Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

СТРУКТУРА ПАРАДИГМ ВІДІМЕННИХ ПРІЗВИЩ СЛОВ’ЯНЩИНИ КІНЦЯ ХІХ ст

Руслана ПАДАЛКА,
кандидат філологічних наук, асистент
кафедри української мови та літератури
Слов’янського державного педагогічного університету,
Надія ТЕНДІТНА,
кандидат філологічних наук, асистент
кафедри української мови та літератури
Слов’янського державного педагогічного університету
СТРУКТУРА ПАРАДИГМ ВІДІМЕННИХ ПРІЗВИЩ
СЛОВ’ЯНЩИНИ КІНЦЯ ХІХ ст.
Автори статті піднімають питання про парадигми
прізвищ Слов´янщини. Особлива увага приділена структурним
особливостям парадигмальних гнізд, зокрема лексико-
семантичному способу творення, атомарним прізвищам.
Результати дослідження подають повну картину
функціонування прізвищ Слов´янщини кінця ХІХ ст.
Ключові слова: прізвище, ім’я, парадигма, семантика.
Прізвища, сформовані безпосередньо від апелятивів,
утворювалися семантичним способом через їхню
антропонімізацію і були парадигмальним компонентом
первинної номінації; прізвища, сформовані на базі інших
прізвищ, утворювалися морфологічним способом через
суфіксацію, утворюючи парадигмальний компонент вторинної
номінації [Редько 1969; Сельвина 1976].
Метою статті є дослідження інтенсивного зростання
кількості апелятивів, що стали семантичною основою
відапелятивних прізвищ; показ процесу урізноманітнення
семантики апелятивів, що склали структурну основу прізвищ.
Деякі особові імена породжували прізвища, які формували
прізвищеву парадигму [Ніколаєнко 1965; Редько 1969а]. Такі
16 імена були здатні сполучатися не з одним, а з кількома
прізвищевими формантами. В одних випадках соціально-
комунікативна ситуація створювала такі умови, в яких від того
самого особового імені прізвища утворювалися за допомогою
кількох формантів (Іван – Іванченко, Іваненко, Іванов, Іванус). В
інших такої потреби не було, тому в певному районі виникало
прізвище, утворене за допомогою єдиного форманта (Полікарп –
Полікарпов). Через те перші формували прізвищеву парадигму,
а другі функціонували як атомарні лексеми, що знаходилися
поза парадигмою, але входили в антропонімну систему та
лексичний фонд української мови.
Прізвища Слов’янщини, виписані нами з метричної книги
Ізюмського повіту Харківської області, до складу якої в 1899
році входив Слов’янський район, можна поділити на дві групи:
атомарні й парадигмальні.
Атомарні відіменні прізвища Слов’янщини в 1899 р.:
 Вакуленко – від прізвиська “Вакуленко” (син Вакули) <
власне ім’я Вакула;
 Данченко – від прізвиська “Данченко” (син Данка) <
власне ім’я Данко;
 Дем’яненко – від прізвиська “Дем’яненко” (син Дем’яна) <
власне ім’я Дем’ян;
 Димченко – від прізвиська “Димченко” (син Димка) <
власне ім’я Димко;
 Захар’єв – “Захарьев сын”< власне ім’я Захар;
 Зиньковський < власне ім’я Зинько (Зінько);
 Ісаков – від “Исаков сын”< власне ім’я Ісак;
 Калініченко – від прізвиська “Калениченко” < власне ім’я
Каленик;
 Кириленко – від прізвиська “Кириленко” < власне ім’я
Кирило;
 Кириченко – від прізвиська “Кириченко” < власне ім’я
Кирик;
 Клименко – від прізвиська “Клименко” < власне ім’я
Клим;
 Матвєєнко – від “Матвеев сын” < власне ім’я Матвій;
17 Миронов – від “Миронов сын” < власне ім’я Мирон;
 Михайлов – від “Михайлов сын” < власне ім’я Михайло;
 Мищенко – від прізвиська “Мищенко” < пестливе власне
ім’я Миця;
 Ніколаєнко – від прізвиська “Ніколаєнко” < власне ім’я
Ніколай;
 Овсієнко – від прізвиська “Овсієнко” < власне ім’я Овсій;
 Омельченко – від прізвиська “Омельченко” < власне ім’я
Омелько;
 Онищенко – від прізвиська “Онищенко” < власне ім’я
Онисько;
 Пашин < власне ім’я Паша (Павел);
 Проценко – від прізвиська “Проценко” < власне ім’я
Проць від Прокіп;
 Савченко – від прізвиська “Савченко” < власне ім’я
Савка від Савелій;
 Саєнко – від прізвиська “Саєнко” < власне ім’я Сай;
 Самойленко – від прізвиська “Самойленко” < власне ім’я
Самійло;
 Семенченко – від прізвиська “Семенченко” < власне ім’я
Семен;
 Стефановський – від “Стефанов сын” < відіменний
присвійний прикметник стефанов;
 Тарасенко – від прізвиська “Тарасенко” < власне ім’я
Тарас;
 Тимофєєв – від “Тимофеев сын” < власне ім’я Тимофій;
 Тимченко – від прізвиська “Тимченко” < власне ім’я
Тимко від Тимофій;
 Трохименко – від прізвиська “Трохименко” < власне ім’я
Трохим;
 Федорченко – від прізвиська “Федорченко” < пестливе
власне ім’я Федорко від Федір чи Федора;
 Филипенко – від прізвиська “Пилипенко” < власне ім’я
Пилип, рос. Филипп;
18  Фоменко – від прізвиська “Фоменко” < власне ім’я Хома,
рос. Фома;
 Яковлєв – від “Яковлев сын” < власне ім’я Яков;
 Яременко – від прізвиська “Яременко” < власне ім’я
Ярема.
