Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

ТИПОВІ ФОРМИ ВИЯВУ ПАРАЛЕЛЬНО-КОГЕЗІЙНОЇ ЗВ’ЯЗНОСТІ В СЛОВ’ЯНСЬКІЙ ХУДОЖНЬОТЕКСТОВІЙ СТРУКТУРІ: ГРАМАТИЧНО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ (на матеріалі роману В. Підмогильного “Місто”)

Вікторія АНДРУЩЕНКО,
викладач, аспірант кафедри мовознавства та російської мови
Горлівського державного педагогічного інституту
іноземних мов
ТИПОВІ ФОРМИ ВИЯВУ
ПАРАЛЕЛЬНО-КОГЕЗІЙНОЇ ЗВ’ЯЗНОСТІ
В СЛОВ’ЯНСЬКІЙ ХУДОЖНЬОТЕКСТОВІЙ СТРУКТУРІ:
ГРАМАТИЧНО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ
(на матеріалі роману В. Підмогильного “Місто”)
Висвітлено тенденційні вияви паралельних форм
текстотвірного потенціалу категорійної зв’язності в
слов’янській художньотекстовій структурі. Проаналізовано та
окреслено типові засоби реалізації паралельного
внутрішньотекстового міжреченнєвого синтаксичного зв’язку
як способу когезійного компонування конституентів
художньотекстового цілого в структурно-горизонтальному та
семантично-вертикальному аспектах.
Ключові слова: художньотекстова структура, категорія
зв’язності, паралельний внутрішньотекстовий міжреченнєвий
синтаксичний зв’язок, паралельні форми.
Системність текстової одиниці з урахуванням її
структурно-формальної та змістово-семантичної двовимірності,
досліджуваної крізь призму внутрішньотекстових
міжреченнєвих граматично-семантичних відношень та зв’язків,
дає змогу дослідити закономірності компонування
конституентів художньотекстового цілого в законах надфразної
єдності засобами вияву когезійних форм категорійної зв’язності.
Дослідження проблеми функційної ролі текстових відношень у
структурно-змістовому аспекті неодноразово знаходило
188 висвітлення в сучасних наукових працях таких мовознавців як
І.Р. Гальперін, Т. ван Дейк, В. Дреслер, А.П. Загнітко,
О.І. Москальська, Т.М. Ніколаєва, Т.В. Радзієвська,
О.А. Реферовська, О.О. Селіванова, Г.Я. Солганик, З.Я. Тураєва
та інші. Однак, віднайдені та запропоновані засоби реалізації
категорійної зв’язності виявом внутрішньотекстових
міжреченнєвих синтаксичних зв’язків не встановлюють чіткого
розмежування когезійно-тенденційних системно-паралельних
форм горизонтально-вертикальної слов’янської художньо-
текстової структурності. Отже, метою дослідження постає
необхідність простеження типового загалу засобів вияву
паралельного внутрішньотекстового міжреченнєвого синтак-
сичного зв’язку як однієї з першорядних форм когезійної
структурно-горизонтальної та семантично-вертикальної органі-
зації слов’янської художньотекстової єдності. Аналіз проблеми
показав, що для досягнення сформульованої мети необхідно
вирішити такі завдання: 1) дослідити площину вияву
паралельного внутрішньотекстового міжреченнєвого синтак-
сичного зв’язку як одного з визначальних засобів реалізації
категорійної зв’язності художньотекстового цілого; 2) про-
стежити та класифікувати когезійно-тенденційні паралельні
форми в структурно-граматичній та тематико-семантичній
слов’янській художньотекстовій структурі. Новизна аналізу
полягає в тому, що вперше кваліфіковано різновиди типових
форм реалізації категорійної зв’язності засобами вияву
паралельного синтаксичного зв’язку у внутрішньому слов’ян-
ському художньотекстовому утворенні – романі В. Підмо-
гильного “Місто”.
Сукупність внутрішньотекстових міжфразових синтак-
сичних зв’язків є засобом текстотворення. Актуальними
постають спроби вияву різновидів синтаксичних міжреченнєвих
зв’язків та відповідних засобів їхньої реалізації в межах
художньої текстової структури, що забезпечує одна з
найважливіших категорій тексту – категорія когезії,
здебільшого реалізуючись на формальному (структурно-
граматичному) рівні. На думку І.Р. Гальперіна, когезія –
особливі види зв’язку, що забезпечують континуум, тобто
логічну послідовність (темпоральну чи просторову),
189взаємозалежність окремих повідомлень, фактів та дій
[Гальперин 2004: 74-79]. Так, А.П. Загнітко виділяє лівобічний
(ланцюговий зв’язок – анафора), правобічний зв’язок
(паралельний зв’язок – катафора), інтегративно-кумулятивний
та коаліційно-імпліцитний внутрішньотекстові міжреченнєві
зв’язки [Загнітко 2006: 133]. Виходячи з сутності вище
сформульованих поглядів науковцями, можливим постає
розгляд категорійно-текстової когезійної зв’язності та засобів її
реалізації виявом внутрішньотекстових синтаксичних зв’язків у
двовимірному горизонтально-вертикальному (граматично-
семантичному) аспекті.
