Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

РІЗНОВИДИ РЕЧЕНЬ СУБСТАНЦІЙНОЇ СЕМАНТИКИ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Олена ЛУЦЕНКО,
молодший науковий співробітник кафедри української
мови та прикладної лінгвістики Донецького національного
університету
РІЗНОВИДИ РЕЧЕНЬ СУБСТАНЦІЙНОЇ
СЕМАНТИКИ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
З‘ясовується структура, семантика субстанційних
складнопідрядних речень у художньому тексті, їхнє
функціональне навантаження.
Ключові слова: прислівно-кореляційний зв’язок,
складнопідрядне речення, субстанційне речення, антецедент.
Лінгвісти називають художній текст найвищою формою
репрезентації тексту, відзначаючи його особливу естетичну
функцію, ідейно-художню інтенційність, орієнтацію на59
морально-етичне виховання й емотивно-психологічний вплив
[Селиванова 2002].
Конструкції із симетричними засобами зв’язку той – хто,
той – що, те – що та інші належать до речень, відомих в
українському синтаксисі як предметно-ототожнені (за
класифікацією І.І. Слинька, Н.В. Гуйванюк,
М.Ф. Кобилянської), або симетричні субстанційні
складнопідрядні речення (за термінологією І.Р. Вихованця)
[Вихованець 1993]. Такі речення описувалися в синтаксичній
науці неоднозначно й суперечливо. У їхньому вивченні
виникали труднощі, зумовлені дискусійністю окремих питань
теорії складнопідрядного речення, зокрема питання про речення
із співвідносними словами в головній частині. Ці труднощі були
пов’язані передусім із визначенням місця таких речень у
класифікаційних описах складнопідрядних речень. Тому
вивчення симетричних субстанційних складнопідрядних речень
у співвідношенні з іншими типами речень у художньому тексті,
їхнє функціонально-композиційне навантаження постає досить
актуальним.
Мета дослідження полягає в з’ясуванні різновидів
субстанційних складнопідрядних речень у художньому тексті,
частотності їх вживання порівняно з іншими типами речень.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати
такі завдання: 1) встановити особливості структури і семантики
субстанційних складнопідрядних речень у художньому тексті;
2) виявити функціонально-композиційне навантаження
зазначених речень; 3) зробити порівняльний аналіз
досліджуваних конструкцій в ідіостилі А. Дімарова, В. Дрозда,
П. Загребельного.
У статті вперше з’ясовано особливості структурної і
семантичної організації субстанційних складнопідрядних
речень в художньому тексті.
Матеріалом для дослідження стало загальнокількісне тло
речень з художніх творів А. Дімарова, В. Дрозда,
П. Загребельного (загальною кількістю 4500 речень).
Представники логіко-граматичного напряму,
репрезентованого в мовознавчій науці ХІХ століття працями60
Ф.І. Буслаєва та ін., розглядали складнопідрядне речення як
єдине ціле, що за своєю будовою є аналогічним до простого
речення, і класифікували його за відповідністю підрядної
частини одному з членів головної: ,,Кожен із членів головного
речення… може бути виражений реченням підрядним” [Буслаев
1959, с. 279]. Щодо речень із корелятами в головній частині,
підрядна частина яких сама по собі не могла дорівнювати
якомусь із членів речення, було впроваджено інший підхід: при
їх класифікації враховувалась роль не підрядного речення, а
корелята, до якого воно приєднувалося. Тому складнопідрядні
речення з корелятом той, те в головній частині розглядались у
межах різних класів – речень підметових, присудкових та
додаткових [Там само, с. 371].
Період у розвитку поглядів на складнопідрядне речення,
що заступив логіко-граматичний, представлений працями
В.А. Богородицького, О.М. Пєшковського, О.О. Шахматова,
М.Н. Петерсона та Л.А. Булаховського. Він був позначений
пильною увагою до формальної сторони цих синтаксичних
одиниць і, передусім, до засобів зв’язку між частинами таких
речень.
