Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

ОСОБЛИВОСТІ ГУМАНІТАРНОЇ ПІДГОТОВКИ І ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ У ТЕХНІЧНОМУ ВНЗ

Олена ОЛІЙНИК,
кандидат педагогічних наук, викладач
Донецького національного технічного університету
ОСОБЛИВОСТІ ГУМАНІТАРНОЇ ПІДГОТОВКИ І
ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ У
ТЕХНІЧНОМУ ВНЗ
Стаття присвячена простеженню особливостей
гуманітарної підготовки майбутніх спеціалістів-випускників
вищих навчальних закладів технічного профілю.
Ключові слова: гуманітарна підготовка, професійна
компетентність, професійна соціалізація, спілкування,
гуманітарне середовище.
Поєднання гуманітарної підготовки з професійною
кваліфікацією майбутніх спеціалістів – одна з найактуальніших
проблем діяльності вищих навчальних закладів технічного
профілю.
Характерною особливістю сучасного українського
суспільства є поступова втрата духовно-моральних, історичних
та культурно-гуманітарних пріоритетів і цінностей. Перехід до
ринкових методів господарювання, розв’язання складних
економічних, технічних і політичних проблем – усе це важливі
завдання сьогодення. Розв’язуючи їх ми закладаємо фундамент
майбутнього розвитку суспільства. Але прогрес сучасної
цивілізації багато в чому обмежив можливості всебічного
розвитку людини. На перший план виступила підготовка
«вузького» спеціаліста, який ефективно виконує призначені
йому функції, що деформує загальнокультурну підготовку
людини, призводить до стандартизації особистості. Саме такі
радикальні спрямування призводять до того, що в життя не
втілюються нові підходи до освіти і культури, не враховується124
соціальна і моральна ситуація і, як наслідок, немає відчутних
економічних зрушень у суспільстві.
Професійна кваліфікація повинна включати в себе не
тільки професійну майстерність, але і професійну соціалізацію.
Вирішення цього питання визначає два основні напрями
формування змісту навчання в технічному університеті. По-
перше, це формування особистості самого студента, розвиток
його індивідуальних якостей і особливостей, а по-друге –
освоєння ним знань конкретних технологій зі спеціальності, які
в майбутньому стануть засобом і змістом його професійної
діяльності.
Сьогоднішня освіта страждає ізольованістю
загальногуманітарного циклу дисциплін (історія, філософія,
політологія, психологія, культурологія та ін.) від професійно
спрямованого, що згубно впливає на становлення особистості
фахівця, який не володіє духовною спадщиною і не має навичок
екстраполяції досягнень у галузі інших наук на сферу своєї
діяльності. Якщо в умовах ринку вимоги до професійної
підготовки постійно зростають, то гуманітарний комплекс наук
конкуренції зі спеціальними дисциплінами не витримує.
Від гуманізації освіти багато в чому залежить
інтелектуально-творчий потенціал особистості. Гуманітарна
підготовка повинна спрямовуватись на виховання індивіда як
активного і вольового суб’єкта, здатного до самостійних зусиль
у навчанні. А сучасні методи викладання гуманітарних
дисциплін частіше затемнюють зміст, ніж розкривають його. Це
добре відчувається на прикладі студентів, які спроможні
переказати все те, що їм викладали, але не в змозі використати
здобуті знання у новій ситуації, їхні знання скоріше
визначаються шириною обсягу, ніж глибиною розуміння. ВНЗ
повинен вчити студента мати власну думку, повинен стати
школою мислення, а не школою запам’ятовування і відтворення
інформації.
Потреба в самоосвіті, в духовній самостійності, критична
спрямованість мислення, її продуктивність у засвоєнні знань і
людської культури – це риси, яких не вистачає нинішньому
студентові. Це складові гуманітарної культури, що формується
на всіх рівнях педагогічного процесу в навчальній, науковій і125
культурній діяльності студентів, і є однією із складових
загальної культури спеціалістів. Висока цілісна культура
створюється усім устроєм суспільного життя. При цьому освіта і
виховання слугують підґрунтям, яке формує тенденції
гуманізації суспільства, його основні якісні характеристики,
рівень цивілізованості.
