Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

ФУНКЦІЙНО-СЕМАНТИЧНІ ПАРАМЕТРИ ПОРІВНЯЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Оксана ЩЕПКА,
кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри
гуманітарних дисциплін і мовної підготовки іноземних громадян
Приазовського державного технічного університету
ФУНКЦІЙНО-СЕМАНТИЧНІ ПАРАМЕТРИ
ПОРІВНЯЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ
У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
У статті подано аналіз порівняльних конструкцій у
функційно-семантичному аспекті, зокрема, з’ясовано
особливості семантичного наповнення компонентів
порівняльних конструкцій, виявлено функційну типологію
компаративних конструкцій.
Ключові слова: порівняльні конструкції, реальне
порівняння, ірреальне порівняння, семантичне поле, лексико-
семантична група.
Порівняльні конструкції української мови час від часу
виступають об’єктами різноаспектних лінгвістичних
досліджень. Так, у монографії І. Кучеренка «Порівняльні
конструкції мови в світлі граматики» застосовано формально-
граматичний підхід до вивчення порівняльних конструкцій.
Порівняльні підрядні речення проаналізовано в дисертаційних
дослідженнях М. Вихристюк і М. Заоборної, структурно-
типологічні параметри порівняльних конструкцій визначено у
дисертаційній роботі О. Марчук і под. Проте такі різнопланові
підходи до вивчення порівняльних конструкцій в українській
мові на сьогодні не дають відповідь на питання про семантичне
наповнення компонентів порівняльних конструкцій, а також про
функційний вектор структури порівняльних конструкцій. Отже,
необхідність дослідження порівняльних конструкцій сучасної
української мови у функційно-семантичному аспекті і зумовлює
актуальність нашої статті.
164 Мета роботи – визначення функційно-семантичних
параметрів порівняльних конструкцій, зокрема, з’ясування
семантичних особливостей компонентів порівняльних
конструкцій та простеження функційної типології
компаративних конструкцій.
Порівняльні конструкції структуровані, як правило, за
схемою: x такий, як y: Тимко в тривожному передчутті
зупинив підводу біля соняшникового густого, як ліс, лану, встав
із воза (Тютюнник 1960: 272). Компаративна семантика таких
конструкцій реалізується за допомогою слів як, мов, немов,
наче, неначе, буцім, ніби, нібито, мовби, немовби, немовбито,
начеб, неначеб і под.: … а в колисці тугенький, мов гарбузик,
хлопчик гойдається, ніжками на Йоньку свариться (Тютюнник
1960: 7); За столом, устеленим паперами, сидять Петро Краків
і високий міліціонер, з вузькими, наче осокою порізаними очима
(Стельмах 1981: 280); Тунгус поставив гвинтівку до дерева і,
обтираючи рясний піт з обличчя, сів на колоді. Оглядаючи всіх
своїми косими, ніби попрорізуваними осокою, усміхненими
очима, відсапувався (Багряний 2001: 136), а також конструкції з
прономінальними словами типу такий, так, стільки (ж) та
співвідносними з ними словами як, скільки, наприклад: … ти ж
не така, як інші жінки, що їм байдуже, що там поза хатою
робиться… (Грінченко 2002: 263); … свій тюремний бушлат та
шапочку він [Володька] намагався носити так, як вони
(Васильченко 1991: 149). Більшість дослідників розглядають
порівняння як конструкцію, що складається з трьох
компонентів: перший компонент – це те, що порівнюють,
другий – те, з чим порівнюють, третій – те, що є основою
порівняння. Компоненти порівняння називають по-різному. Так,
перший компонент визначають як предмет порівняння
(Х.Д. Леемтес, А. І. Федоров, М. І. М’яснянкіна та ін.),
порівнюване (Д. У. Ащурова, О. К. Кочинева), об’єкт
(С. Я. Александрова, О. В. Гулига, Є. І. Шендельс, Н. А. Широ-
кова), суб’єкт (І. К. Кучеренко, В. І. Орлова, Т. М. Семенов),
перший компарат (В. П. Берков), компарант (Н. П. Шапо-
валова) і т. д. Другий компонент здебільшого називають
образом (М. І. М’яснянкіна, І. В. Шенько), об’єктом
(В. І. Орлова, Т. М. Семенов, В. П. Берков), компаратором
165(Н. П. Шаповалова) та ін. Третій компонент зазвичай
кваліфікують як: ознаку порівняння (Н. І. Копилова), основу
порівняння (С. Я. Александрова, Л. В. Прокопчук, Н. П. Шапо-
валова), модуль (С. М. Мезенін, І. З. Іскандерова), другий
компарат, стандарт порівняння (В. П. Берков) і под.
