкової творчості за рубежем, наскільки широким
– її міжнародний резонанс. Проаналізований матеріал водночас спонукає до висновку,
що натепер склалися всі необхідні передумови для систематизації наявних джерел і
підготовки синтетичної бібліографії зарубіжного франкознавства. Звісно, за умови
ретельнішої перевірки й доповнення наявних бібліографічних опрацювань.
Упорядкування такого покажчика є завданням надзвичайної ваги, але й, водночас,
– завданням надзвичайної складності. Суттєво гальмує виконання цієї праці – її часо- й
трудомісткість. Навряд чи оперативна і якісна підготовка цілісного покажчика зарубіжно-
го франкознавства (а українського – й поготів!) під силу одному дослідникові, хоч яким
би досвідченим бібліографом й ерудованим знавцем мов він не був. Історія розвитку
франкознавчої бібліографії – яскраве тому свідчення. Але творча група бібліографів
– за умови докладно продуманої концепції видання й доцільного розподілу обов’язків
– цю задачу цілком би подужала здійснити.
Існують й суто об’єктивні перешкоди для підготовки повного бібліографічного огля-
ду зарубіжної франкіани. Насамперед – недоступність багатьох джерел в Україні, а отже,
неможливість перевірити їх de visu (особливо це стосується сучасних періодичних видань,
передплата яких вУкраїні частково перервалася від початку 1990-х років). Одначе полегшити
пошук багатьох іноземних джерел значно допомагає сьогодні світова інформаційна мережа
інтернет, яка надає доступ до інформаційних ресурсів чи не всіх наукових бібліотек світу. Бібліографія зарубіжного франкознавства… 119
На підготовчому етапі до здійснення цієї праці необхідно провести докладний моні-
торинг національних ретроспективних та вузьких галузевих бібліографій (літературознав-
чих, мовознавчих і подібних) на предмет наявності франкознавчих матеріалів. Особливу
увагу варто звернути на окремі славістичні та україністичні часописи, які традиційно
розміщували франкознавчі матеріали: німецькомовні (“Wiener slawistische Jahrbuch”,
“Ukrainische Rundschau”), англомовні (“American Slavic and East European Review”,
“Journal of Ukrainian Studies”, “Slavic Review”, “The Slavic and East European Journal”,
“The Ukrainian Canadian”, “Ukrainian Quarterly”), польськомовні (“Acta Polono-Ruthenica”,
“Biuletyn Ukrainoznawczy”, “Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze”, “Slavia Orientalis”,
“Studia Polono-Slavica Orientalia”), українськомовнізакордонні (наприклад, “Наше слово”,
“Український календар”, “Наша культура” в Польщі; “Новий вік”, “Український вісник”,
“Вільне слово”, “Наш голос” в Румунії; “Дукля” у Словаччині) та ін.
Отже, підготовка синтетичного бібліографічного покажчика, що представляв би
рецепцію творчості І. Франка за рубежем, надавав би якомога повнішу інформацію про
видання його творів чужими мовами, – одне з давно назрілих і невідкладних завдань
сучасного франкознавства. Такий покажчик істотно доповнив би джерельну базу фран-
кознавчої науки й значно допоміг би майбутнім укладачам повного покажчика творів
письменника та критичної літератури про нього. Вихідний матеріал для створення такої
синтетичної бібліографії нагромаджено зусиллями франкознавців попередніх поколінь.
Зайве й говорити, наскільки гостро відчувається нині нестача такого докладно аното-
ваного й оснащеного на рівні сучасних вимог науково-допоміжним апаратом видання.
Наскільки полегшило б воно роботу авторам і редакторам “Франківської енциклопедії”,
упорядникам майбутнього повного видання творів І. Франка. Така праця слугуватиме
надійним маяком у безберегому морі франкознавчих публікацій, незамінним “джере-
лом джерел” для поглиблення як дальших компаративістичних досліджень творчості
І. Франка, так і загалом контактів української літератури із зарубіжними літературами,
стане підставою для ґрунтовних монографічних досліджень щодо проблем перекладної
франкіани та рецепції Франкової творчості за межами України.
