Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

НАВІЯНА ПІСНЯ – СОЛО ЧИ ДУЕТ? ЧИ ПІДСПІВУЄ М. ЛУКАШ Р. БЕРНЗУ?

Олена РАДЧУК,
аспірант Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
НАВІЯНА ПІСНЯ – СОЛО ЧИ ДУЕТ?
ЧИ ПІДСПІВУЄ М. ЛУКАШ Р. БЕРНЗУ?
У статті з погляду інтерсеміотики трактуються
взаємодія і гармонія музики та слів пісні, розібрано український
переклад М. Лукашем пісні Р. Бернза “Нехай в холод і вітри”,
що її акапельним співом виконує гурт “Піккардійська терція”.
Ключові слова: пісня, переклад, структура, адекватність,
Бернз, Лукаш.
Поширеною у фаховому колі, коли не панівною, є думка,
що пісню можна і треба перекладати саме як пісню –
наспівуючи новостворюваний текст на знайомий мотив, під
музичний акомпанемент чи без нього. Саме так перекладають ті,
кому замовляють роботу співаки, театри, концертні студії.
Щоправда, повносилою серед зірок естради є також схильність
виконувати зарубіжні пісні мовою оригіналу, незважаючи на
виразний і невитравний акцент. У нашій опері навіть можна
послухати річ, розібрану на арії чи партії за трьома чи чотирма
мовами: кожний співає тією, якою в нього краще виходить.
Очевидно, що така практика відбиває щиро сповідувану ідею,
суть якої зводиться до наступного: в опері, та й узагалі в пісні,
331основне – вокал, а не значення слів. Або й іншу: вокал і лексика
сплавлені у пісні так міцно, що не надаються навіть для
взаємного тлумачення, будь-яка ж спроба розщепити цей сплав
на складники, щоб заново синтезувати їх в іншій мові, лише
руйнує гармонію художнього цілого. Втім, на це можна
заперечити, що один і той самий текст пісні нерідко кладуть на
різні мелодії, отже, відмінний спів вже є й іншим тлумаченням.
До того ж, множину тлумачень дає виконавське прочитання нот,
причому як співцем, так і музикантом (а хором і оркестром –
партитури), що повертає нас до потреби цілості та гармонії в
межах самого тлумачення. Також і на одну мелодію пишуть по
два і більше текстів. Зокрема, Р. Бернз свою переробку
англійської пісні “How cruel are the Parents” написав на мотив
шотландської “John Anderson, my jo”, а його ж пісня-обробка “A
red, red Rose”, що виконується тепер на мелодію “Low down in
the Broom”, подавалася раніше збирачем пісень Д. Джонсоном у
супроводі з двома іншими мелодіями – “Major Graham” (що її
вказав в автографі й сам Р. Бернз) і “Mary Queen of Scots
Lament” Аринштейн 1982: 648, 643. Деякі поезії кладуться на
музику по кілька десятків разів, як-от “Заповіт” Т. Шевченка,
що його перекладали мовою музики Г. Гладкий, М. Вербицький,
М. Лисенко, К. Стеценко, С. Людкевич, В. Барвінський,
Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, П. Демуцький, Я. Степовий,
Р. Глієр, С. Прокоф’єв, О. Спендіаров, Д. Акакішвілі, – відомо
понад 60 музичних тлумачень твору Нудьга 1976; Гордійчук
1977.
Хоч би як там було, без інтерсеміотики переклад пісні годі
трактувати, бо тексти пісень перекладають здебільшого саме для
співу. У такому разі працю перекладача ускладнюють чинники
несловесного мистецтва – музики, мова якого при словесному
перевираженні зазвичай не зазнає жодних змін, хіба що хтось
вдається до обробки мелодії або пише нову музику. Ритм і
мелодія музики накладаються на акцентно-інтонаційний
рисунок речень, тональність її вимагає гармонізації зі звуками
слів, де можуть важити довжина, назальність або твердий
приступ голосних, дзвінкість чи сонорність приголосних тощо.