Г.Я. Солганик з-поміж текстів за особливостями
синтаксичних міжреченнєвих зв’язків розрізняє три різновиди:
1) тексти з ланцюговим зв’язком; 2) тексти з паралельним
зв’язком; 3) тексти з приєднувальним зв’язком. Незважаючи на
сталу перевагу принципу лінійної зв’язності змісту
художньотекстової структури, репрезентованої виявом
ланцюгового синтаксичного зв’язку, на особливу увагу
дослідника заслуговує паралельний міжреченнєвий
синтаксичний зв’язок як засіб внутрішньотекстової організації,
за якого речення не з’єднуються одне з одним, а зіставляються
або протиставляються завдяки паралелізму конструкцій
[Солганик 1997: 161-169]. Паралельний зв’язок вживається на
позначення всіх членів речення або тільки окремих, виражених
однаковими формами у контактно розташованих поєднуваних
реченнях, де всі функціонально співвіднесені члени речення або
тільки окремі з них виражені однаковими формами [Загнітко
2010: 611-613].
Різний ступінь інтенсивності вияву паралельного зв’язку
дає змогу говорити про сильний і слабкий паралельний зв’язок.
Виявом сильного паралельного зв’язку постає взаємодія
функціонально співвіднесених членів поєднуваних речень:
Тьмяний блиск ліхтарів, разки світючих вітрин, сяєво кіно –
були йому блудними вогниками серед драговини. Вони манять,
але гублять. Вони світять, але сліплять (Підмогильний 1993:
46); Він згадав її маленьку постать, безжурні посмішки й
раптові смутки, наївну, втішну філософію і жагучі поцілунки.
Він хотів знову побачити кучері на її чолі, чарівне рухливе під
190 діянням чуттів обличчя, почути її чарівний шепіт і сидіти на
килимі коло її ніг, ,,коло ніг королеви”! (Підмогильний 1993:
236), що посилюється повторюваними акцентованими
компонентами, у цьому випадку, вказівно-замінювальними
словами вони, він, що виносяться в абсолютний початок
речення.
Засобами реалізації дієвого паралельного зв’язку постають
компоненти переліку (слова та словосполучення: по-перше, по-
друге, по-третє і под.; перше, друге, з одного боку, з іншого
боку і под.), що забезпечують однотипність змістової орієнтації
речення: Справді-бо, вона, як казала, жила в одній кімнаті вкупі
з батьками, а з них і одного досить, щоб ту кімнату вкінець
зіпсувати. З другого боку, він був переконаний, що жодна
порядна дівчина на помешкання до хлопця погомоніти не піде.
Це непристойно. З третього – осіння негода. Але був ще й
четвертий, і, на щастя, спогад про нього якраз і зринув йому з
купи романів, що він прочитав (Підмогильний 1993: 144);
Радісним було його перше знайомство з міськими людьми.
Перший – сухорлявий крамар, що його він міг би двома пальцями
придушити. Другий – півбожевільний учитель, прогнаний від
школи із своєю мовою та витребеньками (Підмогильний 1993:
44) (паралелізм конструкцій у поданих реченнях створюється
передусім функціональною співвіднесеністю форм переліку, а
співвіднесеність інших компонентів має факультативний
характер).
Загалом паралельний зв’язок ґрунтується на
співвідношенні видо-часових форм дієслів-присудків як
внутрішніх чинників міжреченнєвої взаємодії, за умови якої у
випадках часткового паралелізму предикатів поєднуваних
речень за повної відсутності повторів реалізується слабка форма
паралельного синтаксичного зв’язку: Надвечір Степан,
вертаючись із мандрів, спускався просто до Дніпра десь на
відлюддя, купався там і стомлено чвалав додому. Після
вечірньої порції сала, що стало йому єдиним пожитком, він
виходив на подвір’я, сідав під сараєм і курив (Підмогильний
1993: 61); Хлопець зайшов у кімнату, де коло вікна за столом
серед купи книжок сидів сам великий критик і писав, не
підводячи голови. Степан спинився край килима, що лежав на
191підлозі, і боязко майнув очима по великих книжкових шафах, що
тяглися вздовж стін (Підмогильний 1993: 72) (подібна
взаємодія предикатів, репрезентованих різними видо-часовими
утвореннями, здебільшого посилюється смисловим
співвіднесенням поєднуваних частин речення).
