У сучасному мовознавстві грунтовно з’ясовані лише питання
синонімічності одиниць одного структурного рівня — лексичного чи
синтаксичного. Останнім часом увагу вчених привертає синонімія
фразем [27; 138]. Що ж до міжрівневої синонімії, то її теоретичне
осмислення тільки-ио розпочинається [71; 128]. Так, Є. О. Іванникова,
зіставивши значення слів і фразем з погляду відповідності їх єдиному
поняттю, граматичних властивостей і за відношенням до загальної
системи мови, приходить до висновку, що «у всіх розглянутих
випадках при деякій обмеженості й особливостях у лексичному значенні
фразеологічні одиниці необхідно розглядати як повні еквіваленти
слів» [59, с. 79].
Інші дослідники менш категоричні при виявленні спільних рис
лексичної і фразеологічної семантики [71]. Відзначається, що внутрі
синонімічного ряду чітко намітилися три напрямки опозиції «лексична
домінанта — фразема»: 1) опозиція в характері позамовних зв’язків,
2) у характері внутрімовних зв’язків, 3) опозиція, пов’язана з
емоційно-експресивним забарвленням ФО [156, с. 114]. Перше
протиставлення зумовлюється прямою предметно-логічною номінацією
лексеми і вторинним характером фразеологічної номінації. Внутрімовні
зв’язки слова визначаються закономірностями лексико-семантичної
системи мови, які й зумовлюють його парадигматичні й синтагматичні
властивості, а реалізація фразеологічного значення строго
регламентується лексичними, морфологічними і синтаксичними
обмеженнями. Останнє протиставлення випливає із власне семасіологічної
структури слова і фраземи, із різного співвідношення в ній денотатив-
них елементів.
На наш погляд, розв’язання проблеми лексико-фразеологічної
синонімії може здійснюватися насамперед через з’ясування
діалектично суперечливої природи цього явища, в основі якого лежить
взаємодія і взаємопротидія лексичної і фразеологічної семантики. Іншими
словами, виділяють два аспекти синонімічних відношень між словами
і фраземами: а) їх інтеграційну мовно-логічну основу і б) їх дистинк-
тивні властивості у сфері мови і мовлення.
Складність висвітлення названих аспектів зумовлюється
неоднозначним розумінням у лінгвістичній літературі кардинального
поняття синонімії — поняття тотожності [100, с. 230] членів
синонімічної лексико-фразеологічної парадигми. Поширені в лінгвістичній лі-
30
тературі визначення синонімів як різних слів, що позначають підгін-
ки одного й того ж поняття або характеризують його з різних сторін,
не розкривають ні мовної, ні логічної природи лексико-фразеологіч-
ної синонімії. Крім того, воно суперечить сучасному діалектико-мате-
ріалістичному розумінню поняття як сукупності найістотніших ознак
і властивостей певного класу реалій відображеної свідомістю
дійсності, оскільки у ньому вже за самою природою усуваються всі
індивідуальні, несуттєві для всього класу характеристики, що й
становлять так звані відтінки предметів номінації. Тому синонімізація слів
і фразем полягає не в здатності їх виражати відтінки одного й того ж
поняття, а в їх спільній референції, у здатності цих одиниць
виражати різні (хоч і близькі) поняття про один і той же предмет думки.
Отже, у нашому розумінні синонімії інтеграційним фактором при си-
нонімізації слів і фразем виступає спільність їх референта, а в основі
їх дистинктивних (смислорозрізнювальних) властивостей лежать
відмінності співвідносних (гомогенних) сигніфікатів, оскільки
«тотожність референції служить необхідною, але недостатньою умовою
синонімії» [там же, с. 229]. Це пояснюється тим, що
соціально-комунікативним стимулом синонімізації слова служить необхідність
заміни тієї ознаки, яка стала основою найменування відповідного об’єкта
номінації, а синонімізація фраземи пов’язана з обновленням
образних засобів його вираження.
