Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

ПРЕВЕНТИВ ЯК МОВЛЕННЄВИЙ АКТ

Галина ВАСИЛЬЄВА,
здобувач кафедри української мови Горлівського
державного педагогічного інституту іноземних мов
ПРЕВЕНТИВ ЯК МОВЛЕННЄВИЙ АКТ
Стаття присвячена проблемі функціонування превентива
в українській мові. Розглядається співвідношення семантичної
моделі превентива із такою одиницею, як мовленнєвий акт.
Дослідження здійснене в аспектах функціональної граматики,
семантичної прагматики й теорії мовленнєвих актів.
Ключові слова: мовленнєвий акт, превентив,
застереження, ілокутивна сила.
Застереження в контексті теорії мовленнєвих актів у
певних аспектах розглядали Дж. Остін, Дж. Сьорль, П. Стросон,
А. Вежбицька та ін. науковці. Увівши в науковий обіг термін
превентив, В.С. Храковський та А.П. Володін вживали його як
синонім до поняття превентивна конструкція [Храковский 1986,
с. 150-154], превентивне речення [Типология, с. 38-41].
Останнім часом все частіше предметом наукового розгляду стає
превентивне висловлення [Бирюлин 1992; Кленина 2003]. Саме
розуміння висловлення як мовленнєвого акту сприяло
спрямуванню досліджень превентивних конструкцій у площину
теорії мовленнєвих актів [Бирюлин 1992, Саранцацрал 1993 та
ін.]. Із вітчизняних дослідників превентив як мовленнєвий акт
побіжно розглядає Г.Г. Дрінко [Дрінко 2005]. Авторка подає
досить стислу комунікативно-прагматичну характеристику
мовленнєвого акту застереження і розглядає засоби вираження
цього значення. При цьому ядерні засоби вираження
застереження в українській мові окреслюються досить неточно:
„Мовець застерігає співрозмовника від здійснення якого-небудь27
вчинку імперативним реченням, у якому присудок виражений
наказовою формою дієслова зі стверджувальною або
заперечною модальністю” [Дрінко 2005, с. 143]. При такому
розумінні до кола застережувальних потрапляє значна кількість
конструкцій, які можна вважати такими тільки враховуючи
контекстуальні показники (зокрема, наведений Г.Г. Дрінко
приклад: „Не розпускайся!” – сказав він застережливо [Там
само]). Отже, на українському мовному матеріалі проблема
застереження (превентива) як мовленнєвого акту потребує
подальшого розгляду.
Аналіз найґрунтовніших досліджень із проблем
превентива дозволяє зробити висновок про те, що на сьогодні
залишається нез’ясованою проблема співвідношення
семантичної моделі превентива із такою одиницею, як
мовленнєвий акт. Із розв’язанням цього питання, на нашу думку,
безпосередньо пов’язане визначення структурних моделей
превентива і загалом специфіки вияву цього явища в конкретній
мові. Таким чином, у нашому дослідженні здійснюється спроба
відповісти на два проблемних питання: 1. У чому полягає
сутність превентива як мовленнєвого акту? 2. Чи завжди межі
застереження збігаються із межами одного мовленнєвого акту?
Складність з’ясування цих питань насамперед пов’язана із
нечіткістю уявлень про те, яку саме одиницю варто вважати
мовленнєвим актом. Услід за Дж. Остіном, Дж. Сьорль визначив
мовленнєвий (ілокутивний) акт як „творення конкретного
речення в певних умовах”, тобто в умовах реальної мовленнєвої
комунікації [Серль 1986 (б), с. 152]. У зв’язку з цим
мовленнєвий акт виступає „мінімальною одиницею мовного
спілкування” [Там само]. Сучасні дослідження свідчать про
наявність суттєво відмінних підходів щодо поняття
мовленнєвий акт (див. про це [Бацевич 2005, с. 21-23]).