Ці прізвища, за матеріалами джерел 1899 р., не формували
прізвищевих парадигм. Цілком можливо, що в інші часи й в
інших реґіонах вони входили до прізвищевих парадигм і були
активними їхніми компонентами. Таких атомарних прізвищ у
метричній книзі за 1899 р. ми нарахували 36. Основою цих
прізвищ були власні імена (Тарасенко < Тарас, Остапенко <
Остап і под.). Але траплялися прізвища, в основах яких є
усічені імена з пестливим відтінком у значенні: Кириченко
(Кирик), Пашин (Паша), Проценко (Проць), Семенченко
(Семенець), Савченко (Савка), Тимченко (Тимко). Отже, до
словотвірної бази прізвищ у кінці ХІХ ст. входили не лише
повні, але й усічені форми власних імен з емоційним відтінком у
значенні. Українські прізвища на -енк-о утворювалися не
безпосередньо від власного імені, а від прізвиська (Петро –
батько, його син “Петренко” – це прізвисько, яке з часом стає
прізвищем Петренко). Як бачимо, заклав рід Петро, але
прізвище роду дав його син.
У російських прізвищах також відбилася родова
послідовність: “отец Пëтр”, а його син мав ім’я, наприклад, Іван
(Иван Петров сын). З часом присвійний прикметник став
виконувати видільну функцію без іменника “сын” (Иван
Петров) і поступово претворився у прізвище. Тут і рід заклав, і
дав йому прізвище батько (Мирон – Миронов): Ісаков, Михайлов,
Пашин, Тимофєєв, Яковлєв і под.
Прізвищеві парадигми формували прізвища, в основі яких
знаходилися такі імена: Андрій, Борис, Василь, Гаврило,
Євдоким, Іван, Карпо, Кирило, Костя, Максим, Марко, Мойсей,
Павло, Петро (усього 14).
Немає підстав стверджувати, що у виборі прізвищ для
парадигми була якась закономірність. У складі прізвищ ці іменні
основи сполучалися з такими прізвищевими формантами:
191) Андрій: Андреєв (формант -єв);
2) Борис: Борисов (формант -ов), Борисенко (формант -енк-о);
3) Василь: Василенко (формант -енк-о), Васильченко
(Василь к/ч + формант -енк-о);
4) Гаврило: Гаврилов (формант -ов), Гаврик (Гавр(ило) +
формант -ик);
5) Євдоким: Євдокименко (формант -енк-о); Євдокимович
(формант -ович);
6) Іван: Іваненко (формант -енк-о), Іванов (формант -ов);
7) Карпо: Карпенко (формант -енк-о), Карпов (формант —
ов);
8) Кирило: Кириленко (формант -енк-о), Кириченко (Кири
к/ч + формант -енк-о);
9) Костя: Костев (формант -ев), Костюков (формант -ов);
10) Максим: Максименко (формант -енк-о), Максимов
(формант -ов);
11) Марко: Марченко (Мар к/ч + формант -енк-о), Марчик
(Мар к/ч + формант -ик);
12) Мойсей: Мойсеєв (формант -ев), Мойсеєнко (формант —
енк-о);
13) Павло: Павленко (формант -енк-о), Павлюков (Павл+юк +
формант -ов), Павловський (Павл+ов + формант -ськ-ий);
14) Петро: Петро (семантичний спосіб), Петренко
(формант -енк-о).
Аналіз фактичного матеріалу показав, що парадигм
відіменних прізвищ у кінці ХІХ ст. була небагаточисельна
група, сформована прізвищами з 14-ма іменами в їхній основі.
Дванадцять парадигм складаються з двох компонентів і лише
парадигми імен Павло та Андрій мають по три компоненти
(Андреєв, Андрущенко, Андрейченко, Павленко, Павлюков,
Павловський).