1. Бутрин М. Бібліографія франківської бібліографії (1882–1975 рр.) // Українське літе-
ратурознавство. – Львів, 1977. – Вип. 28. – С. 116–135.
2. Бутрин М. Стан і завдання сучасної франкознавчої бібліографії // Українське літера-
турознавство. – Львів, 1983. – Вип. 40. – С. 88–94.
3. Бутрин М. Бібліографічна франкіана // Іван Франко – письменник, мислитель, грома-
дянин: Матеріли Міжнар. наук. конф. (Львів, 25–27 вересня 1996 р.). – Львів, 1998.
– С. 142–144.
4. Гавришків Б. Обрії німецької франкіани // Жовтень. – 1973. – № 5. – С. 124–126.
5. Дей О. Іван Франко в бібліографії // Іван Якович Франко: Каталог творів письменника
та літератури про нього. До сторіччя з дня народження / Упор. М. П. Гуменюк [та ін.];
Ред. О. І. Дей. – Львів, 1956. – С. 5–8.
6. Зорівчак Р. Твори Івана Франка на сторінках “The Ukrainian Canadian” (1947–1983) //
Українське літературознавство. – Львів, 1984. – Вип. 42. – С. 92–98.
7. Зорівчак Р. Франкова поема-казка “Лис Микита” в англомовному світі // Тези доповідей120 Лариса Каневська
шістнадцятої щорічної наук. конф., присвяченої 145-річчю від дня народження Івана
Франка (Львів, 17–19 жовтня 2001 р.). – Львів, 2002. – С. 72–76.
8. Зубрицька М., Мороз М. Зарубіжна франкіана // Українське літературознавство. – Львів,
1995. – Вип. 60. – С. 135–151.
9. Іван Франко. Бібліографічний покажчик творів і критичної літератури. 1986–1988 /
Упор. М. Мороз // Іван Франко і світова література: Матеріали міжнародного симпозіу-
му ЮНЕСКО (Львів, 11–15 вересня 1986 р.): У 3 т. – К., 1990. – Т. 3. – С. 55–89.
10. Іван Франко – нам далекий і близький (сторінки серболужицької Франкіани): Статті,
матеріали, відгуки, переклади / Упор. В. Моторний, О. Лазор. – Львів, 2006. – 104 с.
11. КаневськаЛ.ІванФранко на сторінках часопису “Slavia Orientalis” (1952–2007) // Донецький
вісник Наукового товариства ім. Шевченка. – Донецьк, 2009. – Т. 27. – С. 60–74.
12. Кравець Я. Іван Франко у франкомовних перекладах і критиці // Українське літерату-
рознавство. – Львів, 2006. – Вип. 68. – С. 194–207.
13. Кравець Я. Іван Франко у франкомовних перекладах і критиці: (Матеріали до біо-біб-
ліографії) // Тези доповідей шістнадцятої щорічної наук. конф., присвяченої 145-річчю
від дня народження Івана Франка (17–19 жовтня 2001 р.). – Львів, 2002. – С. 79–81.
14. Луцишин О. Мирослав Олександрович Мороз [Некролог] // Вісник Львів ун-ту. Серія:
Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. – Львів, 2007. – Вип. 2.
– С. 260–263.
15. Мирослав Мороз. Бібліографічний покажчик / Упор. М. Мороз. – Львів, 1997. – 51 с.
16. Мороз М. Від упорядника // Зарубіжне франкознавство. Бібліографічний покажчик /
Упор. М. Мороз. – Львів, 1997. – С. 3–5.
17. [Мороз М.] Від упорядника // Іван Франко: Бібліографія творів. 1874–1964 / Склав
М. Мороз. – К., 1966. – С. 3–4.