Важливо, що музика пісні може лунати сама по собі, без слів, і
332 перекладу не потребує, бо вважається інтернаціональною на тій
підставі, що її чують усі, крім глухих. Тверде переконання, що
вся музика однаково доступна всім, щоправда, вкривається
глибокими тріщинами, коли народна музична п’єса зливається з
іншим несловесним мистецтвом – танцем і представники різних
етносів зриваються в танок лише на рідний мотив, бо під
екзотичні мелодії, хай і приємні, заводитися і танцювати просто
не звикли. Те саме стосується національних гімнів, які
пробуджують патріотичний настрій лише у співгромадян однієї
країни, хоча співати чужі гімни, вивчивши для того й чужу
мову, може в принципі вивчитися будь-хто. Професійний співак
потрапить виконати чужий гімн значно майстерніше від
пересічного громадянина чужої країни, але він не переживе того
самого піднесення, для якого має у себе на батьківщині свій
гімн. Очевидно, на те воно й мистецтво, що ступінь і характер
сприйняття його фактів може бути в кожному разі відмінним від
решти випадків. Проте саме художнім ефектом, або враженням,
естетичною функцією твору, зазвичай вимірюють повноцінність
перекладу поезії. За такого критерію державні гімни і чимало
народних пісень доведеться і справді визнати принципово
неперекладними.
А втім, є й інший спосіб перекладати пісні, і то – надаючи
їм пісенного стилю, проте не конче дублюючи артикуляцію, як
це роблять у кіно, а надто в телерекламі, аби у глядача-слухача
складалося враження, що Пенелопа Круз вивчилася говорити
по-українському, щоб звернутися саме до вас. Цей спосіб можна
назвати адаптацією до усталених художніх моделей і смаків,
українізацією, освоєнням, творенням стилістично-жанрової
аналогії, та найкраще – перекодуванням на рівні національних
пісенних традицій. Він передбачає, отже, зіставлення і
кореляцію виражальних систем – пісенних кодів, причому саме
в функціональному аспекті, бо формальний підхід не дає
очікуваних результатів. Інакше кажучи, перекладач шукає у
своїх народних піснях палітру для досягнення як не такого
самого художнього враження (що в такому випадку практично
неможливо), то принаймні схожого з тим, що його справляє
оригінал. Ступінь функціонального наближення перекладу до
оригіналу, звичайно, залежить від таланту тлумача, але,
333насамперед, визначається об’єктивно відстанню між
культурами, яка задля створення відповідного ефекту може
вимагати прямих замін елементів у художній структурі
рівноцінними аналогами.
З тих пісень Р. Бернза, що їх віртуозно переклав М. Лукаш,
в Україні, либонь, співаються лише дві – “Нехай і холод, і вітри” і
“Моя любов – рожевий квіт”. Виконує їх гурт “Піккардійська
терція”, і то без інструментального акомпанементу, дуже
своєрідно – акапельним співом. Перша пісня з’явилася 1997 року
на компакт-диску “Сад ангельських пісень”, друга – 1999-го в
альбомі “Я придумаю світ”, обидві в 2003 році включено до
збірок гурту “Українська колекція” і “Антологія, том 1”.
Іншу пісню Р. Бернза – “Auld Lang Syne”, що її М. Лукаш
переклав як тост “За молоді літа”, “Піккардійська терція” співає
мовою оригіналу, імітуючи в зачині несловесно вокалом також
аранжований на свій лад, проте легко упізнаваний мотив.
Власне, це обробка гімну дружби та шотландського духу під
колядку, що вміщена в альбом колядок “З Неба до Землі”
(2004 рік). Щоправда, повільне і доволі сумовите камерне
виконання, для якого приспів обрамлено поправленою першою
строфою твору, де насправді строф п’ять, навряд чи надається
для колядування на Різдво. Коли це не так, то тоді й колискова
пісня, хоровий марш і оперна арія зійдуть за колядку.
