Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

ТИПИ Й РІЗНОВИДИ МОРФОЛОГІЧНОГО ПОВТОРУ В ПОЕТИЧНОМУ МОВЛЕННІ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Юлія ЗЕЛЕНСЬКА,
аспірант кафедри української мови та прикладної
лінгвістики Донецького національного університету
ТИПИ Й РІЗНОВИДИ МОРФОЛОГІЧНОГО
ПОВТОРУ В ПОЕТИЧНОМУ МОВЛЕННІ
КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
У статті подано типологію повтору за морфологічним
критерієм, установлено особливості стилістичного
навантаження аналізованих одиниць, визначено специфіку
функціонування морфологічного повтору в сучасному
українському поетичному мовленні.
Ключові слова: морфологічний повтор, повтор
самостійних частин мови, повтор службових слів, типологія,
поетичне мовлення.
Сучасні лінгвістичні дослідження репрезентують
різноманітні підходи до тлумачення повтору. В окремих
психолінгвістичних працях повтор представлено або як прояв
підсвідомості, або як «неконтрольований підтекст» [Ронен 1997,
с. 40] і навіть як поєднання індивідуальної стратегії мовця з
певним універсальним принципом. Однак безперечним постає
той факт, що повтор як лінгвістичне явище не виникає176
випадково чи автоматично [Маліновський 2005, с. 163]. Цілком
очевидно, що повтор, функціонуючи на фонетичному,
морфологічному, синтаксичному та інших мовних рівнях, є
результатом обдумування, пошуку відповіді, вимушеної
паузації, градації тощо. В окремих дослідженнях зі стилістики
спостерігаємо невиправдане ігнорування морфологічного
фактору (наприклад, належності слова до певної частини мови),
адже він відіграє суттєву роль, а саме: різні морфологічні
категорії мають неоднакові стилістичні можливості
[Маліновський 2004, с. 178].
Специфіка функціонування морфологічного повтору в
сучасному поетичному мовленні ще не поставала предметом
окремого дослідження, що й зумовило актуальність
пропонованої статті.
Метою роботи є дослідження типів повтору за
морфологічним критерієм у мові творів сучасної української
поезії, що й продиктувало вирішення таких завдань:
– окреслити типологію морфологічного повтору;
– з’ясувати функційно-стилістичне навантаження одиниць
із повтором у поетичному мовленні кінця ХХ – початку ХХI ст.
Морфологічний повтор – це фігура мови, що полягає в
повторенні слів однієї частини мови в певній послідовності
(контактно, сумісно, дистантно) для досягнення відповідного
виражального чи виражально-зображального ефекту. Отже,
доцільною виявляється класифікація морфологічного повтору за
частиномовною приналежністю (повтор слів самостійних частин
мови та повтор службових слів):
1. Іменниковий повтор – подвійне або багаторазове
контактне / сумісне / дистантне відтворення того самого
іменника в межах поетичного твору: Я хочу вийти в сад де Осінь
малює пензлем синій листопад Я хочу в сад дерева там оголено-
сумні у стилі аванґард і ось він – сад – замріяний тихенький під
першим снігом як лукум-рахат (О. Соловей. «Я хочу вийти в
сад»). Уведення іменникового повтору в поетичний текст часто
ускладнюється лексичним повтором, наприклад, уживанням в
одній поетичній строфі точного й антонімічного повтору: Вечір.
Терикони… Захід кривить криваво вуста. Схід народжує мертві
канцони. Схід народжує знову Христа (О. Соловей. «Вечір. 177
Терикони…»). Цікавим постає також стилістичне навантаження
іменникового повтору, градаційно ускладненого
парадигматичним і дериваційним: А їм якісь інструктори з
інструкцій Читали інструктивний інструктаж… (О. Іранець.