Тому не можна погодитися з Є. О. Іванниковою з тим, що
фраземи, будучи наділеними, як і слова, лексичним значенням, крім своєї
нарізнооформленості, у лексико-семантичному відношенні нічим не
відрізняються від слова [59, с. 75—76]. У такому разі лексико-фразео-
логічна синоніміка була б у мові явищем надлишковим, що
суперечить її логіко-мовній природі. «Синонімія,— відзначає С. Г.
Бережан,— це тотожність, але тотожність не слів, а окремих елементів,
їх смислової структури» [23, с. 87]. У зв’язку з цим першочергового
значення набуває вивчення диференційних ознак синонімічних слів
і фразем, які зумовлюються, з одного боку, лексико-семантичною
підсистемою мови, а з другого — фразеологічною.
Слова і фраземи — члени одного синонімічного ряду —
відрізняються ідеографічними, експресивно-стилістичними,
емоційно-модальними, функціонально-стилістичними (стильовими) і селективними
властивостями.
1. Ідеографічні, або смислові, відмінності між синонімічними
словами і фраземами пояснюються денотативно-сигніфікативною
своєрідністю їх лексичних і фразеологічних значень. Наприклад:
кмітливий — тямущий, здібний, бистрий на розум; дружно —
одностайно, в один голос; урівняти — прирівняти, звести (всіх) до спільного
знаменника, поставити на одну дошку (щабель), підстригти (всіх)
під одну гребінку, міряти (всіх) на один аршин.
Зіставлення лексичних і фразеологічних значень наведених лек-
сико-фразеологічних синонімів показує, що їх «семантична близь-
31
кість… проявляється, як правило, у збігові, у тотожності_ частини
їх смислового змісту: певних’*лексико-семантичних варіантів (іх се-
мем), а також частини сем (компонентів) таких семем» [100, с. 225].
У зв’язку з цим синонімічні слова і фраземи за ідеографічними
властивостями характеризуються різним обсягом смислового змісту. При
цьому спостерігається певна закономірність: лексичні члени
синонімічного ряду репрезентують здебільшого референтно-денотативлу
реальність родового значення, а фразеологічні члени — окремі ‘іі
аспекти, тобто фраземи входять до синонімічних парадигм із значно
вужчою семантикою, ніж лексична домінанта. Так, семантична
структура слова кмітливий містить родову денотативну сему (Д^ «розум»,
диференційну денотативну сему (Дх) «здатний міркувати», мотивовану
конотативну сему (Кх) «тямущий» і потенційну (латентну) сему (П)
«спостережливий». Семантична структура синонімічної фраземи
бистрий на розум складається із похідної денотативної семи (Д2)
«розумний» і диференційних смислових елементів: конотативних сем
«спостережливий» (К2)> «здібний, тямущий» (Кл). При зіставленні
семантичних моделей цих синонімів 1) Дх + Ді + Кі+ П і 2) Д2 + Кі +
-\- К2) виявляється, що тотожними виступають не слово і фразема
в цілому, а окремі їх смислові елементи — архісема «розум» денота-
тивного плану і конотативна сема «тямущий», яка у фраземі
уточнюється конотативними семами «здібний» (Кі) і «спостережливий» (К2).
Остання розвинулася з периферії семантеми [33, с. 111] «міркувати».
Слово лаяти має семантичну структуру із шести сем: двох денота-
тивних — «осуд» (Д,), «докір» (Дх), трьох конотативних —
«образливо» (Кі), «різко» (Кх), «принизливо» (К2) і потенційної семи
«дошкуляти», а синонімічна фразема брати на зуби виражає вужче значення,
яке містить конотативні семи «гудити, судити» (Кі). «дошкульно»
(К2), «в’їдливо» (К2); денотативні семи у семантичній структурі
фраземи деактуалізуються, внаслідок чого звужується (але за рахунок
конотацій не збіднюється) смисловий зміст фразеологічного члена
аналізованого синонімічного ряду. Цьому сприяє, зокрема, й
переміщення семи «дошкуляти» з периферійного стану в ранг конотативних
смислових множників. Пор.: 1) Дх + Кх + К2 + П і 2) Кх + К2 + К2.
