Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

ОПОСЕРЕДКОВАНІ СТРАТЕГІЇ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІКУВАННЯ

Любомира ГНАТЮК,
кандидат філологічних наук,
лектор комунікативної лінгвістики,
викладач практичного курсу англійської мови
Вищої Школи Інформатики та Управління у Перемишлі
ОПОСЕРЕДКОВАНІ СТРАТЕГІЇ
МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІКУВАННЯ
У статті проаналізовано прагматичні тактики
опосередкованих іллокуцій, що реалізують стратегії
прагматичної увічливості в умовах міжособистісного
спілкування. Окреслюються деякі прагматичні й функціонально-
комунікативні особливості непрямих мовленнєвих актів та їх
значущість для досягнення найбільшого запланованого
прагматичного результату.
Ключові слова: непрямі ілокуції, іронія, перлокутивний
ефект, пресупозиції, прагматична ввічливість.
Функціонально-прагматична модель спілкування
передбачає вибір мовленнєвих засобів з наявного фонду для
вираження своєї думки найбільш чітко, красиво, вдало для
“досягнення найбільшого запланованого прагматичного
результату” [Фаенова 1991: 4]. Саме з цією метою адресант
часто уникає прямих висловлень, надаючи перевагу
мовленнєвим актам з дещо завуальованим значенням. Сучасні
лінгвісти відзначають, “серед інших чинників, що забезпечують
успіх мовленнєвого акту, слід назвати передусім “чинник
адресата”, що впливає на спосіб здійснення мовленнєвого акту.
За “чинником адресата”, тобто залежно від того, скільком
учасникам та кому саме адресовані мовленнєві акти, останні
поділяються на прямі та непрямі” [Штерн 1998: 230-231].
Проблема непрямих ілокуцій була започаткована працями
перших теоретиків мовленнєвих актів. Дж. Сьорл відзначав, що
існують висловлення, які наділені двома ілокутивними силами,
207як, наприклад, у формі запитання може реалізовуватись
прохання. Це відкриття дало змогу вченому дійти висновку, що
існують два способи передачі інформації – прямий і
опосередкований. У випадку непрямих ілокуцій один
ілокутивний акт здійснюється опосередковано, через інший
[Searle 1975]. Розвиваючи погляди Дж. Сьорла, сучасні лінгвісти
відзначають, що у випадках, коли намір мовця експліцитно не
виражений, значення висловлення може залишатися
невизначеним. Так, скажімо, “вислів “Я піду від тебе не пізніше
сьомої години“, може бути сприйнятий у відповідних умовах як
обіцянка, попередження, погроза, передбачення. У кожному
випадку в поєднанні з тією чи іншою ілокутивною силою буде
виражати інший зміст і, таким чином, ми будемо мати справу з
різними ілокутивними актами” [Струк 1992: 8].
Однак, функціональним й прагматичним аспектам
непрямих мовленнєвих актів, як і явищу опосередкованих
мовленнєвих тактик загалом, присвячується недостатня увага в
сучасній лінгвістичній літературі. Цим і зумовлюється
актуальність дослідження. Мета роботи – простежити
взаємопов΄язаність і взаємозумовленість прагматичної
ввічливості і опосередкованих тактик міжособистісного
спілкування, передбачає виконання таких завдань: розглянути
непрямі ілокуції як стратегію прагматичної увічливості, виявити
прагматичні й функціонально-комунікативні особливості
опосередкованих тактик міжособистісного спілкування, оцінити
вплив засобів опосередкованої комунікації на досягнення
запланованих результатів. Теоретичне значення дослідження
полягає у доповненні теорії прагмалінгвістики новими
інтерпретаціями, зокрема в ділянці піднесення ефективності
міжособистісного спілкування; отримані результати
сприятимуть застосуванню ефективних комунікативних
стратегій, – у цьому практична вагомість роботи. Вперше з
позицій прагматичного й функціонально-комунікативного
підходу до вивчення мовленнєвих явищ оцінюється вплив
ввічливості і засобів непрямого інформування на досягнення
запланованих результатів – у цьому новизна запропонованого
дослідження.
208 Стратегічна невизначеність мовленнєвих актів в деяких
випадках здатна попереджувати конфлікт. З одного боку,
перлокутивний намір невизначений, що дає право вибору
адресатові; з іншого боку, мовець певною мірою досягає
перлокутивного ефекту, не виказуючи, було це його наміром чи
ні. Мовленнєві акти натяку кращі, ніж відкриті, тому що останні,
сприйняті як нав’язування, можуть мати негативний вплив на
стосунки між співбесідниками. Стратегія натяку в непрямих
ілокуціях служить передовсім реалізації етикетної максими такту.