Так, В.А. Богородицький висуває думку, що ,,підрядні
речення бувають у так званому повному і короткому вигляді” і
зв’язок повного підрядного речення з головним може
здійснюватися зокрема за допомогою відносних займенників
[Богородицкий 1935, с. 230-232]. За класифікацією вченого,
одним із типів повних підрядних речень є ,,описово-
означальний” тип. Речення, які до нього належать, ,,уживаються
тоді, коли той чи інший предметний член речення не може бути
виражений одним словом, вимагає опису. У цьому випадку
підрядна частина починається з відносного займенника, якому в
головній частині відповідає займенник вказівний, що нерідко
опускається” [Там само, с. 230-232].
Б.М. Кулик описувані речення не розглядає, але у примітці
до розділу автор зазначає: ,,Якщо підрядне речення конкретизує
субстантивований займенник той (в будь-якій формі), тип
підрядного речення буде визначатися за синтаксичною61
функцією, яку виконує цей займенник у головному реченні:
означальне, додаткове чи присудкове” [Кулик 1965, с. 206].
М. У. Каранська конструкції з корелятом той, те
відносить до ,,речень займенникової відносності” [Каранська
1992, с. 228-231].
Автори видання ,,Синтаксис сучасної української мови:
Проблемні питання” [Слинько 1994, с. 470-477] виділяють
займенниково-співвідносні конструкції, називаючи їх
предметно-ототожненими. Вчені вважають, що предметно-
ототожнені речення мають спільне специфічне значення –
ототожнене, тобто і вказівне слово, і відповідне йому відносне
слово стосуються тієї самої особи чи предмета. ,,У
займенниково-ототожнених реченнях займенник той
субстантивований і тому означає не якісну ознаку, а вказує на
особу чи предмет” [Там само, с. 471].
У моноґрафії А. П. Загнітка представлено структурно-
семантичну класифікацію складнопідрядних речень, за якою
займенниково-співвідносні речення є одним із їхніх типів і в
свою чергу поділяються на складнопідрядні речення
корелятивно-уточнювальної будови, напівкорелятивної будови,
некорелятивної будови [Загнітко 2001, с. 404-405].
Аналізуючи наукову та навчальну літературу з питань
класифікації складнопідрядних речень, не можна не помітити
розбіжності у поглядах на природу складнопідрядних речень з
корелятом той, те, що свідчить про потребу їх детального
вивчення.
,,Прислівно-кореляційний (займенниково-кореляційний)
зв’язок – це такий різновид зв’язку, при якому наявна кореляція
між засобом зв’язку, розміщеним у залежній частині, й
анафоричним елементом (антецедентом), що міститься у
головній частині” [Загнітко 2001, с. 401]. ,,Симетричний
співвідносно-вказівний компонент завжди засвідчує регулярний
вияв підрядності в системі складного речення і на рівні
граматичної форми підрядна частина завжди є передбачуваною
з чітко окресленою семантикою’’ [Загнітко 2001, с. 416].
Специфіка субстанційних речень полягає в тому, що
завдання мовця – залучити при їх побудові підрядну частину, 62
яка дозволяє повноцінно виразити зміст частини головної. При
цьому зміст підрядної частини необхідний мовцеві для номінації
певної істоти, предмета, реалії дійсності, однак номінації
описової, непрямої, опосередкованої: Командувати на війні –
про це знають тільки ті, хто там був (П. Загребельний, ч. 2,
2004, с. 412). Винні ті, хто наказував стріляти (В. Дрозд 1981,
167). Дорогою ціною заплачено за те, що мушу нашим
розказати (В. Дрозд 1988, с. 88).
Основу субстанційного речення як синтаксичної
конструкції складає механізм ототожнення (тотожність
антецедентів той, те і сполучних слів хто, що), що виступає
засобом поєднання підрядної і головної частин.