Відмова “Піккардійської терції” від перекладів М. Лукаша і
В. Мисика (версія П. Грабовського в мелодію зовсім не
вкладається) тут навряд чи виправдана. Мовою джерела в альбомі
подано також американську, польську та іспанську “колядки”.
Очевидно, що різномов’ям і вибірковими перекладами гурт
демонструє розмаїття творчих засад, не помічаючи їхньої
суперечності. В альбомі “Я придумаю світ” є ще “Усе тобі”
П. Верлена і “Кантрі” Г. Аполлінера в прочитаннях М. Лукаша. В
альбомі “Ельдорадо” – однойменний твір Е. По в тлумаченні
Г. Кочура, підлаштованому під іншу мелодію. Сюди
безцеремонно вставив свій текст Ю. Покальчук, зруйнувавши
одним епітетом “нещасне Ельдорадо” всю працю перекладача.
Виконання іноземною мовою власної обробки мелодії і
тексту “Auld Lang Syne” – з вивченим англійським акцентом,
заміною шотландизму jo на англіцизм dear і подовженням
334 ключової реалії (days of auld lang syne), тобто виконання скоріше
англійською мовою (якою, до речі, оригінал Бернза для
прояснення щонайменше шість разів цілком перекладено), аніж
шотландською (Scots), – можна хіба що з великою натяжкою
назвати фактом української національної пісенної культури.
Певно ж, і таке виконання сприймається в Україні і Шотландії
по-різному, тобто говорити про її функціональну рівнодію у
відмінних середовищах не доводиться, попри збереження, бодай
у приспіві, автентичного тексту автора.
Українські переклади “Auld Lang Syne” нами розібрано в
іншій статті, де ми дійшли висновку, що мелодія і слова відомої
пісні завжди є знаками одне одного: “в мелодії читається вірш, а
в тексті вірша чується мелодія”, отже, неможливо розчахнути це
ціле на елементи, не пошкодивши його: “Те, що слова й музика
можуть тлумачити одне одного, означає їхню зчепність і
структурованість. У цьому й секрет їхньої гармонії” Радчук,
Радчук 2007: 169. З цього, звичайно, не випливає, що
декламація поезії, покладеної в основу пісні, і програвання без
слів її мелодії не можуть бути окремими жанрами мистецтва, а
відповідні іпостасі твору – самодостатніми і цілісними. Проте
вони обидва алюзивні, містять натяк на іншу іпостась, і це
нагадування, імплікація, є важливим складником їхнього змісту,
з яким слід рахуватися і перекладачеві. Втім, саме імплікація,
що залежна від контексту, є полем для полеміки з приводу того,
яким має бути адекватний переклад. Адже, мандруючи світом і
дихаючи його потребами в перекладах, художній твір сам по
собі не може бути носієм чи знаком усіх своїх первісних
контекстів. Та й словники з розробленою системою позначок
для конотацій не включають у значення лексеми вільних
асоціацій, які вона здатна викликати.