«До питання про категорію часу»); Мара на марах в марення
в’їжджала. Її моя тривога проводжала (О. Некора. «Мара на
марах в марення в’їжджала…»). У М. Соколян знаходимо
уведення в поетичний текст міжмовного іменникового повтору
(укр. – чашку, фр. – la tasse), що забезпечує зв’язність в одній
поетичній побудові україномовного тексту й уривків, написаних
французькою мовою: Запашний, міцнозварений фарс У
байдужості чашку наллє Il a mis le café dans la tasse Il a mis le
sucre dans le café au lait… (М. Соколян. «Dejéuner du matin»);
2. Прикметниковий повтор. У поетичних текстах
контактне відтворення того самого прикметника постає менш
частотним, ніж уживання іменникового повтору. Як правило,
такий повтор уживається з метою інтенсифікації ознаки певного
предмета, посилення експресивно-зображальних властивостей
слова тощо: З такими сірими-сірими очима сірими як небо
сьогодні сірими і сумними як наше з тобою кохання
(Б.-О. Горобчик. «Жінки з Великими Ротами»). Останнім часом
спостерігається тенденція до нагнітання в межах однієї
поетичної строфи прикметникового повтору різних лексем:
Западається біль за сторінки рожевої віри. Як чаклунка на
воску, шукаєм рожевий пісок. І шляхетна стріла, обминувши
шляхетні турніри, Прорізає вертепи червоних і чорних думок
(С. Процюк. «Прообраз»); ми останні з живих хоч може ми й не
останні з живих (О. Сливинський. «Чужина»);
3. Дієслівний повтор. На відміну від іменника, понятійна
основа дієслова ширша. Крім того, конкретне лексичне
значення, той чи інший лексико-семантичний варіант дієслова
залежить від лексичного наповнення та структури слів, які його
поширюють [Маліновський 2004, с. 178]. Найчастіше простий
контактний повтор дієслова вживається в тексті з метою
виділення, актуалізації важливих для автора фрагментів тексту:
в куфайку як у мозок заповитий він буде жити навіть буде
жити та вже йому вода вухами б’є (І. Андрусяк. «Чотири
сонети повільної смерті»). Непоодинокими постають приклади178
накопичення дієслівного повтору, що надає поетичному твору
динаміки, руху в просторі, застосовується як засіб вираження
авторської модальності та прагматичної настанови тексту:
Стою на варті, Стою, бо треба. Пикатий місяць Пливе по
небу. Пливе повільно, Мені байдуже. Не ворогуєм, Ми з ним не
дружим (В. Слапчук. «Стою на варті»). В аналізованому
контексті репрезентований як точний дієслівний морфологічний
повтор, так і антонімічний;
4. Числівниковий повтор у сучасному поетичному
мовленні уживаний досить рідко, переважно повторювані
числівники розташовані віддалено, дистантно: Наче двадцять
п’ятий кадр, вихопила твою присутність… (6 рядків) …Хто?!
Хто краде силу того двадцять п’ятого, що тріпоче подушкою
нерви, й вона визріває тобою (І. Цілик. «25 кадр»). У наведеній
поезії числівниковий повтор постає проявом лейтмотивної
функції;
5. Займенниковий повтор функціонує в поетичному
мовленні переважно як структурно-організувальний компонент
тексту: Підстpугали нас до вистаті пpомовців-пpавдолюбів. З
чого ж вона плаче? Ми в думках її вже поховали, а вона – знов
юнка в тpидцять сьомім (І. Бондар-Терещенко. «Дон’т край»);
Ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли ми не стіни
ми стогін імен що об стіни розлущені (І. Андрусяк. «Нова
деґенерація»); І такі вже ж хороші ми! І такі змерзлоносі ми!
(І. Цілик. «Юльці»). Багаторазове повторення особового
займенника я виступає як засіб безпосереднього вияву
ліричного героя в поетичному творі. Реалізація авторської
позиції у висловленні може варіюватися від стилістично-
нейтральної до такої, що виражена експліцитно, що дозволяє
однозначно судити про ставлення автора до персонажа, події,
передавати позицію автора, підтримувати увагу читача,
полегшувати адекватне сприйняття тексту: Я знаю, роки майже
не болять. Я знаю. Я вiдчула. Я навiки Сховала в себе очi
немовлят, Єх мертвi сльози. I застиглi рiки. I вiчну сутнiсть
раю. Я – жива (М. Кіяновська. «Я знаю, роки майже не
болять»);
6. Прислівниковий повтор у поетичних творах
найчастіше виконує функцію когезії: Далеко бачу, Здалека179
видно, А кругла пика Морга єхидно (В. Слапчук. «Стою на
варті»). Спираючись на спостереження О.О. Селіванової
[Селиванова 2002, с. 217-222], яка розподіляє зв’язність залежно
від типу інформації, що актуалізується свідомістю комунікантів
у процесі творення та сприйняття тексту, можемо стверджувати,
що в наведеному прикладі наявна ономасіологічна зв’язність
(виражена повторенням дериваційних компонентів слів, коренів
та загального номінативного механізму творення одиниць);
7. Повтор сполучників перебуває на межі між
морфологічним і синтаксичним, оскільки виражається
службовою частиною мови і служить для зв’язку окремих
компонентів реченнєвої структури. У поетичних текстах
зустрічаємо повтор як сполучників сурядності, так сполучників
підрядності: А поклажа – все важче й важче. А дорозі – не
видно краю (Наталка Фурса. «Знов вантажим надії фуру…»); В
ті сади, де айстри і цикади, Де духмяних яблук – не зібрать
(В. Климентовська. «Звідки»);
8. Повтор прийменників. Рівномірне розташування
комплексів з простим повтором прийменника слугує засобом
структурно-семантичної організації поетичного твору: по
найвищих деревах як дзвони гойдаються пастирі по незвіданих
нетрищах душі виходять на злам (І. Андрусяк. «Нова
деґенерація»); Я з глини лiпитиму вiтер без власного тiла,
Неначе порожню будiвлю – без лун i без митей (М. Кіяновська.