Слушною видається думка Д. Франк про те, яку одиницю варто
вважати мовленнєвим актом: „Якщо такою одиницею вважати
самостійні речення, то одночасно доведеться стверджувати, що
мовленнєві акти, які виділяються під час такої сегментації, є
найбільш релевантними елементами на рівні аналізу (взаємо)дії,
що часто суперечить інтуїції. Справа в тому, що інтуїтивно
більш релевантні мовленнєві акти часто здійснюються за28
допомогою кількох речень або за допомогою окремих частин
речення” [Франк 1986, с. 363]. Зауважимо, що в сучасній
лінгвістиці поняття мовленнєвого акту часто співвідносять із
поняттям висловлення. Так, Ю.С. Степанов зазначає, що термін
висловлення вживається у 2-х значеннях: по-перше, „як
результат мовленнєвого акту, текст висловлення”; по-друге, „акт
висловлення, висловлення як мовленнєва дія” [Степанов 2007,
с. 31]. Саме у другому значенні, як підкреслює вчений, термін
висловлення є еквівалентним поняттю мовленнєвий акт.
А.П. Загнітко також зазначає, що поняття мовленнєвого акту,
запропоноване Дж. Остіном, „збігається із сучасним
тлумаченням висловлення” [Загнітко 2007(а), с. 55]. Але такий
підхід ніяк не прояснює питання про те, яку саме одиницю
мовленнєвого потоку варто вважати мовленнєвим актом, адже,
як зазначено в [Загнітко 2007(б), с. 42], висловленням можуть
бути різні одиниці: слово, просте речення, група речень зі
стрижневим реченням в її основі. Крім того, за концепцією
М.М. Бахтіна, висловлення ототожнюється з мовленнєвим
жанром [Бахтин 1979]. Отже, маємо уточнити, що у своєму
дослідженні ми вважаємо одиницею, що відповідає
мовленнєвому акту, граматично незалежне речення. При
виділенні типів мовленнєвих актів використовуємо
класифікацію Дж. Сьорля [1986(а)].
З’ясуємо наявні в науковій літературі погляди щодо
сутності мовленнєвого акту застереження. Класифікація
мовленнєвих актів Дж. Остіна ґрунтувалася на наявності /
відсутності того або іншого перформативного дієслова
(здатного в першій особі однини дійсного способу прогнозувати
утворення перформативного висловлення) [Остин 1986]. Так,
дієслово застерігати він відніс до розряду екзерситивів (від
англ. exercise – „здійснювати, використовувати, виявляти”).
Екзерситиви, за Дж. Остіном, є здійсненням влади, прав або
впливу. Наприклад, призначення на посаду, голосування, наказ,
примус, порада, попередження тощо [Там само, с. 119]. Таким
чином, закономірним у цьому ряду виступає і застереження, що
формує відповідний ілокутивний акт.
У своїй статті „Класифікація ілокутивних актів”
Дж. Сьорль [1986(а)] виділяє 5 основних типів ілокутивних29
актів: репрезентативи, директиви, комісиви, експресиви,
декларації. Застереження як окремий ілокутивний акт у цій
роботі вчений не виокремлює. Але із характеристики директивів
випливає, що воно належить саме до цього розряду мовленнєвих
актів. „Ілокутивна спрямованість… [директивів], – зазначає
вчений, – полягає в тому, що вони є спробами (різною мірою, а
тому точніше було б сказати, що вони суть конкретні значення
параметра, який визначається дією „намагатися”) з боку мовця
досягти того, щоб слухач дещо здійснив” [Серль 1986(а), с. 182].
Дж. Сьорль подає таку характеристику директивів за основними
критеріями: „Напрямок пристосування – „реальність – слова”;
умова щирості – бажання (або побажання, або потреба).
Пропозиційний зміст завжди полягає в тому, що слухач
здійснить якусь майбутню дію А” [Там само]. Серед дієслів, що
позначають акти цього класу, дослідник називає „наказувати”,
„просити”, „радити”. Ілокутивно однорідним до них, на наш
погляд, виступає дієслово „застерігати”. Таким чином, ще
Дж. Сьорль виділив основні, найбільш загальні, ознаки
превентива як мовленнєвого акту.
В іншому джерелі Дж. Сьорль більш конкретно розкриває
семантику мовленнєвого акту застереження. Останнє
„розглядається як доведення до відома С, що подія Е не
відповідає інтересам С” (цит. за [Вежбицка 1985, с. 266]).
