Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

КАТЕГОРІЯ РЕЗУЛЬТАТИВУ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Юлія ГОЛОЦУКОВА,
старший лаборант кафедри гуманітарних дисциплін
та мовної підготовки іноземних громадян
Приазовського державного технічного університету
КАТЕГОРІЯ РЕЗУЛЬТАТИВУ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
У статті розглянуто категорію результативу як
особливу грамему категорії стану дієслова, кваліфікаційні та
диференційні ознаки українських результативних конструкцій;
проаналізовано, систематизовано та узагальнено погляди
українських і зарубіжних лінгвістів на граматичну категорію
результативу; прокоментовано склад форм українських
результативних конструкцій; розглянуто зв’язок результативу
із такими явищами, як статив та пасив; визначено основні
спільні та відмінні ознаки результативу від стативу та пасиву.
Ключові слова: граматична категорія, результатив,
статив, пасив, стан, дія, зворотність.
У сучасному українському мовознавстві питання,
пов’язані з результативами, ще не отримали свого остаточного
розв’язання. Питаннями аналізу та класифікації результативних
конструкцій у різних аспектах займалися такі лінгвісти, як
61І.Р. Вихованець, О.В. Бондарко, К.Г. Городенська,
А.П. Загнітко, Ю.П. Князєв, Ю.С. Маслов, В.П. Недялков,
В.О. Плунгян, Г.Г. Сильницький, С.Є. Яхонтов та ін. Серед
мовознавців немає одностайності щодо визначення статусу
категорії українського результативу. Більшість лінгвістів
вважають, що результатив належить до категорії стану дієслова.
Категорію стану кваліфікують також по-різному. Так,
О.О. Потебня вважає її синтаксичною категорією;
М.А. Жовтобрюх кваліфікує категорію стану як морфологічну
категорію. У найновіших дослідженнях категорії стану
заперечено суто морфологічний чи синтаксичний характер цієї
дієслівної категорії. Наголошується на її міжрівневості
(О.В. Бондарко, І.Р.Вихованець, А.П. Загнітко) і под. Так,
О.В. Бондарко підкреслює, що стан дієслова – це морфолого-
синтаксична категорія. І.Р.Вихованець вважає, що всі питання,
що стосуються дієслівних форм стану, зосереджуються в
лексичній сфері та синтаксисі. Відсутність чіткого визначення
статусу категорії стану зумовлює відсутність визначення і
статусу категорії результативу, як особливої категорійної
грамеми.
Отже, проблема категорії результативу, незважаючи на
тривалу історію її вивчення, залишається однією з дискусійних.
Саме цим зумовлюється актуальність пропонованого
дослідження.
Мета статті – аналіз поглядів на граматичну категорю
результативу, з’ясування кваліфікаційних та диференційних
категорійних ознак результативу.
Основні завдання полягають у розгляді семантичних
особливостей категорії результативу, у встановленні
внутрішньоструктурних параметрів категорії результативу.
У сучасному мовознавстві результатив розглядають як
семантичний глибинний відмінок зі значенням результату дії;
або як різновид об’єкта; або як термін відмінкової граматики,
логічної семантики [Селіванова 2006: 502].
Поширеним є погляд, за яким результатив – це форма, яка
позначає стан предмета, що передбачає попередню дію.
Результатив повідомляє одночасно про стан та про попередню
62 дію, результатом якої став цей стан [Недялков 1983: 7;
Вихованець 2004: 242-246].
Для диференціації результативних конструкцій необхідно
розрізняти стан та дію. Стан має стабільний характер, не може
бути постійною характеристикою предмета, його незмінною
відмінною ознакою: він має початок і кінець або лише початок.
Дія, на відміну від стану, потребує активних зусиль, передбачає
якусь зміну в часі.
Незалежно від способу вираження в мові розрізняють
первиний (сидіти, розуміти, лежати тощо) та вторинний стан
(бути написаним, бути пофарбованим, бути розбитим, бути
побудованим тощо) [Недялков 1983: 6]. Первинний стан може
виникнути самостійно, вторинний завжди є результатом чиєїсь
свідомої дії чи діяльності.