На 4679 сторінках художнього тексту нами зафіксовано
141 субстанційне речення, тобто вони становлять 3,1 % від
загальної кількості прислівних складнопідрядних речень. Ми
також зробили вибірку всіх типів речень на 1000 речень у
художньому тексті і з’ясували, що субстанційні речення
складають лише 0,8 % від усіх типів речень. Проте це не
зменшує їхнього потенціалу у складі художнього тексту.
Найбільше за кількістю вживання субстанційно-
симетричних речень властиво для ідіостилю А. Дімарова – 58
(4,1 %) речень на 1320 с., у П. Загребельного – 51 (2,6 %) на
1943 с., у В. Дрозда – 32 (2,9 %) на 1416 с.
Антецедент той змінюється за родами, числами й
відмінками. Найбільш уживаним у художньому тексті виступає
антецедент те – 59 і той – 31: Навпаки, у хмільній прозорості
відкривалося те, що тверезий приховував од себе (В. Дрозд
1988, с. 38). Для мене дяка найвища – те, що люди ніколи мене
не цуралися (А. Дімаров 2004, с. 70). Федір зачаївся, а той, хто
поспішав коридором, зупинився, постояв, певно
прислухаючись… (А. Дімаров 2004, с. 272). Те, що не існує, не
може бути наповненим (П. Загребельний 1983, с. 17).
На множину вказує або співвідносне слово ті – 50, або
співвідносне слово ті і присудок підрядної частини: Праведні в
нас ті, хто з усіма (П. Загребельний 1978, с. 341). Весна, літо,
осінь, зима не схожі на ті, що в інших горах, в інших
долинах…(А. Дімаров 1999, с. 119). Ідуть, гомонять собі стиха, 63
мов бояться наполохати тих, що пасуть свою молодість
(А. Дімаров 2004, с. 56). Ті, що запізнилися на урок, ящірками
просковзували у двері класів…(В. Дрозд 1985, с. 323). За
м’ясниками йшли ті, що виготовляють солодощі
(П. Загребельний 1983, с. 518).
Кореляти той, те, ті можуть вживатися у різних
відмінках:
– Називний – 66: А що таке робота в забої, знає лише
той, хто сам її скуштував (А. Дімаров 2004, с. 300).
Ті, що не прийшли до нас у юності, уже ніколи не
прийдуть, і марно чекати, і смішно чекати
(В. Дрозд 1985, с. 364). Хай навчається всіх
премудростей той, хто стане султаном
(П. Загребельний 1983, с. 382).
– Родовий – 24: Були прізвища тих, хто здавав
проект набагато пізніше од мене, тільки про мене –
анітелень (В. Дрозд 1981, с. 254). Ідуть, гомонять
собі стиха, мов бояться наполохати тих, що
пасуть свою молодість (А. Дімаров 2004, с. 56). А
спадкоємцями володарі завжди проголошували тих,
хто наймиліший їхньому серцю (П. Загребельний
1983, с. 469).
– Давальний – 2: Тому, хто проводить із султаном
іноді й ночі голова до голови в безсонних бесідах,
неважко випросити таку дрібницю
(П. Загребельний 1983, с. 17).
– Знахідний – 46: Намагався просто одмахнутися од
цієї думки, покладаючись на те, що якось воно та
обійдеться (А. Дімаров 2004, с. 160). Моральна
відповідальність твоя за те, що сталося в
Блиставиці, велика (В. Дрозд 1987, с. 156).
Зненавидів і сина за те, що той зробив своїм
улюбленцем не воїна, а якогось фірчика
(П. Загребельний 1983, с. 12).
– Орудний – 2: Цей Данило прославився тим, що
дуже ж ловко грав у підкидного (А. Дімаров 1999,
с. 75). 64
– Місцевий – 1: Весь час чув її голос, її дзвінкий сміх і
часто ловив себе на тому, що промовляє до неї
(А. Дімаров 1999, с. 110).
