Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

ПЛЮРАЛІЗМ МОВ У РОМАНІ Ю. ІЗДРИКА „ПОДВІЙНИЙ ЛЕОН”

Анастасія БІЛОЗУБ,
аспірант Донецького національного університету
ПЛЮРАЛІЗМ МОВ У РОМАНІ Ю. ІЗДРИКА
„ПОДВІЙНИЙ ЛЕОН”
У статті проаналізовано таку особливість творчої
манери Ю. Іздрика, як використання різних мов у межах одного
твору (плюралізм мов). Доведено, що англійські слова та
висловлення у романі „Подвійний Леон” є концептами.
Ключові слова: постмодернізм, гра, концепт,
концептуалізм, плюралізм мов.
Роман Ю. Іздрика „Подвійний Леон”, безперечно, є
зразком постмодернізму. Йому притаманні такі типові для
постмодернізму риси, як 1) ремінісцентна організація тексту;
2) дифузія елементів жанрів „високої” та „масової” літератури;
3) пародія; 4) іронія; 5) гра; 6) фрагментарність;
7) ризоматичність структури [9, c. 35-36].
Слід визнати, що „постмодерність” того чи іншого твору
полягає не стільки у точній відповідності певним взірцям,
моделям, а скільки у принциповій зміні самої позиції авора-
творця, що постає як тотально ігрова [10, c. 6].
Актуальність дослідження полягає у тому, що явище
українського постмодернізму та твори його представників не
достатньо вивчені лінгвістами, попри те, що мовна гра є
методологічною настановою митців постсучасності.
Іздрика-письменника вирізняє ігрове ставлення до
власного тексту, до культурних традицій, до процесу творення,
до власних персонажів. Гра ця також відбувається на власне-
лінгвістичному рівні. Саме мовні ігри диктують нові принципи
побудови тексту. Як слушно зауважила Лідія Стефанівська, 151
„Подвійний Леон” − це „роман з мовою” [8, c. 198]. Герой як
цілісна особистість відсутній (смерть героя), він розчиняється в
мові; автор як такий також відсутній (смерть автора), мова
диктує йому свої правила, письменнику залишається лише
підкоритися. Отже, творчим началом є саме мова, за умови
„смерті” автора та героя. Це, в свою чергу, породжує
нелінійність структур, „мовні взори”, алюзії, ремінісценції,
використання різних мов у одному тексті [9, c. 36].
Мета статті – простежити функціонування одного з
прийомів мовної гри у прозі Юрія Іздрика, а саме плюралізм
мов. Мета зумовила розв’язання таких завдань: 1) довести, що
раман Ю. Іздрика „Подвійний Леон” є зразком постмодернізму;
2) проілюструвати, що плюралізм мов є виявом письменницької
гри; 3) окреслити основні функції використання автором кількох
мов у одному тексті; 4) виявити риси концептуалізму у
творчості Ю. Іздрика.
„Постмодернізм очевидний там, − пише Вольфганг
Вельш, − де практикується принциповий плюралізм мов” [2,
c. 132]. Ю. Іздрик у романі „Подвійний Леон” використовує,
окрім української, польську, російську, німецьку та англійську
мови. Найчастіше такі введення є немотивованими, логічно не
обґрунтованими: „Мені хотілося сказати йому щось приємне.
Подякувати за сеанс абощо. Але ноги мої затерпли, і тому я
лише вигукнув, зіскакуючи долі:
− See you later, alligator! − маючи на увазі чи то Марка, чи
то Замзу.
− After while, crokodile! − прочулося у відповідь невиразне
плямкання” (3, с. 165). Подібні викорисання слугують для
передачі стану алкогольного сп’яніння героя, у голові якого
плутаються міста, люди, мови.
Але використання англійських слів найчастіше виконує
іронічну функцію. Англійські слова у творі є найчастіше
концептами. Концепт − це розумний образ, загальна думка,
поняття, що домінують у художньому творі. Термін
запропонував російський філософ та літературознавець
С. Аскольдов-Алексеєв, який тлумачив концепт як родове
поняття, „мисленнєве утворення, що заміщує в процесі думки152
невизначену кількість предметів одного і того ж типу”.
Використовуючи міркування свого попередника, Д. Лихачов
уточнював, що концепт постає як „наслідок зіткнення
словникового значення слова з особистісним та народним
досвідом людини”, а не утворений із безпосереднього
лексичного значення, концентрує фаховий досвід у мистецтві,
залишаючи можливості для домислювання. Концепт як
інформаційна структура художньої чи аналітичної свідомості
вважається різносубстратною, відповідно організованою
одиницею пам’яті, що містить сукупність знань про об’єкт
[4, с. 521]. Відповідно, концептуалізм − стильова тенденція у
постмодернізмі, представники якої створюють не так художній
твір, як певну художню стратегію, репрезентовану будь-яким
артефактом [4, с. 521], тобто концептом.