Крім того, В.П. Недялков, С.Є. Яхонтов розрізняють стан
тимчасовий (сидіти, лежати, спати, бути закритим тощо),
стійкий (знати, любити, пам’ятати, боятися тощо),
незворотний (бути розбитим, бути вареним, бути зламаним
тощо). Тимчасового стану предмет може набувати
неодноразово. Це фізичний стан, що легко може бути
перерваний власною дією суб’єкта чи чиїмсь втручанням: той,
хто лежить, може встати сам, або його можуть підняти;
того, хто спить, можна розбудити, або він може сам
прокинутись і под. Стійкий стан також не завжди залишається
незмінним, однак зміна тут викликана перебігом часу, а не
активним втручанням якоїсь сили: знати – через деякий час –
забути; любити – через деякий час – розлюбити і под. Межі між
тимчасовим та стійким станом є нечіткими, часто досить важко
розрізнити ці стани. Так, незворотний стан не буває властивим
предметові з самого початку, а завжди є результатом якоїсь дії
чи процесу, але, виникнувши, не може бути зміненим, тобто
предмет не може набути первинного стану: розбитий ніяк не
може стати цілим; варений не може стати сирим і под.
Зазвичай, незворотний стан виражається похідними формами –
дієприкметниками або віддієслівними прикметниками
[Недялков 1983: 6].
63Здебільшого, лише граничні дієслова можуть утворювати
результативи. До граничних належать передусім дієслова, що
означають перехід з одного стану в інший (сісти, лягти, упасти
тощо) або набуття якості (дозріти, побіліти, порозумнішати
тощо). Крім того, граничними є також дієслова, що означають
цілеспрямовані дії, які не можуть тривати довго після того, коли
мета досягнута (смажити, будувати тощо). Неграничними є
дієслова, що необов’язково передбачають одну певну мету
(дивитись, бігти, співати тощо), а також ті, що позначають стан
(лежати, знати тощо).
Отже, з семантичного погляду, результатив – це похідне
утворення від граничного дієслова, що виражає вторинний
незворотний стан предмета.
Щодо складу форм результативних конструкцій, то
результативи в українській мові кваліфікують як грамеми зі
значенням результативного стану, що перебувають в опозиції з
грамемами зі значенням перехідної дії, типовими виразниками
яких є відповідно предикативно вжиті пасивні дієприкметники
доконаного і недоконаного виду або предикативні форми на -но,
-то та перехідні дієслова із семантикою дії.
У найновіших дослідженнях скориговано парадигму
конструкцій пасивного стану: з неї вилучено ті з них, до складу
яких не входять дієслова недоконаного виду з постфіксом -ся,
який традиційно вважали типовим засобом творення пасивних
форм до перехідних дієслів недоконаного виду. Це зумовлено
тим, що в синтаксичній системі української мови згадані пасивні
конструкції, на противагу іншим слов’янським мовам,
опинилися на крайній периферії. На думку І.Р. Вихованця,
постфікс -ся функціонує як виразник різних словотвірних
значень зворотних дієслів, утворених від перехідних дієслів
[Вихованець 2004: 243].
Саме тому опозицію актив / пасив можуть формувати
лише перехідні дієслова. Їхнім пасивним корелятом виступає
предикативно вжитий пасивний дієприкметник доконаного або
недоконаного виду, який кваліфікують як аналітичне
синтаксичне дієслово зі значенням результативного стану, що є
наслідком виконаної дії.
64 Порівняймо трикомпонентні конструкції з перехідним
особовим дієсловом у ролі присудка зі значенням дії та похідні
від них трикомпонентні конструкції з предикативно вжитим
пасивним дієприкметником зі значенням результативного стану
на прикладах, виявлених у СУМ:
Піхота, атакована бронетранспортерами, опинилась у
скрутному становищі (О. Гончар):
піхота, атакована бронетранспортерами ← броне-
транспортери атакували піхоту.
Гола земля, бита крилами вітру, сіріла під олив’яним
небом (М. Коцюбинський):
земля, бита крилами ← крила били землю.
Був ти в сорочці тоді полотняній, Біленій сонцем і потом
твоїм (Я. Шпорта):
сорочка, білена сонцем і потом ← сонце і піт білили
сорочку.
Спершу поволі, потім хутко торохкотнули колеса по
брукованому річковим каменем двору (І. Чендей):
Брукований річковим каменем двір ← річковий камінь
брукував двір.
Кольнула у пучки суха костриця і забриніла в прослиненій
нитці, бо ж кожен починок не тільки пальцями випрядений, а й
устами змочений (М. Стельмах):
починок випрядений пальцями ← пальці випрядили
починок.