Дослідники опосередкованих ілокуцій справедливо
вважають, що “непрямий мовленнєвий акт може бути
комунікативно значно гнучкішим і дієвішим, аніж прямий. У
певних ситуаціях буквальний мовленнєвий акт може виявлятися
недостатньо сильним для досягнення комунікативних цілей, і
внаслідок цього в намір мовця входить творення іншого –
небуквального мовленнєвого акту” [Вандервекен 1990: 55]. У
сучасній мовленнєвій практиці комунікативні акти стають все
більш обережнішими і тому більш етикетнішими. Вони
покликані певні повідомлення приховати від сторонніх осіб,
тому що виявлення дослівного значення комунікативного
наміру не завжди себе виправдовує. Часто культура мовленнєвої
поведінки співбесідника впливає на перебіг розмови більшою
мірою, ніж предметний зміст висловлення. Так, наприклад, не
викликає сумніву, яким з низки подібних мовленнєвих актів
ввічливий співбесідник надасть перевагу з метою досягнення
запланованого прагматичного ефекту:
— Чи не зміг би ти допомогти мені? чи Допоможи мені.
— Ви не заперечуєте, якщо ми відчинимо вікно? чи
Відчиніть вікно.
— Шкода, що вам не вдалося цього зробити! чи Чому ви
цього не зробили?
— Я задумуюся над тим, чи не краще було б зустрітись
завтра! чи Зустрінемось завтра.
— Мені здається, що це не найкраще розв’язання проблеми
чи Ви помиляєтесь.
— Ви не змогли б до мене заглянути завтра вранці? чи
Чекаю на вас завтра вранці.
209- Вам потрібно мати це на увазі! чи Врахуйте це.
Непрямі ілокуції є комунікативно ефективнішими, ніж
прямі, тому що імпліцитні прохання у формі питань, категорія
модальності, умовні речення, негативні пропозиції на зразок
вищенаведених сприяють реалізації стратегії увічливості. І
справді, стратегічна невизначеність непрямих ілокуцій
найчастіше чинна у стосунку до виявлення ввічливості, яка
вимагає застосування опосередкованих висловлювань, як-от: Чи
не змогли б ви сказати, котра година? Вам неважко передати
сіль? Чи не змогли б ви мені допомогти? Чи не змогли б ви
покинути нас ненадовго?
Ілюстрацією того, що саме ввічливість є головною
мотивацією комунікативної невизначеності, є ситуація, описана
нижче. Джаман Абдураїмов, персонаж драматичного твору
О. Коломійця, звертається до Оленки з пропозицією:
– Хочеш, я розповім тобі притчу.
Оленка відповідає:
– Якщо швиденько – будь ласка, а то я поспішаю
(Коломієць О. Планета сподівань).
У цій ситуації правила ввічливості змушують комуніканта
(Оленку) відреагувати невизначено. Учасник комунікативного
акту може прийняти пропозицію співрозмовника чи ні або
вибрати прагматичну невизначеність.
Адресант часто навмисне виражає свій комунікативний
намір нечітко, залишаючи слухачеві право вибору, для
“пом’якшення прохань, питань і зауважень або для того, щоб
сказати адресату неприємне, уникнувши неприємних наслідків
для себе” [Арутюнова 1981: 332]. Випадок, описаний відомим
науковим публіцистом Дейлом Карнегі [Карнеги 2003: 148],
ілюструє цю залежність.
Священик Лаймен Ебот, готуючись до недільної
проповіді, прочитав написаний виступ своїй дружині. Проповідь
Ебота виявилася нецікавою і нудною. Ебот не був хорошим
оратором. Дружина Ебота могла б висловити свої критичні
зауваження з приводу прочитаної проповіді таким чином:
“Лаймен, це трагічно! Проповідь нікуди не годиться. Вона
нудна. Це не проповідь, а справжня енциклопедія. Тобі слід було
210 краще в цьому розібратися, адже ти вже багато років
виступаєш з проповіддю”. Однак дружина священика
висловлює свою оцінку простим зауваженням, що із проповіді
чоловіка могла б вийти чудова стаття до журналу “ Норт-
Амерікан рев’ю”. Після такого зауваження священик Ебот
знищив рукопис проповіді, над якою працював впродовж
довгого часу, і у визначений день успішно виступив з
проповіддю, не користуючись жодними нотатками.