Серед англомовних слів та висловлювань-концептів у
творі Ю. Іздрика можна виділити такі групи:
1. Назви торгівельних марок, товарів та подібне. Ця група
є найпоширенішою. Залучення до тексту подібних слів є
наслідком синтезу елітарного та масового мистецтв, що є
характерним для таких явищ як поп-арт та концептуалізм. У
випадку з Іздриком йдеться саме про поп-арт, хоча для
української літератури більше характерний соц-арт (варіант
вітчизняного поп-атру, який апелює до реалій радянської
культури та мови соцреалізму). Письменник звертається саме до
штампів європейської та американської культури.
Для людей розвинутих країн постіндустріальної епохи
характерна така риса, як пристрасть бути поглиненими речами.
Світ сучасного індивіда − це світ повсякденних предметів, які
виросли до загрозливих розмірів. Людина, можливо, й існує, але
вона прихована, завалена цими речами. Зі страху перед цим
фетишизмом виник поп-арт. Поп-артівська іронія властива
твору „Подвійний Леон”. Назви торгівельних марок Ю. Іздрик
навмисне „виписує” великими літерами, в той час як імена
головних героїв взагалі майже не називаються. Речі виявляються
більшими за людину. Часом речі характеризують людину,
стають її ідентифікаторами. Це спричинене стереотипним
уявленням пострадянської людини про певні торгівельні марки, 153
бренди і под.: „Тому на виході з оточеного зусібіч автобуса
мене, як і решту, зупинив здоровенний амбал в спортивному
костюмі NIKE…” (3, с. 69); „Стефанія, на гору піднявшись,
листи коханого палить, запальничку ZIPPO з пачки VOGUE
добуваючи” (3, с. 58); „Марк, поглянувши на незаведений свій
ROLEX, продовжив нетерпляче й дещо іронічно” (3, с. 159).
Спортивний костюм NIKE як атрибут бандита, сигарети
VOGUE, запальничка ZIPPO, годинник ROLEX як ознаки
достатку − це дозволяє говорити нам про певні концепти,
закріплені у свідомості пострадянської людини, а отже, це
доводить, що в романі „Подвійний Леон” наявні ознаки
концептуалізму.
Назви брендів, фірм, марок у творі функціонують у різних
варіантах: а) записані англійською графікою: PEPSI, COLA,
ZIPPO, VOGUE, FUJICOLOR, ROLEX, NIKE, GILLETTE,
ADIDAS, CHUPA-CHUPS, MARLBORO, MICROSOFT;
б) адаптовані до правил української графіки й фонетики та
записані в лапках: „Чупа-чупс”, „Пепсі”, „Фанта”, „Лемон
Фреш”; в) слова, що зазнали трансформації: „Кока” замість
звичного для англомовних людей Cola;
2. Назви установ, організацій, сект: NATO, INTELLIGENCE
SERVISE, Green-Peace, KU-KLUX-KLAN. Подібні слова є також
концептами, які не мають чіткого визначення, овіяні
загадковістю, недовірою для вітчизняної людини, оскільки
уявлення про явища, представлені цими словами, сформоване не
безпосередньо власним досвідом, а завдяки інформації,
почерпнутій з новин, преси, фільмів і т.д. Саме в такому
розумінні назви організацій функціонують у творі: „Потонним
мостом ми перетнули Віслу, що текла якось незвично, ніби
змінивши русло. Мабуть, це якось пов’язано зі вступом Польщі
до Європейського Союзу, чи Ліги націй або й NATO, подумалось
мені. Точно! NATO! Дурнуваті натівці із стратегічних
міркувань змусили ляхів повернути ріку − від моря до моря”
(3, с. 74);
3. Слова на позначення різноманітної продукції масового
(популярного) мистецтва. Серед них можна виокремити кілька
лексичних груп: а) назви музичних гуртів, музичних творів, 154
уривки пісень: PORTISHEAD, IRON MAIDEN, Beatles; PEARL;
“Leave me where I am // I’m only sleeping”; б) назви журналів,
газет, телевізійних каналів: PLAYBOY, NEWSWEEK, MT
V
;
в) назва споруди, що є архітектурною пам’яткою Нью-Йорка:
„Палац культури й мистецтв нагадує звироднілий Кремль, а
Центральний універмаґ неуважний обсерватор цілком може
прийняти за Empire State Building”(3, с. 74).
У творі функціонують слова-гібриди, що складаються з
двох частин, англійської та української (ART-бізнес) та
англійські слова з українськими афіксами (MT
V
-шні гіти).