Отже, ідеографічні лексико-фразеологічні синоніми при спільній
семантемі розрізняються різним обсягом своїх смислових (семних)
структур.
2. Експресивно-стилістичне розмежування лексичних і
фразеологічних членів синонімічного ряду грунтується на відмінних
додаткових характеристиках одного й того ж предмета думки, які
розкривають специфіку його якісних або кількісних ознак. Пор.: кричати —
збивати бучу, крутити веремію.
Порівняно із семантичною структурою лексичної домінанти
синонімічного ряду кричати, яка містить денотативну сему «видавати
крик» (Дх), конотативні семи «волати» (Кі), «репетувати» (К^ і
потенційні (латентні) семи «сварки, тривога», семний склад синонімічних
32
фразем збивати бучу і крутити веремію інтенсивніше виражає
конотативні смисли. Пор.: 1) збивати бучу — «великий крик», (Д2),
«галас» (Кі), «тривога» (Кз). «колотнеча» (К3). «сварка» (К3)> «хаос» (П);
2) крутити веремію — «крик» (Д2), «галас» (К2), «колотнеча» (К3),
«сіяти неспокій» (П). Семантичні моделі цих лексико-фразеологічних
синонімів мають такий вигляд:
кричати збивати бучу крутити веремію
Ді + Кі + Кі + П «» Д2 + Кі + Кз + К3 + К3 + П ~~ Д2 + Ка + К3 + П ‘
Підвищення експресії фразеологічних членів синонімічного ряду
досягається за рахунок того, що денотативна архісема «крик»
набуває у них вторинного характеру (Д2), а латентні семи «неспокій»,
«тривога» у семантичній структурі фраземи становлять її ядерні смислові
елементи (Кз)- Утворюєтьс я, таким чином, якісна градація
відповідних понять.
Якісно-експресивне наростання у межах синонімічного ряду
особливо виразно проявляється в тому випадку, коли синонімічні
фраземи по-різному відносяться до лексичної домінанти. Так, синонімічні
фраземи пустити за димом і пустити за вітром, входячи до одного
синонімічного ряду з домінантою спалити, розходяться у відношенні
до периферії лексико-фразеологічної парадигми: перша фразема
синонім ізується тільки із словами спалити, знищити, а друга (пустити
за вітром) ще й з словами стратити, розвіяти, недоглянути,
позбутися. Це зумовлюється, зокрема, розвитком багатозначності фразем,
коли одна й та ж ФО різними ФСВ входить до різних синонімічних
рядів. Все це приводить до конституентних змін синонімічного ряду,
який «завжди перебуває в русі, живо реагуючи на закономірності
розвитку мови появою нових синонімів, а то й цілих синонімічних
рядів» [6, с. 85].
Кількісно-експресивні відмінності між корелятами лексико-фра-
зеологічного синонімічного ряду полягають у тому, що фраземи,
порівняно з синонімічними словами, виражають додаткові кількісні
характеристики предметів думки. Пор.: 1) багато —кури не клюють
(про гроші), аж кишить, як грибів після дощу, хоч лопатою загрібай,
хоч греблю (гать) гати; 2) тісно — яблуку ніде впасти, як оселедців
у бочці; курці ніде клюнути; 3) виснажений, худий, змучений — вгд
вітру (валитися) хилитися, ходячі мощі, живий труп, як з хреста
знятий. Такі лексико-фразеологічні синоніми відрізняються різним
ступенем інтенсивності вираженої ознаки. Вона зростає, як правило,
у напрямку від лексичної домінанти синонімічного ряду до фраземи
з найбільш мотивованою внутрішньою формою. Очевидно, тут не
останню роль відіграє рівневий статус ФО, складніша порівняно з
лексемами організація їх семантичної структури, нарізнооформленість
компонентного складу, що приводить до певно^|1Я1ІяатятяіЙ снеироп
снвних ознак лексичних компонентів фраземи 119І;1937^,!ІЧ,І?яьна
Синонімічні лексико-фразеологічці відповідники, які
відрізняються якісно- і кількісно-експресивними властивостями, ми називаємо
експресивно-стилістичними, оскільки вони, не порушуючи предметно-
логічної тотожності синонімічних одиниць, виражають певні
модально-оцінювальні характеристики, що значно увиразнюють стилістичне
оформлення думки і надають їй підвищеної експресії, гнучкості
й точності.
