Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ КОМУНІКАТИВНОЇ МЕТИ МОВЛЕННЄВОГО ЖАНРУ ЗАГАДКИ В АСПЕКТІ КЛАСИЧНОЇ ТЕОРІЇЇ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ (на матеріалі української мови)

Ганна ПАСЬКО,
викладач, аспірант кафедри мовознавства та російської мови
Горлівського державного педагогічного інституту
іноземних мов
ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ КОМУНІКАТИВНОЇ МЕТИ
МОВЛЕННЄВОГО ЖАНРУ ЗАГАДКИ В АСПЕКТІ
КЛАСИЧНОЇ ТЕОРІЇЇ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ
(на матеріалі української мови)
У статті аналізується комунікативна мета
мовленнєвого жанру загадки в аспекті класичної теорії
мовленнєвих актів на матеріалі української мови. Простежено
особливості ефективної реалізації ілокутивних актів, визначено
мовні засоби експлікованого вияву ілокутивної сили висловлення.
Ключові слова: загадка, мовленнєвий жанр, адресант,
адресат, комунікативна мета, мовленнєвий акт, локутивний
акт, ілокутивний акт, ілокутивна сила, перлокутивний акт.
Об’єктом статті постає комунікативна мета мовленнєвого
жанру загадки з урахуванням локутивного, ілокутивного та
перлокутивного актів.
Метою статті є системний опис особливостей вияву
комунікативної мети мовленнєвого жанру загадки на ґрунті
української мови.
273Порушена проблема входить до кола лінгвістичних
інтересів як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників.
Заслуговують на увагу публікації російських мовознавців
Т.В. Тарасенко, С.Ю. Данилова, Ю.В. Щуриної [Антология
2007], українського дослідника Ф.С. Бацевича [Бацевич 2004;
2005]. Проте в зазначених наукових розвідках опис
комунікативної мети на рівні з іншими жанроутворювальними
чинниками є дещо лаконічним.
Актуальність запропонованої статті не викликає сумніву,
адже комунікативна мета мовленнєвого жанру загадки ще не
поставала спеціальним об’єктом дослідження.
«Паспорт» мовленнєвого жанру, запропонований
Т.В. Шмельовою для характеристики останнього, окрім
комунікативної мети, включає образ автора, образ адресата,
образ минулого, образ майбутнього, диктумний (подійний
зміст), мовне втілення [Шмелева 2007: 83-85]. Проте
найголовнішим чинником серед них постає саме комунікативна
мета, або інтенція, під якою А.П. Загнітко розуміє «притаманну
кожному реченню спрямованість на вирішення певного мовного
завдання спілкування» [Загнітко 2001: 122].
Т.В. Шмельова протиставляє чотири типи мовленнєвих
жанрів за характером комунікативної мети: інформативні,
імперативні, оцінні та етикетні [Шмелева 2007: 83-85].
Мовленнєвий жанр загадки не становить собою окремого
типу, він утворюється «на стику» інформативного та
імперативного типів, а тому містить у собі сукупність їхніх
цілей.
Отже, характерна для інформативних мовленнєвих жанрів
мета – «пред’явлення або запит інформації» [Шмелева 2007: 83] –
знаходить свій вияв в описовій частині загадки, що може бути
вербалізована або у формі запитання, або за допомогою іншої
одиниці текстового рівня, яка у наративній формі імпліцитно
спонукатиме адресата назвати відгадку.
Мета, притаманна імперативним мовленнєвим жанрам, –
«викликати здійснення особливої події» – [Шмелева 2007: 83]
реалізується в українській загадці за допомогою дієслів у 2-й
274 особі однини та 3-й особі множини, вжитих у формі наказового
способу, які експлікують пряме прохання назвати закодований в
описовій частині загадки денотат-відгадку: відгадайте,
вгадайте, догадайся, розгадай.