Основні принципи гуманітаризації є загальнонауковими:
фундаментальність, системність у зв’язках із досягненнями
природознавчих, технічних, технологічних наук, єдність
історичного і логічного, національного і загальнолюдського,
суспільного й особистого, теорії й практики навчання і
виховання у їхній людинотворчій діяльності.
До головних структурних елементів гуманітарної освіти
належать: світоглядно-філософська, соціально-політична та
соціологічна складові, історична, культурологічна та
філологічна, етична й естетична освіта, українознавча
підготовка, еколого-природнича, політекономічна та
економічна, правова освіта, психолого-педагогічна підготовка,
система знань і навичок, що забезпечують здоровий спосіб
життя.
Університетський статус дає можливість значно
розширювати діапазон гуманітарних спеціальностей, готувати
не лише спеціалістів у галузях високих технологій, а й відкрити
гуманітарні факультети чи то факультети суспільного
управління, проводити науково-дослідну роботу в галузі
соціально-гуманітарної проблематики.
Так, у Красноармійському індустріальному інституті
Донецього національного технічного університету в навчальний
процес уведено нові дисципліни «Ділове спілкування» та
«Психологія ділового спілкування й ораторська майстерність»,
становленню й розвитку якої сприяли різні галузі науки (етика,
психологія, філософія, соціологія) та практики (управління,
менеджмент та ін.). Проте найсуттєвіший вплив на неї,
звичайно, справили етика і психологія – науки, що займаються
людинознавством і вивчають одну й ту саму природу людської
поведінки (але з різних боків), і чинники, що впливають на
життєдіяльність людей та їхню взаємодію. 126
Враховуючи те, що спілкування є однією з центральних
проблем, через призму якої вивчаються питання сприймання й
розуміння людьми одне одного, лідерства й керівництва,
згуртованості і конфліктності, міжособистісних взаємин,
спілкування допомагає глибше розглянути процес
міжособистісної взаємодії.
Інтерес до спілкування виявляють представники різних
наук, бо воно є багатовимірним, багаторівневим феноменом.
Філософи, наприклад, аналізують спілкування як спосіб
реалізації суспільних відносин, розглядають його як вид
діяльності, де фіксуються суб’єктно-суб’єктні відносини,
досліджують вплив спілкування на формування особистості.
Дослідження проблем спілкування в загальнофілософському
плані є методологічною основою, на якій базується вивчення
цього феномена в інших наукових дисциплінах, наприклад, в
етиці, психології, соціології, медицині, педагогіці.
Цікаво, що в основному із розуміння ролі й знання
механізмів спілкування виник менеджмент як функція з
керівництва людьми і галузь людського знання, що допомагає
здійснити цю функцію [9]. Менеджер і керівник витрачають на
спілкування 50-90% робочого часу, щоб реалізувати свою роль у
міжособистісних взаєминах, інформаційному обміні та у процесі
прийняття рішень і виконанні управлінських функцій
планування, організації та контролю. Тому спілкування для
них – процес, який пов’язує всі основні види управління. 75%
американських, 63% англійських і 85% японських підприємців
уважають, що неефективне спілкування є основною
перешкодою на шляху досягнення позитивного результату в
їхній діяльності, тобто нерезультативне спілкування – одна з
основних причин виникнення проблем у їхній роботі [5].
Спілкування стало основою маркетингу і його головним
методом. Спеціалісти з маркетингу повинні знати запити та
бажання споживачів тільки з перших уст, зустрічатися особисто
з клієнтами, кожен з яких має свої риси характеру, темперамент,
звички тощо. Головне гасло маркетингу: «Споживачі вимагають
від виробників спілкування. Вони хочуть, щоб з Вами було
легко спілкуватися» [10]. 127
Отже, спілкування – це міжособистісна і міжгрупова
взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного й обмін
певними результатами психічної діяльності (інформацією,
думками, почуттями, оцінками тощо) [2]. Інакше кажучи,
спілкування – це взаємодія двох або більше людей, спрямована
на узгодження та об’єднання зусиль з метою налагодження
взаємин і досягнення загального результату.
