М.Ф. Алефіренко - Теоретичні питання фразеології

Лексичні варіанти фразем

загрузка...

Варіантність лексемного складу фразем —яскравий вияв
динаміки одиниць лексичного і фразеологічного рівнів у синхронії, їх
функціонально-семантичного взаємовпливу, внаслідок чого відбувається
комунікативно зумовлене вдосконалення фразеологічної підсистеми
і її розвиток. «Проявляючись при функціонуванні мови,
варіативність,—зазначає В. М. Солнцев,— є одним із внутрімовних факторів
розвитку і зміни мови, дія якого пов’язана з іншими внутрішніми
і зовнішніми фактами мовного розвитку» [145, с. 41].
Варіантність як форма вираження взаємодії лексичного і
фразеологічного рівнів стає можливою завдяки асиметричному дуалізмові
фраземних знаків, суперечливому й нерівномірному розвиткові їх
плану змісту і плану вираження. Вплив одиниць лексичного рівня на
варіантність експонентної структури фраземних знаків зумовлюється
ієрархічним співвідношенням лексичних і фразеологічних одиниць,
ступенем структурно-семантичної складності останніх. «У напрямку
від нижчих одиниць до вищих, від нижчих рівнів до вищих,—
відзначає Е. А. Макаєв,— зростає кількість конститутивних одиниць рівня,
збільшується архітектонічна складність цих одиниць, зростає
складність їх парадигматичних і синтагматичних відношень, зростає
ступінь їх варіантності» [84, с. 49]. Специфіка фразеологічної
варіантності зумовлюється тим, що фраземи, зазнавши впливу синтагматичних,
23
парадигматичних і варіантних властивостей, лексем, відзначаються
значно ширшим діапазоном варіювання, більшою кількістю факторів,
які регламентують різноманітні комбінації фразеологічних
компонентів. До власне мовних факторів належать: абстрактність фразеологічної
семантики, ступінь ідіоматичності фразем, взаємодія лексичного
і граматичного значення об’єднаних у фразему лексичних
компонентів, структурно-синтаксичла модель ФО, місце фраземи у
фразеологічній підсистемі (її ядерний чи периферійний статус) і т. д. Крім
того, виникненню варіантності компонентного складу фразем
сприяють і позамовні фактори культурно-історичного, прагматичного і
психологічного характеру [24, с. 39].
Утворення лексичних варіантів ФО супроводжується зміщенням
симетрії між формально-структурною і семантичною сторонами
фраземи та деактуалізації у семантичних структурах слів-компонентів
первинних (Ді) і вторинних (Д2) денотативних сем. Внаслідок такої
деактуалізації окремі лексичні компоненти втрачають зумовлену
лексичною підсистемою семантичну значимість [191, с. 49],
перетворюючись із знаків-інформаторів у знаки-дистинктори, які лише по
асоціації символізують собою етимологічний образ фраземи. Крім того,
такий етимологічний образ може викликатися й іншими семантично
спорідненими лексемами, що й служить основною умовою виникнення
лексичних варіантів фраземи. Наприклад: 1) Марку Трохимовичу,
не дрейфте, держіть хвіст бубликомі (М. С); Тримай тільки хвіст
морковкою (Б); 3) Звитяга! Держіть хвіст трубою, братове ковалі,
електрозварники і клепальники! (М. Р.). У фраземі держати хвіст
бубликом денотативна сема лексичного компонента бублик деактуалі-
зувалася і він став репрезентувати диференціальні семи «бадьорість»,
«здоров’я», «оптимізм», що можуть також символізуватися
переосмисленими лексемами морковка і труба. Такі асоціативні зв’язки лек-
семних компонентів і викликають їх варіантність у складі однієї
і тієї ж фраземи.
Здатність фраземних знаків видозмінювати свою експонентну
структуру ставить перед дослідниками ряд теоретичних проблем, серед
яких першочерговими є співвідношення стійкості і змінності фразем,
їх тотожності і варіантності, розмежування явищ фразеологічної
варіантності і синонімії. У сучасному мовознавстві можна виділити
декілька поглядів на природу і «лінгвістичний механізм»
фразеологічної варіантності, за якими для неї характерні такі ознаки: а) дено-
тативно-сигніфікативна тотожність семантичної структури варіантних
фразем (В. П. Жуков, О. І. Молотков, Л. Г. Скрипник, М.М. Шан-
ський); б) адекватність експресивно-стилістичних властивостей
модифікованих фразем (Ю. Ю. Аваліані і Л. І. Ройзензон, О. І. Діброва,
В. І. Зимін, Л. М. Колесникова, Р. М. Попов, Н. О. Стебелькова,
І. А. Федосов); в) змінність компонентів експонентної структури у
межах інваріантного плану вираження фраземного знака (Л. О.