Цілком очевидно, що для того, щоб «вплинути на знання
або поведінку адресата, мовцю буває цілком достатньо за
допомогою жанрової форми висловлення просто
проінформувати адресата стосовно своєї комунікативної мети»
[Федосюк 1997: 71-72]. Ще М. Бахтін наголошував на тому, що,
«слухаючи чуже мовлення, ми вже з перших слів вгадуємо його
жанр…» [Бахтин 1986: 271]. Зазначені вище засоби мовного
втілення допомагають адресату кваліфікувати почуте ним
висловлення саме як мовленнєвий жанр загадки. При цьому
цікавою особливістю української загадки є те, що адресат не
завжди має докладати зусиль для її ідентифікації, оскільки в
текстовій структурі загадки інколи може бути експлікована
вказівка на її правильне й однозначне сприйняття та тлумачення
як мовленнєвого жанру: Що це за загадка, Що під яйцями
гладка? (Сковорода і яєшня) (УНЗ 1963: 183); Встане – в метр
висотою, Сяде – в метр шириною; Я уже розгадку дав, Та ніхто
не відгадав (Метр) (УНЗ 1963: 198); Як можна прочитати
слово «загадка»? (Зліва – направо) (УНЗ 1963: 340).
Поняття мовленнєвого жанру невіддільне від поняття
мовленнєвого акту, оскільки мовленнєвий жанр – це
«тематично, композиційно й стилістично усталені типи
повідомлень – носіїв мовленнєвих актів, об’єднаних метою
спілкування» [Бацевич 2004: 160], а тому доцільним видається
розгляд комунікативної мети мовленнєвого жанру загадки в
світлі теорії мовленнєвих актів.
Висловлюючи загадку, мовець, або адресант, одночасно
реалізує локутивний акт (вимовляє текст загадки) та вкладає у
своє висловлення певний комунікативний намір, інтенцію, тим
самим реалізуючи ілокутивний акт, «який проектується на
висловлення, за допомогою якого він здійснюється, у вигляді
ілокутивної сили» [Почепцов 1986: 24]. Така єдність
275локутивного та ілокутивного актів отримала визначення
локутивно-ілокутивного гіперакту [Почепцов 1986: 58].
Пряме, безпосереднє вираження ілокутивної сили
відбувається за допомогою лексичних, граматичних і
просодичних засобів [Габидуллина, Жарикова 2005: 162].
Наприклад, при запиті інформації в українських загадках такими
засобами виступають питальні займенники (та їхні відмінкові
форми), прислівники, інші питальні слова, як-от: хто, що, який,
яка, яке, котрий, скільки, де, коли, як (у значенні коли), як (у
значенні якщо) та питальна інтонація: Хто на собі ліс носить?
(Олень) (УНЗ 1963: 96); Що ходить і словечка не промовить?
(Риба) (УНЗ 1963: 102); Чого не знаєш, чого не пам’ятаєш, а
чого не відчуваєш? (Коли вмреш, коли родився, як ростеш) (УНЗ
1963: 142); Чим найдалі вержеш? (Думкою) (УНЗ 1963: 29);
Котрий звичай більше поширений між народами? (Їжа,
робота) (УНЗ 1963: 144); Що воно за штука? Висить та й
клюка. Клюка та й цока, бий його морока. Де воно взялося?
Кому воно здалося? Кому воно в пригоді? Кумедія та й годі
(Годинник) (УНЗ 1963: 207); У кого зуби ніколи не болять? (У
борони) (УНЗ 1963: 224); На чім найбільше хрестів? (На клубку)
(УНЗ 1963: 236); Яка вода лише вченому потрібна? (Чорнило)
(УНЗ 1963: 279); Який годинник не має стрілок? (Сонячний)
(УНЗ 1963: 306); Яке коло не можна виміряти? (Коло обрію)
(УНЗ 1963: 304); Як устане, то й до неба достане (Дорога)
(УНЗ 1963: 259); Як підете в ліс, що ви будете уперед рубати?
(Кору) (УНЗ 1963: 310); Тане сніжок, зеленіє лужок, День
прибуває – коли це буває? (Весною) (УНЗ 1963: 304); Скільки
треба взяти «а», щоб вийшов птах? (Сорок-а) (УНЗ 1963: 306).