Ми ж розглядаємо структуру мовної моделі порівняння,
яка утворюється шляхом поєднання чотирьох складників:
1) суб’єкта порівняння – того предмета чи явища, ознаки якого
ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою іншого; 2) об’єкта
порівняння – того, з чим порівнюється суб’єкт, тобто предмета
чи явища, що має яскраво виражені й добре відомі мовцеві
ознаки й унаслідок цього використовується ним для
характеристики пізнаваного; 3) основи порівняння – ознаки (або
ряду ознак), за допомогою якої здійснюється акт порівняння;
4) показника порівняльних відношень – засобу мовного
оформлення порівняльної семантики. Так, у реченні Карпо ледве
вгледів на ходу її гострі, як ніж, очі, вхопив її блискучий погляд
з-під вікна квіток та зеленого листя (Нечуй-Левицький 1985:
167) наявні усі чотири компоненти компаративної конструкції:
суб’єкт – „очі”, об’єкт – „ніж”, основа порівняння – „гострі” і
показник – „як”. Проте не завжди у структурі компаративних
речень диференціюємо усі чотири компоненти (їх може бути три
і менше), тобто не завжди вони мають експліцитне вираження,
пор.: … Від такого дядько Володимир одразу червонів, наче
квітка, хапався за шапку і тікав додому (Стельмах 1993: 165).
У наведеному реченні фіксуємо суб’єкт порівняння, виражений
предикативною одиницею – „Володимир червонів”, об’єкт –
„квітка”, показник – „наче”. Основа порівняння словесного
вираження не має, але мовцеві зрозуміло, що колір обличчя
Володимира ставав схожим на колір квітки. У цьому випадку –
це червоний колір. Отже, основа порівняння – червоний колір –
імплікована в лексемі „червонів” як складникові суб’єкта
„Володимир червонів”.
Реальність / ірреальність компаративних відношень, що
реалізують порівняльні конструкції визначає диференціацію
останніх на порівняльні конструкції реального порівняння та
на порівняльні конструкції ірреального порівняння.
166 У компаративні конструкціях реального порівняння
порівнюються явища, предмети, особи, що реально існують в
об’єктивній дійсності: На бурому, навпіл з пашею снопі полуднує
Мокрина Карпець. У чорній руці чорнів, як камінь, шматок
черствого хліба (Стельмах 1981: 129); [Гриць:] – Любиш? –
питає він замість усього з поспіхом і схиляється з коня до неї, а
вона, струнка, мов смерічка, пнеться на пальцях до нього
(Кобилянська 1988: 402); Він [Гриць] сідає на свого, як вуголь,
чорного коня, до якого прив’язаний більше, ніж до людей, і їде,
куди очі несуть… (Кобилянська 1988: 339) порівнюються
предмети, явища, ознаки, що насправді існують в об’єктивній
дійсності й реально подібні: „хліб черствий, як камінь”,
„дівчина струнка, як тополя”, „кінь чорний, як вугіль”.
Наступні прикладі ілюструють ірреальне порівняння. У
мовленні їх вживають для вираження гіпотетичної подібності:
Тоді в хаті задзвеніло, мовби сонячний промінь зламався об
шибку (Гончар 1993: 111) → в хаті так задзвеніло, як могло б
задзвеніти за умови, якби сонячний промінь зламався об шибку.