За вказівкою на особу з той сполучаються займенники
хто – 52, що – 26; для номінації предметів, подій – тільки що –
63: Той, хто питав про солому, не хотів далі й заводитись
(А. Дімаров 2004, с. 23). Та ось і ті, що йшли додому,
побачивши голову, швиденько повернули назад (А. Дімаров
2004, с. 107). Сповнена вдячності до тварини за те, що вона не
втекла, не кинула їх серед степу, Тетяна простягнула їй хліб…
(А. Дімаров 2004, с. 229). Що ж, на помилках вчаться, не
помиляється лише той, хто нічого не робить (В. Дрозд 1988,
с. 196). Комусь треба починати те, що самим життям
диктується (В. Дрозд 1987, с. 102). Той, хто знає сокровенне,
великий і мудрий (П. Загребельний 1983, с. 40).
Найчастотнішим у субстанційних реченнях є
постпозиційне вживання підрядного речення – 89: Аж тут
Степан наважився запитати про те, що його мучило
протягом усієї вечері…(А. Дімаров 2004, с. 756). Вона любила
уявляти, як було насправді, в житті, домальовувати подумки
те, що ховалося за сухими рядками документів (В. Дрозд 1985,
с. 18). Помогти можна тільки тому, хто цього хоче
(П. Загребельний, ч. 1, 2003, с. 95).
Не менш частотна й інтерпозиція – 43: Про те, що
діялося під боком, і без газет можна довідатись (А. Дімаров
2004, с. 24). Те, що мало бути її поразкою, оберталося на
перемогу (П. Загребельний 1983, с. 179).
Препозитивне розташування менш властиве підрядним
реченням – 9: Хто впустив до хати, той впустив у себе
(В. Дрозд 1981, с. 127). Хто працює чесно в колгоспі, той по-
людському й житиме (А. Дімаров 2004, с. 99). Отож, хто
стане на цій великій ріці, той матиме в руках усю землю,
наглядатиме за нею, мов сам Господь бог (П. Загребельний
1983, с. 506).
Нами зафіксовано лише два субстанційні речення,
ускладнені однорідною супідрядністю, з двома і трьома
підрядними і одне речення зі змішаною супідрядністю: Те, що65
було сумішшю крові й пітьми, що було пристрастю і зойком,
тепер стало душею, билося у ній, рвалося на волю…
(П. Загребельний 1983, с. 155). Приїхали взяти його за те, що
був у банді, що пригрів куркулів, що зімкнувся з класовим
ворогом… (П. Загребельний, ч. 1, 2003, с. 160). Мусила знати,
чим керувався той, хто, писав їй облудні листи, хто сміявся з
того, з чого сміятися не можна (В. Дрозд 1985, с. 76).
Крім того, що субстанційні речення можуть виступати
домінантами різноманітних явищ та реалій дійсності, слугувати
ідентифікації позначуваних ними об’єктів, вони можуть містити
в своїй структурі додаткові змістові компоненти, як ускладнена
підрядна частина. Вибірка речень показала, що субстанційні
конструкції можуть бути ускладнені:
– однорідними членами речення – 11: Я був тоді серед
тих, хто за велінням князя чинив наругу над
святинями народу, творив насильства і неправду
(П. Загребельний, ч. 1, 2003, с. 134). Зорина й
Сергієм захопилася спершу через те, що він ніби з її
снів, з бабусиних розповідей з’явився (В. Дрозд 1987,
с. 136).
– дієприслівниковим зворотом – 1: Моєму батькові
обеліск поставили за те, що вмер, захищаючи
соціалістичну власність (П. Загребельний, ч. 2,
2004, с. 166).
– звертанням – 1: Те, що у вашій роботі, у вас, Іване
Івановичу, є доброго, ми цінуємо і підтримуємо
(В. Дрозд 1987, с. 124).