Болтова, В. Г. Гак, О. В. Кунін, Л. Г. Скрипник); г) тотожність етимо-
24
логічного образу, або внутрішньої форми, в смисловій структурі
варіантних фразем (А. М. Бушуй, Г. І. Крамаренко, Ф. П. Медведєв,
В. М. Мокієнко, А. Г. Назарян, Ю. Ю. Аваліані і Л. І. Ройзензон);
д) стабільність синтаксичної структури фразем-варіантів (Ю. Д. Ап-
ресян, О. В. Кунін, О. М. Метешвілі, Е. С. Пауласкене).
Названі критерії фразеологічної варіантності, як правило,
передбачають обов’язкове збереження їх основного лексемного складу.
Існує також думка, що релевантною ознакою фразеологічної
варіантності є спільність етимологічного образу. «Фразеологічними
варіантами,— писала М. Ф. Палевська,— слід вважати звороти, в основі
яких лежить єдиний образ незалежно від форми його вираження»
[108, с. 56; 5], навіть тоді, коли ФО не мають нічого спільного у
своєму лексичному складі. Однак у такому разі «розмиваються» межі
фразеологічної варіантності і фразеологічної синонімії. Крайню позицію
займають ті фразеологи, які взагалі заперечують існування
лексичних варіантів ФО, оскільки, на їх думку, лексемні заміни приводять
до утворення самостійних фразем (Н. М. Амосова, О. М. Бабкін,
М. М. Копиленко і 3. Д. Попова). Тому межею фразеологічної
варіантності вони вважають граматичні видозміни лексем у складі тієї чи
іншої ФО (О. І. Федоров, В. Флейшер). Компромісно розв’язується це
питання О. В. Куніним і Т. 3. Черданцевою, які вбачають в
узуальних лексичних видозмінах компонентного складу фразем перехідність
між варіантністю і синонімією ФО [166, с. 152], називаючи їх
синонімічними варіантами [77, с. 58—60].
Все це ще раз переконує у тому, що проблема фразеологічної
варіантності як результату міжрівневих відношень фразем залишається
дискусійною, однією з центральних сучасної фразеології. Для її
успішного розв’язання доцільно дотримуватися, як нам уявляється,
такого розуміння співвідношення варіантних й інваріантних явищ,
за яким інваріант — не окрема конкретна ФО, а «завжди абстракція,
поняття» [145, с. 32], де відображені спільні властивості всього
варіантного ряду ФО. Тому фразеологічними варіантами слід вважати
такі різновиди фразем, які, характеризуючись відносною тотожністю
фразеологічного значення й етимологічного образу, відрізняються
окремими компонентами плану вираження, що надають їм певних екс-
пресивно-стилістичних відтінків.
Таке розуміння фразеологічної варіантності дає змогу чіткіше
розмежувати у сфері фразеології варіантні і синонімічні утворення (пор.:
диба (дибки, цапа, цапки) стати і перелічити ребра — перелічити
зуби). Насамперед із названих п’яти ознак фразеологічної
варіантності слід виключити ознаку спільності їх емоційио-експресивних
властивостей, оскільки вони викликаються комунікативними потребами
і служать умовою дальшого розвитку фразеологічного складу мови
шляхом розщеплення тотожності фразем й утворення самостійних,
хоч і семантично близьких, фразеологічних одиниць. «Конкретні об’єк-
ти-варіанти,— пише В. М. Солнцев,— хоч і є проявом однієї й тієї ж
25
сутності, мають окреме існування і відносно самостійну взаємодію
з оточуючим середовищем. Це сАорює передумови, коли деякі
об’єкти-варіанти набувають таких властивостей, що «відривають»
їх від того класу (варіантного ряду), до якого вони входять, і
перетворюють їх в нові сутності… Тим самим у самому явищі варіювання
закладена можливість зміни і розвитку» [145, с. 33]. Межею
фразеологічної варіантності є розвиток між членами варіантного ряду
синонімічних відношень.