Зупинімося на перекладі М. Лукашем пісні Бернза “Нехай і
холод, і вітри”. Це ліричний твір, присвячений вдячним Бернзом
сестрі колеги-акцизника Джесі Люарз, яка доглядала дітей поета
і його самого в час його останньої хвороби. Такий позамовний
контекст загальнозрозумілий і не ставить сприйняттю тих
перешкод, що виникають у національних гімнів. Застосовним,
отже, тут є функціональний критерій оцінки перекладу на тлі
335враження від оригіналу. Зіставлення мелодій “Lenox love to
Blantyre” і акапельного співу “Піккардійської терції” залишмо
поза розбором, оскільки пісенна структура обох текстів пісні
“Нехай”, як її назвав гурт українських виконавців, промовиста й
сама по собі. Власне, інтерсеміотика проблемна та самодостатня
і в межах філології, коли заходить про кореляцію етномов та
етнопоетик. Навряд чи й сам М. Лукаш чув шотландське
виконання пісні чи наспівував її за нотами. Скоріше всього він
спирався лише на особливості ритмомелодики вірша і, маючи
тонкий слух, довіряв слову. Загалом, весь корпус перекладених
М. Лукашем пісень Бернза переконує, що музичність пісні
перекладач убачав у поезії, вважаючи супровідним, неосновним,
самостійним чи й необов’язковим позасловесний складник
музики, що його у вокалі зазвичай підкреслює інструментальний
акомпанемент, коли такий є. У народній пісні інструментальний
супровід і справді факультативний, коли не зайвий: основа її –
людський голос. Певна річ, М. Лукаш перекладав не для вух
шотландців, а для українців, серед яких композиторів,
аранжувальників та виконавців пісні він не шукав, бо вони мали
з’явитися самі з власної потреби творити. Поданий нижче текст
пісні Бернз розділив навпіл Burns 2005: 567, тлумач – на
4 строфи Лукаш 1990: 182.
O, wert thou in the cauld blast Нехай і холод і вітри,
On yonder lea, on yonder lea, І сніг з дощем, і сніг з дощем –
My plaidie to the angry airt, Я від негоди захищу,
I’d shelter thee, I’d shelter thee. Тебе плащем, тебе плащем.
Or did Misfortune’s bitter storms Нехай і горе і біда,
Around thee blaw, around thee blaw, І море тьми, і море тьми –
Thy bield should be my bosom, Я від недолі заслоню
To share it a’, to share it a’. Тебе грудьми, тебе грудьми.
Or were I in the wildest waste, Нехай я буду злидарем,
Sae black and bare, sae black and bare, В чужім краю, сумнім краю –
The desert were a Paradise, З тобою буде скрізь мені
If thou wert there, if thou wert there. Як у раю, як у раю…
Or were I monarch of the globe, Нехай я стану владарем
Wi thee to reign, wi thee to reign, На цілий світ, на цілий світ –
The brightest jewel in my crown В моїй короні будеш ти
Wad be my queen, wad be my queen. Як самоцвіт, як самоцвіт.
336 Шотландський текст цілком чи місцями зазвичай
перекладають англійською мовою. Тут пояснимо деякі слова,
щоб підкреслити саму потребу такого перекладу, семіотичну і
стилістичну вагомість шотландизмів: wert – were, cauld – cold,
lea – meadow (fallow land, pasture), plaidie – plaid, airt – direction
(quarter), blaw – blow, bield – shelter (cover, protection), a’ – all,
sae – so, wi – with, wad – would. До речі, англомовні переклади
так само цікаві як різночитання. Зокрема, Міжнародний клуб
шанувальників Бернза на своєму сайті
www.worldburnsclub.com/poems/translations передає архаїзми
thee і thou в пісні через you, хоча в англійців та американців
сьогодні thee і thou – звичні поетизми. З іншого боку, plaidie
дослівно – пледик, мабуть, замалий для плечей поета (картатим
пледом-шотландкою вкриваються, як плащем), тож, поправка на
plaid цілком коректна, коли не зважати на зміну складокількості
й ритму (вирівнювати їх пояснювальні переклади здебільшого й
не ставлять на меті, не випрямляють вони й порядку слів у
доволі сміливих інверсіях).