Інтенція, яку прагне реалізувати мовець (дружина
священика), – повідомити неприємні критичні зауваження з
приводу невдалого тексту недільної проповіді. Наперед знаючи,
якими можуть бути наслідки відкритого критичного зауваження
(адресат міг би образитися), адресант формулює свою критичну
оцінку у формі іронічного висловлювання. У свою чергу,
адекватне сприйняття змісту іронічного висловлення адресатом
можливе завдяки фоновим (пресупозиційним) знанням
комунікантів про певний референт дійсності (у згаданому
науковому журналі друкуються статті енциклопедичного
змісту). Як наслідок, адресат сприймає прихований зміст
повідомлення, й адресант таким чином досягає бажаного
перлокутивного ефекту, не ризикуючи зіпсувати добрі стосунки
зі співкомунікантом. У багатьох випадках прагматична
двоїстість сприйняття непрямих ілокуцій стає стратегією
ввічливості.
Невизначеність, двоїстість сприйняття найбільшою
мірою притаманні природі іронії. Механізм створення
іронічного змісту характеризується наявністю прихованого
значення, яке вступає в протиріччя з буквальним значенням
висловлення. Іронія, на нашу думку, сприяє реалізації
висловлювань з підтекстом прихованої насмішки і служить
певною мірою принципу ввічливості. Ще Аристотель звертав
увагу на те, що людині, добре вихованій, більше личить іронія,
ніж блазнювання; людина, яка іронізує, жартує, щоб бавити
саму себе, блазень  щоб бавити інших (цит за [Łaguna 1984:
20]).
Розглянемо ще один приклад.
Сергій, персонаж драматичного твору О. Коломійця “Убий
211лева”, виходить ненадовго, щоб купити щось повечеряти. Його
приятель Володя залишається сам. Коли Сергій через деякий час
повертається, то він здивовано-спантеличено спостерігає
інтимну сцену: Володя обіймає та цілує Надійку. Знайомлячись
із Сергійком, Надійка представляється дружиною Володі. Сергій
розгублюється на хвилину, а потім, щоб якось вийти з незручної
ситуації, починає іронізувати: “Дуже приємно! Виходив від
холостяка, а повернувся за п’ятнадцять хвилин у сім’ю! Уже й
розписався, і весілля відбулося за якихось п’ятнадцять хвилин!..
Можна внести в книгу рекордів! Таке й гномику не під силу.”
Іронічність ситуації підсилює імпліцитна інформація,
пов’язана з пресупозицією комунікативного акту: саме перед
приходом Надійки Володя з Сергієм, обговорюючи питання
одруження, доходять спільного висновку, що їм ще варто
зачекати:
Сергій: Ти добився квартири – може, надумав
одружуватися?
Володя: Як і ти – зачекаю.
Раптова зміна Володиного рішення відбувається в момент
кількахвилинної відсутності Сергійка, коли в кімнату
несподівано заходить Надійка і заявляє: “Я, Володю, надумала
нікуди вже від тебе не їхати, будемо одружуватися. Будемо?”
Розгублений Володя погоджується: “Будемо”… (приклад
дотримання комунікантом максими згоди).
Важко уявити собі кращий етичний вихід із ситуації, що
склалася, ніж той, запропонований інтерлокутором (Сергійком):
дотримуючись максими такту, ховає свою спантеличеність у
формі іронічних висловлювань на зразок Виходив від холостяка,
а повернувся…у сім’ю; уже й розписався, і весілля відбулося;
Таке й гномику не під силу тощо.
Цікавою є наявна в межах наведеного комунікативного
акту імпліцитна інформація, виражена висловлюванням Таке й
гномику не під силу, пов’язана передусім з мікропресупозицією
(ситуативною), прагматичний зміст якої відсилає до попередніх
розмов приятелів. Прагматична пресупозиція висловлювання
гномик пояснює вживання його в значенні впливова особа.
Відсутність прагматичної пресупозиції або ігнорування її
212 перетворювало б повідомлення Сергійка Таке й гномику не під
силу на недоречне.