Погоджуючись із таким розумінням мовленнєвого акту
застереження, А. Вежбицька намагається експлікувати
семантичну структуру перформативного дієслова застерігати в
такий спосіб:
Я застерігаю тебе, що, якщо ти ворухнешся, я вистрелю =
Передбачаючи, що ти не хочеш, щоб я стріляв у тебе
(або: що якщо я вистрелю в тебе, це буде для тебе погано),
бажаючи зробити так, щоб ти знав це зарані
(і не робив того, чого ти потім не схотів би зробити),
я кажу: якщо ти ворухнешся, я вистрелю [Там само, с. 267-
268].
А. Вежбицька погоджується також із Дж. Сьорлем у тому,
що „застереження ‹…› не обов’язково є спробою змусити тебе
уникнути чогось” [Там само, с. 268]. „У деяких випадках, –
зазначає дослідниця, – ми застерігаємо людей з приводу того, 30
що вважаємо неминучим, бажаючи, таким чином, якнайбільше
повідомити їм про якусь майбутню подію і дати їм можливість
підготуватися до неї” [Там само]. Дослідниця не подає чіткого
тлумачення значеннєвого змісту слова „застерігати”. Це питання
залишається відкритим.
А. Вежбицька стверджує, що ілокутивну функцію завжди
можна експлікувати, тобто розкласти на елементарні семантичні
компоненти (незалежно від того, є в мові відповідне
перформативне дієслово чи його немає). А з таких елементарних
компонентів можна „зібрати” смисл будь-якого ілокутивного
показника. У семантичному розкладанні ілокутивної функції
дослідниця розрізняє два типи компонентів – диктум та
ілокутивну мету [Падучева 1996, с. 227-231]. У зв’язку із цим
актуальною постає проблема більш точного розрізнення речення
й висловлення. Розглядаючи висловлення як мовленнєвий акт,
зауважимо, що воно має ілокутивну функцію. Речення ж
неділене лише ілокутивним потенціалом, пов’язаним із більш
або менш широким спектром конкретних функцій. Ілокутивний
потенціал задається дієслівним способом. Останній може
фіксувати один із семантичних компонентів ілокутивної
функції, залишаючи інші невизначеними [Там само, с. 230].
Спираючись на міркування А. Вежбицької, О.В. Падучева
розглядає приклад речення з дієсловом в індикативі, яке може
використовуватись у висловленні з ілокутивною функцією
застереження. Так, речення Іван зарядив рушницю має
невизначений ілокутивний потенціал, який може бути
представлений тільки одним диктальним компонентом: „Я
говорю: Іван зарядив рушницю”. Якщо у висловленні це
речення використовується з ілокутивною функцією
застереження, то в семантичній експлікації цього висловлення
(уже не речення) наявні такі компоненти, як „Я хочу, щоб ти це
знав”, „Я хочу, щоб ти зробив так, щоб дещо погане, що тобі
загрожує, не сталося” тощо [Там само, с. 230-231].
З позицій функціональної лінгвістики найбільш повне
визначення превентива, на нашу думку, подає Ю.С. Кленіна:
„Превентив – це особливий комунікативно-прагматичний тип
волевиявних висловлювань, що реалізує семантику
застереження сукупністю лексичних, морфологічних, 31
синтаксичних та ритміко-інтонаційних засобів” [Кленина 2003,
с. 38]. У концепції Ю.С. Кленіної превентивні висловлення
розглядаються як особливий тип конструкцій, які в мовленні
реалізуються у мовленнєвому акті застереження. Найбільш
докладно зміст поняття застереження розглядається в
[Храковский 1986, с. 153]: „Застереження – це волевияв мовця
щодо того, щоб була проявлена обачність й або не була
здійснена неагентивна дія, не підконтрольна волі виконавця,
або, навпаки, була здійснена агентивна дія, підконтрольна волі
виконавця. Виконання/невиконання цієї дії, з погляду мовця,
може завдати шкоди або слухачу, або мовцеві, або якійсь особі
(чи живій істоті), що не бере участі в мовленнєвому акті”.
