Фраземи, пов’язуючись у мовленні із словами різноманітними
синтагматичними зв’язками, відзначаються як схожим із ними, так
і специфічним формотворенням. Однак певний час у фразеології
панувала думка, що фраземи, будучи семантично і граматично
«законсервованими» структурами, взагалі не характеризуються особливими
формотворчими властивостями. Таке розуміння ФО, звичайно,
стримувало інтерес до вивчення взаємодії явищ фразеологічного і
морфологічного рівнів мови. «Менш за все,— писав акад. В. В. Виногра-
дов,— піддавалася глибокому аналізу й лінгвістичній диференціації
Синтаксична і взагалі граматична структура ФО в їх типізованому
й індивідуальному вживанні».
Дослідження з фразеології останніх років (М. Т. Демський,
В. П. Жуков, А. М. Чепасова) показують, що фраземи у своїх
контекстуальних зв’язках відзначаються різноманітними формозмінними
можливостями, які дають змогу утворювати у тексті місткі у
структурно-семантичному відношенні і стилістично виразні фразеологічні
конфігурації (О. В. Кунін). Такий підхід, з одного боку, доповнює
наші уявлення про функціонально-семантичні властивості ФО, а з
другого — збагачує саму граматику, розширює її предмет. Для сучасної
науки,— зауважує Є. В. Клобуков,— характерні дві співіснуючі
концепції граматики: «граматика як наука про морфологічну і
синтаксичну будову мови і граматика як наука про будову мови на всіх її
рівнях» [67, с. 15]. Однак уже сама спроба поставити питання про
особливості функціонування граматичних категорій у складі ФО
може викликати сумнів: чи правомірно розглядати морфологічні
категорії, притаманні словам-одиницям нижчого структурного рівня,
у складі фразем-одиниць структурного вищого рівня? Прямолінійне
перенесення властивостей одиниць одного рівня на одиниці інших
рівнів, звичайно, недопустиме. Але необхідність дослідження їх
взаємовпливу — один з основних постулатів системного вивчення мови.
41
Враховуючи висунуте ще І. О. Бодуеном де Куртене положення
про ізоморфізм одиниць різних рівнТв мови, можна погодитися з тим,
що граматичні властивості притаманні не лише словам, а й фраземам,
оскільки слова виступають конституентами ФО. Обгрунтування
такого підходу дає загальна теорія систем [182, с. 134—136], за якою
кожний наступний рівень характеризується системотвірними
(базовими) і системонабутими властивостями. Дія системотвірних і системо-
набутих зв’язків у мові розглядається В. М. Солнцевим [146, с. 50—
51]. Уведення в теорію мовних систем цих двох видів зв’язку створює
можливість глибше усвідомити міжрівневі відношення: структурні
рівні мови не накладаються, а взаємоперетинаються у вигляді
проникнення (дифузії) окремих елементів і властивостей нижчих рівнів
у вищі. У цьому полягає одна із кардинальних особливостей
гносеологічного процесу взагалі. Так, відомий радянський філософ Б. С. Ук-
раїнцев стверджує, що «неможливо навести жодного факту
здійснення взаємодії об’єктів без якоїсь, хай найнезначнішої зміни хоча б
одного параметра цих об’єктів. Але якщо відбувається така зміна, то
в ній неодмінно буде щось таке, що є відтворенням на іншому грунті
якоїсь особливості другого об’єкта» [143, с. 11]. Тому структурно
складніші рівні мовної системи пов’язуються з нижчими рівнями, як
уже згадувалося, еволюційно-емерджентними відношеннями (див.
с. 17), тобто одиниці вищого рівня, з одного боку, своїм виникненням
завдячують певним властивостям відповідних конституентів (одиниць
нижчого рівня), що виконують системотвірні функції, а з другого —
розвивають у собі відмінні від них (системонабуті) властивості.
Отже, морфологічні категорії у складі фраземи можна розглядати
у ролі її системотвірних факторів, які в тій чи іншій мірі
регламентують парадигматичну й синтагматичну свободу лексичних
компонентів, сприяючи граматичній ідіоматизації фраземотворчого
словосполучення. Взаємодія фразеологічного й морфологічного рівнів
мови відбувається у кількох напрямах: у семантико-граматичній ка-
тегоризації фразем, у морфологічній регламентації їх компонентного
складу і в своєрідному функціонуванні граматичних категорій у
складі фразем.
Семантико-граматичні розряди ФО виділяються дослідниками
по-різному. Одні вчені вважають, що, на відміну від слів, фраземам
семантико-граматичні категорії не притаманні взагалі (В. Ф. Рудов),
інші співвідносять ФО з частинами мови [25, с. 140; 44, с. 34; 134].
А на думку М. М. Шанського, ФО еквівалентні тій чи іншій
частині мови [173, с. 63]. На наш погляд, фраземи як одиниці вищого
рівня мови утворюють такі семантико-граматичні розряди, які не
збігаються з частинами мови як лексико-граматичними категоріями,
хоч інколи і співвідносяться з ними. Особливості семантико-грама-
гичної категоризації ФО зумовлюються специфікою їх
фразеологічного значення, синтаксичною спеціалізацією фразем [26, с. 142], а
також морфологічними властивостями слів, які увійшли до їх ком-
42
понентного складу. Все це створює проблему критеріїв семантико-
граматичної класифікації фразем.
