Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ СИНТАКСИЧНОГО СТИЛІСТИЧНОГО ПОВТОРУ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Микола КОБЗЄВ,
здобувач наукового ступеня, викладач англійської мови
кафедри англійської мови для природних
та гуманітарних спеціальностей
Донецького національного університету
ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ СИНТАКСИЧНОГО
СТИЛІСТИЧНОГО ПОВТОРУ
В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ
Стаття присвячена особливостям синтаксичних
повторів як дієвим засобам зв’язності тексту в англійській та
українській мовах, також зроблено спробу визначити їх
жанрову специфіку. Досліджені семантичний, лексичний,
синонімічний види повторів з урахуванням їх функцій у тексті.
Ключові слова: зв’язність, когезія, когерентність,
повтор.
Предметом дослідження багатьох напрямків лінгвістики
сьогодні є текст як структурно-смислове ціле. Аналіз тексту
спрямований на виявлення базових принципів, які створюють
текст зв’язним. Серед основних категорій тексту можна
виділити інформативність, когезію, ретроспекцію та
проспекцію, завершеність [Гальперин 1981: 11].
У поняття зв’язності тексту (когезії) входять різні типи
відношень компонентів тексту, серед яких головним є повтор. У
тексті повтор може виступати як засіб інтенсифікації
авторського впливу, передачі різної модальності дії, а також як
засіб композиційного та архітектонічного членування
текстового цілого, оформлення абзаців; як елемент побудови
мовних лейтмотивів. Через повторювані слова встановлюється
асоціативний зв’язок між різними предметами зображення, які
зв’язані також тематично. В цьому дослідженні вивчаються
способи організації та функції синтаксичного повтору в
англійських та українських художніх творах різних жанрів.
72 Актуальність даного дослідження пов’язана з
необхідністю подальшої розробки проблеми повторюваності у
новому аспекті та у світлі нових теоретичних підходів.
Принципу повторюваності в творах художньої літератури
приділялося багато уваги. Н.Д. Гусарова досліджує функції
лексичного повтору в тексті народної билини; Л.В. Зубова
відмічає вплив різних видів тавтології (до яких включає
синтаксичний повтор) на художні твори; Л.Г. Невська розглядає
повторюваність як невід’ємну частину художнього тексту.
Однак існує низка проблем, що з’являються при дослідженні
синтаксичного повтору. В цій статті на матеріалі англійських та
українських художніх творів різних жанрів буде зроблено
спробу виявити загальні для літературного дискурсу
особливості синтаксичних повторів, визначити жанрову
специфіку повторів.
Об’єктом даного дослідження є уривки художнього
тексту, що вміщують синтаксичний повтор різного типу.
Предметом дослідження виступають синтаксичні повтори
у творах англійської та української художньої літератури.
Мета дослідження – дослідити характер структурної та
функціональної реалізації синтаксичних повторів в художньому
тексті. Для реалізації зазначеної мети потрібно розв’язати такі
завдання:
1) розглянути специфіку художнього тексту та
стилістичних прийомів як засобів зображальності;
2) вивчити роль синтаксичних стилістичних засобів у
семантичній організації художнього тексту;
3) представити основні моделі синтаксичного повтору;
4) виявити головні функції синтаксичного повтору;
5) на основі аналізу ілюстративного матеріалу зробити
висновок щодо жанрової специфіки прийомів, основою яких є
синтаксичне повторювання.
Основними методами дослідження стали описовий метод
(для характеристики та оцінки мовних фактів), а також прийом
лінгвістичного порівняння (для побудови типології моделей
синтаксичного повтору) та метод контекстного аналізу.
Матеріал та джерела дослідження. У якості джерел
ілюстративного матеріалу були використані прозові та поетичні
73тексти наступних авторів, O. Henry, J. Galsworthy,
W. Shakespeare, J. Kitts, J. Mackay, В. Врублевський,
В.К. Винниченко, В.В. Шнайдер, М.Г. Хвильовий, Ю.А. Сорока.
Серед названих джерел методом суцільної вибірки виділені
контексти, які мають фігури синтаксичної повторюваності.
Одиницею аналізу, таким чином, стали текстові уривки різної
довжини – від словосполучення до цілого абзацу.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній
зроблено спробу дослідження феномену повторюваності на
матеріалі двох різних літературних традицій: англійської та
української, з виділенням універсальних позажанрових
властивостей синтаксичного повтору.
Практична цінність дослідження полягає у можливості
використання отриманих результатів на курсах по стилістиці
художнього мовлення.
Художнє мовлення – це особливий стиль мовлення, який
історично склався в системі англійської та української
літературної мови, він володіє низкою загальних рис та великим
різноманіттям особливостей, що змінюються в залежності від
форм прояву цього стилю, від епохи, від індивідуальної манери
автора. Стиль художнього мовлення представляє собою складну
єдність різнорідних рис, які відрізняють цей стиль від всіх
інших стилів англійської та української літературної мови. Та
обставина, що цей стиль допускає використання елементів
інших стилів, хоча й оброблених відповідно загальним, типовим
рисам цього стилю, робить його особливим по відношенню до
інших мовленнєвих стилів. Крім того, стиль художнього
мовлення допускає використання таких елементів мови, котрі на
даному етапі розвитку літературної норми мови є
недопустимими, наприклад, жаргонізми, вульгаризми,
діалектизми. Правда, й ці елементи в стилі художнього
мовлення з’являються в обробленому, типізованому виді. Вони
не використовуються тут у своєму, так би мовити, натуральному
вигляді; таке використання не літературних слів забруднювало б
мову та не сприяло б збагаченню і розвитку літературної норми
мови.