Без спілкування неможливе існування людського
суспільства й окремої людини. У мовознавстві є навіть термін
фатичне мовлення (фатична функція мови). Практично всі ми
добре знаємо: адже всі потрапляли в ситуацію, коли зібралися
різні люди й говорять про що завгодно, аби лише не мовчати, бо
інакше «запанує мертва тиша».
У технічних ВНЗ використовуються різноманітні засоби і
методи формування творчих здібностей студентів. Цікавими є
запропонований Б. Клегом і П. Бичем [8] ряд вправ і технік,
вживаних для розвитку творчих здібностей у вищих технічних
навчальних закладах.
Вправа «Піддай все сумніву» є оцінюванням, наприклад,
газетної статті пов’язаної із спеціальністю, або політичної
промови. Ця вправа дозволяє розвинути здатність оцінки своїх і
чужих припущень, навчитися перевіряти їхню достовірність і
адекватність.
Техніка «Досконалість» функціонує таким чином:
формулюється проблема, пов’язана з проблематикою теми.
Формулювання повинне відображати прагнення до
досконалості. Наприклад, якщо студент хоче довідатися «за
рахунок чого можна збільшити продаж», потрібно додати
«збільшити продаж на 100%». Основна мета – подолати
ординарність і повсякденність. Відзначимо, що ця техніка
ефективна при виборі напряму роботи, наприклад, на старших
курсах над дипломними і курсовими проектами з різних
спеціальностей.
Техніка «Компоненти» пропонує розділити проблему на
частини і розібратися з кожною частиною окремо. Ця техніка
використовується для формування детального плану дій при
вирішенні проблем. 128
Для досягнення найбільшої ефективності вищої
технічної освіти при формуванні всебічно розвиненого і
конкурентоздатного фахівця в рамках відповідних
принципів і підходів до вищої професійної освіти має бути
створене гуманітарне середовище (ГС), в якому
реалізуються цілі і завдання, поставлені перед сучасною
вищою професійною освітою. ГС – це своєрідний
комплекс психологічних, педагогічних, професійних,
організаційних і морально-правових заходів, що в
сукупності є поєднанням різних умов, чинників, засобів,
технологій і методик активізації й інтенсифікації в межах
вузу. Існує структура ГС (див. таблицю 1), яка являє собою
єдність певних компонентів.
Таблиця 1.
Структура гуманітарного середовища ВНЗ
Назва
підсистеми
Загальна характеристика підсистеми і
експериментальні дані
1. Підготовка
фахівця
технічного ВНЗ:
а)
загальнотехнічна
і спеціальна
підготовка
б) гуманітарна
підготовка
а) мета і завдання загальнотехнічної і спеціальної
підготовки зводяться до формування в майбутніх
фахівців професійної компетентності й інформаційної
культури. Гуманітаризація технічних знань відбувається
за рахунок включення гуманітарних дисциплін у
навчальні плани ВНЗ. Пропонується читання спеціально
підготовлених курсів: «Філософія техніки», «Людина в
технічних системах», «Культура спілкування» тощо, у
яких природничонаукові і гуманітарні знання
знаходяться в єдності;
б) значущою є взаємодія студента і викладача, що
забезпечує розвиток особистості фахівця, його культури,
толерантного ставлення до інших культур і народностей.