Ю.С. Кленіна з’ясувала семантичну специфіку
превентива, проаналізувавши характер волевияву мовця й
особливості комунікативної ситуації, у якій вимовляється те чи
інше превентивне висловлення. Дослідниця вважає, що
семантична структура превентива складається з обов’язкових і
факультативних компонентів. Обов’язкові компоненти:
семантеми суб’єкта мовлення, адресата мовлення, можливого
наслідку дії, предикат дії, предикат застереження (превентивний
компонент). Вони утворюють трирівневу ядерну семантичну
модель:
І – рівень мовця;
ІІ – рівень застереження;
ІІІ – рівень адресата, дії та наслідку.
До факультативних компонентів належать: агенс (істота-
діяч), елементив (неістота, що спричиняє дію), неістота – об’єкт
дії адресата, пацієнтив (істота-об’єкт дії адресата), бенефіціатив
(істота-аргумент, що виступає у функції того, хто може
потрапити в неприємну ситуацію, зазнати збитків). Наявність
факультативних елементів зумовлюється ситуацією. Вони є
поширювачами основної семантичної моделі [Кленина 2003,
с. 56-57].
Характеристика факультативних компонентів семантичної
моделі стала підґрунтям у з’ясуванні різновидів семантичних
моделей превентива. У визначенні Ю.С. Кленіною структурних
моделей деяких семантичних типів, на наш погляд,
спостерігається певна некоректність. Розглянемо кілька32
прикладів, запропонованих дослідницею. Дві зі структурних
моделей превентива з відтінком попередження визначається
авторкою так:
«Берегись/тесь/будь/те осторожен/жны/осторожно» +
дієслово у формі індикатива, тепер. час, 3-тя ос.
Приклад: Катя (глянув в кулисы, торопливо).
Берегитесь… Немец идёт (И.С. Тургенев).
«Берегись/тесь/будь/те осторожен/жны/осторожно» +
іменник у формі назив. відм. із визначенням.
Приклад: – Эй! Иван Демьяныч! эй! друг мой,
берегитесь! У вашей падчерицы органический недостаток в
сердце (И.С. Тургенев).
Отже, бачимо, що авторка сформувала кожну з цих
моделей на основі механічного об’єднання елементів
структурної схеми двох речень.
Ще один приклад. Одна зі структурних моделей
застереження, що виступає як порада, оформлюється в роботі у
такий спосіб:
«Смотри/те» + «будь/те осторожен/жна/жны».
Наведені приклади:
(1) – Только всё-таки будь осторожен, а то ведь у них
язычок тоже хорошо действует (Н.Г. Гарин-Михайловский);
(2) Наталья Петровна. Я не знала, что ты с ним в такой
дружбе. Смотри, однако, Вера, будь осторожна. Он, конечно,
прекрасный молодой человек… но ты знаешь в твои лета… Оно
не годится. Могут подумать (И.С. Тургенев).
Як бачимо, у прикладі (1) авторка ігнорує 2-гу частину
складного речення. Приклад (2) дуже показовий щодо того, що
семантична модель застереження може реалізуватися не одним,
а кількома реченнями. На наш погляд, у цьому прикладі вона
охоплює такі конструкції: Смотри, однако, Вера, будь
осторожна. Он, конечно, прекрасный молодой человек… но ты
знаешь в твои лета… Оно не годится. Могут подумать.
Оскільки одним із обов’язкових компонентів семантичної
моделі превентива виступає семантема наслідку дії, то ми не
можемо вважати, що застереження в цьому випадку передається
тільки конструкцією Смотри, однако, Вера, будь осторожна,
адже мотивація необхідності бути обережною і в тому числі33
називання небажаних наслідків містяться у висловленнях, що
йдуть за нею (останнє речення прямо вказує на можливі
наслідки: Могут подумать).
Очевидно, складність у з’ясуванні структурних моделей
превентива, що виявилася у некоректності певних
формулювань, пов’язана насамперед із особливостями
визначення Ю.С. Кленіною предмета свого дослідження.