В наведеній конструкції суб’єкт порівняння, імплікований у
дієслові „задзвеніло”, – реальний, а об’єкт –„сонячний промінь
зламався об шибку” – існує тільки в уяві мовця; … і ридання
товаришки Уляни глухо розривалися в повітрі, ніби вона лежала
в домовині (Хвильовий 1993: 168) → товаришка Уляни ридала
так, як ридала б, якби Уляна лежала в домовині, тобто померла;
Найчастіше відношення ірреальної подібності
репрезентують порівняльні конструкції зі сполучниками: ніби,
нібито, наче, неначе, начебто, немовби та ін., напр.:
Приголомшений Григорій стояв посеред двору як вкопаний.
Відчував, як у грудях скажено билося серце. Так, ніби його
кинуто з височенної скелі на землю, в провалля (Багряний 2001:
368); …все тіло аж пашить вогнем, наче на ньому
перекручують розпечені обручі (Стельмах 1981: 317).
Показником ірреальності порівняння може виступати форма
умовного способу дієслова, пор.: Вона крикнула з високо
зморщеними бровами, як крикнула б, якби відчула сильний біль
(Кобилянська 1988: 421) → реальна ознака дії героїні
порівнюється з ознакою ірреальною, можливою за певних умов
(як крикнула б, якби відчула сильний біль).
167Важливим у нашому дослідженні постає питання про
семантику об’єкта і суб’єкта порівняння як компонентів
компаративної конструкції. Слід зазначити, що проблема
семантики компонентів порівняльних конструкцій вже
привертала увагу лінгвістів. Зокрема, Х.Д. Леемтес [Леэмтес
1971], аналізуючи предмет (суб’єкт) порівняння, розрізняє
чотири класи предмета (суб’єкта) порівняння: природа, людина,
речі, тваринний світ. Учений поділяє перший і другий класи на
тематичні групи (вода, повітря, рослинність, зовнішність,
поведінка, психічний стан людини), а третій і четвертий класи
не аналізує, порушуючи системність у запропонованій
класифікації. Така безсистемність притаманна більшості
досліджень, присвячених аналізу семантики компонентів
порівняння. Вважаємо, що для того, щоб не припуститися
помилок попередніх дослідників, необхідно подати семантику
порівнянь у вигляді системи семантичних полів, які взаємодіють
між собою.
Описуючи взаємодію окремого слова з цілим рядом інших
слів, лінгвісти послуговуються різними термінами. Ми, не
називаючи всі ці терміни і не описуючи історію їх вивчення,
зупинимося на таких: семантичне поле і лексико-семантична
група.
Семантичне поле визначають як „ієрархічну структуру
сукупності лексичних одиниць, які об’єднані спільним
(інваріантним) значенням та Семантичне поле визначають як
„ієрархічну структуру сукупності лексичних одиниць, які
об’єднані спільним (інваріантним) значенням та відображають у
мові певну поняттєву сферу [Новиков 1998]. Більшість
лінгвістів відстоюють думку, що і тематичні групи, і лексико-
тематичні групи виступають складовими компонентами
семантичного поля. Характеризуючи семантику компонентів
компаративних конструкцій, вживаємо термін „лексико-
семантична група”, розглядаючи його як складник семантичного
поля, при цьому констатуємо наявність відмінностей між
термінами:
1) семантичне поле структурують слова різних частин
мови, до складу лексико-семантичної групи входять слова однієї
частини мови;
168 2) межі семантичного поля умовні; слова, що входять до
складу семантичного поля, можуть бути пов’язані між собою як
прямими опозиціями, так і асоціативно. Слова лексико-
семантичної групи пов’язані певними опозиціями. Це зумовлено
тим, що у слів, що входять до складу лексико-семантичної
групи, наявні однотипні, повторювані семи (архісеми).
Аналіз порівняльних конструкцій дає можливість виділити
за значенням суб’єкта порівняння такі семантичні поля (далі
СП): СП „людина”, СП „природа”, СП „тварини”,
СП „предмети”, СП „час”, СП „абстрактність”, СП „вогонь”,
СП „орографія”.
