Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ УКЛАДАННЯ ТИПОЛОГІЇ ПОВТОРУ

Юлія ВОЛЯНСЬКА,
аспірант кафедри української мови та прикладної лінгвістики
Донецького національного університету
ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ УКЛАДАННЯ
ТИПОЛОГІЇ ПОВТОРУ
У статті проаналізовано основні критерії укладання типології
повтору в сучасному поетичному мовленні. Простежено еволюцію
лінгвістичних поглядів на художній повтор та його кваліфікаційні
ознаки. Подано власну типологію повтору, враховуючи структурно-
стилістичний критерій, особливості мовного вираження,
специфіку лінеарності, семантичне наповнення, точність
відтворювання мовних одиниць, функційні різновиди,
психолінгвістичний критерій, експлікацію, частотність
уживання в тексті тощо.
Ключові слова: повтор, типологія повтору, стилістична
фігура, поетичне мовлення.
Категорія повтору розглядається як універсальна мовна
категорія, що організує процес комунікації, охоплює
психологічний, лінгвістичний та комунікативно-прагматичний
аспекти комунікативної діяльності, бере участь у реалізації
інформативної, експресивної функцій поетичних текстів. На
текстовому рівні повторюваність є ізоморфним явищем, що
реалізується у взаємодії та взаємозв’язку різнорівневих повторів
і виступає одним із факторів забезпечення функціонування
тексту як цілісної системи.
Зупинимося детальніше на системі типів і видів повтору,
запропонованих мовознавцями, з метою укладання власної
цілісної типології повтору.
51І.В. Соколова зауважує, що повтор має вплив на
реалізацію прагматико-комунікативної настанови мовця, і
пропонує дослідження повтору на фоно-морфологічному та
лексико-синтаксичному рівнях, а також як ізоморфного явища у
міжрівневій взаємодії [Соколова 2002]. С.Є. Балашова
стверджує, що повтор як художній прийом наділений
особливими можливостями для виділення основної думки,
посилення емоційності, побудови тексту, тому використання
цього прийому митцями слова стає предметом подальшого
вивчення його функційних можливостей [Балашова 2008: 8].
Дослідниця пропонує трирівневу організацію системи повторів,
що ґрунтується на лінгвістичному підході: звукові, словесно-
образні й сюжетні повтори. З-поміж словесно-образних
повторів, уживаних у художньому мовленні, С.Є. Балашова
виокремлює такі різновиди: 1) повтор, що служить для
посилення емоційно-експресивної виразності мовлення;
2) повтор портретних деталей; 3) повтор епітета; 4) повтор
найчастотніших способів психофізичної характеристики
персонажу. Сюжетні ж повтори в роботі переважно зосереджено
в межах повтору ситуації (наприклад, ситуації вибору, ситуації
подолання труднощів, ситуації протистояння людей тощо).
З.П. Куликова пропонує класифікацію повтору, що
ґрунтується на протиставленні двох його різновидів –
експліцитного та прихованого. До експліцитного, або
матеріально вираженого, належать фонетичний, словотвірний,
лексичний, синтаксичний повтор. Прихований, або матеріально
не виражений, повтор передбачає повторення основної
семантики слів. Це повтор семантичний, що будується на
неодноразовому вживанні слів, пов’язаних синонімічними,
антонімічними, гіперо-гіпонімічними відношеннями, відношен-
нями семантичної похідності та несумісності [Куликова 2007:
4]. Щодо функційних особливостей уживання повтору, то
спостереження З.П. Куликової зводяться до висновків, що в
поетичних текстах повтор, окрім постійних функцій посилення
й актуалізації семантики ключового поняття або висловлення
загалом, виконує наступні функції: функцію гармонізації вірша,
зображально-виражальну (експресивну), ритмо- та римоутворю-
вальну, композиційну, смислоутворювальну, бере участь у
52 передачі нової інформації, виступає як засіб мовної гри
[Куликова 2007: 5].