Таким чином, основна функція стилю художнього
мовлення – це шляхом використання мовних та специфічних
74 стилістичних засобів сприяти відповідно задуму автора та більш
глибокому розкриттю перед читачем внутрішніх причин умов
існування, розвитку або відмирання того чи іншого факту цієї
дійсності. Які ж засоби стилю художнього мовлення, з
допомогою котрих реалізується ця мета? Засоби ці – «образно-
естетична трансформація» загальнонародної мови. Система
стилістичних засобів англійської та української мов дуже
збагатилась в публіцистичному стилі та продовжує
збагачуватися в стилі художнього мовлення, який
характеризується образністю. Образ, який створюється різними
мовними засобами, викликає почуттєве сприйняття дійсності і
таким чином сприяє появі бажаного ефекту та реакції на
висловлене.
Стиль художнього мовлення має наступні різновиди:
поетичне мовлення, художня проза та мова драматургії. В курсі
лінгвістичної стилістики нас цікавить лише мовна сторона
поезії, яку ми називаємо стилем художнього мовлення.
Найбільш суттєвою, характерною ознакою для цього стилю
мовлення є образність. Разом з суто логічним способом
вираження думок, у якому слова вживаються в своїх предметно-
логічних значеннях, в стилі художнього мовлення часто
зустрічаються різні відтінки значень: контекстуальні значення,
емоційні значення слів – провідники суб’єктивно-оцінних
поглядів автора. Використання мовних засобів в художній
літературі врешті решт підкорено авторському задуму, змісту
твору, створенню образа та впливу через нього на адресата.
Авторському задуму підкорені не тільки факти мови, але й
відхилення від загальнолітературних норм. Однак будь-яке
відхилення від норми має бути виправдане цільовою
настановою автора, контекстом твору. Якщо мовні елементи, що
знаходяться за межами літературної мови, виконують певну
функціональне навантаження, їх вживання в словесній тканині
художнього твору цілком можна виправдати [Кожина 1983].
«Синтаксис визначає стиль», – стверджує відомий
американський дослідник Ричард Оман [Сосновська 1977: 93].
Якщо синтаксис є головним утворюючим початком
мовленнєвого твору, то головною синтаксичною одиницею є
речення. Саме в ньому – його структурі, завершеності,
75довжині – розглядається основна різниця між мовленням усним
та письмовим. Основною функцією більшості синтаксичних
стилістичних засобів є висування певної одиниці висловлення
на перший план за рахунок її специфічного розташування у
висловленні.
Ще риторика Аристотеля ретельно класифікувала особливі
прийоми синтаксичної організації ораторського мовлення –
фігури, які сприяли посиленню її впливу на слухача. Розгляд
риторичних фігур та класифікація їх на основі групування у
відповідності з представленими в них відхиленнями від норми
має за мету більш глибоко осмислити суть явища та
функціонування синтаксичних стилістичних засобів англійської
та української мов.
У праці М.Д. Кузнец та Ю.М. Скрєбньова синтаксичні
побудови, що підсилюють експресивність висловлення,
згруповані у відповідності з представленими в них типами
відхилення від норми.
1) Незвичайне розташування елементів, тобто, перш за
все, різні види інверсії.
2) Переосмислення або транспозиція синтаксичних
конструкцій.
3) Введення елементів, які нової предметної інформації
не несуть (різні види повторів).
4) Пропущення логічно необхідних елементів: асиндетон,
еліпсис та ін.
5) Порушення замкнутості речення: анаколуф, вставні
конструкції [Кузнец, Скрєбньов 1960].
Оскільки темою цього дослідження є саме прийоми,
основою яких є синтаксичне повторення, на них ми зупинимось
більш детально.
Роль повтору у побудові тексту різних жанрів
досліджувалась у працях різних лінгвістів [Пропп 1954; Лихачов
1967; Лотман 1972; Лук’янова 1982; Плеханова 1983;
Данилевська 1985; Черемісіна, Новикова 1996; Новикова 1997 та
ін.]. Разом із цим повтор не завжди оцінюється як
конструктивний елемент побудови тексту. М.П. Сенкевич
визначає побудови з повторами як порушення сполучуванності
слів [Сенкевич 1984: 205], а Х. Касарес вважає конструкції з
76 плеоназмом відхиленнями від норми побудови [Касарес 1959:
350]. Інші лінгвісти дійшли висновку, що причини повторення
пов’язані з основною функцією мови – бути засобом
спілкування, оскільки повтор висловленого зв’язаний з
потребою мовця донести думку до слухача, нав’язати йому цю
думку. Повтор, надмірність може допомогти адресату краще
зрозуміти висловлене у випадку, якщо зайві шуми
перешкоджають вдалій комунікації. У цьому зв’язку
англійський лінгвіст K. Weils, головний редактор „A Dictionary
of Stylistics”, вважає, що повтор, який виступає як яскравий
прояв зайвості у мові, у певних умовах, а саме, коли „шуми”
заважають вдалій комунікації, є комунікативно мотивованим
[A Dictionary of Stylistics 1997: 395].