І. СП „Людина”. Це поле структурують такі лексико-
семантичні групи (далі ЛСГ):
1) ЛСГ – власні назви осіб: Мелашка стояла і хлипала, як
хлипають малі діти (Нечуй-Левицький 1986: 241);
2) ЛСГ – частини тіла людини: Обличчя в неї [Петруні]
смагляве, як у південянки, брови злегка надломлені, на устах
усмішка тиха… (Земляк 2005: 698);
3) ЛСГ – група людей, напр.: Прийшов Кость, сидить на
перелазі з Настею, хвалиться: „Такі гарні люди, такі гарні, як
рідні. Чого не вмію, учать, як сина” (Васильченко 1991: 57);
4) ЛСГ – мовлення людини: То що Марії праця? Жне,
в’яже з косарями і, мов дзвінок, гомонить (Самчук 2003: 12);
5) ЛСГ – на позначення конкретних дій, що виконує
людина: Гриць подивився на дівчину, що стрибала, як горобець
на прутику, і засміявся (Багряний 2001: 183);
6) ЛСГ – назви психічного стану: Тільки сміх обдає його
[Григорія], липкий, як осіннє павутиння (Стельмах 1981: 220);
7) ЛСГ – назви фізичного стану: Та, правда, як він [Сергій]
тим молотом грюкатиме, коли в нього сили, як у горобця?
(Тютюнник 1960: 36);
8) ЛСГ – на позначення стосунків між людьми: Лаврін
докоряє її за те, що він любив її, як свою душу, жалував її, як
мати дитину, а вона покинула його (Нечуй-Левицький 1986:
238);
9) ЛСГ – назви абстрактного стану людини: Життя – що
стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши (Панас Мирний
1981: 54);
169ІІ. СП „природа”:
1) ЛСГ – назви дерев, рослин: Лиш трави, мов море
хвилясте, Зелене, барвисте, квітчасте, І сверщики в травах
тріщать (Франко 2005: 23);
2) ЛСГ – на позначення атмосферних явищ, напр.: Вітер
прошумів спросоння в листі вишняків, неначе підбита птиця,
вдарив крильми по вузенькій стежці і скотився в рів (Стельмах
1981: 229);
3) ЛСГ – астрономічні назви: За яблунею пливе серп
молодика, неподалік од нього, як сльоза, тремтить синювата
зірка (Стельмах 1981: 285);
4) ЛСГ – на позначення землі та її частин: Земля – мов
каша: дитину посади – виросте (Стельмах 1981: 237);
5) ЛСГ – назви води та різновидів її станів: Сніг зробився
жовтий і брудний, а лід на річці такий, як намочений сахар
(Винниченко 2002: 253).
ІІІ. СП „тварини”:
1) ЛСГ – назви свійських тварин: …щеня кидається до
воріт і, припадаючи чорною головою до підворітні, мов
заведене, починає дзявкати… (Стельмах 1981: 43);
2) ЛСГ – на позначення диких тварин: Ізюбр, мало не
потоптавши, пролетів над ними, мов вітер, і подався хащами
(Багряний 2001: 157); Зраділе ведмежа, схопившись зубами за
полку спідниці, сіпало її з радісним бурчанням. Ластилось, як
мала дитина, і теж просило їсти (Багряний 2001: 68);
ІV. СП „предмети”:
1) ЛСГ – на позначення речовин, матеріалів, напр.: Вони
сиділи на довгому, як стіл, камені (Нечуй-Левицький 1986: 204);
2) ЛСГ –назви знарядь праці: Десь поблизу гарчала пилка,
а сокира вистукувала так часто, як голодний дятел (Земляк
2005: 706);
3) ЛСГ – на позначення одягу, його різновидів, частин,
напр.: …крізь мутне шкло дверей у кімнаті, де зібрався
просвітній гурток, виднілися, як квітки в саду, жіночі вбрання,
іскрами блищали при огні ґудзики на формених мундирах у
чоловіків (Васильченко 1991: 155);
170 4) ЛСГ – назви прикрас: …він розчинив якусь коробку,
витяг чорне-чорне, мов жуки, з синіми камінчиками намисто
(Косинка 2003: 114);
5) ЛСГ – назви продуктів харчування: Сало шипіло, як
змія, булькотало, кувікало, як свиня в тину, гелготало, як гуска,
гавкало, як собака, пищало, скреготало, а далі ніби завило:
ґвалт, ґвалт, ґвалт! (Нечуй-Левицький 1986: 196);
6) ЛСГ – на позначення будівель та їхніх частин: У яру
подекуди біліли вбогі хати, неначе білі вівці (Нечуй-Левицький
1986: 209);
7) ЛСГ – назви музичних інструментів: Сопілка
защебетала, як перепілка (Нечуй-Левицький 1986: 204).