Частина лінгвістів визначають категоріальну приналежність
фразем за формально-граматичними ознаками їх стрижневого
компонента [25, с. 140—142; 29]. А М. М. Шанський, розв’язуючи це питання,
орієнтується на власне семантичні властивості фразем [173, с. 62—63].
Приналежність фразем до того чи іншого семантико-граматичного
розряду не може повністю визначатися формально-граматичними
ознаками стрижневого компонента з кількох причин.
По-перше, не в кожній фраземі наявний об’єктивований в одному
із фраземних компонентів граматичний центр; зустрічаються
нерідко фраземи, в яких граматичний центр «розчиняється» в цілісному
граматичному значенні всього фразеологічного цілого: як курка
лапою — «недбало писати», буква в букву — «буквально, точно», від
а до я — «все, від початку до кінця», п’яте колесо до воза — «нікому
не потрібний». У фраземах такого типу граматичний центр фраземо-
твірного словосполучення нейтралізувався внаслідок взаємодії
лексичних і граматичних значень лексемних компонентів і утворення
якісно нової цілісної лексико-граматичної єдності — фраземи,
одиниці вищого структурного рівня мови.
По-друге, якщо граматичний центр і зосереджений в одному з
компонентів фраземи, то і в такому випадку він не може служити
об’єктивним фактором віднесеності цієї фраземи до певного семантико-
граматичного розряду, оскільки досить часто граматичний і
семантичний центри об’єктивуються різними лексемними компонентами
[159, с. 19]. Пор.: держати в лабетах — «тримати кого-н. у суворій
покорі», піймати на слизькому — «виявити вразливе місце»,
червоний півень — «пожежа». Граматичним центром тут служать
компоненти держати, піймати, півень, а смисловим — в лабетах, на
слизькому, червоний.
По-третє, навіть у тих випадках, коли центри граматичної
організації і семантичної структури фразем зосереджені в одному лексемно-
му компоненті, семантико-граматичний розряд фраземи визначається
цілим комплексом її формально-смислових ознак, у зв’язку з тим що
граматично стрижневий компонент не може ототожнюватися із словом-
одиницею іншого, лексичного, рівня мови, оскільки слова у складі
фраземи, зазнавши відповідних семантичних і граматичних
трансформацій, втрачають ряд своїх частиномовних властивостей, які
поглинаються фразеологічним значенням і граматичними властивостями
всієї фраземи. «Частини мови у будові фразеологізмів,— відзначає
Г. М. Удовиченко,— мають суто фіктивний характер. Фіктивність
частин мови у складі фразеологічних одиниць ставала тим більше
очевидною, чим безнадійніше вони втрачали свою лексичну
автономність 1214, с. 5]. Так, у фраземах кров з молоком, душа в душу, ні риба
ні м’ясо граматичним і семантичним центром виступають субстантивні
компоненти, однак визнати ці фраземи субстантивними не можна, ос-
43
кільки категоріальне значення цих іменників піддалося у складі
фразем значній лексико-граматичній редукції, спричиненій активним
впливом на них властивостей фразеологічного рівня мови, зокрема
такими якостями фразеологічного значення, як цілісність,
узагальненість, емоційність, експресивність, модальність. Пор.: кров з
молоком — «здоровий», душа в душу — «злагоджено, мирно», ні риба ні
м’ясо — «нікчемний, безвільний». Саме ці ознаки фразеологічної і
граматичної семантики перевели першу фразему до семантико-грама-
тичпого розряду ад’єктивних утворень, а Другу — до розряду
адвербіальних фразем.
Семантико-граматична категоризація фразем за семантичними
ознаками теж має вразливе місце. На нього вказує Р. В.Семенкова:
«Спроби граматичної класифікації ФО лише з урахуванням їх
семантики не можуть дати позитивних наслідків, оскільки багато
фразеологізмів… синкретично поєднують у собі лексико-граматичні
значення декількох частин мови: дієслівні фразеологізми можуть
поєднувати лексико-граматичне значення прикметника й іменника {з’їв
собаку — 1) «досвідчений» і 2) «майстер»), а субстантивні
фразеологізми — набувати лексико-граматичного значення прикметників
(тільки кістки та шкіра — «дуже худий»).
Отже, ні формально-граматичні, ні семантичні властивості
стрижневого компонента фраземи не можуть служити самодостатніми
критеріями їх віднесеності до того чи іншого семантико-граматичного
розряду. На наш погляд, семантико-граматичні властигості фразем
формуються в процесі складної взаємодії як лексичних, так і
граматичних значень словесних компонентів генетично співвідносного
словосполучення. В залежності від наслідків такої міжрівневої
взаємодії фраземи сучасної української мови поділяються на три групи:
1) фраземи з повною парадигмою формотворення: біла ворона, білої
ворони, білій вороні, білу ворону, білою вороною, на білій вороні; 2)
фраземи із відносно дефектною парадигмою формотворення: рукою подати
(форма доконаного виду); теоретично можлива форма недоконаного
виду «демонтує» фразему і переводить її до класу синтаксично вільних
словосполучень; пор.: подавати рукою що-н.; 3) незмінні фраземи
з повністю відсутньою парадигмою формотворення: яблуку ніде впасти,
ні слуху ні духу, хоч греблю гати.