Переклад В. Мисика Мисик 1990: 366 зберігає розмір і
подвійну риму, але коштом доволі скутого тлумачення: “Якби
була ти в бурю / Серед полів / Серед полів / Я б куртку скинув і
мерщій / Тебе зігрів, / Тебе зігрів. // Якби Недолі вихор злий /
Тебе спіткав, / Тебе спіткав, / Грудьми я захистив би / І поряд
став / І поряд став. // Якби в пустиню я зайшов, / У дикий край, /
У дикий край, / Пустиня з милою мені / Була б як рай, / Була б як
рай. // Якби державцем світу став, / І ти – моя, / І ти – моя, /
Тобою б, як алмазом, / Пишався я, / Пишався я!” Зауважмо тут
алогізми: мерщій – не куртку скинув би, а зігрів; спершу
грудьми захистив би, а потім поряд став; у пустиню, чомусь
підкреслено дику, ліричний герой потрапляє сам – до чи після
милої. Синтаксис занадто вільний: зависає дієслово захистив би
(кого?), зненацька зринає незв’язне “І ти – моя”, а займенники,
слова став і пустиня застосовані над міру. Негармонійні і
коливання складокількості в довших рядках, два жіночі
закінчення (бурю, алмазом) на тлі суцільних чоловічих.
337Як відтінив образи і почуття пісні М. Лукаш? Що
перекладач додав, що вилучив? І з яких міркувань, крім
віршувальних: строфіки, розміру, рими, яка підхоплюється і
відлунює ще й у повторах слів? Впадає в око, що умовний
спосіб з його делікатною модальністю (якби + дієслово
минулого часу) наскрізно замінено рішучішим бажальним
(нехай + дієслово майбутнього часу). Зроблено це, слід гадати,
не лише з огляду на вимоги ритму і для збереження
паралелізмів, але й з потреби художньої цілісності тлумачення:
раз обравши якусь синтаксему, доводиться дотримуватися її в
цій пісні до кінця, щоб суцільністю та одноманітністю повтору
забезпечити єдність іншим компонентам виразності. Пісня у
М. Лукаша складається з чотирьох складнопідрядних речень,
чітко поділених навпіл, де дієслів майбутнього часу шість
(1+1+2+2), а ще два імпліковані, тож усі підрядні частини
бажальні, а підспудно (за Н. Хомським – у глибинній граматиці)
й умовні.
На початку оригіналу повтори затримують увагу на
віддаленому лузі (yonder lea) та піднесеній ідеї захисту (shelter
thee), отже, й на спогляданні простору та лютості негоди. Рима
lea-thee створює тло для жіночої постаті. М. Лукаш
звуконаслідувальною римою та алітерацією на “щ” (дощем –
захищу – плащем) акцентує хлюскіт мокрого снігу (лептавиці,
мокротечі, мусколи). Далі до звукопису вдається вже Бернз,
зображуючи виття вітру (or – Misfortune – storms – blaw – a’).
Стихія суворішає, з бурею ототожнено нещастя, яке
персоніфікується через велику літеру (Misfortune). М. Лукаш,
що взагалі властиво йому, демонструє тут синонімічний ряд
(горе, біда, недоля). Також уводить свою метафору (море тьми)
і суголоссям парує її з грудьми, тобто на риму виносить
протиставлення. У третьому реченні Бернз каже, що якби
розтратився до вбозтва й нестями, безглуздо, шалено, жахливо і
став брудною голотою, жив у похмурій безнадії (wildest і black
мають безліч смислових відтінків, підсилених алітерацією на
германський кшталт: wildest waste і black and bare), то й пустеля
була б йому раєм – “лишень би ти там була”. Особливість цього
катрена в тому, що поет ставить головне речення між двох
338 підрядних, друге підрядне сполучає через if, надаючи словам
прямого порядку. Як і інверсію, перекладач відніс такий
синтаксис до мови, а не до логіки та поетики, і знехтував ним,
щоб почуватися вільніше у власних побудовах. Пустелю замінив
на чужий і сумний край, проте рай угледів не конче там, а
скрізь, і то через просте порівняння. При всій умовності
художніх фантазій ця романтична деталь на тлі жорстокого
реалізму буденщини може видатися комусь істотною. Насправді
Бернз, проживши 37 літ (1759–1796), з Шотландії нікуди не
виїздив, хоча молодим і рвався на Ямайку. Нарешті, поет
припускає, дерзновенно називаючи оспівувану жінку своєю
королевою і наголошуючи це римою, що якби правив світом
разом з нею, вона була б найяскравішою коштовністю в його
короні. Версія М. Лукаша тут значно цнотливіша, бо королеви, а
з нею й натяку на щемну близькість можливих взаємин у ній
нема. В цьому факті, очевидно, відбилися тутешні звичаєві
цінності, особисті переконання і народна поетика тлумача.