Паралельний внутрішньотекстовий синтаксичний
міжреченнєвий зв’язок у складному синтаксичному цілому з
огляду на граматично-горизонтальний аспект реалізується
такими засобами:
 синтаксичного паралелізму структури – граматичними
повторами, за допомогою яких виражається структурна
зв’язність, що здебільшого забезпечена вживанням у тексті
паралельних синтаксичних конструкцій, коли ланцюги
висловлень повторюють ту саму модель:
Я прийшла до тебе, як сновида. Ти відіпхнув мене – я
пішла. Покликав – я прийшла. Воля моя зломилась
(Підмогильний 1993: 120) (синтаксичний паралелізм
ґрунтується на антонімічному протиставленні паралельних
частин, репрезентованих простими двоскладними реченнями);
Треба писати. Ця думка не покидала його ні вдома, ні на лекціях,
ні в розмовах, ні на побаченні. Він курив і обідав з нею, як з
найкращим другом, як з невідступним ворогом. Треба писати!
(Підмогильний 1993: 176) (повторення наведених граматичних
паралельних конструкцій у межах однієї надфразної єдності є
свідченням їхньої смислової вагомості, наявності конгломерату
смислових акцентів та емоційної напруги);
 співвіднесеністю видо-часових форм дієслів-присудків,
які утворюють реченнєве ціле семантично-синтаксичних
елементів і відповідно слугують формально-граматичним
засобом структурування складного синтаксичного цілого:
Вона зітхнула. Він повернувся спиною до вогнів і пішов.
Надійка мовчки наздогнала його й глянула йому в обличчя
(Підмогильний 1993: 74); В садку, де колись гулявся дитячими
м’ячами, він забився в затінок і розгорнув свої твори, уважно
роздивився на папір та обриси літер, тоді став поволі читати,
як малописьменний першу по абетці книжку. Не пізнавши
спочатку своїх рядків у новому зовнішньому вигляді, він
192 збентежився, і це почуття поглибилось ще більше, коли
нарешті з ними сполучився (Підмогильний 1993: 126) (вживання
групи присудків доконаного виду минулого часу слугує
яскравим формальним показником текстотвірної структурно-
цілісної організації);
 передуванням підметів присудками та вживанням
присудків на початку речень, реверсивний порядок яких
здебільшого забезпечений акцентуацією емоційно-
психологічного стану головного героя художньотекстової
структури:
Траплялись сонячні ранки, ранки теплих вітрів, що несли з
далеких полів дух вогкого ґрунту й торішнього зілля, млосну
запашність житньої прорості й набряклого яблуневого цвіту.
Траплялись тихі, зміряні дні, коли в крові, відгукуючись на
шумування природи, прокидається проста потужна радість
життя, коли душу опановує той безтямний порив, що вів
предків до вівтарів весняного бога (Підмогильний 1993: 208);
Вийшов він з тим самим тоскним острахом, як і ступав був у
перше на ґрунт міста. Майдан видався йому тіснішим, будівлі –
важчими й суворішими, низьке осіннє небо – вигнутим,
безконечним бруком (Підмогильний 1993: 163) (передування
підметів анафоричними присудками виступає доцільним
засобом граматично-семантичного структурування складного
синтаксичного цілого з метою демонстрації психологічно-
емоційного стану головного героя та подекуди стилістичних
особливостей індивідуального стилю автора);
 лексичним паралелізмом (анафора – речення
починається з одного й того ж слова):
Вперше за весь час пивниця була йому відразна. Вперше він
спізнав банальність веселощів, що круг себе чув, штучність
розпаленого алкоголем сміху, дешеву сухозлотицю тутешньої
радості, і музики, джаз-банд із барабаном, тарілками й
цимбалами, що завжди підносила, звільняла його, тепер гнітила
обридними мотивами й дратувала нестерпучим брязкотом
(Підмогильний 1993: 240); Хай усі знають, що Степан Радченко
пише оповідання, що він письменник, виступає в Академії і
дістає оплески. Хай у сільбуді буде його книжка, і товариші, що
193він покинув, хай дивуються й заздрять йому! (Підмогильний
1993: 69) (лексичний паралелізм відповідно забезпечений
анафоричним вживанням слова прислівникового типу вперше,
що виконує функцію обставини часу, та повтором частки хай);
 анафоричними та паралельними риторичними
питаннями:
Сівши до столу, де гамузом лежали розгорнуті книжки
та клапті паперу, він з жалем засудженого згадував ті стрункі
дні, коли тішився невимовним спокоєм у праці, й голова його
жадібно травила величну страву думок. Де ранки, повні
свіжини й нестримної сили? Де тихі вечори, коли він солодко
засинав, заколисаний почуттям гармонії своєї душі?