Зупинимось на цьому дещо докладніше. Авторка розглядає
превентивні конструкції, використовуючи в різних фрагментах
роботи й термін висловлення. Останній вживається у значенні
мовленнєвий акт застереження. Це цілком узгоджується із
обраною Ю.С. Кленіною концепцією дослідження. Але, як ми
бачимо з тексту дисертаційної роботи, межі цього підходу
стають завузькими, коли в поле зору дослідниці потрапляють
приклади, у яких семантична модель превентива реалізується не
одним реченням (а точніше висловленням, мовленнєвим актом),
а кількома. Проаналізуємо з цього погляду наведені вище
приклади (будемо позначати межу між мовленнєвими актами за
допомогою //, а у квадратних дужках називати тип мовленнєвого
(ілокутивного) акту): Катя (глянув в кулисы, торопливо).
Берегитесь… // [директив] Немец идёт // [репрезентатив]
(И.С. Тургенев); – Эй! Иван Демьяныч! эй! друг мой,
берегитесь! // [директив] У вашей падчерицы органический
недостаток в сердце // [репрезентатив] (И.С. Тургенев);
Наталья Петровна. … Смотри, однако, Вера, будь осторожна. //
[директив] Он, конечно, прекрасный молодой
человек…[репрезентатив] но ты знаешь в твои лета… Оно не
годится // [репрезентатив]. Могут подумать // [репрезентатив]
(И.С. Тургенев); – Только всё-таки будь осторожен, //
[директив] а то ведь у них язычок тоже хорошо действует //
[репрезентатив] (Н.Г. Гарин-Михайловский).
Отже, Ю.С. Кленіна намагалася проаналізувати ширший
за обсягом фактичний матеріал, ніж це передбачалося
предметом її дослідження. Дійсно, побудована авторкою
семантична модель превентива далеко не завжди реалізується в
одному реченні (маємо на увазі синтаксично незалежне
речення), тобто в одному мовленнєвому акті. Наведемо
приклади із дослідженого нами фактичного матеріалу. 34
(1) – Не смішіть людей, товаришу майор. Проня
Доброхотов – іноземний шпигун? Я швидше повірю, що маршал
Тухачевський…
– Обережно! – повторив Кольцов. – Ви ж знаєте мене
менш як півгодини, а вже провокуєте до небажаних висновків
стосовно своєї особи.‹…› (А. Кокотюха. Шукачі скарбів);
(2) [Полковник Катін:] – ‹…› А от капітана Савоськіна –
остерігайтесь. ‹…› Він пережив тяжку сімейну трагедію і
став надто неврівноважений (В. Пеунов. Помста знехтуваних
богів);
(3) Вона поправила хлопчикові чепчика, і Аркадій
сполошився:
– Обережно! Прокинеться (В. Собко. Один день);
(4) [Дід Панько:] – Боже вас борони там купатися!
Втягує, вглиб утягує! Закрутить тебе, завертить, бульк! – і
нема чоловіка! (Остап Вишня. Сом);
(5) [Дід:] – Ти той… гляди не поламай. Воно ще сире
(Г. Гордасевич. Живе собі хлопчик);
(6) – Глядіть, не загубіть [пістолет], Григоровичу, –
бурмотів той, витягаючи з кобури пістолет Макарова. – Снігу
в пояс, не знайдемо (О. Волков. Лікарня на відлюдді);
(7) [Лісник:] – Гей, обережно там, бо дід моєї собаки
вовком був! (М. Стельмах. Правда і кривда).
(8) [Тетеря:] – ‹…› Джмелі вооружоні і не боягузи, так що
будьте обережні (Григорій Тютюнник. Вир);
(9) [Дробаха:] – Будьте обережні, Сергію Антоновичу,
Макогон тепер і свою тінь підозрює. ‹…› (Р. Самбук. Скіфська
чаша).