Основи відіменних прізвищ найчастіше поєднувалися з
українськомовним формантом -енк-о: у метричній книзі
Слов’янщини за 1899 р. відіменні прізвища (у складі парадигм і
поза ними) становлять 63% (42 прізвища з 66-ти). З ним
конкурував формант –ов / -ев російського походження, який
20 посідав друге місце після суфікса -енк-о і вживався дещо
рідше – 17 прізвищ, що становлять 25,5%. З іншими
формантами основи відіменних прізвищ сполучалися в
поодиноких випадках: з формантом -ик два прізвища, з
формантами -евич, -ін, -ськ-ий – по одному прізвищу. Та й
репертуар прізвищевих формантів у розряді відіменних прізвищ
бідний – усього 6: -енк-о, -ов/-ев, -ик, -евич, -ін, -ськ-ий.
Така ж ситуація й у відапелятивних прізвищах. Тут,
правда, ширший репертуар формантів – десять суфіксів: -енк-о, —
ов/-ев, -ик, -евич, -ін, -ськ-ий, -ко, -уш, -ач, -ець (пор. нові -к-о, —
уш, -ач, -ець). Проте сполучуваність прізвищевих основ з ними
аналогічна до сполучуваності в розряді відіменних прізвищ.
Найчастіше відапелятивні основи поєднуються з формантами —
енк-о та -ов/-ев. З усіма іншими – у поодиноких випадках.
Звертає на себе увагу лексико-семантичний спосіб
творення прізвищ: якщо у відіменних прізвищах зафіксовано
лише один приклад конверсії (пор. ім’я Петро > прізвище
Петро), то у відапелятивних їх зафіксовано 11/19,8%: бабак –
Бабак, гонтар – Гонтар, кирка – Кирка, кисіль – Кисіль, козир –
Козир, скрипник – Скрипник, сорока – Сорока, чередник –
Чередник, шило – Шило й под. Ця відмінність зумовлена
особливостями творення похідних від власних імен та від
апелятивів.
Такими є особливості прізвищевих парадигм відіменного
типу у Слов’янщині кінця ХІХ ст. (1899 р.).
Подальші дослідження прізвищевих парадигм періоду
1951-2001 р.р. дозволять зробити повний аналіз парадигм
відіменникового типу ХХ ст.
ЛІТЕРАТУРА
Непокупный 1979: Непокупный, О.П. Балтійські родичі слов’ян
[Текст] / О. П. Непокупний. – К. : Наук. думка, 1979. – 183 с.
Ніколаєнко 1965: Ніколаєнко, З.Г. Прізвища, утворені від
власних особових імен [Текст] / З. Г. Ніколаєнко // Територіальні
діалекти і власні назви. – К. : Наук. думка, 1965. – С. 268-273.
21Полякова 1975: Полякова, Е.Н. Из истории русских имен и
фамилий : книга для учащихся [Текст] / Е. Н. Полякова. – М. :
Просвещение, 1975. – 160 с.
Редько 1969: Редько, Ю.К. Современные украинские фамилии
(происхождение, словообразование, териториальное распределение)
[Текст] : автореф. дис. … докт. филол. наук: 10.02.01. / Ю. К. Редько. –
Киев, 1969. – 31 с.
Редько 1969а: Редько, Ю.К. Сучасні українські прізвища [Текст] /
Ю. К. Редько. – К.: Наук. думка, 1969. – 255 с.
Сельвина 1976: Сельвина, Р.Л. Личные имена в Новгородских
писцовых книгах XV-XVI вв. АКД [Текст] / Р. Л. Сельвина. – М. : Изд-
во Моск. Ун-та, 1976. – 29 с.
Худаш 1977: Худаш, М.Л. З історії української антропонімії
[Текст] / М. Л. Худаш. – К. : Наук. думка, 1977. – 235 с.
Шейко 2005: Шейко, Н.И. Русские імена и фамилии [Текст] /
Н. И. Шейко. – М. : Вече, 2005. – 304 с.
Руслана Падалка, Надежда Тендитная
Структура парадигм отыменных фамилий Славянщини
ХІХ века
Авторы статьи исследуют вопрос о парадигмах фамилий
Славянского района Донецкой области. Особенное внимание уделено
структурным особенностям парадигматических гнёзд (структурно-
семантическому способу образования). Результаты исследования
дают полную картину функционирования фамилий Славянщины конца
ХІХ века.
Ключевые слова: фамилия, имя, парадигма, семантика.
Ruslana Padalka, Nadiya Tenditna
The structure of paradigm of surnames comes from names of
Slavonic area of the end of XIX century
Authors of the article studies the question of paradigms of surnames
of Slavyansk district Donetsk Region in XIX century. Special attention is
paid to structural peculiarities of paradigms surnames comes from names.
The results of the research give a full picture of the functioning of surnames
in the end of XIX century.
Keywords: surname, name, paradigm, semantics

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.