Отже, непрямі ілокуції, іронічні висловлення зокрема,
сприяють реалізації висловлювань з підтекстом прихованої
насмішки і певною мірою сприяють етикетній неконфліктній
мовленнєвій поведінці. Такий підхід щодо іронічних висловлень
у світлі непрямих ілокуцій та стратегічної двозначності з метою
виявлення ввічливості, хоч і не є чимось зовсім новим, бо сягає
своїми коренями епохи античності (ще Аристотель радив
іронічний спосіб висловлення, притаманний добре вихованій
людині (цит за [Łaguna 1984: 20])), ще не знайшов достатнього
відображення в сучасній лінгвістичній літературі. Переоцінка
явища іронії згідно з функціонально-прагматичною моделлю
спілкування чекає на своє глибоке дослідження.
ЛІТЕРАТУРА
Арутюнова 1981: Арутюнова, Н.Д. Фактор адресата [Текст] /
Н. Д. Арутюнова // Изв. АН СССР. Серия литературы и языка. – 1981. –
№ 4. – С. 356-367.
Бацевич 2004: Бацевич, Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики
[Текст] / Ф. С. Бацевич. – К. : Академія, 2004. – 344 с.
Вандервекен 1990: Вандервекен, Д. Небуквальные речевые акти
[Текст] / Д. Вандервекен // Концептуализация и смысл. – Новосибирск,
1990. – С. 31-61.
Загнітко 2006: Загнітко, А.П. Лінгвістика тексту : Теорія і
практикум: Наук.-навч. посіб. [Текст] / А. П. Загнітко. – Донецьк :
ДонНУ, 2006. – 289 с.
Загнітко 2007: Загнітко, А.П. Сучасні лінгвістичні теорії :
Монографія [Текст] / А. П. Загнітко. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Донецьк :
ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2007. – 219 с.
Карнеги 2003: Карнеги, Д. Как завоевывать друзей и оказывать
влияние на людей [Текст] / Д. Карнеги. – Донецьк : Сталкер, 2003. –
560 с.
Струк 1992: Струк, Т.М. Взаємовідношення семантичної та
прагматичної структур висловлювання [Текст] // Т. М. Струк //
Іноземна філологія. – Львів, 1992. – Вип. 103. – С. 3-8.
Штерн 1998: Штерн, І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної
лінгвістики : Енциклопедичний словник [Текст] / І. Б. Штерн. – К. :
Артек, 1998. – 336 с.
213Фаенова 1991: Фаенова, М.О. Обучение культуре общения на
английском языке [Текст] / М. О. Фаенова. – М. : Высшая шк., 1991. –
144 с.
Hnatiuk 2008: Hnatiuk, L. How to Do Things with Words to
Achieve more Effectiveness in Communication [Text] / L. Hnatiuk //
Східнослов’янська філологія. – Горлівка, 2008. – Вип. 14.– С. 25-34.
Hnatiuk 2009: Hnatiuk, L. Implicit Negation in Irony in the
Conditions of Interpersonal Communication [Text] / L. Hnatiuk // Культура
народов Причерноморья. – Симферополь, 2009. – Вып. 168. – T. 1. –
С. 166-168.
Leech, G. Principles of Pragmatics [Text] / G. Leech. – London :
Longman, 1983. – 250 p.
Łaguna, P. Ironia jako postawa i jako wyraz (z zagadnień
teoretycznych ironii) [Text] / P. Łaguna. – Kraków : Wydawnictwo
Literackie Kraków-Wrocław, 1984.– 91 s.
Searle 1975: Searle, J. Indirect Speech Acts [Text] / J. Searle //
Syntax and Semantics. Speech Acts. / Ed. by P. Cole and J. Morgan. – New
York : Academic Press, 1975. – Vol. 3 – P. 59-82.
Любомира Гнатюк
Опосредованные стратегии межличностного общения
В статье проанализированы прагматические тактики
коссвенных речевых актов, реализующих стратегии прагматической
вежливости в условиях межличностного общения. Рассматриватся
некоторые прагматические и функционально-коммуникативные
особенности косвенных речевых тактик, а также значимость
непрямых формулировок для успешного речевого взаимодействия.
Ключевые слова: коссвенные иллокуции, ирония, перлокутивный
эффект, пресуппозиции, прагматическая вежливость.
Lubomira Hnatiuk
Mediated strategies interpersonal contacts
The article is focused on the indirectness as the strategy of
interpersonal communication and on the role of indirect illocutions, by the
way, irony in the hinting strategy.
Keywords: indirect illocutions, irony, perlocutionary effect,
presuppositions, pragmatical politeness.

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.