Значення результативного стану як наслідку виконаної дії
передають також предикативні форми на -но, -то. Вони можуть
виражати не тільки результативне значення, а й значення дії. На
думку Ю.П. Князєва, співвідносні з предикативними формами
на -но, -то дієприкметникові форми мають лише результативне
значення, тому можливість заміни ними форм на -но, -то може
вказувати на результативне значення останньої [Недялков 1983:
149]. Це можна продемонструвати прикладами, виділеними
нами із СУМ:
Йона атаковано зо всіх боків: він мусить згодитися, щоб
його дочку оглянули (М. Коцюбинський) = Йона атакували зо
всіх боків: він мусить згодитися, щоб його дочку оглянули (Дія).
65Хоч вересень, а спіє жито, Ячмінь колосся підійма, Отут
було кілочки вбито, А зараз їх чомусь нема (А. Малишко) = Хоч
вересень, а спіє жито, Ячмінь колосся підійма, Отут були
кілочки вбитими, А зараз їх чомусь нема (Результат).
Бачура зрозумів, що суперечку виграно, що Вовченко
здався (В. Коцюба) = Бачура зрозумів, що суперечку виграв, що
Вовченко здався (Дія).
Під його портретом червоніє шматок побабченого від
часу оксамиту, в який вшито шістнадцять турецьких стрілок,
знайдених в кістяку запоріжця (В. Стельмах) = Під його
портретом червоніє шматок побабченого від часу оксамиту, в
який вшили шістнадцять турецьких стрілок, знайдених в
кістяку запоріжця (Дія).
Вона лічила, скільки кому всипано [борошна] (П. Мирний) =
Вона лічила, скільки кому всипали [борошна] (Дія).
Зараз буде добуто вогонь – способом, яким його добували
ще прадіди та діди (І. Смолич) = Зараз добудемо вогонь –
способом, яким його добували ще прадіди та діди (Дія).
На підмогу пастухам додано ще злющих кудлатих псів,
лютих ворогів сірого грабіжника-вовка (В. Коцюба) = На
підмогу пастухам додали ще злющих кудлатих псів, лютих
ворогів сірого грабіжника-вовка (Дія).
Знадвору через вузькі, але високі вікна, в олов’яні рами
яких вставлено було скляні круглі шибки, сюди вливалось
багато світла (І. Смолич) = Знадвору через вузькі, але високі
вікна, в олов’яні рами яких були вставленими скляні круглі
шибки, сюди вливалось багато світла (Результат).
Задум [сценарію про наших героїв в Арктиці] було
відхилено керівництвом, яке поставило вимогу, щоб я спішно
написав «що-небудь таке» про сучасне наше життя на Україні
(О. Довженко) = Задум [сценарію про наших героїв в Арктиці]
був відхиленим керівництвом, яке поставило вимогу, щоб я
спішно написав «що-небудь таке» про сучасне наше життя на
Україні (Результат).
До парадигми синтаксичних конструкцій пасивного стану
не належать речення із предикативними формами на -но, -то,
що співвідносяться з неперехідними дієсловами недоконаного
66 та доконаного виду. Вони перебувають поза становими
відношеннями з активними особовими конструкціями, напр.:
немало переплакано за життя, скільки ходжено, скільки
їжджено по світах і под. Тобто до парадигми синтаксичних
конструкцій пасивного стану належать речення із
предикативними формами на -но, -то, що співвідносяться з
перехідними дієсловами недоконаного та доконаного виду, а
саме ті, що здатні керувати прямим об’єктом.
Необхідно зазначити, що у спеціальній літературі явище,
досліджуване в роботі під терміном «результатив», лінгвісти
називають по-різному. Так, Л.Л. Буланін вживає терміни «пасив
стану», «пасив», «статив», В.П. Недялков, О.О. Холодович
та ін. – «результатив», Л.І. Коновалова – «статальний пасив».
Отже, вітчизняні лінгвісти результатив зазвичай пов’язують із
двома явищами: стативом та пасивом.
Стативом називають предикативну форму, що позначає
стан та якість предмета. Головна відмінність стативу від
результативу полягає в тому, що статив повідомляє лише про
стан предмета, результатив – одночасно і про стан, і про
попередню дію, результатом якої є цей стан. Тому статив може
позначати, на відміну від результативу, природний первинний
стан, що не є результатом якоїсь дії, напр.: Селище оточене
лісом; цей стан не є результатом дії та не повідомляє про
попередню дію.