Інші семантичні поля ми не структурували на лексико-
семантичні групи через недостатню для цього кількість
зафіксованого матеріалу. З іншого боку, залишити ці поля поза
увагою також не мали права, тому що це позбавило б
можливості передати різноманітність семантики компонентів
порівнянь.
V. СП „час”: День тепер куций, як заячий хвіст (Стельмах
1993: 227);
VІ. СП „абстрактні назви”, напр.: …ніщо не могло вивести,
не в силі зіпсувати йому співану ним пісню – буйну й широку, як
степ, і гучну, як грім (Багряний 2001: 111).
VІІ. СП „вогонь”, пор.: Рівно, як свіча, підіймалось
полум’я, широко освітлюючи густим червоним сяйвом городи і
будівлі (Стельмах 1981: 287);
VІІІ. СП „орографія”: Навколо посвітлішало, і кожне
забузьке озерце сіяло, як сонце (Стельмах 1981: 243);
Отже, аналіз семантики суб’єкта порівняння зумовлює
виокремлення восьми семантичних полів, з-поміж яких
найрепрезентативнішими щодо частотності вживання
виступають СП „людина”, СП „предмети” та СП „природа”.
Досліджуючи семантичну структуру об’єкта порівняння,
виокремлюємо майже такі ж семантичні поля, що і для суб’єкта
порівняння. Але СП об’єкта порівняння відрізняються від СП
суб’єкта порівняння як за кількістю одиниць, так і за кількістю
ЛСГ (їхня кількість значно більша).
І. СП „людина”. До складу цього поля входять такі ЛСГ:
1711) ЛСГ – власні назви осіб: Зате я в її присутності, як дві
краплі води, скидався на Андрія Бульбенка, а головне, я почував,
що можу піти й далі Андрієвою стежкою, аби хоч трохи
пасувати до чарівної володарки моїх манер (Васильченко 1991:
285);
2) ЛСГ на позначення міфічних істот: Гнучка, як вуж,
граційна, як мавка, вона [Наталка] таїла в собі дивну силу, ця
дівчина (Багряний 2001: 368);
3) ЛСГ – назви частин тіла людини: У хаті тихо, як у вусі
(Нечуй-Левицький 1986: 178);
4) ЛСГ на позначення конкретних дій людини: …поклали
речі на свої місця, як вони робили щодня (Багряний 2001: 225);
5) ЛСГ – назви психічного стану людини: На широкім
дядечковім виду промайнуло щось подібне до співчуття
(Стельмах, 1993: 170);
6) ЛСГ – назви фізичного стану: А час тягнувся мукою, як
зубний біль (Багряний 2001: 118);
7) ЛСГ на позначення абстрактних понять: В свого
славного батька, семиградського отамана циганів, своєю
злобою вдався [Раду], лихий, мстивий, як смерть, дарма, що
красний, як місяць, і понад свій вік мудрий (Кобилянська 1988:
188);
ІІ. СП „природа”:
1) ЛСГ – назви рослин, дерев: [Лаврін:] – Ну, то сватай
Одарку Ходаківну; ця тоненька, як очеретина, гнучка станом,
як тополя… (Нечуй-Левицький 1986: 155);
2) ЛСГ на позначення атмосферних явищ, напр.: І кілька
разів там щось глухо і важко бухнуло, як далекий-далекий грім
(Багряний 2001: 207);
3) ЛСГ – назви астрономічних понять: Він же [Гриць]
красний, як той місяць на небі (Кобилянська 1988: 417);
4) ЛСГ на позначення води та різновидів її станів:
[Кайдашиха:] – Даруй же, боже, нам і нашим дітям вік довгий,
щоб ти, моя доню, була здорова, як вода… (Нечуй-Левицький
1986: 171);
5) ЛСГ – назви землі, її складників та різновидів: Мати
збирає в поділ квасолю. Очі в неї темні, схожі на дві живі
грудочки землі (Гуцало 1984: 354).