«Десь чорно, бентежно i чорно регочуться конi…»); У цій юрбі
mezczyzn і женщин, В цій боротьбі меншин і menschen. В цій
баранячій барадьбі Чим я зарадити тобі? (О. Іранець.
«Інфінітив»). Прийменниковий повтор у ліричних текстах часто
виконує функцію створення ефекту інтонаційної ритмізації;
9. Повтор часток – різновид морфологічного повтору
службових частин мови, що полягає у неоднократному
відтворенні тієї самої частки в межах поетичного твору із
певною стилістичною настановою: Не слабкість – але брак
зусилля? Не смуток – але брак розваг? Не розпач – а лише
похмілля? Відмінність – в обраних словах? (М. Соколян. «Не
слабкість – але брак зусилля»);
10. Повтор вигуків у поетичних творах служить засобом
вираження емоційно-вольових та емоційно-експресивних180
реакцій на навколишнє середовище: О як же волику-сан подібна
земля до пляцка О скільки сенсей-круторогий на пляцку тим
плутанини (О. Іранець. «Чумак Хокайдо»); О, не дивися на мене,
Жаго свободи легкої… (3 рядки) …О, не мани мене ніби
Маминою рукою… (П. Михайленко. «О, не дивися на мене…»).
Варто відзначити, що вигуковий повтор постає певною мірою
окремішнім у морфологічній класифікації, що зумовлено самою
природою вигуків, які постають дещо ізольованими (не
вкладаються ані в межі повнозначних, ані в межі службових
частин мови). Від повнозначних слів вони відрізняються
відсутністю номінативного значення (виражаючи почуття та
відчуття, вигуки не називають їх), на відміну від службових
частин мови вигукам не властива сполучна функція.
Отже, слід зазначити, що єдиної, уніфікованої класифікації
повтору з урахуванням усіх факторів на сьогодні не існує, що
пояснюється, перш за все, наявністю великої кількості критеріїв,
необхідних для укладання типології повтору (структурний,
функціональний, семантичний, стилістичний критерії,
специфіка лінеарності тощо). У наведеній статті подано
класифікацію повтору за морфологічним критерієм, при аналізі
якого враховано специфіку функціонально-стилістичного
навантаження одиниць із повтором у поетичному мовленні
кінця ХХ – початку ХХІ століття. Дослідження не претендує на
вичерпність щодо виділення типів морфологічного повтору,
його функціонально-стилістичного навантаження в сучасному
поетичному мовленні, що становить перспективи для
подальших наукових розвідок у межах заявленої проблематики.
Проведені спостереження дозволяють стверджувати, що
семантичний простір поетичного тексту, який переважно
зорганізовується на ґрунті трьох основних принципів у їхній
взаємодії: принципі повтору, принципі варіювання (точніше –
необхідного різноманіття) та принципі контрасту. При цьому
головним постає принцип повтору, саме повтор елементів
(одиниць мови чи блоків, що складаються з мовних одиниць),
пронизуючи текст, забезпечує наявність наскрізного, або
стрижневого повтору, що дозволяє констатувати не лише
пріоритетність принципу повтору, але й підтверджує, що в181
основі організації семантичного й структурного простору
поетичного тексту лежить принцип симетрії.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Загнітко 2006: Загнітко А.П. Лінгвістика тексту: Теорія і
практикум. Науково-навчальний посібник. – Донецьк: ДонНУ, 2006. –
289 с.
2. Маліновський 2004: Маліновський Е.Ф. Типи простого
контактного повтору в сучасній англійській мові // Вісник
Житомирського державного університету ім. І. Франка. – 2004. –
№ 17. – С. 178-180.
3. Маліновський 2005: Маліновський Е.Ф. Когнітивна значущість
повторів // Вісник Житомирського державного університету ім.
І. Франка. – 2005. – № 20. – С. 163-167.
4. Пришляк 2002: Пришляк Л.Б. Повтор як засіб експресивного
синтаксису поетичного мовлення 60-х років ХХ ст.: дис. … кандидата
філол. наук: 10.02.01. – Донецьк, 2002. – 212 с.
5. Ронен 1997: Ронен О. Лексические и ритмико-синтаксические
повторения и «неконтролируемый подтекст» // Известия РАН. Серия
литературы и языка. – Т. 56. – 1997. – № 3. – С. 40-44.
6. Селиванова 2002: Селиванова Е.А. Основы лингвистической
теории текста и коммуникации: Монографическое учебное пособие. –
К.: Фитосоциоцентр, 2002. – 336 с.
7. Українська 2004: Українська мова: Енциклопедія / Редкол.:
Русанівський В.М., Тараненко О.О., М.П. Зяблюк та ін. – 2-ге вид.,
випр. і доп. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана, 2004. – 824 с.

Категорія: Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.