Результатив та статив мають між собою багато спільного,
тобто багато тверджень щодо результативу справедливі й щодо
стативу. До того ж на практиці відрізнити статив від
результативу, тобто просто стан від стану, що передбачає
попередню дію, буває нелегко.
Пасивом називають предикативну форму, що виражає
стан предмета й позначає, що підмет речення не відповідає
суб’єктові дії або що суб’єкт дії взагалі не виражений у реченні.
А.В. Попов писав, «… сущность страдательного заключается не
в «претерпевании действия одного предмета другим», а в том,
что в страдательном обороте действие представляется как факт,
как такое проявление действия, при котором производитель
67действия вполне или в значительной степени игнорируется»
[Холодович 1974: 29].
В українській мові форми пасиву є омонімічними формам
результативу. Частими є випадки, коли результатив і пасив
допускають взаємозамінність у певних контекстах при
незначній смисловій зміні. Результативне значення має такі
відмінні особливості від пасивного значення:
а) ознака, яку виражає результатив, є стійкою, тривалою;
Показники тривалості типу довго, все ще, цілий день тощо
визначають тривалість результативного стану і тим самим
свідчать про результативне значення дієприкметника (довго був
зарядженим, все ще зламаний тощо). Показники тривалості
інших типів можуть позначати час, зайнятий самою дією. Це
свідчить про пасивне значення дієприкметника (за лічені
секунди були заповнені тощо).
б) результативне часове значення обмежене планом
результату, «однопланове»;
Обмеженість результативного стану часовим планом
допоміжного дієслова проявляється у сполученнях зі вказівкою
на час.
Минуле результативу в сполученні з такими показниками:
ще вчора, тільки-но, у той час тощо передбачає, що у
теперішньому часі цей стан вже завершився. Минуле пасиву
позначає, відсутність цього стану та його настання.
Порівняймо: ще вчора усе було зроблено, тільки-но усе
було сплутано тощо.
Теперішнє результативу взагалі несумісне зі вказівкою на
одиничний момент чи період в минулому. Вказівка на час для
результативу можлива, лише коли виражається повторювана
ознака, хронологічна циклічність (навесні я закоханий і под.),
або коли суб’єкт стану є множинним (у молодості усі закохані і
под.).
Для пасиву таких обмежень немає (кімната тільки-но
прибрана і под.).
в) момент появи стану (=завершення дії) залишається, як
правило, невизначеним.
68 Вказівка на певний момент сумісна і зі значенням
завершеної дії, і зі значенням стану, але смисл таких сполучень
різний. У першому випадку виражається момент завершення дії
(пасивне значення); у другому – те, що у вказаний момент стан
уже мав місце, виникнувши колись раніше (результативне
значення). Наприклад: У 1141 році, коли Галицьке князівство
було сформоване, більша частина Підкарпаття була
приєднана до його володінь [Малик 1995: 25].
При акціональному розумінні дієприкметника було
сформоване Галицьке князівство сформували саме у 1141 році,
при результативному – формування могло початися раніше,
триваючи й у 1141 році; дієприкметник була приєднана має
лише акціональне значення.
Отже, результатив – це предикативна форма, яка позначає
стан предмета, що передбачає попередню дію. Результатив
повідомляє одночасно про стан та про попередню дію,
результатом якої став цей стан. З семантичного погляду, це
похідне утворення від граничного дієслова, що виражає
вторинний незворотний стан предмета.
В українській мові результативи кваліфікують як грамеми
зі значенням результативного стану, що перебувають в опозиції
з грамемами зі значенням перехідної дії, типовими виразниками
яких є відповідно предикативно вжиті пасивні дієприкметники
доконаного і недоконаного виду або предикативні форми на -но,
-то та перехідні дієслова із семантикою дії.
Результативні конструкції виражені предикативно
вжитими пасивними дієприкметниками доконаного і
недоконаного виду та предикативними формами на -но, -то.
Щодо предикативних форм на -но, -то існують певні
обмеження: результативами кваліфікують ті предикативні
форми на -но, -то: 1) які є похідними від перехідних дієслів
недоконаного та доконаного виду; 2) які можна замінити на
співвідносні з ними дієприкметники.
Результатив зазвичай пов’язують із двома явищами:
стативом та пасивом.