Маємо приклади з різними способами мовного вираження
застереження. На нашу думку, у кожному випадку мовної
реалізації застереження варто виділяти ядерний мовний засіб-
носій превентивної семантики й периферійні. Ядерним мовним
засобом у цих прикладах виступають: а) слово категорії стану
обережно (1, 3, 7); б) дієслівна лексема остерігайтесь (2);
в) конструкція „будьте + прикметникова лексема обережні” (8,
9); г) конструкція „гляди/іть + не + імператив доконаного виду”
(5, 6); ґ) фразеологізована конструкція релігійного змісту з
імперативом „Боже вас борони” + інфінітив купатися (4). Ці35
ядерні мовні засоби, як правило, входять до складу одного
простого речення, точніше – формують його предикативний
центр самостійно (1, 2, 3, 4, 6) або виконують функцію присудка
(5). Будемо називати такі речення власне-застереженням. Рідше
ядерні мовні засоби формують предикативну одиницю, що
входить до складу іншої – поліпредикативної конструкції
(7, 8, 9), причому нею може бути як складне сполучникове (7, 8),
так і безсполучникове речення (9). Але спостерігається одна
закономірність: і в сполучниковому, і у безсполучниковому
реченнях реалізується причиново-наслідковий зв’язок.
Безсполучникове речення легко трансформується у
сполучникове з підрядним причини: (9) [Дробаха:] – Будьте
обережні, Сергію Антоновичу, бо Макогон тепер і свою тінь
підозрює. Та частина складного речення, що вказує на причину
необхідності здійснення дії, названої в іншій частині, і є
периферійною у плані вираження застережувальної семантики.
Причому цей поділ складного речення на ядерну й периферійну
частини може збігатися з виділенням основної та підрядної
частин за формально-структурними ознаками, як, зокрема, у (7):
частина обережно там є основною і з погляду формальної
структури речення, і у плані засобів вираження
застережувальної семантики, а частина бо дід моєї собаки
вовком був в обох аспектах є другорядною. Але такого збігу
може й не бути, як, наприклад, у (8): частина Джмелі вооружоні
і не боягузи у структурно-граматичному аспекті є головною, а
щодо засобів вираження превентивної семантики –
периферійною; частина ж так що будьте обережні, навпаки, є
ядерною у плані вираження застереження й підрядною у
граматичній структурі складного речення.
Розглянемо тепер докладніше ті випадки вираження
застереження, у яких ядерні мовні засоби входять до складу
одного простого речення, точніше – формують його
предикативний центр самостійно (1, 2, 3, 4, 6) або виконують
функцію присудка (5). У цих прикладах периферійним мовним
засобом вираження застереження виступає речення (може бути
й кілька речень, як у (4)), що йде за власне-застереженням:
(1) Ви ж знаєте мене менш як півгодини, а вже провокуєте до
небажаних висновків стосовно своєї особи; (2) Він пережив36
тяжку сімейну трагедію і став надто неврівноважений;
(3) Прокинеться; (4) Втягує, вглиб утягує! Закрутить тебе,
завертить, бульк! – і нема чоловіка!; (5) Воно ще сире; (6) Снігу
в пояс, не знайдемо. Зауважимо, що ця периферійна частина
легко трансформується у підрядне речення причини:
(1) – Обережно, бо Ви ж знаєте мене менш як півгодини, а вже
провокуєте до небажаних висновків стосовно своєї особи; (2) А
от капітана Савоськіна – остерігайтесь, бо він пережив
тяжку сімейну трагедію і став надто неврівноважений;
(3) – Обережно, бо прокинеться; (4) – Боже вас борони там
купатися, бо втягує, вглиб утягує, бо закрутить тебе,
завертить, бульк! – і нема чоловіка!; (5) – Ти той… гляди не
поламай, бо воно ще сире; (6) – Глядіть, не загубіть [пістолет],
Григоровичу, бо снігу в пояс, не знайдемо.
Периферійна частина у мовному вираженні застереження
мотивує причину можливих небажаних наслідків (2, 5, 6, 7, 8, 9)
або називає негативні наслідки неконтрольованої дії (1, 3, 4).