Характерна для імперативних мовленнєвих жанрів
інтенція – спонукати когось до дії – реалізується у вигляді
ілокутивної сили спонукання в директивних мовленнєвих актах
завдяки вживанню дієслів у наказовому способі та інтонації:
Мною з С в воді ловили Те, що з Р, – собі варили, Потім того
смачно їли, Ще і трошки присолили. Що воно таке? Вгадайте
Й на здоров’ячко вживайте (Сак – рак) (УНЗ 1963: 328); Не
ходжу я, а скакаю, Бо нерівні ноги маю. Через поле навмання
276 Перегнав би я коня. Я страшенний боягуз Всіх на світі я боюсь. В
полі, в лісі навкруги – Скрізь у мене вороги. Часом лізу я у шкоду,
Їм капусту на городах, Моркву, ріпу, буряки. Відгадайте – хто
такий? (Заєць) (УНЗ 1963: 97); Чорний я, мов сажатрус, Коло
пічки все я трусь, Взимку люблять всі мене, – Відгадайте, хто я
є? (Вугілля) (УНЗ 1963: 174-175); Гарний на вроду, Їсть масло і
п’є воду; Ходить він із краю в край, Ріже чорний коровай. Ти не
помиляйся, Зразу догадайся (Трактор) (УНЗ 1963: 218-219); Чи
гарне життя, чи погане, – Завжди я супутниця вам. Зі мною
так весело, гарно! Хто я? Догадайся ти сам (Пісня) (УНЗ 1963:
293); Що росте без коріня? Що горить без полуміня? Що цвіте
без цвіточку? Розгадай сю загадочку (Камінь, сонце, личко)
(УНЗ 1963: 311). При цьому дієслово в наказовому способі може
вживатись із заперечною часткою не: Що під піччю рубіжі, хто
знає – не кажи (Піднебіння) (УНЗ 1963: 139). Варто зазначити,
що апеляція до мисленнєвих процесів реципієнта з тією ж таки
метою отримання відповіді може реалізовуватись як за
допомогою тактики «підбадьорювання», так і «негативного
прогнозу», пор.: Чорномазий, білодзьобий, Він за плугом важно
ходить, Черв’ячків, жучків знаходить – Сторож вірний, друг
полів. Перший вісник теплих днів. Хто це? – Ти впізнаєш зразу
(Грак) (УНЗ 1963: 115); Загадаю тобі загадку На півметра
коротку. Знаєш її, ізїш її, А не вгадаєш її (Ковбаса) (УНЗ 1963:
148).
Ефективність вияву ілокутивного акту залежить від
повноти реалізації поставлених ілокутором (мовцем) цілей
[Почепцов 1986: 24].
Дж. Сьорль та Д. Вандервекен виділяють п’ять
ілокутивних цілей: асертивну, комісивну, директивну,
декларативну, експресивну [Серль, Вандервекен 1986: 252], але,
оскільки запропонована класифікація не є вичерпною, до неї
додають мовленнєві акти відмови (деклінатив), запиту
інформації (інтерогатив, квеситив, еротетив – різні назви одного
й того ж мовленнєвого акту), звертання (вокатив), мовленнєві
акти вираження мовного етикету, мовленнєві акти вираження
початку, заохочення і припинення бесіди (метакомунікатив,
277контактив), мовленнєві акти заперечення, мовленнєві акти
вираження припущення [Габидуллина, Жарикова 2005: 162].
У реалізації ілокутивних актів, які виформовують
мовленнєвий жанр загадки, знаходить свій вияв директивна
ілокутивна ціль, згідно з якою «мовець намагається спонукати
слухача реалізувати лінію дій, реперезентовану пропози-
ціональним змістом» [Серль, Вандервекен 1986: 252]. Яскравою
ілюстрацією такого ілокутивного акту є наступна українська
загадка: Я тобі не говорю, що тобі говорю, я тобі лиш скажу,
щоби ти мені сказав, що я тобі не договорила (Загадка) (УНЗ
1963: 340).