Наприклад, за наслідками аналізу анкет студентів
електромеханічного факультету і факультету економіки
та менеджменту, 72% і 86% студентів відповідно
вважають, що особистість викладача і стиль його
спілкування відіграють першочергову роль у процесі
засвоєння знань, так само як і творча атмосфера на
занятті впливає на працездатність і ефективність
засвоєння матеріалу. 129
2. Сучасні
педагогічні
технології і
підходи
Сьогодні широко використовуються гуманітарно-
орієнтовані і особистісно-орієнтовані технології,
компетентністний підхід до навчання, культурологічний
підхід до структури змісту освіти у вищому технічному
навчальному закладі. У зв’язку з цим доречним є
застосування проблемно-пошукового підходу до
навчання, в основі якого – ідея використання
проблемних завдань, що є важливим для активізації
пізнавального інтересу студентів, так само як і для
ефективності самого процесу засвоєння знань. Результати
моніторингу свідчать, що при систематичному
використанні проблемно-пошукового і
культурологічного підходу у майбутніх фахівців
розвиваються творчі здібності і формуються уміння
сприймати, осмислювати, запам’ятовувати і
застосовувати засвоєну інформацію на практиці; здібності
до узагальнення і перенесення засвоєних знань у
практичне середовище. Окрім того, студенти отримують
необхідні знання про культуру і мову інших народів для
формування толерантного ставлення до різних
соціальних і етнічних груп.
3. Традиції ВНЗ Більшість вищих навчальних закладів мають
етнокультурне коріння, культурні і професійні традиції.
Так, наприклад, добре відома традиція 1 вересня
проводити посвячення в студенти. Також, в університеті
проводяться наукові конференції, студенти мають
можливість брати участь у міжнародних освітніх
програмах. Для підвищення зацікавленості студентів,
розвитку їхніх краєзнавчої, соціокультурної й ін.
компетентностей можна рекомендувати посилення
полікультурної спрямованості та реалізацію
етнокультурних традицій ВНЗ.
4.Адміністративні
дії
Дії адміністрації мають бути спрямовані на підтримку
гуманітарного середовища у ВНЗ. Вони є науковою
діяльністю членів адміністрації, що відбивається на житті
ВНЗ шляхом упровадження в навчання інноваційних
технологій і підходів.
5. Регіональні й
етнічні
особливості ВНЗ
Важливі географічні, політичні й етнічні особливості
регіону, в якому знаходиться даний вищий навчальний
заклад, так само, як і наявність у ВНЗ поліетнічного
освітнього середовища, є взаємодіючими суб’єктами
освіти. Доречним буде проведення таких заходів для
створення поліетнічого освітнього середовища в
технічних ВНЗ:
• проблемні дискусії з різних дисциплін, що стосуються
професійної спрямованості. Вони дозволяють
співвіднести власне ставлення до інших культур з
поглядами і думками однолітків, а це часто сприяє
корекції стосунків;
• організацію рефлексії студентів власного ставлення до
представників інших культур і меншин шляхом
різноманітних тренінгів, ділових і рольових ігор. 130
Таким чином, сучасна гуманітарна освіта покликана
системно знайомити студентів із накопиченим світовим
культурним знанням про людське суспільство, соціальне
призначення особистості, з сутністю культури як світу людини,
формуючи у молодого спеціаліста високі гуманістичні якості
цивілізованого співжиття. Місце і роль гуманітарних дисциплін
характеризується їхнім впливом на процес соціалізації. Вони
мають допомогти людині:
— зрозуміти себе;
— з’ясувати психологічні механізми власної поведінки
(психологія);
— визначити сутнісні характеристики суспільства, основні
його елементи, закони і принципи взаємодії між ними, місце
і роль людини в суспільстві, норми соціальної взаємодії
(соціальна філософія, етика, право, соціологія);
— освоїти надбання світової і української культури
(українознавство, світова та українська культура,
культурологія, релігієзнавство);
— збагатитись світовим і вітчизняним соціальним досвідом,
закономірностями історичного розвитку світового
товариства і своєї батьківщини (всесвітня історія, історія
України);
— навчитись цивілізованому спілкуванню з навколишнім
середовищем, жити у злагоді з природою, оберігати і
підтримувати її як умову спільного існування та розвитку
(екологія, соціальна екологія);
— і, нарешті, навчитись мислити, зрозуміти цілісність і
багатомірність світу, сенс людського буття (філософію).
