ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З СОМАТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ: СЕМАНТИЧНИЙ ТА ЕТНОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ

Олена ВАЖЕНІНА,
старший викладач
кафедри української мови та прикладної лінгвістики
Донецького національного університету
Алевтина КУЦЕВА,
магістрант кафедри української мови та прикладної лінгвістики
Донецького національного університету
ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З СОМАТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ:
СЕМАНТИЧНИЙ ТА ЕТНОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ
АСПЕКТИ
Подана структурно-семантична та етнокультурологічна
характеристика фразеологізмів із соматичним компонентом,
встановлені основні напрямки сучасних лінгвістичних
досліджень, простежені перспективи розвитку етнокульту-
рологічних досліджень фразеологічних одиниць.
Ключові слова: соматизм, фразеологічна одиниця, символ.
Соматична фразема – двовершинна непредикативна
фразеологічна одиниця, ключовим ономасіологічним
компонентом якої є соматизм (назва частини чи органу тіла
людини) [Стрілець 2003: 5]. Фразеологізми із соматичним
компонентом досліджували такі вчені, як М. Алексєєнко,
Л. Дядечко, А. Івченко, В. Виноградов, Д. Ужченко та
В. Ужченко, В. Коваль, О. Селіванова, В. Кононенко,
М. Кочерган, О. Тищенко, О. Андрейченко, А. Архангельська,
М. Горди, О. Каракуця, О. Левченко, Ю. Мільошин. Метою цієї
статті було здійснити детальний опис українських
фразеологізмів із соматичним компонентом, з’ясувати специфіку
фразеологічного символу, встановити фразеологотворчу
23активність соматичного компонента, подати аналіз
досліджуваних фразеологічних одиниць у семантичному та
етнокультурологічному аспектах.
Актуальність дослідження фразеологізмів із соматичним
компонентом у семантичному та етнокультурологічному
аспектах зумовлена необхідністю з’ясувати механізми творення
фразеологічних одиниць із соматичним компонентом,
встановити специфіку соматичного символу в структурі
фразеологізму та його вплив та семантику фразем та вивчити
особливості мовної репрезентації культурно значущих
концептів фразеологічними одиницями.
Принципи антропометричності фразеологічного фонду
мови й аналогізації предметного світу у свідомості людини
зумовлюють особливу значущість у номінативних процесах
знаків частин людського тіла – соматизмів. Р. Леннекер однією з
базових концептосфер свідомості вважає людське тіло,
позначення частин якого використовують як найменування
інших концептосфер [Селіванова 2004: 60]. Фразеологізми з
соматичним компонентом формують різні фразеосемантичні
поля залежно від ядерної стереотипної ознаки компонентів.
Вивчаючи фразеологізми з соматичним компонентом, бачимо,
що ця група фразеології є досить об’ємною і важко точно
встановити її загальну кількість. Орієнтуючись на зібраний
матеріал, зазначимо, що на сучасному етапі в українській мові
наявні такі соматичні компоненти: голова, вухо, рука, нога,
горло, ребро, серце, обличчя, ніс, очі, рот, п’яти, зуб, волосся,
плече, рот, груди, губи, жили, кістки, хребет, тіло, тім΄я,
кишки, кров, слина, палець, язик печінка, пуп, шия, мозок, спина,
сльози, коліно, живіт, бік, потилиця, горб, горло, душа, нерв,
кулак тощо. Серед соматичних компонентів вживаються і такі
застарілі слова, як вуста, чоло, перст. Всього нараховуємо 50
компонентів на позначення частин людського тіла, що
вживаються в мовленні українців на сучасному етапі.
Синтаксичні супровідники соматизмів додають до
предикатів змісту, образу, способу або якості різноманітні
конотативні відтінки: жерти очима – пильно дивитися, бігати
очима – дивитися швидко, ковзати очима – дивитися мимохідь.
24 Функціональне пристосування соматизмів робить їх
метонімічними знаками різних дій, станів людини, додаткові
ознаки яких передаються у фразеологізмах шляхом
метафоризації їхніх складників.
Символічність соматизмів людини має релігійні витоки та
зумовлена наївно анатомічною картиною світу давньої людини.
Н.Д. Арутюнова вважає, що символ має більш високий
семіотичний статус порівняно з образом і метафорою, оскільки
його призначення – об’єднати зусилля суспільно-племінних і
національних колективів. Ю. Лотман назвав символ пам’яттю
культури, адже більшість символів пов’язана з давніми
обрядами, ритуалами і традиціями народу, які фіксують
інформаційні згортки родового минулого [Лотман 1987: 47].