18. Мороз О., Мороз М. Матеріали до бібліографії критичної літератури про Івана Франка
(1875–1938) // Іван Франко. Статті і матеріали. – Львів, 1962. – Зб. 9. – С. 191–318.
19. Мороз О., Мороз М. Матеріали до бібліографії критичної літератури про Івана Франка
[1875–1959] // Іван Франко. Статті і матеріали. – Львів, 1963. – Зб. 10. – С. 208–279.
20. Мороз О., Мороз М. Радянське франкознавство за двадцять років (1939–1959) // Іван
Франко. Статті і матеріали. – Львів, 1960. – Зб. 8. – С. 179–388.
21. Рудницький Л. Іван Франко і німецька література. – Львів, 2002. – 238 с. (Українознавча
бібліотека НТШ; ч. 10).
22. Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті:
У 5-ти т. / Ред. кол.: Г. Д. Вервес (голова) [та ін.]. – К., 1994. – Т. 5. – 612, [2] с.
23. Bibliografi a slovenských prekladov diel Ivana Franka a slovenská frankiána // Daniš Nevrlý.
Ivan Franko. Život a dielo (1856–1916). – Prešov, 2009. – C. 315–322.
24. [Nieuważny F.] Franko w Polsce // Iwan Franko. Wybór poezji / Oprac. Florian Nieuważny.
– Wrocław; Warszawa; Kraków, 2008. – S. CXXXIII–CLXXXII. (Biblioteka Narodowa.
Nr 257. Seria II).
25. Rebuşapcă I. Ivan Franko şi România = Ребошапка І. Іван Франко і Румунія (Українська
версія) // Simpozion omagial “Ivan Franko (1856–1916). 150 de ani de la naştere” (Facultatea de Limbi şi Literaturi Străine a Universităţii din Bucureşti, 8–9 decembrie 2006)
= Ювілейний симпозіум “Іван Франко (1856–1916). 150 років від дня народження”
(Факультет іноземних мов та літератур Бухарестського університету, 8–9 грудня 2006)
/ Упор., перекл., передм., прим. і комент. І. Ребошапки. – Бухарест, 2008. – С. 40–57.Бібліографія зарубіжного франкознавства… 121
THE BIBLIOGRAPHY OF FOREIGN IVAN FRANKO STUDIES:
CURRENT STATUS AND PERSPECTIVES OF ELABORATION
Larysa KANEVSKA
Taras Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Sciences of Ukraine,
4, Mykhailo Hrushevsky Str., 01001, Kyiv, Ukraine
The overview of bibliographical sources of Ivan Franko studies in terms of refl ection
in its of foreign publications is performed in the article. It is highlighted on the need of
creation of synthetic bibliography of Ivan Franko studies as a base for extending scientifi c
investigation, in particular in the area of translated frankiana, reception of Ivan Franko’s
works beyond Ukraine.
Key words: Ivan Franko, bibliography, foreign frankiana, reception, pointers, sources
of the bibliography.
БИБЛИОГРАФИЯ ЗАРУБЕЖНОГО ФРАНКОВЕДЕНИЯ:
СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗРАБОТКИ
Лариса КАНЕВСКАЯ
Институт литературы им. Т. Г. Шевченко НАН Украины,
ул. Грушевского, 4, 01001, Киев, Украина
Осуществлен обзор библиографических источников по франковедению в аспекте
отображения в них зарубежных публикаций. Акцентируется на необходимости со-
здания синтетической библиографии франковедения как основы углубления научных
исследований, в частности в области переводной франкианы, рецепции творчества
Ивана Франко за рубежом.
Ключевые слова: Иван Франко, библиография, зарубежная франкиана, рецепция,
указатели, источники библиографирования.
Стаття надійшла до редколегії 15.02.2010
Прийнята до друку 17.02.2010

Категорія: ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.