Статив – предикативна форма, що позначає стан та якість
предмета. На відміну від результативу, статив повідомляє лише
69про стан предмета, результатив – одночасно і про стан, і про
попередню дію, результатом якої є цей стан.
Пасив – предикативна форма, що виражає стан предмета й
позначає, що підмет речення не відповідає суб’єктові дії або що
суб’єкт дії взагалі не виражений у реченні. Результативне
значення має такі відмінні особливості від пасивного значення:
1) ознака, яку виражає результатив, є стійкою, тривалою;
2) його часове значення обмежене планом результату,
«однопланове»;
3) момент появи стану (=завершення дії) залишається, як
правило, невизначеним.
Отже, проблема категорії результативу, не зважаючи на
тривалу історію її вивчення, залишається однією з дискусійних.
Дослідження категорії результативу є важливою ланкою у
процесі розвитку вчення про статус категорії стану.
ЛІТЕРАТУРА
Бондарко 1976: Бондарко, А.В. Теория морфологических
категорий [Текст] / А. В. Бондарко. – Л. : Наука, 1976. – 255 с.
Бондарко, Буланин 1964: Бондарко, А.В., Буланин, Л.Л. Русский
глагол [Текст] / А. В. Бондарко, Л. Л. Буланин, – М. : Просвещение,
1964. – 201 с.
Вихованець 2004: Вихованець, І.Р. Теоретична морфологія
української мови : Академічна граматика української мови [Текст] /
І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська. – К. : Пульсари, 2004. – 400 с.
Загнітко 1996: Загнітко, А.П. Теоретична граматика української
мови: Морфологія : Монографія [Текст] / А. П. Загнітко – Донецьк :
ДонНУ, 1996. – 437 с.
Загнітко 2006: Загнітко, А.П. Морфологічна і семантична
структура категорії стану і поля становості [Текст] / А. П. Загнітко //
Лінгвістичні студії. – 2006. – № 14. – С. 64-73.
Малик, Вол, Чуприна 1995: Малик, Я., Вол, Б., Чуприна, В.
Історія країнської державності [Текст] / Я. Малик, Б. Вол,
В. Чуприна. – Львів : Світ, 1995. – 245 с.
Потебня 1958: Потебня, А.А. Из записок по русской грамматике
[Текст] / А. А. Потебня. – М. : Учпедгиз, 1958. – Т.1/2. – 536 с.
70 Селіванова 2006: Селіванова, О.О. Сучасна лінгвістика :
термінологічна енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. – Полтава :
Довкілля, 2006. – 716 с.
Словник 1970: Словник української мови [Текст] : В 11-ти
томах. – К. : Наукова думка, 1970 – 1980.
Недялков 1983: Типология результативных конструкций
(результатив, статив, пассив, перфект) [Недялков В. П., Яхонтов С. Е.,
Маслов Ю. С. и др.] [Текст] / под. ред. В. П. Недялкова. – Л. : Наука,
1983. – 262 с.
Типология 1974: Типология пассивных конструкций. Диатезы и
залоги [Храковский В. С., Яхонтов С. Е., Сильницкий Г. Г. и др.]
[Текст] / под. ред. А. А. Холодовича. – Л. : Наука, 1974. – 380 с.
Юлия Голоцукова
Категория результатива в украинском языке
В статье рассмотрена категория результатива как особенная
граммема категории состояния глагола, квалификационные и
дифференционные признаки украинских результативных конструкций;
проанализированы, систематизированы и обобщены взгляды
украинских и зарубежных лингвистов на грамматическую категорию
результатива; прокомментирован состав форм украинских
результативных конструкций; рассмотрена связь результатива с
такими явлениями, как статив и пассив; определены основные общие
и отличительные черты результатива от статива и пассива.
Ключевые слова: грамматическая категория, результатив,
статив, пассив, состояние, действие, возвратность.
Yulya Golotsykova
The category of resultative in Ukrainian language
The category of Ukrainian resultative, as special category of verb,
qualifying and differentialing signs of the Ukrainian resulting constructions
are considered in the article, analyzed, systematized and generalized views
of Ukrainian and foreign linguists in grammatical category resultative,
commented on composition of forms of the Ukrainian resulting
constructions; examined the link of resultative with stative and passive;
identified qualifying and differentialing signs of resultative with stative and
passive.
Keywords: grammatical category, resultative, stative, passive, state,
action, reflexity

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.