Наявність символів у фразеологізмах спричинила, з одного
боку, скорочення коду, бо символ, окрім власне
опредмечування, транслює експресивність, емоційність, загалом
містить оцінку, з іншого боку, символ ускладнює фразеологізми
національно-культурною специфікою. У соматизмах-символах
виокремлюється група ядрових, із високою фразеотворчою
активністю (голова, серце, душа, нога, ніс, рука, око) та
периферійних (жовч, селезінка, піт, бік, шия) компонентів.
Фразеологізми з соматичним компонентом утворюють
мікрогрупи, що можуть передавати або одне значення, або схожі
значення. Для вербалізації значення обману в українській
фразеологічній системі залучено соматизми: очі, голова, мозок,
зуби, ніс, губа, душа. Лексеми мізинець, ніготь аналогізуються з
чимось зовсім малим, не вартим уваги, наприклад, з мізинець, й
на ніготь, до нігтя. Соматизми плече, шия, лікоть
сприймаються етносом як символи підтримки, опіки,
відповідальності: сидіти на плечах, ярмо на шию, підставляти
шию, відчувати лікоть.
В анатомічній картині світу українського етносу особливу
значущість мають опозиції духовного та тілесного: духовне
пов’язане з головою, мозком, серцем, душею, а тілесне – з тілом,
плоттю, кістками, шкірою, хребтом, ребрами, жилами, ногами і
руками. Духовне та тілесне, за словами І.Д. Шмельова,
“формують нерозривну єдність, разом складаючи одну людину”.
25Тіло людини розглядається етносом як форма існування
індивідуальності, як умістилище душі. Жива людина має
гармонію тіла і душі. Ця думка підтверджується
фразеологізмами типу: душею і тілом, душа прощається з
тілом, погубити душу з тілом.
Здавна душа – це духовна сутність, особливий початок,
що протиставляється тілесному й визначає життя, нахили й
особистісні якості людини. Погляди вчених різняться щодо того,
чи відносити фразеологічний компонент душа до соматичної
лексики. Більшість учених вважає, що цей компонент
співвідноситься з соматичним кодом культури, а фразеологізми
з цим компонентом несуть важливу функцію культурологічного
характеру і широко функціонують на позначення дій людини та
вираження різних відтінків характерів.
Душа з давніх часів символізує безсмертя, це пов’язано з
тим, що вона розглядається як орган, розміщений у грудях, який
відповідає за внутрішнє життя людини. Часто цей соматизм
пов’язують з уявленнями, віруваннями та міфами про
автономність, рухливість душі. Згідно з міфологічними
уявленнями про смерть тіла і безсмертя душі остання,
покидаючи тіло, відлітає до неба. Примусове звільнення тіла від
душі розглядається як убивство. Цей факт відтворений у
фразеологізмах типу: вибити душу, вийняти душу, забрати
душу. Зміна локалізації душі в тілі сприймається як стан
занепокоєння, тривоги, страху. Найяскравіше цю тезу
підтверджує фразеологізм душа не на місці – хтось дуже
занепокоєний.
У фразеологізмах, що наголошують на наявності в тілі
лише душі, проводяться аналогії з убожінням, крайньою
бідністю: тільки душа в тілі – бідна людина, за душею немає
нічого – убога людина. Часто зустрічаємо звороти, в яких
пояснюється, що за душею знаходяться гроші і це є показником
багатства, а їхня відсутність – показником скрути: без шеляга за
душею, і копійки нема за душею. Це пояснюється наявністю у
лексемі душа ніби первинного значення “ямочка на шиї під
кадиком” за словником В.І. Даля, саме там за народними
26 уявленнями знаходилась душа, а на грудях біля цієї ямочки
ховали гроші.
Іноді соматизм душа аналогізується з порожниною або
вмістилищем, наприклад, фразеологізми заглядати в душу,
заходити в душу, лізти в душу з чобітьми означають “хотіти
дізнатися потаємні думки про почуття”. За християнськими
віруваннями, душа по смерті відділяється від тіла, тому душу
часто порівнюють з перлиною, вважають її чистою як сонце чи
світло. Це відбито у фраземах типу: чиста душа, світла душа,
прозора душа. Всі ці фраземи вживаються для окреслення
позитивних рис людини, так говорять про розумну, правдиву і
чемну людину. А от для влучної характеристики недоброї
людини вживається фразеологізм заяча душа. Здавна народ
уявляв душу як пару, хмаринку, дихання, дим, вітерець або
пташку (голубку чи зозулю), чи як метелика або бджолу.