Розглядаючи роль повторів у тексті, завжди відмічають їх
функцію зв’язку, їх участь в утворенні когерентності тексту.
Розвиток тієї чи іншої мікротеми здійснюється за допомогою
контактного повтору – підхоплення, що виконує смислову та
структурну функції. Повтор – захоплення – виділяє значимі
фрагменти тексту, сприяє, з одного боку, створенню зв’язності
тексту та розмежуванню мікротем – з іншого боку. Велике
значення для когерентності (лексико-семантичної єдності)
тексту відіграє принцип ізотопії, основою якого є семантичний
повтор, що виконує експресивну функцію підсилення, градації
або уточнення, виступає яскравим стилістичним прийомом.
Ще одним важливим для текстової організації видом
повтору є синтаксичний паралелізм, тому що він встановлює у
тексті відношення особливого роду смислової еквівалентності
[Коробейнікова 1996: 32]. Текстові повтори слугують розвитку
думки та відповідно розвитку семантичного простору тексту.
Повтори не тільки скріплюють текст, але й роблять його
динамічним [Leech, Short 1981: 323].
Завдяки повторам створюється загальна ідея, повтор є
певним кодом, за допомогою якого відбувається переключення з
одного предмета на інший, який за задумом автора тексту, є
другорядним. Повтор слугує створенню іншого ефекту: він є
фоном, на якому яскравіше виступають інші смислові елементи
тексту, оскільки увагу читача, в першу чергу, привертає нова
77інформація, а вже відоме виступає фоном, необхідним для
кращого сприйняття нового матеріалу.
Принцип повтору виявляється на всіх рівнях текстової
організації. Текст являє собою складний мовний знак, що має
різні сторони (аспекти) – денотативний, сигнифікативний,
конототивний. У тексті, однак, може проявлятися домінування
одного з аспектів. Якщо в тексті превалюють денотативні
парадигми (тексти документального характеру), то
повторюються імена важливих об’єктів, що приводить до
виділення основного змісту у тексті. При більшій кількості
сигнифікативних значень (наукові тексти) важливим є
пояснення смислу у вигляді логічно зв’язаних висновків. При
домінуванні конототивного аспекту значеннєвим здається
розкриття внутрішньої духовної природи, почуттів і переживань
учасників подій. Прикладом одиниці такого роду може бути
повтор, що служить для мовленнєвої характеристики персонажу
та його емоційного стану.
У художньому тексті повторюваність виконує естетичну
функцію, коли активізує сприйняття читача і реалізує естетичні
принципи автора. Повторюваність фраз підтримує канву
художньої розповіді та слугує організації композиційної
структури тексту.
Повтор є основою формування естетичних знаків не тільки
в рамках даного, окремо взятого тексту, але й в рамках цілої
культури, оскільки повторюваність – база народження символів,
крилатих висловів. Повторювана фраза виділяє певну тему, і
завдяки повтору ця тема чи образ отримують символічне
значення. Такий різновид повтору (інтертекстуальний)
використовується в конкретному тексті як „чужий” і дуже часто
відкриває в старому тексті нові грані.
Підводячи підсумок, можемо перерахувати універсальні
функції повторів:
1. Функція підсилення виразності (емфази).
2. Функція послідовності передачі інформації.
3. Функція вираження багатократності дії.
4. Функція зростання.
5. Функція виділення елементу, який не повторюється.
6. Функція створення ритму тексту.
78 7. Функція надання прозорості тексту через зайвість
(тавтологію).
8. Функція стилізації розмовного емоційного мовлення.
Далі ми розглянемо ті види повторів, які є спільними для
поезії та прози. Деякі автори навіть вважають повтори
стилістичною ознакою поезії, що відрізняють її від прози.
Розгляд повтору в синтаксичній стилістиці дещо умовний,
оскільки повторюватися можуть елементи різних рівнів і
класифікуються повтори в залежності від того, які елементи
повторюються. За І.Р. Гальпериним, синтаксичне повторення
включає в себе анафору, епіфору, анадиплосис, рамочну
конструкцію та полісиндетон [Гальперин 1981: 23-48].
1. Анафора – стилістична фігура, повторення початкових
частин. Зустрічається в прозі та поезії і виконує такі функції:
1) емоційне виділення деякої частини висловлення; 2) створення
ефекту подій, які передуються; 3) створення ефекту кульмінації.
He shook his curls; he smiled and went easily through the
seven motions for acquiring grace in your own room before an open
window ten minutes each day. He danced like a faun; he introduced
manner and style and atmosphere (O. Henry).
Perhaps he suffered, perhaps he hated, perhaps he loved by
cruelty alone (J. Galsworthy).
Ранок почався з крику баби над моїм вухом. Але це був не
крик, а рев могутнього звiра.
– Славка, вставай!!! – ревiла баба. Я поволi став
ворушитись.
– Вставай, бо получиш!! – ревнула баба ще раз. – А що
таке? – пробуючи зберегти гiднiсть, пробурмотів я. – Що?!
Що?! – несподiвано передражнила мене баба.
– Вставай та йди до дурня, позич у нього мiшка!
Вставай!…(В. Шнайдер. Записки сiльського єврея).