Якщо охарактеризувати ядерну й периферійну частини як
висловлення, тобто мовленнєві акти, то спостерігаємо таку
закономірність: ядерна частина виступає директивом, а
периферійна – репрезентативом. Наприклад: (1) – обережно! //
[директив] – повторив Кольцов. – Ви ж знаєте мене менш як
півгодини, // [репрезентатив] а вже провокуєте до небажаних
висновків стосовно своєї особи // [репрезентатив]; (2) – А от
капітана Савоськіна – остерігайтесь. // [директив] Він пережив
тяжку сімейну трагедію і став надто неврівноважений //
[репрезентатив]; (3) – Обережно! // [директив] Прокинеться //
[репрезентатив].
На наш погляд, некоректність у розгляді деяких прикладів
превентивних конструкцій Ю.С. Кленіною зумовлена тим, що в
одних випадках авторка включала до структурної схеми
превентива периферійний компонент (що мотивує причину
небажаних наслідків виконання/невиконання дії адресатом або
називає небажані наслідки дії адресата), а в деяких випадках
залишала його поза межами структурної схеми. Як вже
зазначалося вище, Ю.С. Кленіна вважає семантему можливого
наслідку дії обов’язковим елементом семантичної моделі
превентива. Тому немає ніяких підстав не враховувати його у37
структурній схемі. Семантема причини небажаних наслідків
виконання/невиконання адресатом дії не виділяється
дослідницею. На нашу думку, цей компонент також входить до
семантичної моделі превентива. На користь цього виступає той
факт, що, як свідчить мовленнєва практика, мотивація причини
небажаних наслідків обов’язково наявна як смисловий елемент
комунікативної ситуації застереження. Вона може виявлятися як
експліцитно – у мовному вираженні, так й імпліпліцитно – бути
зрозумілою із мовного й позамовного контекстів спілкування.
Експліцитне вираження є досить поширеним. Очевидно, воно
спричинене дією різних факторів, зокрема інформативного
(потреба інформувати адресата про причини можливих
негативних наслідків або про характер самих наслідків),
психологічного (бажання мовця переконати слухача в
необхідності діяти в певний спосіб).
Таким чином, дослідження зарубіжних і вітчизняних
мовознавців стали підґрунтям в осмисленні нами сутності
застереження як мовленнєвого акту та у з’ясуванні семантичної
моделі превентива. Загалом приймаючи запропоновану
Ю.С. Кленіною характеристику семантичної моделі превентива,
ми виділяємо в останній як обов’язковий компонент ще
семантему причини можливих небажаних наслідків дії.
Спостереження свідчать, що повна семантична модель
превентива може втілюватися в одному мовленнєвому акті (ним
виступає директив: Не впади! Не розбий!), а також у двох і
навіть більшій кількості мовленнєвих актів (директив +
репрезентатив/репрезентативи). Якщо реалізується випадок із
кількома мовленнєвими актами, то ядерним виступає директив,
а периферійним (факультативним) мовленнєвим актом –
репрезентатив/репрезентативи. Сукупність мовленнєвих актів,
що реалізують семантичну модель застереження, формує
мовленнєвий жанр застереження. Найбільш повне вивчення
превентива як явища мови й мовлення пов’язане саме із
розглядом мовленнєвого жанру застереження. Це завдання і є
наступним кроком у дослідженні проблеми функціонування
превентива в українській мові. 38
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бахтин 1979: Бахтин М.М. Проблема речевых жанров //
М.М. Бахтин. Эстетика словесного творчества / Сост. С.Г. Бочаров;
Текст подгот. Г.С. Бернштейн и Л.В. Дерюгина; Примеч.
С.С. Аверинцева и С.Г. Бочарова. – М.: Искусство, 1979. – С. 237-280.
2. Бацевич 2005: Бацевич Ф. Лінгвістична генологія: проблеми і
перспективи / Флорій Бацевич. – Львів: ПАІС, 2005. – 264 с.
3. Бирюлин 1992: Бирюлин Л.А. Теоретические аспекты семантико-
прагматического описания императивных высказываний в русском
языке: Дис. … доктора филол. наук: 10.02.01/ Бирюлин Леонид
Авраамович. – СПб., 1992. – 297 с.