Лексеми цієї групи є символами демократичної, цікавої
європейської та американської культури на противагу застійній,
заполітизованій радянській. Перш за все, це стосується музичної
індустрії, тому у творі багато згадок про зарубіжних, в
основному британських, виконавців;
4. Стійкі фразеологічні вислови: ROCK IS DEAD, NON
STOP, Never Say Never Again, NO DRUGS, NO SEX, NO ROCK-NROLL. Останні три висловлення набули популярності в епоху
розквіту рок-н-ролу, проте у тексті вони вжиті із заперечним
значенням, до того ж ряд доповнений ще одним − NO DRUNK.
Це пояснюється тим, що головний герой перебуває в
наркологічному диспансері, тому напис на футболці
(NO DRUGS, NO SEX, NO ROCK-N-ROLL) демонструє показне
підкорення „цензурі” лікарні, готовність змінити свій
попередній спосіб життя (DRUGS, SEX, ROCK-N-ROLL) на
такий, що відповідає суспільним нормам;
5. Англомовні лексеми, що стосуються комп’ютерної
сфери. Нами виявлено лише два випадки їх вжитку:
«Комп’ютер попискує, періодично висвічуючи опцію “Sorry, not
adjacent to kard on pile”» (3, с. 53) та „Чувак, я вчора з
INTERNET’у такий абсолютно дурний анекдот витягнув, але
закодований так, що хакера довелося кликати” (3, с. 118);
6. У романі „Подвійний Леон” Ю. Іздрик використовує
англійські сполучники, вигуки, слова мовленнєвого етикету.
Подібні слова легко засвоюються українцями і
використовуються в повсякденному спілкуванні. Вони нерідко є
єдиним, що люди пам’ятають зі шкільного курсу англійської155
мови. Ще одним джерелом їх проникнення до мовлення є
телебачення та кіно. Ю. Іздрик вільно вводить такі слова до
свого твору: „Ого! − подумалося мені. Хоча, можливо, я навіть
проказав про себе WAW! Або OOPS! Або просто OUCH!”
(1, с. 78), „О’К. Спати, так спати” (3, с. 88), „Нічого, ти ще й
тут поскачеш. Стриб-стриб у країні Волта Дизнея.
WELLCOME BACK” (3, с. 102). Автор навіть вдається до мовної
гри: „So. So, so, s, o, s, o, so, sos, sos” (3, с. 150). Показово, що
якщо у побутовому мовленні частіше подібні висловлення
використовуються у діалогічному мовленні, то у творі вони
зустрічаються виключно у монологах героя. Розпорошеність
героя виявляється на мовному рівні саме у вживанні різних мов
в одному смисловому потоці: „WELLCOME BACK! ZURÜCK!
RUSSISHES SCHWEIN! Ну, це ми ще побачимо” (3, с. 102) (англ.
+ нім. + укр.), „− Ich kann bezahlen! (я спроможний заплатити).
Я не трушуся над крейцаром” (3, с. 117) (нім. + укр.);
7. Лайливі та ненормативні висловлення: FUCKING SHIT,
fuck off, son of a bitch, get out, get out of my face. Вони також є
переважно результатом невдалого засвоєння голівудської
продукції.
Отже, функціонування у романі Ю. Іздрика „Подвійний
Леон” концептів, виражених англійськими словами та
висловленнями, дає нам підстави говорити про риси
концептуалізму та поп-арту в творчості письменника.
Нелегкий процес трансформації суспільства та
індивідуальної свідомості оптимізується, пом’якшується
ігровими елементами. Як протест проти засміченості речами,
проти споживацького суспільства виникли у творчості
Юрія Іздрика елементи концептуалізму з яскраво вираженим
іронічним началом.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Білик Я.М. Ігровий феномен у культурі: Автореф. … д-
ра філос. наук: 09.00.04 / Харків. нац. ун-т ім. В.Каразіна. –
Харків, 1999. – 26 с. 156
2. Вельш В. Наш постмодерний модерн. – К.: Альтерпрес,
2005.– 328 с.
3. Іздрик Ю. Подвійний Леон. − Івано-Франківськ.: Лілея-
НВ, 2000. − 204 с.
4. Літературознавча енциклопедія: У двох томах Т. 1. /
Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. − К.: Академія, 2007. − 608 с.
5. Семен Г. Я. Парадокс как стилистический приём //
Филологические науки. – № 5. – 1987. – С. 80-83.
6. Семків Р. Постмодернізм та іронія (типологізація
нетипового) // Слово і Час. – 2000. – № 6. – С. 6-12.
7. Сковородников А. П. О понятии и термине «языковая
игра» // Филол. науки, 2004. – № 2. – С. 79-87.
8. Стефанівська Л. Післямова // Іздрик Ю. Воццек &
воццекургія. – Львів: Кальварія − 2002. – С. 185-199.
9. Тульчинский Г. Слово и тело постмодернизма. От
феноменологии невменяемости к метафизике свободы //
Вопросы философии. − 1999. − № 10. − С. 35-53.
10. Харчук Р. Покоління постепохи (проза) // Дивослово. −
1998. − № 1. − С. 6-12.

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.