Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

РЕЦЕНЗІЯ НА КНИГУ Г. ГАЙКА, В. БІЛЕЦЬКОГО, Т. МІКОСЯ, Я. ХМУРИ «Гірництво та підземні споруди в Україні і Польщі: нариси з історії». — Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009.

Кожна культура, історія того чи іншого народу більш чи
менш повнокровна у залежності від обширу і глибини
репрезентації. У переліку актуальних питань, які обов’язково
має досліджувати кожна національна історична школа, є історія
науки і техніки. Це стосується, в першу чергу, зянять, ремесел,
якими людство займається впродовж тисячоліть. До таких
належить гірництво та підземне будівництво, яким і присвячена
книга українсько-польського авторського колективу.
Подібне поєднання – вітчизняної української і польської
історії гірничої справи та підземних споруд – цілком виправдане
як періодом спільного розвитку Польщі і України в рамках
однієї держави – Речі Посполитої, так і давньою «включеністю»
України з часів Київської Руси у європейський науковий,
культурний, економічний процес, віковим запозиченням і
взаємообміном технологій. 292
Автори, які представляють відомі гірничі школи своїх
країн, описують видатні пам’ятники гірництва, початки промис-
лового видобування корисних копалин і розвиток найбільш
відомих гірничопромислових регіонів у цих країнах. Наведена
історична, геологічна, гірничотехнічна інформація, основи давніх
гірничих технологій. Розповідається про сучасний стан, досвід
відновлення та використання старих шахт і підземних споруд.
Надзвичайно цінним є те, що при підготовці матеріалів
цього видання автори особисто відвідували давні гірничі
споруди, вивчали знайдені артефакти, брали участь у
дослідженні окремих об’єктів.
Слід зауважити, що сьогодні гірнича галузь переживає
певну трансформацію – у розвинених країнах триває згортання
видобутку корисних копалин, виникають старопромислові
регіони зі своїми подібними екологічними, економічними та
іншими проблемами (Рур у Німеччині, Пітсбург у США, Сілезія
– у Польщі, Донбас – в Україні тощо), водночас гірничодобувна
галузь активно розвивається в ряді країн Азії та Африки,
Австралії. У Європі власне залишилися дві великі гірничо-
добувні країни – Польща і Україна.
У цій ситуації вельми необхідним є створення і розвиток
«синтетичних» дисциплін, які поєднують гірництво, комп’ютерні
технології, технічну кібернетику, екологію, економіку. Знання
історичного минулого гірничої науки та гірничої справи – одна з
важливих компонент у підготовці сучасного фахівця з гірництва.
Пропоноване українсько-польське видання – це розвиток
системного підходу до вивчення гірничої справи і підземного
будівництва у країнах-сусідах – Україні і Польщі. Це спроба
узагальнення розрізнених, часто вузько-регіональних дослід-
жень окремих феноменів гірництва та підземного будівництва,
що дає нові можливості для порівнянь та їх якісно нової оцінки.
Перед читачами відкривається картина цікавого і навіть
загадкового, несподівано розвинутого світу давнього гірництва.
Його пізнання наближає нас до розуміння інтересів та ідеалів
наших предків, їх устремлінь, культурного та цивілізаційного
рівня. Безпосередній контакт з артефактами гірництва – давніми
шахтами, підземними спорудами, знаряддями проходження
гірничих виробок, видобутку та переробки корисних копалин293
створюють відчуття реальної присутності давнини в сьогоденні,
розуміння тяглості, безпосереднього зв’язку техніки і технології
минулого та сучасного.
Перелік описаних у монографії пам’яток гірництва та
підземного будівництва досить промовистий – він ілюструє
тисячолітню традицію українців і поляків до гірничої справи,
видобутку і переробки корисних копалин, будівництва
підземних міст і культових споруд.
У розділі, присвяченому польській історії гірництва,
описано, зокрема, рудник кременю у Кшимьонках, королівську
соляну шахту «Величка» під Краковом, соляну шахту в Бохні,
шахту золота в Злотому Стоці, «Лисичу штольню» у Вальбжиху,
крейдяний рудник у Хелмі, старі вугільні шахти Сілезії.
У розділі, присвяченому українській історії гірництва і
підземного будівництва, вміщені описи Кам’яної Могили,
пам’яток трипільської культури, скіфської доби (зокрема
курганів), мідного рудника у Картамиші доби бронзи, золото-
видобувного Мужіївського рудника, печерних міст і соборів
України (Києво-Печерської та Святогірської лавр, підземель
Острога, катакомб Одеси і Керчі), нафтових промислів
Борислава, історія початку вугле- і рудовидобутку на Донбасі і
Криворіжжі, у Марганці, ртутна копальня в Микитівці.
Крім того, монографія містить окремі нариси з історії
гірничої справи та гірничої науки в Україні та Польщі. У
передній статті і у післяслові автори торкаються загально-
цивілізаційних проблем використання наявних мінеральних
ресурсів, питань сталого розвитку людства, екології, філософії
гірництва та його майбутнього.
На загал, монографія Г. Гайка, В. Білецького, Т. Мікося,
Я. Хмури «Гірництво та підземні споруди в Україні і Польщі:
нариси з історії», яка видається Донецьким відділенням НТШ і
редакцією «Гірничої енциклопедії» – непересічне дослідження,
яке без сумніву корисне науковцям, викладачам гірничих
дисциплін, історії України та Польщі, а також всім, хто
цікавиться науками про землю, історією техніки і технологій.
В.О. Пірко,
доктор історичних наук, професор, дійсний член НТШ

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.