Синонімічними ^називаються фразеологічні утворення, які,
виражаючи одне й те ж поняття, характеризуються спорідненістю
фразеологічних значень, але відрізняються етимологічними образами
й експресивно-емоційними властивостями.
На відміну від варіантних фразем, фразеологічні синоніми мають
не тотожні, а близькі фразеологічні значення [86, с. 67], які містять
у собі спільний нейтральний еквівалент — ідеограму [166, с. 155].
Утворюються фраземи-синоніми шляхом використання різних образів
реальної дійсності, що зумовлює формування у них неадекватних
внутрішніх форм. Крім того, синонімічні фраземи можуть мати різні
структурні моделі [16, с. 81] і не відзначаються обов’язковою спільністю
лексичних компонентів. Особливе значення для диференціації
фразеологічних варіантів і фразеологічних синонімів має внутрішня форма
фраземи. Фразеологізми із втраченою внутрішньою формою, що
мають у своєму складі спільні члени, слід вважати, на нашу думку, не
абсолютними синонімами, а фразеологічними дублетами як
особливим виявом варіантності фразем [38, с. 105].
Експресивно-стилістичні відмінності між варіантами фразем
зумовлюються тими лексико-семантичними відношеннями, які
існують між взаємозамінними лексичними компонентами тієї чи іншої
ФО. Наявність таких відношень між одиницями лексичного рівня не
може не впливати на експресивно-стилістичні властивості тих фразем,
у яких ці одиниці виступають лексичними субститутами. Можливість
лексичної субституції в компонентному складі фразем підтримується
усвідомленням сучасними носіями мови внутрішньої форми
відповідного фразеологічного утворення. Пор.: взяти (схопити) бога за бороду,
десятої клепки (олії, масла, лою) в голові не вистачає і сьома (десята)
вода на киселі, зарубати на носі (на лобі). Зрозуміло, що відновлення
чи стирання етимологічного образу варіантних фразем не може не
позначитися на їх експресивно-стилістичних властивостях.
За ступенем виявлення лексико-семантичних зв’язків між
взаємозамінними компонентами варіантні фраземи поділяються на дві
групи. Одну з них становлять варіантні фраземи, взаємозамінні лексемиі
компоненти яких виступають семантичними корелятами на рівні
мови, а іншу — фразеологічні варіанти, лексичні субститути яких
пов’язуються смисловими відношеннями лише на рівні мовлення.
1. Фразеологічна варіантність першого типу утворюється
передусім заміною одного з лексичних компонентів фраземи синонімічними
26
на лексичному рівні словами. Така синонімічна заміна компонентів
плану вираження, не порушуючи денотативно-сигніфікативної відне-
сеності фразеологічних варіантів, сприяє виникненню у їх смислових
структурах відповідних екснресивно-стилістичних елементів, що
розвиваються внаслідок актуалізації потенціальних (латентних) сем.
Пор.: на всі чотири сторони (боки), ставати на слизький шлях (на
слизьку дорогу), скрутити (зламати) шию, на чужі кошти (на
чужий рахунок), цікавість бере (розбирає, охоплює), хоч лопатою горни
(греби, загрібай), піднімати (підносити) на щит (слави). Синонімічні
заміни лексичних компонентів фразем — членів одного варіантного
ряду — оживляють їх внутрішню форму, висвітлюючи ті чи інші
властивості відповідного денотата. Тому на формування
екснресивно-стилістичних властивостей варіантних фразем має значення
характер синонімічних відношень між взаємозамінними лексемами,
тобто їх приналежність або до так званих лексичних дублетів (собака на
сіні — пес на сіні, один як палець — один як перст), або до
ідеографічних синонімів (обливатися дрібними сльозами — заливатися
рясними сльозами), або до стилістичних синонімів (езяти в (свої)
руки — загарбати в (свої) руки).
2. Лексичні варіанти фразем, утворювані взаємозаміною лексем
однієї ЛСГ, характеризуються те більшим діапазоном експресивно-
стилістичних відмінностей, ніж фразеологічні варіанти, побудовані
на синонімічній заміні лексичних компонентів. Одиниці лексичного
рівня мови, втручаючись у семантичну структуру фраземи,
утворюють такі її видозміни, які об’єднуються асоціативними зв’язками.