172 ІІІ. СП „тварини”:
1) ЛСГ – назви свійських тварин: Христя, як кішка,
покралась у сіни… (Панас Мирний 2007: 77);
2) ЛСГ на позначення диких тварин: … сама дівка [Олена
Головківна] здорова, як тур: як іде, то під нею земля стугонить
(Нечуй-Левицький 1986: 155);
3) ЛСГ – назви комах: Хлопці не сплять, гудуть, як жуки
(Васильченко 1991: 24);
4) ЛСГ на позначення птахів: Всі вони літали близько, мов
вороння, знаючи, що їм нічого не загрожує (Багряний 2001:
237);
5) ЛСГ – назви риб: Вона холодна, як риба, понура, все
задумана, а ніколи нічого не вигадає, без ініціативи… (Франко
2005: 183).
4. СП „предмети”:
1) ЛСГ на позначення речовин, матеріалів, напр.: …біляве,
все у веснянках, обличчя було біле, як крейда (Грінченко 1991:
486);
2) ЛСГ – назви знарядь праці: Якось завітав Юрків
батько з пожовклою від горна бородою і довгими, як ковальські
кліщі, руками (Земляк 2005: 694);
3) ЛСГ на позначення предметів домашнього вжитку: Буде
зі мною разом осінь, в пальці зашпори зайшли, а вітер огненне
волосся під ноги стеле, як килим (Сосюра 2003: 89);
4) ЛСГ – назви продуктів харчування: – Ти ж знаєш вдачу
нашої попаді: все шкварчить, наче яєчня на сковороді
(Стельмах 1981: 483);
5) ЛСГ на позначення будівель та їхніх частин: ..великі
руки несміло майнули, нахилились над нею, мов крила вітряка
(Стельмах 1983: 19);
6) ЛСГ – назви музичних інструментів: [Лаврін:] – То
сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько,
мов сопілка грає… (Нечуй-Левицький 1986: 154);
5. СП „час”: …Небо ніколи не буває таке хрустально-
голубе, як у серпні (Хвильовий 1993: 65);
6. СП „абстрактні назви”, напр.: Ця хвилина здалась йому
вічністю… (Стельмах 1981: 423).
1737. СП „вогонь”, пор.: …який він сьогодні: очі, як у п’яного,
а сам червоний, як огонь (Васильченко 1991: 195); Цілий день
пекло, як огнем, сонце, і в місті стояла неймовірна задуха
(Васильченко 1991: 47).
8. СП „орографія”: Будинки, як чотири високі скелі,
обступають подвір’я (Гончар 1993: 216); Душа ласкава, наче
озеро, і трохи синім віддає (Стус 1992: 37).
Результати аналізу фактичного матеріалу свідчать, що
найрепрезентативнішими у плані вираження семантики суб’єкта
порівняння виступають такі семантичні групи: „людина”,
„природа”, „предмети”, „тварини” (вони охоплюють 78%
загальної кількості зафіксованого матеріалу).
Але слід підкреслити, що наведена класифікація не є
єдино прийнятною, викінченою і може бути доповнена,
доопрацьована.
Отже, семантика слів у позиції суб’єкта в порівняльних
конструкціях виявилась вужчою, ніж семантика слів у позиції
об’єкта. „Багатосемність” об’єкта компаративних конструкцій
пояснюється тим, що, порівнюючи предмети чи явища, мовець
добирає об’єкти, користуючись величезним арсеналом
словесного відтворення асоціативних назв, які можуть
відобразити семантику суб’єкта у формі порівняння.