4. Вежбицка 1985: Вежбицка А. Речевые акты / А. Вежбицка //
Новое в зарубежной лингвистике: Вып. 16. – Лингвистическая
прагматика. Сборник: Пер. с разн. яз. / Сост. и вступ. ст.
Н.Д. Арутюновой и Е.В. Падучевой. Общ. ред. Е.В. Падучевой. – М.:
Прогресс, 1985. – С. 251-275.
5. Дрінко 2005: Дрінко Г.Г. Спонукальні конструкції в англійській
та українській мовах: дис. … канд. філол. наук: 10.02.17/ Дрінко Ганна
Геннадіївна. – Горлівка, 2005. – 182 с.
6. Загнітко 2007 (а): Загнітко А.П. Сучасні лінгвістичні теорії:
Монографія / А.П. Загнітко. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Донецьк: ТОВ
„Юго-Восток, Лтд”, 2007. – 219 с.
7. Загнітко 2007 (б): Загнітко А. Теорія сучасного синтаксису:
Монографія / Анатолій Загнітко. – Вид. 2-ге, виправл. і доп. – Донецьк:
ДонНУ, 2007. – 294 с.
8. Кленина 2003: Кленина Ю.С. Превентив: семантика и способы
выражения: дис. … канд. филол. наук: 10.02.01/ Кленина Юлия
Сергеевна. – Рязань, 2003. – 207 с.
9. Остин 1986: Остин Дж. Слово как действие /Дж. Остин // Новое в
зарубежной лингвистике: Вып.17. Теория речевых актов. Сборник.
Пер. с англ. / Сост. и вступ. сл. И.М. Кобозевой и В.З. Демьянкова.
Общ. ред. Б.Ю. Городецкого. – М.: Прогресс, 1986. – С. 22-129.
10. Падучева 1996: Падучева Е.В. Семантические исследования
(Семантика времени и вида в русском языке; Семантика нарратива) /
Е.В. Падучева. – М.: Школа «Языки русской культуры», 1996. – 464 с. 39
11. Саранцацрал 1993: Саранцацрал Ц. Речевые акты побуждения,
их типы и способы выражения в русском языке: Дис. … доктора
филол. наук: 10.02.01/ Саранцацрал Цэрэнчимэдийн. – М.: 1993. – 246
с.
12. Степанов 2007: Степанов Ю.С. Методы и принципы
современной лингвистики / Ю.С. Степанов. – Изд. 6-е. – М.:
Издательство ЛКИ, 2007. – 312 с.
13. Серль 1986 (а): Серль Дж. Р. Классификация иллокутивных
актов / Дж. Серль // Новое в зарубежной лингвистике: Вып.17. Теория
речевых актов. Сборник. Пер. с англ. / Сост. и вступ. сл.
И.М. Кобозевой и В.З. Демьянкова. Общ. ред. Б.Ю. Городецкого. – М.:
Прогресс, 1986. – С. 170-194.
14. Серль 1986 (б): Серль Дж. Р. Что такое речевой акт? /Дж. Серль
// Новое в зарубежной лингвистике: Вып.17. Теория речевых актов.
Сборник. Пер. с англ. / Сост. и вступ. сл. И.М. Кобозевой и
В.З. Демьянкова. Общ. ред. Б.Ю. Городецкого. – М.: Прогресс, 1986. –
С. 152-169.
15. Типология 1992: Типология императивных конструкцій / Отв.
ред. В.С. Храковский. – СПб: Наука, С.-Петербургское отделение,
1992. – 301 с.
16. Франк 1986: Франк Д. Семь грехов прагматики: тезисы о теории
речевых актов, анализе речевого общения, лингвистике и риторике /
Д. Франк // Новое в зарубежной лингвистике: Вып.17. Теория речевых
актов. Сборник. Пер. с англ. / Сост. и вступ. сл. И.М. Кобозевой и
В.З. Демьянкова. Общ. ред. Б.Ю. Городецкого. – М.: Прогресс, 1986. –
С. 363-373.
17. Храковский 1986: Храковский В.С. Семантика и типология
императива. Русский императив / В.С. Храковский, А.П. Володин. –
Л.: Наука, 1986. – 270 с.

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.