2. Епіфора – повтор кінцевого елементу в декількох
висловленнях. Епіфора більшою мірою, ніж анафора, сприяє
створенню ритму у прозі, завдяки ідентичності кінцевих частин
речення. Виконує наступні функції:
1) може надавати частині висловлення емфатичного
наголосу;
2) може сприяти створенню ефекту кульмінації;
793) ефекту припущення:
For Mrs. Carlton it had been years, for Linda it had been
years (F. Norris).
Mr. Smith was happier than he had been for some time…he
was happier than he had been for some time (Ch. Dickens).
… Я ж хочу розкрити український провiнцiйний космос!
дайте менi українське язичництво, дайте сюди купальских
дiвчат, залицяння, дайте чорта мені! дайте, вiдьму, домовика,
а не екстрасенса! Я вам розкрию український, провiнцiйний
космос!.. (В. Шнайдер. Записки сiльського єврея).
3. Рамкова конструкція – елемент на початку
мовленнєвого відрізку, що повторюється у кінці.
As good habits are said to be better than good principles, so,
perhaps, good manners are better than good habits (O. Henry).
4. Підхоплення (анадиплосис) – повтор слів чи групи слів,
які закінчують відрізок мовлення, повторюється на початку
наступного відрізку.
Now he understood. He understood many things
(J. Galsworthy).
Хiба Валентин, скажiм, не обiцяє допомогти й вступити
до компартiї? Хiба вiн не запевняв, що вона нiколи не
вiдiрветься від громадської роботи? Хіба вiн не малював їй їхнє
родинне життя як життя “нового побуту’? (М. Хвильовий.
Ревiзор).
Підхоплення розкриває зв’язок між двома думками,
збільшує не тільки експресивність, але й ритмічність.
5. Хіазм полягає у тому, що в двох сусідніх
словосполученнях (або реченнях), які побудовані на
паралелізмі, друге будується у зворотній послідовності так, що
утворюється перехресне розташування однакових членів двох
суміжних конструкцій. Він виконує наступні функції:
1) виділення емфатичної частини висловлення завдяки
несподіваній паузі перед нею;
2) може слугувати для створення гумористичного та
іронічного ефектів:
“May I take so bald”, he said with a smile that was like a
frown, and with a frown that was like a smile (Ch. Dickens).
80 Мiй напарник Володя озвався не одразу. Вiн замислено,
виокремлюючи кожне слово, пiдсумував:
– А мiй пiвник покiнчив життя самогубством. – Це ти
хочеш сказати, що зарубав його? – Яке ж самогубство, коли
зарубав? – Не, сам покiнчив з собою, – вiдповiв вiн серйозно
(Ю. Сорока. Самогубство).
6. Полісиндетон – повторення сполучників, така побудова
речення, коли всі (або майже всі) однорідні члени зв’язані між
собою одним і тим самим сполучником.
And I want to eat at a table with my own silver and I want
candles, and I want my own tea, and I want it to be strong and I want
to brush my hair out in front a mirror and I want a kitty and I want
some new clothes (Ch. Dickens).
До синтаксичних повторів належить таке явище як
синтаксичний паралелізм [Москвін 2001: 81-85]. Н.М. Разінкіна
визначає синтаксичний паралелізм як «семантико-структурну
єдність, яка складається мінімально з двох компонентів
(складових), котрі характеризуються синтаксичною тотожністю
та логіко-смисловою спільністю» [Разінкіна 1989: 195].
Синтаксичний паралелізм може визначатися як відрізок
мовлення, який складається з синтаксично однотипних
конструкцій, об’єднаних загальною думкою. Такий відрізок
мовлення може мати різну величину: дрібні форми
(мікропаралелізм), тобто певний член речення, і великі форми
(макропаралелізм), тобто декілька самостійних або додаткових
речень.
From one she would copy and practice a gesture, from another
an eloquent lifting of an eyebrow, from others, a manner of walking,
of carrying a purse, of smiling, of greeting a friend, of addressing
«inferiors in station» (O. Henry).
Dempsey had, perhaps, ten pounds of weight to give away. The
O’Sullivan had breadth with quickness. Dempsey had a glacial eye, a
dominating slit of a mouth, an indestructible jaw, a complexion like a
belle’s and the coolness of a champion (O. Henry).
Розглянемо надфразову єдність із твору «Мисливські
оповiдання добродiя Степчука» Миколи Хвильового:
«Та й справдi: як я буду гнiватись, коли з мого
звичайнiсiнького човна, що стоїть серед звичайних осок, iде
81така надзвичайна поверхня срібно-золотого озера! Як я буду
обурюватись! Як я буду лаятись!
Зазвичай синтаксичний повтор пов’язаний з повтором
лексичним, що дозволяє говорити про лексико-синтаксичний
повтор, який може бути повним або частковим.
Повний лексико-синтаксичний повтор – сполучення
абсолютного синтаксичного паралелізму. Синтаксично
паралельні предикативні частини надають даним конструкціям
більшу чіткість і виразність.
Those evening bells! Those evening bells! (T. Moore).
Скажiмо, змалечку Вася мрiяв вирости високим,
струнким i – невiдомо, правда, чому – мати ямочку на
пiдборiддi. З ямочкою йому таки поталанило – хоч i маленька,
але от щодо високого та стрункого (В. Врублевський. Пригода
лейтенанта Соловейчика).