Навіяна пісня – це соло М. Лукаша чи його дует з
Бернзом? Веде тлумач своєї? Чи підспівує автору? Чи можна
відповісти на таке питання цілком однозначно, коли переклад
може представити Бернза за жанрово-стилістичними
характеристиками, скажімо, в хрестоматії з історії літератури,
але не співається автентично на звичний для оригіналу мотив ні
в Шотландії, ні в Україні? При всій структурній близькості і
конгеніальності тлумачення, загальнолюдському характері теми
та змісту пісні ставити знак рівності між двома її текстами ніяк
не випадає. І не тому, що оригінал і переклад не рівносильні в
тому розумінні, в якому це прийнято в міжнародних угодах та
правових актах, де в різномов’ї текстів взагалі не важить їхнє
джерело. А тому, що художній переклад зв’язаний з оригіналом
законами розвитку, причинної зумовленості, спадковості.
Внаслідок перекладу твір мистецтва розкривається в нових
функціях і якостях. В іншій мові він щоразу постає з зерна
художньої ідеї, дихає потребами довкілля і вбирає з ґрунту соки
життя.
339ЛІТЕРАТУРА
Аринштейн 1982: Аринштейн, Л.М. Комментарии. Глоссарий
[Текст] / Л. М. Аринштейн // Бернс Р. Стихотворения : [сборник] /
Сост. И. М. Левидова [на англ. и русск. яз.]. – М., 1982. – С. 559-697.
Гордійчук 1977: Гордійчук, М.М. Шевченко Т. Г. у музиці
[Текст] / М. М. Гордійчук // Шевченківський словник. У 2 томах. –
Т. 2. – К., 1977. – С. 362-365.
Лукаш 1990: Лукаш, М. Від Боккаччо до Аполлінера :
Переклади [Текст] / М. Лукаш. – К., 1990. – 510 c.
Мисик 1990: Мисик, В. Захід і Схід : Переклади [Текст] /
В. Мисик. – К. : Дніпро, 1990. – 543 с.
Нудьга 1976: Нудьга, Г.А. “Заповіт” [Текст] / Г. А. Нудьга //
Шевченківський словник. У 2-х т. – Т. 1. – К., 1976. – С. 230-231.
Радчук, Радчук 2007: Радчук, В., Радчук, О. Хто він, Роберт
Бернз? До проблеми перекладу [Текст] / В. Радчук, О. Радчук //
Всесвіт. – 2007. – № 9-10. – С. 164-176.
Burns 2005: Burns, R. The Complete Poetical Works [Теxt] /
R. Burns / Ed. by J. A. Mackay. – Alloway Publishing, 2005. – 640 р.
Елена Радчук
Внушенная песня – соло или дуэт? Подпевает ли М. Лукаш
Р. Бернсу?
В статье с точки зрения семиотики трактуется
взаимодействие и гармония музыки и слов песни, разобран украинский
перевод М. Лукашом песни Р. Бернса “В полях под снегом и дождем”,
которую акапельным пением исполняет хор “Пиккардийская терция”.
Ключевые слова: песня, перевод, структура, адекватность,
Бернс, Лукаш.
Olena Radchuk
Is an inspired song a solo or a duet? Does Mykola Lookash join in
Robert Burns’ singing?
The article takes a semiotic view to consider the interaction and
harmony of music and words of the song. It gives an analysis of the
Ukrainian translation of Burns’ song “O, wert thou in the cauld blast”
made by Mykola Lookash.and sung by the choir “Picardiyska Tertsiya”.
Keywords: song, translation, structure, adequacy, Burns, Lookash.

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.