Семантика компонентів компаративної конструкції
(суб’єкта й об’єкта) сприймається не відокремлено, а в їхній
взаємодії. Враховуючи приналежність компонентів порівняння,
зокрема суб’єкта і об’єкта порівняння, до певних семантичних
полів (див. вище), подаємо класифікацію семантичних типів
порівнянь у МП реальної подібності:
1) „Людина – людина” (тут і далі: перша позиція – це
позиція суб’єкта, друга – позиція об’єкта порівняння): Любка
була схожа з лиця на Нимидору (Нечуй-Левицький 1986: 451);
2) „Людина – природа”: Та й сини в мене ростуть:
червоні, мов калина, дужі, мов дубці (Гончар 1993: 177);
3) „Людина – тварина”: Цей тайожник, цей примітивний і
простолінійний хлопчина був чуткий, як вовк, як дикий, гордий,
свободолюбивий горал (Багряний 2001: 187);
4) „Людина – предмет”: Школярі сиділи білі, як крейда
(Грінченко 1991: 477);
174 5) „Природа – людина”: Берези томні, як молодиці в
сережках, дуби спокійні, гордовиті, а сосни, ті сосни, які горіли
колись, пообнімалися, мов сестри після розлуки… (Земляк 2005:
701);
6) „Природа – тварина”: Вітер прошумів спросоння в
листі вишняків, неначе підбита птиця, вдарив крильми по
вузенькій стежці і скотився в рів (Стельмах 1981: 229);
7) „Природа – предмет”: Обсипають огняними листками в
присмерку вишні: їх чотири; і одна груша, мов свічка рівна; дві
сливи сухуваті, з загрозливими колючками (Барка 2003: 291);
8) „Природа – орографія”: …одразу ж за нашою вулицею
стоять, як Дунай, молоді коноплі і соняшники… (Стельмах
1993: 24).
9) „Предмет – природа”: Коса затріпотіла в стеблі, мов
блискавиця поміж хмарами (Стельмах 1993: 48).
10) „Предмет – тварина”: Десь поблизу гарчала пилка, а
сокира відстукувала так часто, як голодний дятел (Земляк
2005: 706).
11) „Тварина – людина”: Григорій міг лежати,
притаївшись десь межи колодами, годинами і дивитися, як під
крутим берегом в кам’яних розсипах клопочеться горностай –
такий смішний в літнім убранні, рудувато-бурий, як старець…
(Багряний 2001: 144).
12) „Тварина – природа”: Ізюбр, мало не потоптавши,
пролетів над ними, мов вітер, і подався хащами (Багряний
2001: 157).
13) „Тварини – тварина”: Звіринка зірвалась з високої
ялинки і, розчепірившись, мов кажан, пішла-пішла вниз, вниз, а
потім з розгону вигналась вгору і вчепилась за стовбур осики,
подряпалась швидко вгору (Багряний 2001: 94).
14) „Вогонь – предмет”: Рівно, як свіча, підіймалось
полум’я, широко освітлюючи густим червоним сяйвом городи і
будівлі (Стельмах 1981: 287).
15) „Час – тварина”: День був куций, мов заячий хвіст
(Стельмах 1993: 227).
16) „Орографія – природа”: Навколо посвітлішало, і
кожне забузьке озерце сіяло, як сонце (Стельмах 1981: 243).
175Отже, найбільш частотними виступають ті семантичні
типи порівнянь, де суб’єкт компаративної конструкції належить
до СП „людина”. Щодо семантики об’єкта порівняння, то
найпоширенішими виступають компаративні конструкції з
об’єктом, що належить до СП „тварина”. Це, можливо,
пояснюється прагненням людини краще пізнати себе (саме тому
суб’єкт порівняння – це частіше „людина”).
Функційно-семантичні параметри порівняльних
конструкцій, окреслені у нашій статті, виступають складовою
різноаспектної характеристики порівняльних конструкцій у
сучасній українській мові. Поза увагою залишається цікаве та
перспективне, на нашу думку, дослідження соціолінгвістичної
проблеми порівняння.