Ілокутивна сила «запиту» представлена в українській
загадці мовленнєвими актами інтерогативу (тобто у формі
запитань).
Ефективність реалізації ілокутивних актів також залежить
від того, чи ставив собі за мету адресант вплинути певним
чином на адресата [Почепцов 1986: 24-25].
Задіяні в описовій частині загадки ілокутивні акти є
впливаючими (за класифікацією О.Г. Почепцова), адже адресант
у будь-якому випадку експліцитно чи імпліцитно впливає на
адресата, апелює до нього з метою отримання відповіді. Проте
реалізація таких ілокутивних актів не завжди носить ефективний
характер.
Ілокутивні акти, задіяні у відповіді (реактивній репліці)
завжди носитимуть ефективний характер, оскільки адресат,
називаючи відгадку, (при цьому по відношенню до того, хто
загадує загадку, він уже виступає у ролі адресата, «реалізатора»)
«не має наміру вплинути на «автора ініціативної репліки», щоб
результати впливу мали наочний, «відчутний» характер»
[Почепцов 1986: 25].
О.Г. Почепцов зазначає, що «кількість висловлень,
необхідних для реалізації ілокутивного акту, не є однаковою для
всіх ілокутивних актів» [Почепцов 1986: 39]. Дослідник
запропонував типологію ілокутивних актів залежно від рівня
складності їхньої мовної організації.
278 Таким чином, до першого типу О.Г. Почепцов відносить
такі ілокутивні акти, здійснення яких відбувається за допомогою
одного висловлення; другий тип ілокутивних актів здійснюється
за допомогою тексту. Реалізація ілокутивних актів третього
типу може бути здійснена як за допомогою висловлення, так і за
допомогою одиниці текстового рівня [Почепцов 1986: 39].
Саме ілокутивні акти третього типу знаходять свій вияв у
реалізації комунікативної мети адресанта мовленнєвого жанру
загадки, мовна (текстова) маніфестація якого варіюється від
одного речення до складного синтаксичного цілого (надфразної
єдності).
У свою чергу реалізація ілокутивного акту призводить до
появи іншого акту – перлокутивного, сутність якого виявляється
в перлокутивному ефекті – «досягнення мовцем у мовленнєвому
акті адекватного власним намірам (ілокуції) реагування
адресата» [Селіванова 2006: 459].
Особливість вияву перлокутивного ефекту в реалізації
інтенції мовленнєвого жанру загадки можна сформулювати так:
«Адресанту вдалося досягти того, щоб адресат відгадав загадку і
назвав відгадку».
Проте автентична комунікативна мета може не співпасти з
результатом впливу на адресата [Федосюк 1997: 70]. Причиною
можуть бути прогалини у фонових знаннях адресата,
розбіжності в мовних картинах світу комунікантів тощо, іншими
словами, може спостерігатись невідповідність перлокутивного
ефекту ілокутивній силі висловлення, що в цілому може
призвести до неправильного декодування загадки.
Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що комунікативна
мета мовленнєвого жанру загадки в класичній теорії
мовленнєвих актів виступає еквівалентом ілокутивної мети
[Федосюк 1997: 69], при цьому для її вичерпного аналізу
необхідним постає залучення не тільки ілокутивного, а й
локутивного та перлокутивного актів.
Чинник комунікативної мети мовленнєвого жанру загадки
є перспективною темою для подальшого його вивчення,
оскільки на сьогодні недослідженим залишається його вияв в
279аспекті пропозиціонального, колокутивного та конексивного
актів (за класифікацією С. Зегера).
ЛІТЕРАТУРА
Антология 2007: Антология речевых жанров: повседневная
коммуникация [Текст] / А. Вежбицка, В. Е. Гольдин, С. Ю. Данилин
[и др.]. – М. : Лабиринт, 2007. – 320 с.