А.Ф. Папіна вибудовує систему типів та видів повтору в
художніх текстах наступним чином. Для аналізу повторів
опорних, ключових рядів тексту дослідниця виділяє такі типи:
1. Повтори спільнокореневих слів із найменшими змінами
семантики, але з можливостями позиційних змін. До цього типу
А.Ф. Папіна зараховує три види: 1) точний, або повний повтор;
2) парадигматичний повтор; 3) дериваційний повтор (змінює
спосіб творення слів); 2. Повтори з різнорідністю лексико-
семантичною й позиційною: 1) синонімічний повтор;
2) антонімічний повтор; 3) перифрастичний повтор;
4) гіпонімічний повтор; 5) омонімічний та неонімічний повтор;
6) паронімічний повтор; 7) семантичний повтор; 3. Повтори
граматичні в тексті з послідовним і паралельним зв’язком:
1) анафоричний займенниковий повтор; 2) граматичний повтор
засобів вираження кожної з п’яти категорій: учасників
комунікативного акту, учасників подій, події, часу (і виду),
простору й оцінки (раціональної та ірраціональної,
аксіологічної). Ірраціональна (аксіологічна) оцінка користується
також і звуковим повтором (звуковим символізмом) [Папина
2002: 61-62].
Ліричні повтори В.М. Жирмунський поділяє на:
1) простий повтор слів; 2) повтор кореня з варіацією форми;
3) анафора, або єдинопочаток, що часто супроводжується
ритміко-синтаксичним паралелізмом; 4) синтаксичний повтор;
5) повтор лейтмотивів; 6) внутрішній, або смисловий повтор
(«синонімічна варіація»); 7) тавтологічний повтор [Жирмунский
1996].
А.П. Загнітко, звертаючи увагу на реалізацію повтору в
тексті, зупиняється на таких його основних функційних і
класифікаційних різновидах [Загнітко 2006: 203-206]: 1) на
звуковому рівні організації вірша повтор окремих елементів або
їхніх сполук увиразнює ліричну емоцію, «виступає
текстотворчим засобом, який концентрує навколо себе всі інші
компоненти» [Загнітко 2001: 440]; 2) на лексичному рівні
повтори представлені чи не найбагатше – як на рівні
автосемантичної, так і на рівні синсемантичної лексики,
53причому відбувається накладання типології повторів на
граматичному рівні (морфології і синтаксису). Повтори на
власне-лексичному рівні реалізуються в абсолютних повторах,
синонімічнийх, омонімічних, антонімічних, а також в
парономазії; 3) на морфологічному рівні (актуалізується повтор
тієї чи іншої граматичної форми слова, повтор твірної основи,
коли зміст увиразнюється парадигмою граматичних форм);
4) перехід до актуалізації повторів на синтаксичному рівні
відбувається через полісиндетон – повтор сполучників.
Найчастіше такий повтор ініціалізується. Також частотним у
сучасній поезії є повтор синтаксичних структур. Досить
оригінальним постає подвійний повтор, коли повторюються
синтаксичні структури, а в їхній середині – окремі елементи
(створюється ефект відлуння).
У дослідженні Т.В. Жук за основу прийнято класифікацію
повторів за характером їхньої структурної організації. За цим
критерієм дослідниця виділяє: а) простий контактний повтор,
який може бути виражений двочленним або тричленним
сполученням слів, що виражають емоційно-оцінну тональність
висловлюваного; б) розширений повтор – повторення мовної
одиниці з конотаціями, які доповнюють чи розширюють її зміст;
в) кільцевий повтор – повторення мовної одиниці на початку і в
кінці оповіді; г) повтор-підхоплення – повторення кінцевого
елемента одного висловлювання на початку другого
висловлювання; ґ) ланцюжковий повтор – повторення мовних
одиниць однієї за одною. Щодо структурної організації авторка
пропонує розрізняти такі види лексичних повторів: контактний /
дистантний, концентрований / перманентний. Відповідно до
розуміння лексичного повтору як поліфункційного засобу
семантичного зв’язку тексту Т.В. Жук виокремлює такі види:
a) номінаційно-ланцюжковий повтор; б) тотожний лексичний
повтор; в) синонімічний повтор; г) антонімічний повтор [Жук
2005: 8-9].
Залежно від ролі в мові повтори традиційно поділяють на
такі види: 1) композиційні – як засіб організації художнього
тексту (анафора, епіфора) і як результат намагання мовця (у
стилістично неопрацьованому усному мовленні) утримати в
пам’яті слухача і у власній нитку розповіді; 2) номінативно-
54 експресивні (переважно подвоєння) – як засіб характеристики
позначуваного явища, підсилення та увиразнення
висловлюваного почуття тощо [Українська мова. Енциклопедія
2004: 496].