(Підмогильний 1993: 142) (анафоричні риторичні питання
представлено питальним словом де в поєднанні з іменниками в
множині, що укладають антонімічну пару ранки-вечори); Як
поєднати безліч фактів, що він встиг назбирати й відчути, як
сплести ту силу спостережень, що він зробив над іншими і над
собою, в одну бездоганну цілість, точну й припасовану, як
годинниковий механізм? Як проявити в кількох тисячах рядків
безконечну різноту людей, божевільну відмінність їхніх думок,
настроїв, бажань і дій? (Підмогильний 1993: 231) (анафоричні
риторичні питання репрезентовані питальним словом як у
поєднанні з інфінітивними дієсловами);
 вживанням дієприслівникових зворотів – найсильніший,
на думку Л.М. Лосєвої [Лосева 1973: 63], засіб текстового
зв’язку:
Схопивши під пахву портфеля, він швидко вийшов на
вулицю, застібаючи по дорозі пальто, і скочив на трам, що
довіз його до окрвиконкому. Хапливо випивши в кав’ярні склянку
чаю з марципаном, хлопець з’явився до редакції, спізнившись
тільки на півгодини (Підмогильний 1993: 219); Цей крик спинив
його, і він схилився в незграбній постаті, упираючись руками в
церату. Стенаючись від сорому й нудьги, зсунувся додолу на
коліна й припав головою їй до ніг (Підмогильний 1993: 147)
(виступаючи певними скріпами, дієприслівникові звороти
слугують поширеним структурно-формальним засобом
поєднання речень у межах складного синтаксичного цілого);
194  неповнотою синтаксичних конструкцій (еліпс,
парцеляція, усічення, сегментація, контекстуальна неповнота),
що може виявитися в тексті. Неповні конструкції тісно пов’язані
з лексико-синтаксичним середовищем тексту, вони спираються
на нього і в плані змісту, і в плані вираження:
Втопивши очі в куток кімнати, хлопець споглядав, як
розчиняються в мороці речі і стіни зникають у густому
синястому сяйві. Десять хвилин такого летаргічного стану – і
зненацька він схоплюється, світить електрику, суворо
розбиваючи улесливі чари. Розгортаються книжки. Тиша.
Раптові нотатки олівцем (Підмогильний 1993: 124) (неповнота
наведених синтаксичних конструкцій зумовлена парцеляцією,
що забезпечується структурним паралелізмом парцельованих
частин); Жінка запалила невеличку лампу і тепер яскраво
визначилась перед одвідувачем на тлі своєї обстави. Була
опасиста, набрякла, пристаркувата, мала сердиті очі й блідий
великий рот, звідки звуки виходили хрипучі, як з рупора
зужитого грамофона (Підмогильний 1993: 246)
(контекстуальна неповнота предикативних центрів реченнєвих
структур забезпечує граматично-змістове поєднання останніх в
межах надфразної єдності).
Таким чином, найбільш типовими формами вияву
паралельної когезійної зв’язності на структурно-
горизонтальному рівні слов’янської художньотекстової
структури постають граматично-синтаксичні конструкційні
повтори та часткова співвіднесеність часових форм дієслів-
присудків. Неминучим постає розгляд формальних засобів
реалізації паралельно-граматичної категорійної зв’язності в
межах надфразної єдності в семантично-вертикальному розрізі з
виокремленням смислових відношень у концептуально-
тематичних та прагматико-парадигматичних польових групах
художньотекстової структури, укладених навколо головного
концепту – концепту місто (описи, зображення міста, його
протиставлення як певного механізму селу і под.):
 пори року в місті (весна, літо, осінь, зима);
 періоди доби в місті (ранок, день, ніч);
 визначні пам’ятки міста;
195 рухливе життя міста (мешканці, працівники, установи,
дозвілля, побут його мешканців).
Наскрізною тематичною лінією текстового цілого постає
відчуженість головного героя в місті, яка ще краще
усвідомлюється читачем завдяки граматичній структурі тексту –
тенденції до синтаксично-дієвих повторів з метою простеження
та встановлення паралелей постійної боротьби головного героя з
містом як його найзаклятішим ворогом.