Повний синтаксичний паралелізм може поєднуватися з
лексичним повтором наступних членів речення:
1. Повтор предикативної основи:
What has my life been? Fag and grind, fag and grind. Turn the
wheel, turn the wheel (Ch. Dickens).
Перша предикативна частина є констатацією факту, а
друга – підтвердженням та підсиленням першої. Подібні
конструкції являють собою особливий тип редуплікації.
Основою утворення є подвоєнні одиниці, при цьому подвоєння
повинно бути повним, без варіацій. Синтаксична редуплікація
пов’язана з емоційним планом висловлення.
2. Повтор підмета спостерігається в односуб’єктних, але
різнопредикатних реченнях, підмет може бути вираженим
іменником, неозначено-особовим займенником, означеним
займенниками:
You’ve never turned the wrong to right, You’ve been a coward
in the fight (Ch. Mackay).
Повтор підмета має анафоричний характер. У випадку,
якщо тема виражена тотожними підметами, останні знаходяться
в препозиції.
Тотожність підметів часто супроводжується іншими
членами речення, які виражені словами різного ступеню
семантичної близькості. У деяких випадках тотожність підметів
82 и додатків супроводжується семантичною близькістю
присудків, які виражені дієсловами одного семантичного класу:
You’ve hit no traitor on the hip,You’ve dashed no cup from
perjured lip… (J. Mackay).
У даному прикладі обставини, що мають різне граматичне
виявлення, несуть тотожне семантичне навантаження,
уточнюють дії за часом; дієслова hit та dash мають спільну сему
нанесення удару.
3. Повтор присудка супроводжується зміною суб’єкту дії.
Часто повторюється дієслово-зв’язка складного іменного
присудку або допоміжне дієслово складеного дієслівного
присудка:
They were all three from Milan and one of them was to be a
lawyer, and one was to be a painter…» (E. Hemingway).
…Та оце ж я й хочу говорити конкретно, – висякавшись,
промовив жукоподiбний Корольчук. – Дiло таке, Степане
Трохимовичу, ви чоловiк городський, шляєтесь там по заводах
тощо, а ми люди тьомнi та нiчого нам не видно. – Могло буть!
Могло буть, помиляємось! – одразу ж погодився Корольчук. –
Ми люди тьомнi… (М. Хвильовий. Оповiдання про Степана
Трохимовича).
Повтор має яскраво виражений комплексний характер:
абсолютно точне відтворення словоформи (лексичний повтор);
структурна тотожність синтаксичних конструкцій; дискантний
характер повтору; анафора в більшості прикладів.
Комплексний характер має також повтор другорядних
членів речення, які виконують функції додатка, обставини,
означення. Прийом повторення якого-небудь другорядного
члена речення акцентує його важливість для семантики речення,
виконує функцію виділення.
Повний лексико-семантичний повтор може одночасно
охоплювати як головні, так і другорядні члени речення:
She was a good servant, she walked softly… she was a
determined woman, she walked precisely» (G. Greene).
Is life vain, beauty vain, hope vain, happiness vain?
(J. Galsworthy).
Так думав про названого автора i Іван Іванович, i думав
саме в ті днi, коли його було вигнано з третього курсу
83юридичного факультету за вольтер’янство”. – Правда,
сьогоднi пiдростає його симпатичний синок, що колись (все
можливо!) зупинить свiй вольтер’янський погляд на чiткому
силуєті злого англiйського сатирика (М. Хвильовий. Iван
Іванович).
Прийом повторення у кожній предикативній одиниці
однофункціональних членів підкреслює симетричність
структури речення, ритмічність темпу мовлення,
перелічувальний характер інтонації.
1. Частковий лексико-синтаксичний повтор з
розповсюдженням наступної предикативної одиниці,
повторюване слово при цьому може мати функцію підмета,
предиката, будь-яких другорядних членів:
Two years of married life… had added a little more decision to
her quick lips, a little more allurement to her white-lidded, darklashed hazel eyes, a little more poise and swing to her carriage, a
little more chest and hip measurement (J. Galsworthy).
Прийом синтаксичного розповсюдження паралельних
конструкцій є характерним для багатокомпонентних складних
речень. Кожна наступна частина подається більшою кількістю
синтаксичних членів, ніж попередня.
2. Частковий лексико-синтаксичний повтор з
випадінням наступної предикативної одиниці, яке відбувається у
більшості випадків за рахунок другорядних членів речення:
There stood Dick, gazing now at the green gown, now at the
brown head-dress, now at the face… (Ch. Dickens).
Лексико-синтаксичний повтор виконує стилістичну
функцію, виділяє важливе для висловлення слово. Семантична
функція лексико-синтаксичного повтору виявляється в
створенні єдиного смислового стрижня висловлення.
Лексико-синтаксичний повтор може виражати «загальну
ідею» речення:
I wake up and I’m alone, and I walk round Warlley and I’m
alone, and I talk with people and I’m alone» (J. Braine).
Єдину тему цього речення можна сформулювати як опис
самотності героя, більш конкретно – як відсутність контакту
героя з оточуючими. «Загальна ідея» виражається лексичним
84 повтором словоформи alone. Епіфоричний характер
повторюваного підмету акцентує єдину тему речення.