Наприклад: підкладати вогню (хмизу, дров), піднімати зброю (меч,
сокиру), хай він (вона, воно) горить ясним вогнем (полум’ям). При
цьому більшої експресії надають фраземі ті варіанти, які утворюються
лексемами видового значення. Очевидно, цьому сприяє їх
конкретизуюча, уточнююча роль. Включення до компонентного складу
фраземи лексем видового значення певною мірою актуалізують денота-
тивні семи (Д2) їх семантичної структури. Денотативно-сигніфікатив-
на тотожність варіантних фразем при такій заміні зберігається.
Крім того, значна частина лексичних варіантів фразем
утворюється субституцією таких лексем, які входять до однієї ЛСГ лише у
переносному значенні, об’єднуючись первинними конотативними семами
(Кі); мертве (сонне) царство; гріти (голити, м’яти, наскубти,
обірвати) чуприну. Деякі фразеологічні варіанти виникають шляхом
взаємозаміии лексем, ужитих в переносному значенні: зорати
(підняти) цілину, стріляний вовк (горобець). У наведених прикладах
дієслівний компонент піднімати входить до фраземи у значенні «зорати»
і разом із іменним компонентом цілина утворює фразеологічне
значення «братися за важку, ніким не розпочату роботу». У другій
фраземі лексеми вовк і горобень репрезентують собою семи (К2) —
«чоловік», «особа» і в поєднанні із прикметником стріляний виражають
фразеологічне значення «досвідчений».
27
І нарешті, лексичні варіанти фру§зем можуть виникати внаслідок
лексичної субституції семантично рівноправних слів, коли вони не
пов’язані гінонімічними відношеннями. Експресивно-стилістичні
властивості таких фразеологічних варіантів визначаються однотипним
набором у їх семантичній структурі денотативних і констативних сем.
Пор.: 1) Йому що! Оце до весни повчиться — та й все. Та й буде тоді
волам хвости крутити (А. Г.); 2) Тоді він закидав книжки, брав у
руки вила і обіцяв сам собі, що краще буде крутити бикам хвости, чим
поїде на велелюдне позорисько, тобто поступати в університет (Ю. 3.).
Оскільки сема Д1 у структурі фразем редукувалася, то аналізовані
варіантні фраземи мають однотипний семний склад: Д2К2Кі-
3. Фразеологічні варіанти, які утворюються взаємозаміною
тематично співвідносних лексем, відрізняються своїми денотативними
семами Ціа і Д2), але, зберігаючи спільний етимологічний образ,
характеризуються певною адекватністю своїх конотативних і потенціальних
(латентних) сем. Пор.: 1) Батько дома зостався, пильнує сукновалок,
а я з вартою сала злидоті за шкіру залив (С); 2) А Лукашу Демидовичу
після цього ніби хтось масла за шкіру залив (Є. Г.). Незважаючи на
різну референтну віднесеність лексичних замінників, внутрішня
форма фраземи не розмивається. Вона й служить умовою семантичної
інваріантності варіантних фразем. Це дає підстави вважати творення
таких лексичних варіантів непозасистемним, неупорядкованим
[141, с. 128—129], а такими утвореннями, які регламентуються лек-
сико-семантичною системою мови, оскільки тематичні поля в лексиці
служать, поряд із іншими, парадигматичними відношеннями,
вираженням закономірних системних зв’язків між словами. Навіть тоді, коли
на лексичному рівні варіантні лексеми не синонімічні, у складі
фраземи вони зближуються своїми смислорозрізнювальними функціями.
Такі риси притаманні, наприклад, власним назвам у варіантних
фраземах: у сірка (рябка) очей позичати. Смислова тотожність цих
утворень виразно виявляється у контекстах: 1) — Коли по совісті
вибрали — нічого не скажу: мій синаш ніколи, Свириде, в сірка очей не
позичав, але молодий він ще до цього діла: наділяти селянам землю!
(М. С); 2) Чого витріщився? У рябка очей позичив? Відступати не
з руки? — Юркове обличчя скривилося у зневажливій посмішці
(Р. А.) Спільність смислорозрізнювальної функції лексичних
замінників у таких фраземах зумовлюється деактуалізацією денотативних
сем і розвитком ідентичних конотативних смислових елементів.