Необхідно зауважити, що простежується в українській
фразеології регулярна варіативність компонентів серце і душа у
фраземах, що несуть негативні емоції або позначають фізичні
стани, що аналогізуються з тягарем, холодом, жаром.
Серце – це орган кровеносної системи у вигляді м’язового
мішка, ритмічне скорочення якого забезпечує кровообіг. Серце є
символом центру, Бога, життя, розуму, любові та співчуття.
У християнстві серце символізує радість і смуток,
сміливість, релігійну відданість і чистоту, а також центральну
мудрість. Палаюче серце символізує релігійне служіння та
відданість, а серце, пробите стрілою, – символ спокути чи
кохання.
У народному уявленні українців серце є символом
людської життєвої сили. Серце – своєрідний барометр
переживань людини, змін у її душі, викликаних факторами як
зовнішніми, так і внутрішніми. Соматизм серце має широкий
спектр функціональних властивостей, що позначається на
семантиці фразеологізмів із цим компонентом.
В.А. Маслова зазначає, що вся складність дослідження
символів, образів, міфологем серця полягає в тому, що воно не
лише вмістилище емоцій, серце – центр життя взагалі:
фізичного, психічного та духовного. Фразеологізми з
27соматичним компонентом серце вживаються на позначення
позитивної характеристики людини: велике серце, золоте серце,
відкрите серце, гаряче серце, живе серце.
Зустрічаються і фразеологізми, що окреслюють дію,
спрямовану на руйнацію серця, вони несуть, як правило,
відтінки болю, страждань або посилення хвилювання: ятрити
рану в серці – посилювати хвилювання; троюдити серце –
завдавати душевного болю; краяти серце – завдавати фізичного
болю.
Важлива фізіологічна ознака серця відчувати фізичний
біль закладена у фразеологічних зворотах типу: щемить серце,
болить серце, уболівати серцем, що здебільшого вживаються
для передачі страждань людини.
Часто серце уподібнюється до мішені, яку можна вразити,
наприклад, вціляти в серце, кидати жарину в серце – такі
фразеологізми передають особливості душевного стану людини.
Серце вилучається з тіла або зрушує з місця (переважно
вниз) у випадках смерті, страждань, сильного емоційного
хвилювання, що підтверджують звороти типу: серце
обривається, серце падає, які означають, що людина
непокоїться, вмирає, переживає. У символіці серце
аналогізується з чимось крихким, тендітним, м’яким, чим
визначається семантика фразеологізмів на позначення різних
психологічних станів: розбите серце – хтось страждає, в’яне
серце – хтось переживає, серце тане – хтось дуже розчулюється.
У народних повір’ях серце виступає як орган
передбачення, підсвідомого відчуття, так це відбито у
фразеологічних сполуках: серце чує, серце віщує, серце
говорить, серце підказує.
Отже, фразеологізми з соматичним компонентом серце
мають символічне підґрунтя й передають різні стани людини, а
саме: психологічні, душевні та фізичні. Як бачимо, духовний
світ людини найкраще проявляється у фразеологізмах з
соматичними компонентами душа та серце. Існують різні думки
щодо символічного наповнення цих соматизмів, переважна
більшість вчених доводить амбівалентність духовних символів
людини – вони несуть як позитивні оцінки людських дій та
28 станів: кохання, почуття, радість, так і негативні: біль, муки,
тугу, занепокоєння, плач.
Тіло в символіці українського народу протистоїть душі.
Тілесний світ є відтворенням функцій людини, її руху і
сприйняття. Тіло сприймається як форма, умістилище його
складових. До основних частин тіла людини відносять такі:
рука, нога, око, вухо, язик, лоб, зуб та голова. Найбільшою за
кількістю одиниць серед зібраного матеріалу є група з
соматичним компонентом око.
Око – орган зору в людини та в усіх хребетних тварин.
Око – символ розуму й духу, Сонця і зловорожих сил, краси і
кохання. На думку А. Голана, символіка ока сягає глибин
25 віків. Вченими доведено, що майже 90% всієї інформації
людина отримує завдяки органам зору. Око може
випромінювати добро і зло. Також око є символом всебачення, з
ним пов’язані світло й мудрість.
У народній естетиці око є символом привабливості та
краси, але водночас воно символізує вдачу і заздрість,
жадібність і нахабство. Споконвіку люди вірили в добре і лихе
око. Оком дня наші предки називали Сонце, очима ночі –
Місяць і зорі. Людські очі теж порівнювали з Сонцем і Місяцем.
Вважалося, що різнокольорові очі – це ознака належності
до нечистої сили, в результаті переосмислення цих вірувань
утворився фразеологізм вовче око, який вживається на
позначення поганої, злої людини, що має недобрий вплив на все,
чого тільки торкнеться. Люди змальовували такі очі під густими
зрослими бровами, вони були чорні або запалі, вирячені, косі
або просто мали назву заздрісні.