Розглянемо реалізацію синтаксичних повторів у тексті
художньої прози, звертаючи окрему увагу на їх функції:
1. Функція підсилення виразності (емфаза) є найбільш
загальною функцією повтору. Повтори, які виконують функцію
підсилення, в композиційному відношенні прості: повторювані
слова або словосполучення стоять поруч одне з одним:
You cannot, sir, take from me anything I will more willingly
part withal except my life, except my life, except my life»
(W. Shakespeare).
Через семантику лише одного кореня М. Хвильовому
вдається продемонструвати одну з характерних рис головного
героя. У надфразовій єдності з роману Миколи Хвильового
„Вальдшнепи”:
…В коридорі заговорили, i в кiмнату ввiйшла раптом
Ганна: – Ну, що ми, хлопцi, будемо сьогоднi обiдати? – спитала
вона. – Очевидно, котлети й пюре з сметаною, – поспiшив
Дмитрій… – Чого витрiщила на мене очi? – сказав Карамазов. –
Я ж тобi говорю: котлети й пюре з сметаною …
словосполучення котлети й пюре з сметаною виступає
формальним показником змістової єдностi та вживається з
метою наголосити, що лейтмотивом гастрономiчних побажань є
страва, про яку вже давно мріяв Д. Карамазов.
Повторення може бути анафоричним:
“I knew it, Dempsey,» she said, as her eyes grew dull even in
their tears. «I knew he was a Guinea (O. Henry).
For that was it! Ignorant of the long and stealthy march of
passion, and of the state to which it had reduced Fleur; ignorant of
how Soames had watched her, seen that beloved young part of his
very self fair, reach the edge of things and stand there balancing;
ignorant of Fleur’s reckless desperation beneath that falling picture,
and her father’s knowledge there of — ignorant of all this everybody
felt aggrieved (J. Galsworthy).
У цьому прикладі реалізується прийом анафори, яка
слугує меті підсилення виразності епітета ignorant.
У наступному уривку роману Ч. Діккенса „Bleak House”
повтор цілого словосполучення є епіфорою:
85″I am exactly the man to be placed in a superior position, in
such a case as that. I am above the rest of mankind, in such a case as
that. I can act with philosophy, in such a case as that”
(Ch. Dickens).
2. Повтор також може виконувати функцію послідовності
передачі інформації. Наприклад, у наступному уривку з роману
Ч. Діккенса «Our Mutual Friend» таку роль відіграє епіфоричний
повтор присудка.
«At this time the two innocents, with their brains at that
apparent danger, laughed, and Mrs Hidgen laughed and the orphan
laughed and then the visitors laughed» (Сh. Dickens).
3. У певних випадках повтор слугує для вираження
багатократності або тривалості дії. У цій функції повтор є
типізацією фольклорних повторів.
Fledgeby knocked and rang, and Fledgeby rang and knocked,
but no one came (Ch. Dickens).
There are bathing and fiestas and bull fights and scandal
(O. Henry).
4. Інша функція, яка досить часто реалізується повтором, –
це функція зростання. Повтор слів сприяє більшій силі
висловлення, більшій напрузі оповідання. Ця функція є східною
з першою функцією, вказаною вище. Різниця є в тому, що
зростання виражає поступовість, збільшення сили емоцій.
Наприклад:
. . .I answer to all these questions — Quilp — Quilp, who
deludes me into his infernal den, and takes a delight in looking on
and chuckling while I scorch, and burn, and bruise, and maim myself
— Quilp, who never once, no, never once, in all our communications
together, has treated me, otherwise than as a dog — Quilp, whom I
have always hated with my whole heart, but never so much as lately
(Ch. Dickens).
Анафоричний повтор імені Quilp створює ефект зростання
напруження висловлення. Такий повтор потребує інтонаційного
посилення.
5. Виділення повторюваного елементу. Бувають випадки,
коли повторювані одиниці, слова та словосполучення слугують
лише фоном, на якому різко виділяються інші, неповторювані
одиниці висловлення:
86 «I am attached to you. But I can’t consent and I won’t consent
and I never did consent and I never will consent to be lost in you»
(Ch. Dickens).
6. Ритмічна функція – повтор одних й тих самих одиниць
(слів, словосполучень, цілих речень) сприяє більш чіткій
ритмічній організації речення, яка часто наближує таку
ритмічну організацію до віршованого розміру:
The tent is soaked and heavy, and it flops about, and tumbles
down on you, and clings round your head, and makes you mad
(Ch. Dickens).
Полісиндетон передає ритм нудної праці та внутрішнє
роздратування героя.
7. Повтор може бути використаний, як засіб надання
ясності висловленню через надмір, який допомагає запобігти
туманності викладу:
«A casual observer, adds the secretary to whose notes we are
indebted for the following account, a casual observer might have
noticed nothing extraordinary in the bald head of Mr. Pickwick …»
(Ch. Dickens).
Повторюване словосполучення A casual observer слугує
цілям не емфази, а задля надання чіткості викладу. Такі повтори
зазвичай з’являються в складнопідрядних реченнях, які містять
низку підрядних означених речень, або наявності розгорнутої
авторської ремарки.
8. Від повтору як засобу посилення виразності слід
відрізняти повтор як засіб стилізації розмовного емоційного
мовлення.
Відомо, що збуджене, експресивно забарвлене мовлення
характеризується не тільки фрагментарністю та певною
алогічністю побудови, але й повторенням окремих частин
висловлення:
«By the Lord,» he suddenly cried, «you’re pale. You — you,
Hilma, do you feel well?»