Формотворчі властивості фразем тісно взаємозв’язані з їх
синтаксичними функціями. Фраземи з неповною парадигмою формотворення,
а також незмінні фраземи за своїми граматичними ознаками
розвивають у собі адвербіальні, предикативні й інтер’єктивні
категоріальні риси, хоч за формально-граматичними ознаками стрижневого
компонента вони зберігають форму іменних або дієслівних
словосполучень. Наприклад: на всі чотири сторони, під носом, ні світ ні зоря,
море по коліна, не по собі, хоч чортові на роги, рукою подати.
Морфологічні особливості цих фразем повністю відповідають їх синтаксичним
властивостям. З іншими словами в реченні вони пов’язуються, як
44
правило, граматичним зв’язком прилягання і виконують
синтаксичну роль обставини. Пор.: 1) Сніданок закінчено, зараз Васько помиє
посуд і може майнути на всі чотири сторони (ЛІ. 3.); 2) Встаю з ліжка
ні світ ні зоря і весь день тебе все зираю (Р. А.); 3) Я бачу, що вам
обом і море по коліна, а батькам!.. (О. С); 4) Була така знервована,
така розпалена, гриз такий несамовитий розпач, що й справді —
хоч чортові на роги, хоч на шибеницю (В. К.); 5) А з Балкан сюди
рукою подати (Р. І.)
Змінні фраземи з повною формотворчою парадигмою
характеризуються тим, що їх граматичні властивості зумовлюються
лексико-граматичними категоріями стрижневого слова. Так, фразема
вавілонське стовпотворіння у значенні «безладдя, гармидер»,
змінюючись у контексті за морфологічною парадигмою свого
стрижневого компонента стовпотворіння, належить до субстантивних ФО.
Однак це ще не означає, що субстантивна лексема і субстантивна
фразема характеризуються адекватними морфологічними властивостями.
На відміну від слова стовпотворіння, субстантивна фразема
вавілонське стовпотворіння не утворює форми множини.
Ті фраземи, які втратили лише частини своєї формотворчої
парадигми, займають проміжне місце між змінними і незмінними семан-
тико-граматичними розрядами, тобто вони зазнають у сучасній мові
активного впливу з боку морфологічної системи в напрямкові
адвербіалізації їх граматичних і семантичних властивостей.
Отже, статус фразем у системі мови і мовлення досить послідовно
проявляється в їх приналежності до відповідних семантико-
граматичних розрядів, де кожна фразема як органічна єдність
фразеологічного значення і граматичної форми має певне категоріальне
значення, зумовлюване її міжрівневими зв’язками у мові, а також
особливостями функціонування у мовленні. Пор.: 1) Художник,
може, ціле життя збирав нектар, у нього знання, досвід, набита рука,
улюблені теми (1); 2) Ярослав хотів сказати посадникові щось різке
й грубе, але стримався, прикусив губу, мовчки пішов до дверей (3.);
3) Тож і не дивно, що хлоп’я з самого пупка здружилося з навколишнім
світом (Д. М.); 4) Нам звідси до найближчої свердловини рукою
подати, проїдемо межниками чин чином (І. Ц.); 5) А ти на діда свого, як
дві краплі води, схожий… (Р. Ч.). У першому реченні фразема набита
рука, поєднуючи в собі категоріальне значення предметності й об’єк-
тивуючи його граматичні значення роду і відмінка, належить до
субстантивних ФО; у другому —прикусити губу —дієслівна фразема:
вона виражає динамічну процесуальну ознаку оформлену
граматичними категоріями виду, часу, способу; у третьому і четвертому
реченнях фраземи характеризуються адвербіальними семантичними
і граматичними властивостями; п’яте речення містить фразему
ад’єктивного характеру: вона репрезентує статичну ознаку предмета і т. д.,
кожна фразема інтегрує в собі смислові елементи нижчих структурних
рівнів —семи лексичних і граматичних значень [118, с. 90—92].
45
Отже, семантико-граматичні розряди на фразеологічному рівні —
це сукупність гомогенних фразем, об’єднаних однотипними
взаємодіючими смисловими елементами різних структурних рівнів.
Найважливішими ознаками структурно-граматичного розряду слід вважати:
а) характер семної репрезентації об’єктивної дійсності в семантичній
структурі фразем; б) наявність або відсутність у лексичних
компонентів граматичних категорій і їх морфологічних парадигм; в)
структурно-граматична модель фраземи; г) тип її граматичного зв’язку з
іншими елементами мовленнєвого контексту; д) синтаксичні функції у
реченні. Оскільки за цими ознаками фраземи співвідносяться з лексико-
граматичними класами слів, то їх можна згрупувати умовно в такі
семантико-граматичні розряди: субстантивні, ад’єктивні, дієслівні,
адвербіальні та інтер’єктивні.