ЛІТЕРАТУРА
Акимова, Берков 1996: Акимова, Т.Г., Берков, В.П., Бондарко, А.В.,
Военкова, М.Д. и др. Теория функциональной грамматики.
Качественность, Количественность [Текст] / РАН. Інститут
лингвистических исследований / А. В. Бондарко (отв. ред.). – СПб. :
Наука, 1996. – 264 с. – Библиогр. : с. 245-254 – ISBN 5-02-028108-5.
Арутюнова 1990: Арутюнова, Н.Д. Тождество и подобие
(заметки о взаимодействии концептов) [Текст] // Тождество и подобие.
Сравнение и идентификация : Сб. ст. / Н. Д. Арутюнова. – М. : Наука,
1990. – С. 7-32. – Библиогр. : с. 32.
Ахапкина, Бондарко 2005: Ахапкина, Я.Э., Бондарко, А.В.,
Воейкова, М.Д., Гиро-Вебер, М. и др. Проблемы функциональной
грамматики. Полевые структуры [Текст] / РАН Институт
лингвистических исследований / А. В. Бондарко (отв. ред.),
С. А. Шубик (отв. ред.). – СПб. : Наука, 2005. – 478 с. – Библиогр. :
с. 426-458. – ISBN 5-02-026996-4.
Бондарко 1984: Бондарко, А.В. Функциональная грамматика
[Текст] / А. В. Бондарко. – Л. : Наука, 1984. – 136 с.
Вежбицкая 1988: Вежбицкая, Анна. Сравнение – градация –
метафора [Текст] / Анна Вежбицкая // Метафора в языке и тексте. –
М. : Наука, 1988. – С. 133-152.
Кучеренко 1959: Кучеренко, І.К. Порівняльні конструкції мови в
світлі граматики [Текст] / І. К. Кучеренко. – К., 1959. – 108 с.
Леэмтес 1971: Леэмтес, Х.Д. Структура сравнений в прозе
Марлинского [Текст] / Х. Д. Леэмтес // Труды по русской и
176 славянской филологии : Уч. зап. Тартуск. ун-та. – Тарту, 1971. –
Вып. 275. – С. 97-171.
Мараховська 1997: Мараховська, В.Г. Проблема компаратива:
засоби вираження та семантичне наповнення [Текст] /
В. Г. Мараховська // Функціонально-комунікативні вияви граматичних
одиниць : Зб. наук. праць. – К., 1997. – С. 48-52.
Мараховська 1998: Мараховська, В.Г. Типи складнопідрядних
речень з підрядними при компаративними [Текст] : автореф. дис…
канд. філол. наук. – Запоріжжя, 1998. – 23 с.
Новиков 1998: Семантическое поле [Текст] / Л. А. Новиков //
Русский язык. Энциклопедия. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. :
Большая Российская энциклопедия; Дрофа, 1998. – С. 458-459.
Попова 1989: Попова, З.Д. Полевые структуры в системе языка
[Текст] / З. Д. Попова. – Воронеж, 1989. – 198 с.
Рошко 2001: Рошко, С.М. Формально-граматична та
функціонально-семантична структура порівняльних синтаксем і
підрядних речень у сучасній українській мові [Текст] : автореф. дис…
канд. филол. н. – Ужгород, 2001. – 21 с.
Оксана Щепка
Функционально-семантические параметры сравнительных
конструкций в современном украинском языке
В статье проанализировано сравнительные конструкции в
функцинально-семантическом аспекте, выяснено особенности
семантического наполнения компонентов компартивных структур,
виявлено функциональную типологию сравнительных конструкций.
Ключевые слова: сравнительные конструкции, реальное
сравнение, ирреальное сравнение, семантическое поле, лексико-
семантическая группа.
Oksana Shepka
Functional and semantic parameters comparative constructions in
present-day Ukrainian language
Comparative constructions in the view of the functional and semantic
aspect have been analyzed, peculiarities of comparative structure elements
with semantic filling have been elucidated, the functional typology of
comparative constructions have been appeared.
Keywords: comparative constructions, real comparison, irreal
comparison, semantic field, lexical and semantic group.

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.