За місцем розташування повторюваних компонентів у
тексті, або за лінеарністю, доцільно виділяти такі типи повтору:
1) контактний повтор – це повторення слів, фраз тощо,
розташованих поруч. Головне завдання – внесення додаткового
лексичного значення, ускладнення синтаксичної структури,
увиразнення змісту твору, підкреслення важливих деталей,
посилення якісної характеристики особи, події і т. ін.
Е.Ф. Маліновський зауважує, що конструкції з контактним
повтором лексем – це не тільки фактор лексичної і граматичної
семантики, але й засіб вираження інтенсивності, високого
ступеня ознаки [Маліновський 2004: 179]; 2) сумісний повтор –
це відтворення слів, словосполучень та ін., розташованих поруч,
але таких, що входять у різні словосполучення або речення.
Основна мета його – виконання синтаксичної функції
поширення слова, підвищення емоційно-смислової значущості
окремої лексеми та под.; 3) дистантний повтор – це відтворення
слів, синтаксичних конструкцій і под., віддалених одне від
одного словом, групою слів, реченням, а іноді – цілим
текстовим уривком. Мета його – виконання функції поширення
та зв’язку частин одного цілого. Часто такий повтор у
поетичному творі служить для стилістично-семантичного
виділення, підкреслення в тексті певного художнього образу,
конкретної лексеми, адресата дії тощо.
Для встановлення типології повтору важливим буде також
встановити функційні різновиди повтору. Залежно від
конкретного семантичного або семантико-стилістичного
призначення одиниці з повтором варто класифікувати за такими
функціями:
а) для стилістично-семантичного виділення, підкреслення
в тексті певного слова;
б) для передачі роздумів, сумнівів, вагань мовця;
в) для вираження інтенсивності вияву позначуваної
ознаки, дії, почуття, великої кількості, значної протяжності в
просторі та часі тощо.
55Варто зазначити, що повторам приписувалися
різноманітні функції, наприклад, Дж. Лакофф відзначав, що
повтори – це „погоня за антецедентом”; згідно із термінологією
Л.І. Зільберман, повтори – це „чергування первинної і вторинної
номінації”, „використання засобів заміщення”. О.С. Ахманова та
С.Є. Нікітіна вбачають у повторах „номенклатурні
дескриптори”, що здійснюють зв’язок і передачу змістової
інформації, а також виконують роль скріпів у тексті [Папина
2002: 61]. Список підходів до описання функцій повторів може
бути продовженим.
З-поміж основних функцій повтору І.В. Соколова виділяє
такі: інтегративна, інформативна, акумулятивна, акцентувальна,
оцінна, топікова. У роботі „Прагматико-комунікативні
характеристики категорії повтору в текстах-анонсах” дослідниця
зауважує, що функційне навантаження повтору, його структурно-
семантичні характеристики та кількісні параметри визначаються
прагматичною настановою тексту [Соколова 2002: 4].
Отже, для встановлення цілісної типології повтору, на
наш погляд, до існуючих на сьогодні класифікаційних
параметрів повтору варто додати ще такі: 1) психолінгвістичний
критерій, згідно з яким повтори доцільно поділяти на:
а) нормативні (такі, що не порушують норм літературної
вимови); б) патологічні (зумовлені порушенням мовлення,
наприклад, заїканням); 2) специфіка мовного вираження:
а) внутрішньомовні повтори, або одномовні (такі, що
характеризуються повтором лінгвістичних одиниць в межах
однієї мови), б) білінгвальні, або двомовні, (повтори,
зумовлені впливом білінгвізму), в) міжмовні (повтор лексем із
різних мов, які в перекладі позначають одне й те саме поняття),
наприклад, міжмовний повтор українського слова чашка та
французького la tasse: Запашний, міцнозварений фарс / У
байдужості чашку наллє / Il a mis le café dans la tasse / Il a mis le
sucre dans le café au lait… (М. Соколян. Dejéuner du matin).
Таким чином, враховуючи структурно-стилістичний
критерій, особливості мовного вираження, специфіку
лінеарності, семантичне наповнення, точність відтворювання
мовних одниниць, функційні різновиди, психолінгвістичний
критерій, експлікацію, частотність уживання в тексті,
56 пропонуємо типологію повтору, на яку спиратимемося надалі в
нашому дослідженні:
І. За структурно-стилістичним критерієм (за виявом у
межах художніх тропів, стилістичних фігур):
І.1. Ітеративні повтори: епаналепса, епанастрофа, анафора,
епіфора, цикл (кільце, кільцевий анадиплозис, анепіфора),
рефрен, симплока, ампліфікація.