У давнину вирізняли і сонячне око. Воно спричиняло
посуху, неврожай, хвороби, від блискотливого ока Перуна
утворювалися пожежі та смерть. З часом ці уявлення перейшли
на людину. Очі злої людини могли навести порчу, навроки,
наслати пристріт, тобто недобру зустріч з нечистою силою.
На думку багатьох вчених, ще 10-15 тисяч років тому в
епоху палеоліту існували численні вірування про погане око. Ці
вірування втілилися у фразеологічних зворотах, що позначають
29негативні характеристики людини: завидющі очі, лудити очі
тощо.
У християнській літературі поширеним є символ
недремного ока – метафорично-символьної назви Всевишнього,
що став основою для творення фразеологізму недремне око, що
означає “постійний нагляд з боку”.
За станом райдужки ока лікарі визначають здоров’я
людини, вказують на хвороби, які їй загрожують. Медики
твердять: “Все, що відбувається в організмі людини, залишає
свій відбиток на ірисі”, – що також зумовлює утворення різних
значень фразеологічних сполук.
Крім спектру зорового сприйняття, фраземи з
компонентом око позначають спостережливість або уважність:
око спинилось, втопити очі, впитися очима; а також
досвідченість та кмітливість: гостре око, бите око, око не
дрімає, вірне око, що теж пов’язане з функціями ока.
Метафоричні компоненти у зворотах представляють
уподібнення в етносвідомості ока до рухливого предмета, який є
найбільшою цінністю людини: око біжить, око губиться, око
впало, берегти як своє око, ковзати очима.
Уявлення про рухливість ока доповнюється в наївно-
анатомічній картині етносу враженнями про здатність очей
випромінювати світло, що стає експресивним позначенням
психоемоційних, рідше – фізіологічних станів людини залежно
від конотації дієслів чи спектру знаків вогню, світла. Це
зумовило утворення фразеологізмів типу: аж вогні в очах, аж
іскорки в очах замигтіли, іскри сиплються з очей, очі іскри
метають. Фразеологізми обпікати очима, засвітити очима, що
вживаються на позначення негативних дій людини, теж
утворюються за цією моделлю.
Втрата властивостей ока бачити світло сприймається як
втрата оком своєї основної функції. Цей процес відображають
фраземи типу: в очах рябіє, в очах жовтіє, в очах чорніє, в очах
темно, свічки в очах засвічуються, круги літають в очах, що
позначають втрату здатності гарно бачити.
Часто очі людини аналогізуються з гострим предметом,
що закладене в зворотах: гостре око, простромити очима,
30 свердлити очима, колоти око, влучати в око, що позначають
докір або застережливе ставлення. Асоціативно мотивовані
звороти з компонентом око поповнюють і концептосфери
просторової орієнтації: куди очі поведуть, куди очі бачать, куди
очі дивляться, куди очі сягають, куди не кинь оком, куди очі
покажуть, світ за очі.
Отже, соматична лексика нараховує біля 30%
фразеологічного складу української мови. Ключовим
компонентом фразеологізмів із соматичним компонентом є
соматизм – назва частини тіла людини. Серед зібраного
матеріалу нараховуємо 50 одиниць, що є назвами частин тіла
людини. Фразеологізми з соматичним компонентом різні за
кількісним складом. Нами виділено дві чітко окреслені групи
таких фразеологізмі: фразеологізми з соматичним компонентом,
що мають високу фразеотворчу активність, і фразеологізми з
соматичним компонентом, що мають низьку фразеологічну
активність.
Найбільшою за кількістю є група фразеологізмів із
соматичним компонентом око, що зумовлене давніми
уявленнями людини, оскільки через очі людина отримує
70% інформації, а руки й голова виконують найважливіші
функції людського організму.
Майже всі соматизми є символічними утвореннями, що
передаються від покоління до покоління на підсвідомому рівні.
Символ у процесі формування фразеологічної одиниці часто
набуває національного характеру. Знання світу символів
допомагають усвідомити картину реального світу, зрозуміти
спосіб мислення наших пращурів, полегшують процес передачі
інформації в межах фразеологічної одиниці.
Переважна більшість символів, що лягли в основу
творення фразеологізмів із соматичним компонентом, є
амбівалентними, що зумовлює виникнення різних значень
фразеологічних зворотів і сприяє виникненню синонімічних та
антонімічних пар.