4. Лексичні варіанти можуть утворюватися також лексемною
заміною у фраземі нульової позиції. Для цього необхідно, щоб
лексичний субститут семантично узгоджувався з компонентним складом
фраземи. Іншими словами, у семантичній структурі такого слова має
бути хоч одна конотативна (оцінювальна) сема 1190, с. 105—1081,
спільна з набором тих конотативних елементів, які вже є в
інваріантній фраземі. Тому «вклинювання» таких лексем у фразеологічну
одиницю не порушує її денотативно-сигніфікатнвної тотожності. Пор.:
28
1) Його язика побоювалось мало не все село: умів чоловік і саме
святе сказати, і грішним до печінок добратись (М. С); 2) Спершу-таки
боявся матері, а далі — звик уже й до бійки, хоч як вона глибоко
іноді в серце впивалася, до живих печінок доходила… (П. М.); 3) Коли
часом хильне з горя, то тяжко графа кляне, стоїть перед палацом
і погрожує кулаком, похваляється півня пустити на маєток (Куч.)’,
4) — Цієї ночі пустимо їм червоного півня з трьох боків, але так
пустимо, щоб він день і ніч літав по їхніх маєтках… (Куч.). У наведених
прикладах вклинення лексем приводить до утворення лексичних
варіантів фраземи у межах мовної норми. Такі варіанти відзначаються
лише різним ступенем фразеологічної експресії.
5. Крім розглянутих лексичних варіантів фразем, у мовленні та
чи інша фразема може реалізуватися одночасним поєднанням різних
типів варіантності свого лексичного складу. Це відбувається у тому
випадку, коли лексичному варіюванню піддається два і більше
компонентів: один із них замінюється синонімічною лексемою, а інші —
членами ЛСГ або тематичних полів. Наприклад: 1) Посидівши трохи
й не зводячи очей з Остапа, він [собака] раптом витяг шию, подався
назад і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкірою
(М. К.); 2) Сьогодні Дмитро Карпович почав розповідь такими
нежданими словами, що аж мороз пробіг поза шкірою… (Ю. 3.); 3) Дим
вибухів укриває їх [автоматників]. І нараз мороз сипле мені по спині…
(Л. С.); 4) А там і новини настигли такі, що морозом сипнуло поза
шкірою (Д. ЛІ.). Варіантність лексичного складу фраземи мороз пішов
поза шкірою утворюється заміною дієслівного компонента пішов
лексемами пробіг і сипле (сипнуло) та субстантивного компонента поза
шкірою іменником по спині, що належить у відповідних ЛСВ до
однієї ЛСГ.
Розглянуті способи утворення варіантності лексичного складу
фразем служать переконливим доводом наявності системних зв’язків
між лексичним і фразеологічним рівнями мови. Системність лексико-
фразеологічних зв’язків забезпечується синонімічними, родо-видо-
вими й тематичними відношеннями між варіантними компонентами
фраземи. Варіативні компоненти фраземи характеризуються як
системотвірними, так і системонабутими властивостями, тобто лек-
семи-кореляти, з одного боку, зберігають окремі риси лексико-семан-
тичної підсистеми, а з другого — під впливом фразеологічної
підсистеми набувають нових семантико-граматичних ознак. Така взаємодія
і взаємопротидія варіантних лексем переводить їх із статусу мовних
одиниць лексичного рівня в елементи (компоненти) фразеологічного
рівня мови. У тому випадку, коли варіантні лексеми не піддаються
асимілятивним впливам фразеологічної підсистеми, утворюється не
узуальна, а оказіональна фразеологічна варіантність.
Отже, лексична варіантність фраземи не порушує ЇЇ тотожності;
оскільки а) слова у складі ФО, втрачаючи денотативні семи, не
зберігають свого звичайного лексичного значення, а набувають структурну
29
значимість (дистинктивну функцію}, б) слова-замінники не
деформують образної основи фр-азем, яка не залежить від їх внутрішньої
форми, в) лексичні субститути не порушують стабільності
компонентного складу фразем, під якою слід розуміти не регулярність
відтворення слів з їх лексичним значенням, а постійність елементів семантичної
структури ФО з їх відповідними дистинктивними функціями.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.