3. Слова і фраземи, які синонімізуються для вираження різного
ставлення до одного й того ж предмета думки, називаються емоційно-
модальними синонімами. В основі їх дистинктивних властивостей
лежать соціально й історично закріплені емоціональні характеристики
певних явищ і ситуацій. Пор.: збанкротувати — вилетіти в трубу;
виснажувати — вимотувати (жили) кишки; втекти — дати драла
(драпака), дати тягу, п’ятами накивати, винести ноги, змазати
п’яти салом; невідомий — без роду і племені; присмирити,
приборкати — скрутити (зігнути) в баранячий ріг; тривожити, хвилювати,
бентежити — вивертати душу.
Сприйняття наведених слів і синонімічних їм фразем
супроводжується різним емоційним фоном, який виникає при відтворенні
етимологічних образів. Причому такий емоційний фон «звучить»
інтенсивніше у фраземах з мотивованою внутрішньою формою, що
об’єктивується у семантичній структурі певною потенційною (латентною)
сєіМою, якій у співвідносних словах вільного вживання відповідає
денотативна сема (Дх або Д2).
Чіткої межі між емоційно-модальними й
експресивно-стилістичними лексико-фразеологічними синонімами немає. Емоційно-модальні
синоніми розрізняються, як правило, й експресивними ознаками.
Пор.: збанкротувати — «розоритися» (Д2), «зазнати провалу в чомусь»
(Д2) і вилетіти в трубу — «позбутися чогось» (Д2), «несподівано,
раптово» (К3). «марно втрачатися» (Кз)>—«біда» (П). Емоційність
фраземи зумовлюється її конотативними семами: збанкрутувати (Д2 +
4-Дг) — вилетіти в трубу (Д2 -{- К3 + К3 + П). Пор. також
семньїй склад лексико-фразеологічних синонімів виснажувати —
«знесилювати» (Д^ і вимотувати (жили) кишки — «знесилювати» (Дг),
«змучувати» (Кг), «в’їдливо» (П), «довго» (П), де модальність
представляється латентними семами.
У процесі історичного розвитку мови фраземи, як і синонімічні
їм слова, можуть позбутися внутрішньої форми. Тоді відбувається
емоційне урівноваження слів і фразем — членів однієї синонімічної
парадигми. Наприклад: свататися — брати рушники, прогавити —
дати маху, миттю — з копита. Особливо виразно емоційно
нівелюється синонімічний ряд, у якому до складу фраземи входить її
лексичний синонім (або повторюється його коренева морфема):
байдики бити — байдикувати; вводити в сором — соромити; брати на
глум (на глузи, йй сміх) — глумитися, глузувати, насміхатися;
стати під вінець ^- вінчатися.
34
Однак, навіть втративши повністю чи частково внутрішню форму,
фраземи, на відміну від синонімічних слів, залишаються більш
експресивними, стилістично виразними. Це пояснюється, на наш погляд,
тим, що смислові компоненти фразеологічного значення —
репрезентанти модально-емоційних характеристик — при втраті внутрішньої
форми не зникають повністю. Внаслідок перегрупування сем вони
лише переходять у ранг периферійних смислових множників, які
у певних мовленнєвих контекстах здатні актуалізуватися.