«No,» said Hilma, at length. «I — I — I can say it for myself. I —
» All at once she turned to him and put her arms around his neck
(F. Norris).
У цьому досліджені ми розглянули можливості
синтаксичного повтору як стилістичного засобу
87зображувальності в художньому тексті. Ми дійшли висновку,
що для мови художньої літератури характерне використання
синтаксичного повтору як експресивного засобу, який містить
яскравий, градаційний ефект. Серед основних стилістичних
прийомів, заснованих на синтаксичному повторенні можна
назвати анафору, епіфору, хіазм, підхоплення, рамкову
конструкцію, до нього належить також синтаксичний
паралелізм та полісиндетон. Повтор у досліджених нами
реченнях акцентує увагу на будь-якому окремому смисловому
елементі висловлювання, або на всьому висловлюванні.
Синтаксичний повтор є універсальним явищем, властивим
різним типам дискурсу в англійській та українській мовах.
Синтаксичне повторення містить анафору, епіфору,
анадиплосис, рамкову конструкцію та полісиндетон. Під час
роботи ми дійшли висновку, що ці повтори можуть виконувати
в тексті функцію посилення виразності, передавати значення
послідовності, тривалості чи монотонності дій, створювати
ефект зростання. Крім цього, вони можуть уточнювати
висловлене (тавтологічний повтор); бути засобом стилізації,
мовленнєвої характеристики персонажа та виконувати ритмічну
функцію.
ЛІТЕРАТУРА
Апресян 1995: Апресян, Ю.Д. Вибрані твори. Інтегральний опис
мови та системна лексикографія [Текст] / Ю. Д. Апресян. – М., 1995. –
С. 178-197.
Апресян 1990: Апресян, Ю.Д. Типи лексикографічної інформації
про означальну лексему [Текст] / Ю. Д. Апресян // Типологія та
граматика. – М., 1990.
Арнольд 2002: Арнольд, И.В. Стилістика. Сучасна англійська
мова : Підручник для вузів [Текст] / И. В. Арнольд. – 5-е видання, вип.,
допов. – М., 2002. – 384 с.
Арутюнова 1990: Арутюнова, Н.Д. Феномен другої репліки, або
про користь аргументу [Текст] / Н. Д. Арутюнова // Логічний аналіз
мови : Протиріччя та аномальність тексту. – М., 1990.
Арутюнова 1998: Арутюнова, Н.Д. Мова та світ людини
[Текст] / Н. Д. Арутюнова. – М., 1998.
88 Белинський 1948: Белинський, В.Г. Зібрання творів в трьох
томах [Текст] / В. Г. Белинський. – М. : Держ. вид. худ. літ-ри, 1948. –
T. I. – 634 с.
Вальцель 1928: Вальцель, О. Суть поетичного твору [Текст] /
О. Вальцель // Проблеми літературної форми. – Л.,1928. – С. 3.
Виноградов 1951: Виноградов, В.В. Деякі питання радянського
літературознавства [Текст] / В. В. Виноградов // Літературна газета. –
№ 59 – 19 травня 1951 г.
Гальперин 1981: Гальперин, А.И. «Нариси по стилістиці
англійської мови» [Текст] / А. И. Гальперин. – М.,1981.
Гаспаров 1996: Гаспаров, Б.М. Мова, пам’ять, образ. Лінгвістика
мовного існування [Текст] / Б. М. Гаспаров. – М., 1996.
Грайс 1985: Грайс, Г.П. Логіка та мовленнєве спілкування
[Текст] / Г. П. Грайс // Новое в зарубежной лингвистике. – Вип. 16 :
Лингвистическая прагматика. – М.,1985.
Гусарова 1986: Гусарова, Н.Д. Варіативний лексичний повтор у
мові північноросійських билин [Текст] : автореф. дис… канд. філол.
наук. – Л.,1986.
Дюбуа 1986: Дюбуа, Ж., Эделин, Ф., Клинкенберг, Ж.М. та ін.
Загальна риторика [Текст] / Ж. Дюбуа, Ф. Эделин, Ж. М. Клинкенберг
та ін. / [Дюбуа Ж., Эделин Ф., Клинкенберг Ж.М. та ін.]. – М., 1986.
Жирмунский 1977: Жирмунський, В.М. Теорія літератури.
Поетика. Стилістика [Текст] / В. М. Жирмунский. – Л., 1977.
Заверина 1995: Заверина, Л.Н. Повтор – універсальний засіб
створення мовленнєвої експресії [Текст] / Л. Н. Заверина // Засоби
мови та мовлення : структура, семантика, функція, вивчення. – Тула.,
1995. – С. 117-134.
Зубова 2000: Зубова, Л.В. Сучасна російська поезія у контексті
історії мови [Текст] / Л. В. Зубова. – М., 2000.
Касарес 1959: Касарес, X. Вступ у сучасну лексикографію
[Текст] / Х. Касарес. – М., 1959.
Коробейнікова 1996: Коробейникова, О.Ю. Мовна
еквівалентність як фактор організації художнього тексту [Текст] : дис.
канд. філол. наук. – СПБ., 1996.
Корольков 1974: Корольков, В.И. До теорії фігур [Текст] /
В. И. Корольков // Зб. наук. праць Моск. держ. пед. ін-ту іноз. мов. –
Вип. 78. – М., 1974.