Бахтин 1986: Бахтин, М.М. Проблема речевых жанров [Текст] /
М. М. Бахтин // Эстетика словесного творчества / сост. С. Г. Бочаров. –
2-е изд. – М. : Искусство, 1986. – С. 250-296.
Бацевич 2005: Бацевич, Ф. Лінгвістична генологія : проблеми і
перспективи [Текст] / Флорій Бацевич. – Львів : ПАІС, 2005. – 264 с.
Бацевич 2004: Бацевич, Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики
[Текст] : підручник / Флорій Сергійович Бацевич. – К. : Видавничий
центр «Академія», 2004. – 344 с.
Габидуллина, Жарикова 2005: Габидуллина, А.Р. Основы
теории речевой коммуникации [Текст] : учебное пособие для вузов. –
изд. 2-е, перераб. и доп. / А. Р. Габидуллина, М. В. Жарикова. –
Горловка : Изд-во ГГПИИЯ, 2005. – 282 с.
Загнітко 2001: Загнітко, А.П. Прагматичні типи речень //
Теоретична граматика української мови : Синтаксис [Текст] :
монографія / Анатолій Панасович Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. –
С. 122-124.
Остин 1986: Остин, Дж.Л. Слово как действие [Текст] /
Дж. Л. Остин // Новое в зарубежной лингвистике : Вып. 17. Теория
речевых актов : [сборник / общ. ред. Б. Ю. Городецкого]. – М. :
Прогресс, 1986. – С. 22-129.
Почепцов 1986: Почепцов, О.Г. Основы прагматического
описания предложения / Олег Георгиевич Почепцов. – К. : «Вища
школа», 1986. – 116 с.
Селіванова 2006: Селіванова, О. Сучасна лінгвістика [Текст] :
термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. – Полтава :
Довкілля-К, 2006. – 716 с.
Серль, Вандервекен 1986: Серль, Дж. Основные понятия
исчисления речевых актов [Текст] / Дж. Серль, Д. Вандервекен //
Новое в зарубежной лингвистике : Вып. 18. Логический анализ
естественного языка : [сборник / общ. ред. В. В. Петрова]. – М. :
Прогресс, 1986. – С. 242-263.
280 Федосюк 1997: Федосюк, М.Ю. Исследование средств речевого
воздействия и теория жанров речи [Текст] / М. Ю. Федосюк // Жанры
речи. – Саратов : Коледж, 1997. – С. 66-88.
Шмелева 2007: Шмелева, Т.В. Модель речевого жанра [Текст] /
Т. В. Шмелева // Антология речевых жанров : повседневная
коммуниация / А. Вежбицка, В. Е. Гольдин, С. Ю. Данилин [и др.]. –
М. : Лабиринт, 2007. – С. 81-89.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
УНЗ 1963: Українські народні загадки / упор. М. Шестопал /
[Текст]. – К. : Видавництво Академії Наук Української РСР, 1963. –
342 с.
Анна Пасько
Особенности проявления коммуникативной цели речевого
жанра загадки в аспекте классической теории речевых актов (на
материале украинского языка)
В статье анализируется коммуникативная цель речевого
жанра загадки в аспекте классической теории речевых актов на
материале украинского языка. Прослежено особенности
эффективной реализации иллокутивных актов, определено языковые
средства эксплицитного проявления иллокутивной силы высказывания.
Ключевые слова: загадка, речевой жанр, адресант, адресат,
коммуникативная цель, речевой акт, локутивный акт, иллокутивный
акт, иллокутивная сила, перлокутивный акт.
Anna Pasko
Peculiarities of а speech riddle genre communicational aim
manifestation in the aspect of the classical theory of speech acts (based on
Ukrainian language)
In the article the communicative aim of the speech genre riddle is
been analyzed in the aspect of the classical theory of speech acts on the
basis of Ukrainian language. The peculiarities of the effective realization of
illocutionary acts are studied and language means of the explicit
manifestation of illocutionary force are analyzed.
Keywords: riddle, speech genre, communicative goal, addresser,
addressee, speech act, locutive act, illocutionary act, illocutionary force,
perlocutive act.

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.