І.2. Фонетичні: алітерація, асонанс, рима (односкладова /
двоскладова / дактилічна; точна / неточна), парономазія,
анномінація, поліптот, ономатопея (ономатопоея,
звуконаслідування); музика поетичного слова.
І.3. Синтаксичні: паралелізм, хіазм, полісиндетон.
I.4. Емфатичні: градація (ступенювання), епексегеза,
дієреза.
І.5. Патетичні: епанортоза.
ІІ. За мовним рівнем:
ІІ.1. Фонетичні: алітерація, асонанс, артикуляційно-
асоціативний повтор.
ІІ.2. Лексичні: синонімічний, антонімічний,
перифрастичний, гіпонімічний, омонімічний (повтор омографів,
омоформ), неонімічний, паронімічний, оказіональний
(індивідуально-авторський), тавтологія.
ІІ.3. Словотвірні: дериваційний, парадигматичний.
ІІ.4. Морфологічні: повтор самостійних частин мови
(іменниковий, прикметниковий, займенниковий, прислів-
никовий, числівниковий, дієслівний, дієприкметниковий,
дієприслівниковий), повтор несамостійних частин мови
(прийменниковий, сполучниковий, повтор часток),
вигуковий.
ІІ.5. Синтаксичні: анафоричний предметно-займенни-
ковий; анафоричний займенниково-займенниковий; непред-
метно-прономінальний; анафоричний повтор із замісниками-
скріпами – займенниковими прислівниками; катафоричний;
антиципація; повтор суб’єктної синтаксеми; повтор предикатної
синтаксеми; повтор об’єктних та обставинних поширювачів;
дублювання синтаксичних структу; повтори, що змінюють свою
синтаксичну функцію в реченні; повтор словосполучень; повтор
речень тощо.
57ІІІ. За точністю відтворювання мовних одиниць:
ІІІ.1. Повні (точні).
ІІІ.2. Неповні (часткові).
ІV. Відповідно до функцій у мові:
ІV.1. Композиційні.
ІV.2. Емоційно-експресивні.
ІV.3. Ритмоутворювальні.
ІV.4. Римоутворювальні.
ІV.5. Смислоутворювальні.
ІV.6. Засіб мовної гри.
ІV.7. Засіб утримання вертикальної лінійної зв’язаності
частин складного синтаксичного цілого, засіб творення когезії в
тексті.
ІV.8. Засіб творення ланцюгового синтаксичного зв’язку.
ІV.9. Засіб формування конекторних рядів усіх п’яти
глобальних категорій тексту.
ІV.10. Актуалізація семантики ключового поняття або
висловлення загалом.
ІV.11. Функція гармонізації вірша.
ІV.12. Реалізація прагматико-комунікативної настанови
мовця.
V. За лінеарністю (за місцем розташування
повторюваних компонентів):
V.1. Контактні.
V.2. Сумісні.
V.3. Дистантні.
VІ. За семантикою:
VІ.1. Повтор, що передає семантику роздумів, сумнівів,
вагань мовця.
VІ.2. Повтор, який позначає інтенсивність вияву
позначуваної ознаки, дії, почуття, великої кількості і под.
VІ.3. Повтор лейтмотивів.
VІ.4. Сюжетний повтор.
VІ.5. Інтертекстуальний повтор тощо.
VІІ. За психолінгвістичним критерієм:
VІІ.1. Нормативні повтори.
VІІ.2. Патологічні повтори.
VІІІ. За специфікою мовного вираження:
58 VІІІ.1. Внутрішньомовні (одномовні).
VІІІ.2. Білінгвальні.
VІІІ.3. Міжмовні.
ІX. За експліцитністю (виявом у творі):
ІX.1. Імпліцитні.
ІX.2. Експліцитні.
X. За частотністю вживання в тексті:
X.1. Концентрований повтор.
X.2. Перманентний повтор.
Підсумовуючи результати спостережень, відзначимо, що в
поетичному і в прозовому мовленні автор задіює усі можливості
лексики, семантики, граматики в процесі введення різного типу
ітерацій. Повторення слів – це лише один зі способів загального
прагнення емоційного мовлення до нагнітання однорідних і
водночас різних за силою експресивних засобів. У поезії зміст
вірша невіддільний від його словесної форми, тому що в ній
велику роль відіграє не тільки значення слова, яке навіть
підсилене повтором, але і його сполучуваність з іншими
словами. Іноді незначне слово в цій організації набуває
стилістичної достатності, стає значущим, емоційно й естетично
забарвленим.