Ксенофонтова 2008: Ксенофонтова, Л.В. Семіотичні властивості
повтору у фразеологізованих одиницях мови [Текст] /
Л. В. Ксенофонтова // Філфак МДУ ім. М.В. Ломоносова. – М., 2008.
89Кожина 1983: Кожина, М.Н., Стилістика російської мови
[Текст] / М. Н. Кожина. – 2 вид. – М., 1983.
Кузнец 1960: Кузнец, М.Д., Скребньов, Ю.М. Стилістика
англійської мови [Текст] / М. Д. Кузнец, Ю. М. Скребньов. – Л., 1960.
Лихачов 1979: Лихачов, Д.С. Поетика давньоросійської
літератури [Текст] / Д. С. Лихачов. – М., 1979. – С. 153.
Ляпон 1986: Ляпон, М.В. Смислова структура складного
речення та тексту [Текст] / М. В. Ляпон. – М. : Наука, 1986.
Невська 1996: Невська, Л.Г. Повтор як іманентна властивість
фольклорного тексту [Текст] / Л. Г. Невська // Слов’янський вірш:
віршування, лінгвістика та поетика. – М., 1996. – С. 210-215.
Мамедов 1994: Мамедов, Н.Ш. Лексико-синтаксичний
паралелізм між частинами складного речення [Текст] : автореф. дис.
канд. філол. наук. – Баку, 1994.
Сенкевич 1984: Сенкевич, М.П. Стилістика наукового мовлення та
літературне редакування наукових творів [Текст] / М. П. Сенкевич. – М. :
Вища школа, 1984.
Сосновська 1977: Сосновська, В.Б. Поетика сучасної англомовної
прози [Текст] / В. Б. Сосновська. – Краснодар, 1977. – 93 с.
Формановська 1978: Формановська, Н.И. Стилістика складного
речення [Текст] / Н. И. Формановська. – М. : Рос. мова, 1978.
Чуглов 2004: Чуглов, В.И. Повтор словоформи з наступним
поширенням як синтаксичне явище [Текст] / В. И. Чуглов // Філол.
науки. – № 5. – 2004. – С. 85-91.
Leech 1981: Leech, G., Short, M. Style in fiction: a linguistic guide
to English fictional prose [Text] / G. Leech, M. Short. – London : Longman,
1981.
Leech 1983: Leech, G. Principles of Pragmatics [Text] / G. Leech. –
London – New York, 1983.
Tannen 1989: Tannen, D. Talking Voices : Repetition, Dialogue, and
Imagery in Conversational Discourse [Text] / D. Tannen. – Cambridge :
Cambridge University Press, 1989.
Weils 1997: Weils, K. A Dictionary of Stylistics [Text] / K. Weils. –
London, 1997.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Врублевський 1997: Врублевський, В. Пригоди лейтенанта
Соловейчика [Текст] / В. Врублевський. – К. : Ґенеза, 1997. – 432 с.
Сорока 1997: Сорока, Ю. Самогубство [Текст] / Ю. Сорока. –
К. : Ґенеза, 1997. – 432 с.
90 Хвильовий 2003: Хвильовий, М. Вальдшнепи [Текст] /
М. Хвильовий // Вибрані твори. – Харків : Видавництво “Ранок”,
2003. – 352 с.
Хвильовий 2003а: Хвильовий, М. Мисливські оповідання
Добродія Степчука [Текст] / М. Хвильовий // Вибрані твори. – Харків :
Видавництво “Ранок”, 2003. – 352 с.
Хвильовий 2003b: Хвильовий, М. Оповідання про Степана
Трохимовича [Текст] / М. Хвильовий // Вибрані твори. – Харків :
Видавництво “Ранок”, 2003. – 352 с.
Хвильовий 2003с: Хвильовий, М. Ревізор. Іван Іванович [Текст] /
М. Хвильовий // Вибрані твори. – Харків : Видавництво “Ранок”,
2003. – 352 с.
Шнайдер 1997: Шнайдер, В. Записки сільського еврєя [Текст] /
В. Шнайдер. – К. : Ґенеза, 1997. – 432 с.
Galsworthy 1981: Galsworthy, J. Novels [Text] / J. Galsworthy :
[Бібліотека зарубіжної класики “J. Galsworthy: новели”]. – М.,1981. –
480 с.
Modern English 1961: Modern English Short Stories [Text] / За ред.
А. Николюкина. – М, 1961. – 559 с.
Николай Кобзев
Особенности употребления синтаксического стилистического
повтора в английском и украинском языках
Статья посвящена особенностям синтаксических повторов как
действенным средствам связности текста в английском и
украинском язиках, также сделана попытка определить их жанровую
специфику. Исследованы семантический, лексический, синонимический
виды повторов с учётом их функций в тексте.
Ключевые слова: связность, когезия, когерентность, повтор.
Mykola Kobzev
Use peculiarities of syntactical stylistic repetition in English and
Ukrainian languages
The article is dedicated to the peculiarities of syntactical repetitions
as an effective means of text cohesion in English and Ukrainian languages,
besides it was made an effort to define their genre specificity. Semantic,
lexical, synonymic types of repetitions were researched taking into account
their functions in the text.
Keywords: cohesion, coherence, repetition.

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.