4. Функціонально-стильові відмінності між синонімічними
словами і фраземами найбільш помітні, оскільки ФО у переважній
більшості народнорозмовного походження. Тому слова вживаються
частіше в офіційно-діловому, науковому стилі, а синонімічні їм фраземи —
загальновживані і використовуються у розмовному,
художньо-белетристичному, публіцистичному й ораторському стилях. Пор.:
роз’єднати — вбити клин; померти — витягти ноги, відкинути ноги,
віддати богу душу, каменем лягти, покласти голову; лінуватися,
ледарювати — байдики (бурла, гандри) бити, баглаї годувати; викрити
вивести на чисту воду; нерозлучні — не розлий вода; погрожувати —
вишкіряти зуби (ікла); обманювати — водити за ніс.
В окремих випадках у високому стилі надається перевага не
слову, а фраземі. Наприклад: вавілонське стовпотворіння — безладдя,
метушня, сум’яття; вводити у віру (в хрест) — хрестити; вводити
в оману — обдурювати; божа іскра — обдарування, талант. Таке
стильове розмежування, як правило, притаманне синонімічним рядам
із фраземами книжного походження.
5. Селективне розмежування у синонімічному ряді лексичних
і фразеологічних значень зумовлюється валентністю слів і фразем,
які можуть відрізнятися як лексично, так і синтаксичною
сполучуваністю. Пор.: загрожувати кому, чим — вергати громами (громи)
на кого; забути що — вибити з голови що, чим, чиєї; скучати за ким,
за чим — білим світом нудити від чого; кокетувати з ким, залицятися
до кого — бісики пускати кому; опанувати чим, ким, що, кого —
взяти в руки кого; роз’єднати, посварити кого — вбити клин між
ким; перемагати кого, в чому — брати верх над ким, в чому;
свататися до кого — брати рушники з ким.
Селективні відмінності синонімічних слів і фразем зумволюються
особливостями їх лексичного і фразеологічного значення, а також
специфікою їх міжрівневих відношень.
Високий рівень абстрагування фразеологічного значення, що
виражається у стиранні предметно-логічної віднесеності фраземних
знаків, приводить їх до певної семантичної спеціалізації. Все це строго
регламентує лексичну і синтаксичну сполучуваність фразем [138,
с. 13—19]. Крім того, селекція фразем зумовлюється їх нарізнооформ-
леністю, зокрема мірою десемантизації лексичних компонентів і
наявними граматичними відношеннями між ними. Так, порівняно з одно-
актантним дієсловом забути (що?), синонімічна фразема вибити
з голови характеризується тривалентними потенціями: дієслівний
компонент вибити проектує сполучуваність із знахідним і орудним
відмінками, а приймепниково-відмінковий компонент з голови —
із родовим і т. д.
Селективні відмінності синонімічних слів і фразем виражають
різноманітні відношення певного денотата до інших предметів думки,
відбивають релятивні властивості лексичних і фразеологічних
одиниць.
Отже, лексико-фразеологічні синоніми завдяки своїм
ідеографічним, експресивно-стилістичним, емоційно-модальним,
функціонально-стилістичним (стильовим) і селективним відмінностям виконують
у мові і мовленні одну з найважливіших семантичних функцій —
уточнюючу. Оскільки референт як багатогранна екстралінгвістична
реальність не може репрезентуватися одним якимось ЛСВ чи ФСВ, то
у мовленні виникає необхідність одночасного вживання декількох
подібних і разом з тим різних одиниць, окремі індивідуальні смисли
яких з різних сторін були б «спрямовані» на позначуваний предмет
(явище), розкриваючи в ньому все нові й нові якості, роблячи його
«випуклим», ніби стереоскопічно сприйманим» [100, с. 232]. У цьому
й полягає основна соціально-комунікативна умова виникнення і
розвитку синонімічних відношень між словами і фраземами.