ЛІТЕРАТУРА
Балашова 2008: Балашова, С.Е. Виды и функции повторов в
творчестве М. А. Шолохова [Текст] / автореф. дис… канд. филол. наук:
10.01.01 / Моск. гос. гуманитар. ун-т им. М.А. Шолохова. – Москва,
2008. – 20 c.
Жирмунский 1996: Жирмунский, В.М. Введение в
литературоведение: Курс лекций [Текст] / Санкт-Петербургский гос.
ун-т / З. И. Плавскин (ред.), В. В. Жирмунская (ред.). – СПб., 1996. –
440 с. – ISBN 5-288-01445-0.
Жук 2005: Жук, Т.В. Лексичний та синтаксичний повтор в
українській народній творчості (на матеріалі українських народних
казок): Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 [Електронний
ресурс] / Тетяна Василівна Жук; Нац. пед. ун-т ім.
М. П. Драгоманова. – К., 2005. – 18 с. – укp.
59Загнітко 2001: Загнітко, А.П. Теоретична граматика української
мови. Синтаксис [Текст] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. –
662 с. – Бібліогр. : с. 553-613. – ISBN 966-7277-90-9.
Загнітко 2006: Загнітко, А.П. Лінгвістика тексту : Теорія і
практикум. Науково-навчальний посібник [Текст] / А. П. Загнітко. –
Донецьк : ДонНУ, 2006. – 289 с. – Бібліогр. : с. 260-288. – ISBN 966-
639-272-2.
Куликова 2007: Куликова, З.П. Повтор как средство
экспрессивности и гармонизации поэтических текстов М. Цветаевой и
Р. М. Рильке [Текст] / автореф. дис… канд. филол. наук : 10.02.19 /
Педагогический институт ФГОУ ВПО «Южный федеральный
университет». – Ростов-на-Дону, 2007. – 21 с.
Маліновський 2004: Маліновський, Е.Ф. Типи простого
контактного повтору в сучасній англійській мові [Електронний
ресурс] / Е. Ф. Маліновський // Вісн. Житомир. держ. ун-ту
ім. І. Франка. – 2004. – № 17. – С. 178-180. – Бібліогр. : 6 назв. – укp.
Папина 2002: Папина, А.Ф. Текст: его единицы и глобальные
категории: Учебник для студентов-журналистов и филологов [Текст] /
А. Ф. Папина. – М. : Едиториал УРСС, 2002. – 368 с. – Библиогр.: в
конце разделов. – ISBN 5-354-00062-9.
Соколова 2002: Соколова, І.В. Прагматико-комунікативні
характеристики категорії повтору в текстах-анонсах [Текст] / автореф.
дис… канд. філол. наук : 10.02.04 / Харківський національний ун-т
ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2002. – 19 с.
Українська 2004: Українська мова : Енциклопедія [Текст] /
Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін. – 2-
ге вид., випр. і доп. – К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана,
2004. – 824 с.
Юлия Волянская
Основные критерии составления типологии повтора
В статье проанализированы основные критерии составления
типологии повтора в современной поэтической речи. Прослежена эволюция
лингвистических взглядов на художественный повтор и его квалификационные
признаки. Предложено собственную типологию повтора с учётом
структурно-стилистического критерия, особенностей языкового выражения,
специфики линеарности, семантического наполнения, точности
воспроизведения языковых единиц, функциональных разновидностей,
психолингвистического критерия, экспликации, частоты употребления в
тексте и др.
Ключевые слова: повтор, типология повтора, стилистическая фигура,
поэтическая речь.
60 Yuliya Volyanska
Basic Criteria of Compilation of the Tipology of Repetition
In the article the basic criteria of compilation of the typology of
repetition in the modern poetry are analysed. The evolution of linguistics
views to artistic repetition and qualifying signs of the repetition are traced.
The own typology of repetition, taking into account structurally-stylistic
criterion, features of linguistic expression, specific of linearness, semantic
filling, accuracy of reproduction of linguistic units, functional varieties,
psycholinguistic criterion, explication, the frequency of use in text is given.
Keywords: repetition, typology of repetition, stylistic figure, poetry.

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.