В основі творення фразеологізмів із соматичним
компонентом наявні і широко представлені українські народні
вірування, традиції та обряди, які також переосмислюються в
31асоціативному ключі і закарбовуються у зворотах з різними
відтінками в значенні.
Серед соматизмів-символів виділяються групи ядерних, з
високою фразеотворчою активністю, до яких належать: голова,
серце, душа, рука, нога та око, і периферійних, що утворилися
асоціативним шляхом: піт, тім’я, бік, шия, пуп, жили, кістки,
брови тощо. На цей розподіл вплинула і багатовікова опозиція
духовного і тілесного, що так само розділяє соматичні
компоненти. Духовний світ людини представлений
фразеологізмами з соматичним компонентом душа, серце, кров,
сльоза, що є маловживаними в мові українського народу
порівняно з компонентами тілесного світу.
У майбутніх дослідженнях плануємо встановити
структуру фразеотематичного поля одиниць із соматичним
компонентом, детально вивчити соматизму на фразеологічне
значення та створити словник українських фразеологізмів із
соматичним компонентом.
ЛІТЕРАТУРА
Архангельська 1997: Архангельська, А. Ономасіологічний
аспект семантики фразеологічних одиниць з анатомічними
компонентами в українській мові [Текст] /
А. Архангельська // Лінгвістичні студії : Зб. наук. праць. Вип. 3. –
Донецьк : ДонНУ, 2008. – Донецьк : ДонДУ, 1997. – С. 138.
Горды 1997: Горды, М. Лакунарные фразеологизмы с
компонентом “голова/ glowa” в современном русском и польском
языках [Текст] / М. Горды // Slovo. Text. Czas. – Materialy z 2
miedzynarodove konferencij naukowei1. – Szczecin 16-17. 10. 1997 / Pod
red. M. Aleksiejenki, E. Siekierzyckiego. – Szecin, 1997. – S. 213-218.
Єщенко 1998: Єщенко, Т. Філософія “серця” у метафорі
[Текст] / Т. Єщенко // Лінгвістичні студії : Зб. наук. праць. Вип. 4. –
Донецьк : ДонДУ, 1998. – С. 141.
Селіванова 2004: Селіванова, О. Нариси з української
фразеології : монографія [Текст] / О. Селіванова. – К. – Черкаси :
Брама, 2004. – 276 с.
Ужченко 1987: Ужченко, В.Д. Слова-символи в народній
фразеології [Текст] / В. Д. Ужченко // Українське мовознавство. –
№ 14. – К. : Вища шк., 1987. – 14 с.
32 СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Алексеенко, Литвинникова, Белоусова 2004: Алексеенко, М.А.,
Литвинникова, О.И., Белоусова, Т.П. Человек в русской диалектной
фразеологии : словарь [Текст] / М. А. Алексеенко, О. И. Литвинникова,
Т. П. Белоусова. – М. : ИТИ ТЕХНОЛОГИИ, 2004. – 238 с.
Жайворонок 2006: Жайворонок, Г. Знаки української
етнокультури : словник-довідник [Текст] / Г. Жайворонок. – К. :
Довіра, 2006. – 487 с.
Коломиец, Регушевский 1988: Коломиец, Н.Ф.,
Регушевский, Е.С. Словарь фразеологических символов [Текст] /
Н. Ф. Коломиец, Е. С. Регушевский / Под ред. В. А. Винника. – К. :
Рад.шк., 1988. – 200 с.
Ужченко, Ужченко 1998: Ужченко, В.Д., Ужченко, Д.В.
Фразеологічний словник української мови [Текст] / В. Д. Ужченко,
Д. В. Ужченко. – К. : Освіта, 1998. – 224 с.
Фразеологічний 1993: Фразеологічний словник української
мови [Текст] : В 2 кн. – К. : Наук. думка, 1993. – Кн. 1-2.
Елена Важенина, Алевтина Куцева
Фразеологизмы с соматическим компонентом: семантический
и этнокультурный аспекты
В статье представлена структурно-семантическая и
этнокультурологическая характеристика фразеологизмов с
соматическим компонентом, установлены основные направления
современных лингвистических исследований, прослеживаются
перспективы развития лингвокультурологических исследований
фразеологических единиц.
Ключевые слова: соматизм, фразеологическая единица, символ.
Olena Vazhenina, Alevtina Kutseva
Phraseological units with somatic component: semantic and ethnocultural aspect
The article presents a structural and semantic characteristics of
Phraseological ethno-culturological characteristic with somatic
components, the basic directions of modern linguistic research are set, the
prospects of development linguistic and cultural studies Phraseological
units are traced.
Keywords: somatizm, Phraseological unit, symbol.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.