Хоча кожне складне синтаксичне ціле у своїй суті
монотематичне, воно невід’ємно пов’язане за смислом з цілим
текстом, укладаючи його загальне смислове тло.
Периферійними концептами наявного текстового утворення, що
становлять його поняттєве поле, виступають: іспит, інститут,
література, кіномистецтво, кохання і под. з відповідними
тематично спорідненими компонентами, що їх розкривають та
характеризують. Визначені концепти і становлять ємне
концептуально-змістове тло текстової структури.
Отже, доходимо висновку, що загал засобів вияву
паралельного міжреченнєвого синтаксичного зв’язку як одного з
найважливіших структурно-семантичних чинників формування
слов’янської внутрішньої художньотекстової структури дає
змогу дослідити внутрішньо-системну художньотекстову
єдність у горизонтально-вертикальному аспекті. Простеження,
дослідження та порівняльний аналіз корелятивних та
типологічно-диференційних форм категорійної зв’язності
засобами вияву внутрішньотекстових міжреченнєвих
синтаксичних зв’язків та смислових відношень у різномовних
горизонтально-вертикальних художньотекстових структурах
тематико-синхронного виміру постає однією з актуальних
проблем лінгвістики тексту та вимагає подальшого ґрунтовного
аналізу заявленої проблеми та раціональних підходів до її
наукового обґрунтування.
ЛІТЕРАТУРА
Гальперин 2004: Гальперин, И.Р. Текст как объект
лингвистического исследования [Текст] / И. Р. Гальперин. – М. :
Эдиториал УРСС, 2004. – 144 с.
196 Загнітко 2006: Загнітко, А.П. Лінгвістика тексту : Теорія і
практикум [Текст] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ООО „Юго-Восток”
Лтд, 2006. – 289 с.
Загнітко 2010: Загнітко, А.П. Український синтаксис : навч.-
практ. Комплекс : [в 2 ч.] [Текст] / А. П. Загнітко, М. О. Вінтонів,
Л. В. Сегін. – Донецьк-Слов’янськ : ДонНУ, 2010. – 651 с.
Лосева 1973: Лосева, Л.Н. Структурно-семантическая
организация целых текстов [Текст] / Л. Н. Лосева. – Одесса, 1973. –
100 с.
Реферовская 1989: Реферовская, Е.А. Коммуникативная
структура текста в лексико-грамматическом аспекте [Текст] /
Е. А. Реферовская. – М. : Наука, 1989. – 168 с.
Селіванова 2010: Селіванова, О.О. Лінгвістична енциклопедія
[Текст] / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2010. – 844 с.
Смысловые 1989: Смысловые и прагматические характеристики
текста и его единиц : межвуз. сборн. [Текст] / состав. Н. А. Торопова. –
Ивановский Государственный Университет, 1989. – 132 с.
Солганик 1997: Солганик, Г.Я. Стилистика текста [Текст] /
Г. Я. Солганик. – М. : Флинта: Наука, 1997. – 256 с.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Підмогильний 1993: Підмогильний, В.П. Місто : [роман та
оповідання] [Текст] / В. П. Підмогильний. – К. : Веселка, 1993. – 351 с.
Виктория Андрущенко
Типичные формы проявления параллельно-когезийной связности
в славянской художественнотекстовой структуре: грамматико-
семантический аспект (на материале романа В. Подмогильного
«Город»)
Освещены тенденции проявления параллельных форм
текстообразующего потенциала категориальной связности в
славянской художественнотекстовой структуре. Проанализированы
и выявлены типичные способы реализации параллельной
внутритекстовой межфразовой синтаксической связи как средства
когезийного компонования конституентов художествен-
нотекстового целого в структурно-горизонтальном и семантико-
вертикальном аспектах.
Ключевые слова: художественнотекстовая структура,
категория связности, параллельная внутритекстовая межфразовая
синтаксическая связь, параллельные формы.
197Viktoriya Andruschenko
The typical manifestations of the parallel cohesive coherence
category forms in the Slavonic belles-lettres style structure: grammaticalsemantic aspect (based on the novel ‘City’ by V. Pydmogilnuy)
In the article the tendency manifestations of the parallel forms of the
coherence category text formation potential in the Slavonic belles-lettres
style text structure are elucidated. The typical means of the parallel intratextual interlinear syntactic link realization as a way of the cohesive
combination of the constituents of the belles-lettres style text unity due to
the structural-horizontal and semantic-vertical aspects are analyzed and
determined.
Keywords: belles-lettres style text structure, coherence category,
parallel intra-textual interlinear syntactic link, parallel forms.

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.