Отже, аналіз мовного матеріалу засвідчив, що
субстанційні речення становлять 3,1 % від загальної кількості
прислівних складнопідрядних речень і 0,8 % від усіх типів
речень у художньому тексті. Найбільше за кількістю вживання
зазначених речень в ідіостилі А. Дімарова – 58 (4,1 %) речень на
1320 с., у П. Загребельного – 51 (2,6 %) на 1943 с., у В. Дрозда –
32 (2,9 %) на 1416 с. Найбільш уживаними у художньому тексті
виступають антецедент те і той, які найчастіше
використовуються у називному, родовому і / або знахідному
відмінках. За вказівкою на особу з той сполучаються66
займенники хто, що; для номінації предметів, подій – тільки що.
Найбільш частотним у субстанційних реченнях є постпозиційне
вживання підрядного речення, не менш частотна й інтерпозиція,
препозитивне розташування менш властиве підрядним
реченням. Кількісно-параметричний аналіз речень засвідчив, що
підрядні частини субстанційних конструкцій можуть бути
формально ускладнені здебільшого однорідними членами
речення.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Богородицкий В. А. Общий курс русской грамматики /
В. А. Богородицкий. – М. ; Л. : Соцэкгиз, 1935. – 356 с.
2. Буслаев Ф. И. Историческая грамматика русского языка /
Ф. И. Буслаев. – М. : Учпедгиз, 1959. – 623 с.
3. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис /
І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 348 с.
4. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови:
Синтаксис : [монографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. –
662 с.
5. Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної
мови : [навч. посібник] / М. У. Каранська. – К. : НМК ВО, 1992. –
400 с.
6. Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови:
Синтаксис / Б. М. Кулик. – К. : Рад. шк., 1965. Ч. 2. – 1965. – 283 с.
7. Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и
коммуникации / Е. А. Селиванова. – К. : Фитосоциоцентр, 2002. –
336 с.
8. Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні
питання : [навч. посібник] / І .І. Слинько, Н. В. Гуйванюк,
М. Ф. Кобилянська. – К. : Вища шк., 1994. – 670 с. 67
СПИСОК ДЖЕРЕЛ:
1. Дімаров А. А. Біль і гнів : [роман] / А. А. Дімаров. – К. : Україна,
2004. – 928 с.
2. Дімаров А. А. Містечкові історії : [повісті] / А. А. Дімаров. – К. :
Рад. письменник, 1983. – 558 с.
3. Дімаров А. А. Самосуд : [Повісті. Оповідання. Етюди] /
А. А. Дімаров. – К. : Укр. письменник, 1999. – 221 с.
4. Дімаров А. А. Сільські історії / А. А. Дімаров. – К. : Дніпро,
1987. – 539 с.
5. Дрозд В. Г. Земля під копитами / В. Г. Дрозд. – К. : Дніпро,
1988. – 406 с.
6. Дрозд В. Г. Новосілля : [роман] / В. Г. Дрозд. – К. : Рад.
письменник, 1987. – 348 с.
7. Дрозд В. Г. Спектакль / В. Г. Дрозд. – К. : Рад. письменник,
1985. – 400 с.
8. Дрозд В. Г. Три чарівні перлини : [оповідання] / В. Г. Дрозд. –
К. : Дніпро, 1981. – 335 с.
9. Дрозд В. Г. Убивство за сто тисяч американських доларів /
В. Г. Дрозд. – К. : „Укр. письменник”, 2003. – 255 с.
10. Загребельний П. А. Гола душа : [повість] / П. А. Загребельний. –
Х. : Фоліо, 2003. – 254 с.
11. Загребельний П. А. Первоміст. Смерть у Києві /
П. А. Загребельний. – К. : Дніпро, 1978. – 810 с.
12. Загребельний П. А. Роксолана : [роман] / П. А. Загребельний. –
К. : Дніпро, 1983. – 583 с.
13. Загребельний П. А. Тисячолітній Миколай : [роман : Ч.1] /
П. А. Загребельний. – Харків : Фоліо, 2003. – 399 с.
14. Загребельний П. А. Тисячолітній Миколай : [роман : Ч.2] /
П. А. Загребельний. – Харків : Фоліо, 2004. – 461 с.

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.