Отже, гуманітарна освіта має формувати в людині як
суб’єкта соціалізації наукове бачення сутності й механізмів
соціалізації, а також допомогти їй адекватно оцінити
можливості для своєї самореалізації і міру відповідності для
цього власного потенціалу й зусиль.
Гуманітаризація освіти в технічному університеті повинна
призвести до того, щоб ми готували студента не тільки як
висококваліфікованого фахівця, а як майбутню освічену,
розвинену, культурну людину, моральні принципи якої не131
дозволяли б їй бути поганим фахівцем. Вища школа повинна,
перш за все, «виводити в люди», а вже потім – в інженери,
менеджери, програмісти, науковці. Окрім того, гуманітарні
дисципліни мають слугувати теоретичною базою реформи
виховання, науковим забезпеченням його гуманізації. Саме на
фундаменті сучасних наукових знань про людину як об’єкта-
суб’єкта соціалізації, про суспільство та культуру як соціальне
середовище соціалізації, про сам її процес та його механізми
(зокрема, освіту й виховання), про взаємодію з довкіллям
повинне спиратися сучасне виховання. Інакше кажучи,
гуманітарні дисципліни мають озброювати педагогів
методологією наукового бачення:
— вихованця і вихователя як учасників виховного процесу;
навколишнього суспільного і природного середовища як умов
виховання;
— соціалізації як процесу взаємодії людини і суспільства з
освоєнням цінностей, культури, традицій, моделей освіти і
виховання як механізмів соціалізації у їхній взаємодії з іншими
інститутами й механізмами.
У такому контексті зв’язок спеціальних та гуманітарних
дисциплін допоможе реальному баченню об’єкта виховання,
адекватному уявленню про вплив конкретних умов соціального
життя, розумінню місця і виховання в суспільстві, їхніх функцій
і ролі в соціальних процесах.
Діапазон циклу гуманітарних дисциплін у робочих
навчальних планах технічного університету широкий і
різноманітний: українська мова, ділова українська мова, історія
України, філософія, релігієзнавство, конституційне право
України, правознавство, основи економічної теорії, політологія,
соціологія та ін. Але, на жаль, цей процес ще не отримав
належного розвитку. Основні навчальні дисципліни, до яких
належить і гуманітарний цикл, за своєю концептуальною
основою і змістом є такими, що не відповідають вимогам
сучасності. Це виявляється в тому, що побудова навчального
матеріалу має переважно оглядово-інформаційний характер, не
відкриває реальних можливостей для передачі особистісно-
орієнтованих знань, необхідного досвіду. Наявні перешкоди на132
шляху утвердження гуманітарної культури майбутніх фахівців
мають і суб’єктивну зумовленість. Завдання вищої школи
полягає у тому, щоб цілеспрямовано пропагувати гуманітарні
знання, готувати молодь до творення добра і краси у
повсякденному житті, навчанні, праці, сфері дозвілля і
відпочинку.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – 3-е изд. – СПб:
Питер, 2001. – 228 с.
2. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.
3. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізації відносин
старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи:
Монографія. – К.: ІЗМН, 1997. – 192 с.
4. Бузький М.П. Гуманитаризация преподавания философии в
вузе // Новые технологи обучения. Республиканский научно-
методический сборник. – К., 1991. – Вып. 1. – С. 122-130.
5. Запесоцкий А. Какого человека должна сформировать сегодня
система образования // Высшее образование в России. – 2003. – № 3.
6. Зязюн І. Молодь на шляхах свободи і демократії // Шлях
освіти. – 1997. – № 3.
7. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід:
методичний посібник // автор-уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.:
А.П.Н., 2002.
8. Клег Б. Интенсивный курс по розвитку творчого мислення:
Пер. з англ. / Б. Клег, П. Бич. – М.: ТОВ «Видавництво АСТ», 2004. –
392 с.
9. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. посіб. – К.,
1997.

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.